910/12404/21 Про визнання незаконними дії та бездіяльність ПАТ щодо надання/скасування/ ненадання диспетчерських команд щодо відміни чи не надання у відповідні часові проміжки Відокремленим підрозділам теплових електричних станцій ТОВ "ДТЕК" на відповідний період команди на розвантаження електричних потужностей - 30.04.2024 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ( далі - Відповідач), у якому, зважаючи на заяву про зміну предмета позову, просило:

- визнати незаконними дії та бездіяльність Відповідача щодо надання/скасування/ ненадання наступних диспетчерських команд: щодо відміни 04 липня 2021 року Відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" на період 09:45-10:00 команди на розвантаження - 297 МВт; щодо ненадання 04 липня 2021 року Відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" команд на розвантаження на період 10:00-11:30; щодо відміни 04 липня 2021 року Відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" на період 17:45-18:00 команди на розвантаження - 284 МВт; щодо ненадання в повному обсязі 04 липня 2021 року Відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" команд на розвантаження на період 18:00-18:30; щодо ненадання 05 липня 2021 року Відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" команд на повний обсяг розвантаження на період 06:00-10:30;

- визнати незаконними дії Відповідача щодо розрахунків небалансів електричної енергії Позивача, здійснених за розрахункові години: 1) 04 липня 2021 року у відповідні періоди та у встановлених обсягах; 2) 05 липня 2021 року у відповідні періоди та у встановлених обсягах.

2. На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач за період з 04 липня 2021 року по 05 липня 2021 року надавав диспетчерські команди на розвантаження енергоблоків поза межами часових нормативів, які передбачені технічними умовами для прямої або запланованої активації, а надалі взагалі припинив їх надавати, що призвело до виникнення небалансів. Позивач також вказує, що диспетчерські команди на розвантаження енергоблоків (та надалі їх відсутність) Відповідач здійснював поза межами технічних можливостей енергоблоків. У енергоблока відсутня технічна можливість повернутися на комерційний графік протягом меншого/більшого часу, який виходить за допустимі часові межі, передбачені технічними умовами для кожного енергоблоку. Отже, Відповідач фактично нав`язує Позивачу придбання електричної енергії з більшою вартістю, тобто за ціною небалансу взамін балансуючої електроенергії.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 910/12404/21, позовні вимоги задоволено повністю.

4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивували ухвалені рішення тим, що:

- вимога про визнання незаконними дій та бездіяльності Відповідача разом з вимогою про визнання незаконними дій Відповідача щодо розрахунків небалансів електричної енергії Позивача за спірні періоди є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки буде сприяти поновленню прав Позивача за рахунок відсутності обов`язку щодо оплати ним вартості небалансів учаснику балансуючої групи;

- на Відповідача (як оператора системи передачі) законодавством покладений обов`язок щодо балансування системи, зокрема, щодо здійснення прогнозу загального навантаження на основі аналізу балансу енергосистеми, а також видачі диспетчерських команд на завантаження та розвантаження з метою підтримки попиту та пропозиції в енергосистемі;

- під час здійснення диспетчерського управління Відповідач не виконав вказані обов`язки, унаслідок чого виникли спірні обсяги негативних небалансів, що підтверджується, серед іншого, відповідними реєстраційними записами у оперативному журналі, роздруківками команд, висновком експерта за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту, яка проводилися на замовлення Позивача.

5. Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 скасовано, а справу № 910/12404/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, зазначив:

- суди не надали належну правову оцінку доводам Відповідача щодо обраного Позивачем способу захисту прав та, формально зазначивши про належність обраного способу захисту, не дослідили, зокрема, повний обсяг прав і обов`язків учасників балансуючої групи, а також зв`язок правовідносин, із яких цей спір виник/заявлених у цій справі вимог із правовідносинами/вимогами у справі № 910/11456/21. Наведене може суперечити викладеному у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/11456/21;

- з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи суди попередніх інстанцій у межах власних процесуальних повноважень мали можливість вжити заходи щодо встановлення прав та обов`язків учасників справи і спірних правовідносин, обставин та мети звернення Позивача до суду.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/12404/21, позовні вимоги задоволено повністю.

8. Судові рішення мотивовані таким:

- Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання незаконними дії та бездіяльність Відповідача щодо надання/скасування/ненадання диспетчерських команд разом з вимогою про визнання незаконними дій Відповідача щодо розрахунків небалансів електричної енергії Позивачу за спірні періоди;

- обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що відповідає змісту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи та відповідає сформованому об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висновку щодо способів захисту порушених прав у таких правовідносинах (постанова від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21);

- об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.09.2022 у справі № 910/11456/21, про те, що вимога про зобов`язання ОСП здійснити перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення за своєю правовою природою є вимогою про встановлення певних обставин. Надання їм правової оцінки на предмет правомірності надання/ненадання ОСП диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження на електроустановки балансуючої групи Позивача з урахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , Кодексу системи передачі, Правил ринку.

- у результаті відсутності технічної можливості обладнання енергоблоків відокремленого підрозділу "Луганська теплова енергетична станція" ТОВ "ДТЕК Східенерго" у період з 04 липня 2021 року по 05 липня 2021 року виконати диспетчерські команди Відповідача як оператора системи передачі, а також у зв`язку з невиконанням Відповідачем належним чином його обов`язків з балансування системи (в тому числі, щодо прогнозування загального електроспоживання), й виникли обсяги негативних небалансів електричної енергії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/12404/21, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

10. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 3, 15, 16 Цивільного кодексу України щодо належного та ефективного способу захисту без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, а також постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17. Скаржник вважає, що фактично друга позовна вимога зводиться до визнання незаконними дій щодо розрахунку небалансів, тобто спрямована на настання майнових наслідків - не здійснювати оплату за електричну енергію, придбану для врегулювання небалансів іншому суб`єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю "Д.ТРЕЙДІНГ" (далі - ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ"), яке не є стороною у цій справі і є стороною, відповідальною за баланс, тобто несе фінансову відповідальність за небаланси, які виникли з вини Позивача.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2023 у справі № 910/12404/21: "Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, пункт 78). Скаржник обґрунтовує потребу відступу від наведеного висновку та зазначає, що визнання незаконними дій щодо розрахунку небалансів за спірні періоди не є ефективним способом захисту і не може бути застосоване до спірних правовідносин у цій справі (№ 910/12404/21).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4.18.2 глави 4.18 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, "Про затвердження Правил ринку" від 14.03.2018 № 307, пункту 1.5 розділу 1 глави VIІ Постанови № 307, частини шостої статті 44 та частин п`ятої, сьомої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії". Скаржник вважає за необхідне сформувати правовий висновок щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, оскільки, за твердженням Скаржника, суд першої інстанції своїм незаконним і необґрунтованим рішенням, а Північний апеляційний господарський суд незаконною постановою встановили, що Відповідач видавав команди на завантаження/розвантаження без урахування технічних можливостей енергоблоків теплових станцій, відтак створили прецедент, який фактично заборонить у майбутньому реалізовувати повноваження оператора системи передачі, що встановлені Правилами ринку, внаслідок невиконання учасниками ринку електричної енергії своїх зобов`язань перед Відповідачем, що є безпосереднім втручанням у господарську діяльність останнього та прямо заборонено статтею 19 Господарського кодексу України.

12. Позивач у межах встановленого Судом строку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

13. Відповідач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній передач, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

14. 04 травня 2019 року між Відповідачем та Позивачем укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0425-03013 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача у складі об`єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема, безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга).

15. Листом № 01/18996 від 27.05.2019 Відповідач повідомив Позивача про приєднання до договору про участь у балансуючому ринку та долученням до реєстру постачальників послуг з балансування (далі - ППБ), договір № 0425-04013 від 27.05.2019.

16. Відповідно до пункту 1.2 типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - типовий договір) ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування ОЕС України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.

17. Листом № 01-5/27587 від 27.05.2019 Відповідач надіслав для керівництва у роботі інструкцію Д-7 "Організація оперативно-технологічних відносин між РДЦ Північного регіону "НЕК "Укренерго" та користувачами системи передачі операційної зони Північного регіону", затверджену 25.06.2021.

18. Згідно з пунктом 2.2 інструкції Д-7, остання визначає порядок взаємовідносин між оперативним персоналом різних рівнів диспетчерського управління Північного регіону ОЕС України та обов`язкова до виконання відповідним персоналом усіх об`єктів електроенергетики Північного регіону.

19. У період з 04.07.2021 по 05.07.2021 Відповідачем надавались диспетчерські команди відокремленому підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК Східенерго", що підтверджується відповідними реєстраційними записами в оперативному журналі, роздруківками команд (наявні в матеріалах справи), та не заперечувалося Відповідачем.

20. 01 серпня 2019 року між Позивачем (учасник балансуючої групи) та ТОВ "Д.Трейдінг" (сторона відповідальна за небаланс) укладено договір № 2-1-2019/554, предметом якого є врегулювання відносин, пов`язаних з відповідальністю перед Відповідачем щодо небалансів електричної енергії створених учасником та забезпечення участі учасника на ринку електричної енергії, в порядку, передбаченому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 307 від 14.03.2018.

21. Листом № 01-5/23739 від 28.06.2019 Відповідач повідомив ТОВ "Д.Трейдінг" про включення Позивача до балансуючої групи ТОВ "Д.Трейдінг".

22. Відповідач виставив ТОВ "Д.Трейдінг" рахунки-фактури від 16.07.2021 на суму 9 643 611,76 грн та на суму 25 673 096,28 грн за електричну енергію для врегулювання небалансів.

23. Листом № 09/169 від 12.07.2021 Позивач повідомив ТОВ "Д.Трейдінг" про відмову від сплати останньому вартості небалансів, що виникли внаслідок надання недбалих диспетчерських команд зі сторони Відповідача.

24. 31 липня 2021 року між Позивачем та ТОВ "Д.Трейдінг" складено та підписано акт купівлі-продажу небалансів електричної енергії за липень 2021 року з протоколом розбіжностей № 07/з від 31.07.2021.

25. Згідно висновком експерта № 019-АНО/21 від 17.09.2021 за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту.

26. За результатами дослідження зроблені висновки щодо питання: "Чи мало обладнання енергоблоків у період з 04.07.2021 по 05.07.2021 включно технічну можливість виконати диспетчерські команди Відповідача як ОСП та повернутись до диспетчерського графіку за відсутності команд?".

27. Відповідно до висновку експерта № 019-АНО/21 від 17.09.2021 за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту, складеного відокремленим структурним підрозділом ДП "Інформаційні судові системи" "Центр судової експертизи та експертних досліджень" встановлено, що при наданні послуги виконано аналіз наданих документів, оцінку маневрених характеристик енергоблоків ДТЕК "Луганська ТЕС" та надано висновки про технічну можливість/неможливість виконувати окремі команди диспетчерів Відповідача. Щодо технічної можливості виконати подані команди при аналізованих подіях:

- в період 04.07.2021 з 09:45 до 11:30, виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження Луганської ТЕС могла бути виконана тільки в об`ємі наявного резерву потужності блоку ст. № 10, що і було проведено. Виконати пуск енергоблоків ст. №№ 13, 15 і їх навантаження до заданої величини в заданий проміжок часу було технічно неможливо, тим паче, що підтвердження на пуск цих енергоблоків не надходило зі сторони диспетчера Відповідача;

Даний висновок підтверджується тим, що:

1) На момент початку події відповідно до графіку на добу наперед у роботі повинно знаходитись 3 енергоблоки з сумарною потужністю 480 МВт. Фактично, по умовам роботи на балансуючому ринку, згідно команд раніше поданих диспетчером Відповідача в роботі знаходиться один енергоблок ст. № 10 з потужністю на рівні 150 МВт.

2) О 08:18 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 09:00 до 10:00 "мінус" 297 МВт, потужність станції 157 МВт.

3) З 9:00 ЛуТЕС виконує надану команду.

4) О 09:26 надійшла деактивація команди "мінус" 297 МВт через ПЗ "Generator" на період з 09:45 до 10:00, котру ЛуТЕС не прийняла з коментарем про не можливість технічно виконати таку команду та повідомила диспетчеру Відповідача (по телефону). При цьому виконано навантаження енергоблоку ст. № 10 у межах запасу його регулювального діапазону.

5) О 09:31 диспетчер Відповідача у телефонному режимі повторно віддає деактивацію команди "мінус" 297 МВт з 09:45 до 10:00. Команда на деактивацію була відхилена ЛуТЕС у телефонному режимі у зв`язку з неможливістю її виконання з технічної точки зору (блоки ст. № 13 та ст. № 15 знаходились в резерві через команди які було активовано раніше).

6) О 09:40 ЛуТЕС запросила команду на розвантаження від диспетчера Відповідача на період з 10:00 до 11:00 на блоки ст. №№ 13, 15, на що отримала відповідь що команд віддано не буде.

7) В 11:07 надійшла команда від Відповідача на "мінус" 255 МВт, з 11:30 станція вийшла на задане навантаження.

- в період 04.07.2021 з 17:45 до 18:30, виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження Луганської ТЕС могла бути виконана тільки в об`ємі наявного резерву потужності блоку ст. № 10, та послідовності навантаження блоку ст. № 13, що і було проведено, при цьому взято навантаження 290 МВт. Виконати пуск енергоблоків ст. № 15 і його навантаження до заданої величини в заданий проміжок часу було технічно неможливо, тим паче, що підтвердження на пуск енергоблоку не надходило;

Даний висновок підтверджується тим, що:

1) На момент початку події відповідно до графіку на добу наперед у роботі повинно знаходитись 3 енергоблоки з сумарною потужністю 495 МВт. Фактично, по умовам роботи на балансуючому ринку, згідно команд раніше поданих диспетчером НЕК Укренерго в роботі знаходиться один енергоблок ст. № 10 з потужністю на рівні 165 МВт і велися пускові операції на енергоблоці ст. № 13 згідно раніше наданої команди.

2) О 11:16 диспетчер Відповідача підтверджує включення у мережу блока ст. № 13 на 18 годину.

3) О 15:15 почали пускові операції котла блока ст. № 13.

4) О 17:01 Блок ст. № 13 включено у мережу.

5) О 17:22 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 17:45 до 18:00 деактивація команди "мінус" 284 МВт, команда виконана частково: проведено пуск і навантаження енергоблоку ст. № 13 в межах технічної можливості послідовності проведення пускових операцій, блок ст. № 15 в резерві. Пуск блока ст. № 15 згідно форми 9 [1] може бути виконано тільки через 3 години після блоку ст. № 13, за умови вчасної подачі команди на пуск.

6) О 18:21 диспетчер Відповідача по телефону віддав команду з 18:00 до 19:00 "мінус" 158 МВт та по режиму мережі з 18:30 до 19:00 додатково "мінус" 44 МВт. О 18:30 ТЕС вийшла на задане навантаження.

- в період 05.07.2021 з 06:00 до 10:30, виходячи з перебігу наданих команд від Відповідача, команда на навантаження ТЕС могла бути виконана частково: в об`ємі наявного резерву потужності блоку ст. № 13, що було реалізовано, та послідовності навантаження блоку ст. № 10 при умові вчасної подачі команди на його пуск. Однак, виходячи з наданої в 5:23 диспетчером інформації, пуск блоку був виконаний з значним запізненням. При вчасній подачі команди на пуск - крива навантаження блоку ст. № 10 була б зміщена. Якщо виходити з того, що команда на пуск була подана диспетчером Відповідача в 5:47 то синхронізація генератора блоку ст. № 10 була б виконана через 1 год. 40 хв. о 7:27, а навантаження блоку почалось би орієнтовно 7:45-7:50. Вихід на задане навантаження при цьому відбувся б орієнтовно 9:00.

Даний висновок підтверджується тим, що:

1) На момент початку події відповідно до графіку на добу наперед у роботі повинно знаходитись 3 енергоблоки з сумарною потужністю 415 МВт. Фактично, по умовам роботи на балансуючому ринку, згідно команд раніше поданих диспетчером Відповідача в роботі знаходиться один енергоблок ст. № 13 з потужністю на рівні 150 МВт. Блоки ст. №№ 10, 15 знаходяться в резерві згідно наданих раніше команд від диспетчера Відповідача.

2) О 04:23 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 05:00 до 06:00 "мінус" 248 МВт. Навантаження станції 150 МВт.

3) О 05:43 диспетчер Відповідача: "на наступну годину не буде команд, всіх відпускають на графік, якщо хочете на пару годин піднімайте блок, а потім знов по ОБ будуть команди на відключення". ДІС ЛyTEC: "не зможемо за 20 хвилин включити блок до мережі та навантажити до графіку".

4) О 05:47 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 06:15 до 07:00 "мінус" 150 МВт (навантаження станції 323 МВт). Диспетчер Відповідача: "дану команду виконати з 06:00".

5) О 05:58 диспетчер Відповідача": "до 10:00 не буде команд на розвантаження".

6) О 6:17 почато пускові операції на енергоблоці ст. № 10.

7) О 06:44 диспетчер Відповідача команда через ПЗ "Generator" на період з 07:00 до 08:00 "мінус" 150 МВт (Nст = 345 МВт).

8) О 07:29 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 08:00 до 09:00 "мінус" 150 МВт (Ncт = 345 МВт).

9) О 07:58 диспетчер Відповідача: "команди з 07:00 до 08:00 та з 08:00 до 09:00 "мінус" 150 МВт не виконувати, а виконувати по "мінус" 160 МВт".

10) О 07:35 розпал котла блоку ст. № 10.

11) О 08:19 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 09:00 до 10:00 "мінус" 160 МВт.

12) О 08:42 диспетчер ДД РДЦ CP: "по ОБ в поточній годині виконувати по + 10 МВт" (Ncr = 345 МВт).

13) О 09:01 Блок № 10 включено у мережу і розпочато його навантаження відповідно до графіку пуску блока.

14) О 09:33 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 10:00 до 11:00 "мінус" 160 МВт по балансу потужності.

15) О 10:15 диспетчер ДД РДЦ CP: "по балансу потужності з 10:30 до 11:00 "мінус" 36 МВт" (Nст = 297 МВт).

16) О 10:25 надійшла команда через ПЗ "Generator" на період з 11:00 до 12:00 "мінус" 196 МВт по балансу потужності (Nст = 294 МВт). Станція вийшла на задане навантаження.

28. Відповідно до висновків експертизи, прийняття управлінських рішень співробітниками Відповідача щодо надання з 04.07.2021 по 05.07.2021 диспетчерських команд, зазначених у наданих на дослідження документах на виконання ТЕС Позивача, не відповідає алгоритму прийняття управлінських рішень, який встановлений для надання таких команд. Зокрема, всупереч положенням пункту 3.1.6 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, за яким Відповідач як виконавець зобов`язаний "попереджувати та сприяти ліквідації технологічних порушень роботи об`єктів електроенергетики у складі ОЕС України". Співробітники Позивача при прийнятті управлінських рішень щодо виконання з 04.07.2021 по 05.07.2021 диспетчерських команд Відповідача діяли ефективно для забезпечення балансу в реалізації диспетчерських функцій, в межах власних повноважень та відповідно до встановленого алгоритму прийняття таких рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

30. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.

32. Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

33. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

34. Частиною першою статті 15 ЦК України виокремлено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: 1) порушення, 2) невизнання, 3) оспорювання цивільного права.

35. Захист цивільних прав - це певні дії з випередження, припинення порушених прав або відновлення порушених прав особи.

36. Суб`єктивні цивільні прав та інтереси особи захищаються в порядку передбаченому законом за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

37. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 16.11.2022 № 911/3135/20, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19).

Отже, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

38. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21).

39. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

40. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України.

41. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб`єктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються з частиною другою статті 16 ЦК України.

42. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним, що обумовлено розгалуженою системою правовідносин, які врегульовані нормами права.

43. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

44. Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України відповідно до якого права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом

45. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

46. Згідно з частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

47. Характер вимоги позивача про захист права визначається характером порушеного чи оспорюваного права або інтересу, зміст і призначення якого, в основному, і визначає спосіб його захисту.

48. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

49. Згідно з частиною другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

50. За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

51. Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

52. Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).

53. Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

54. Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

55. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

56. Безпосередню мету, якої прагне досягнути Позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу.

57. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

58. Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України, способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

59. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

60. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

61. Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

62. Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

63. Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов`язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

64. Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

65. Так само є відмінними за змістом поняття "ефективного способу захисту", застосування якого здійснюється в контексті статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, та поняття "ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів", яке відповідно до статей 2, 136 ГПК України стосується мети господарського судочинства та процесуальних гарантій права на справедливий суд.

66. У цій справі Позивач звернувся до суду з позовом, у якому обґрунтовував перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення відповідного обсягу негативних балансів за певні періоди, що дозволить запобігти пред`явленню ОСП необґрунтованих вимог до сторони відповідальної за баланс.

67. Матеріалами справи підтверджується та встановлено судами попередніх інстанцій, що Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання незаконними дій/бездіяльності Відповідача у результаті невиконання останнім обов`язків щодо балансування системи під час здійснення диспетчерського управління, у зв`язку з чим у Позивача виникли обсяги негативних небалансів електричної енергії за відповідні періоди.

68. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи. Наведене також відповідає висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, щодо способів захисту порушених прав у подібних правовідносинах.

69. Яке вже було зазначено, однією з підстав касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 3, 15, 16 Цивільного кодексу України щодо належного та ефективного способу захисту без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, а також постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17

70. Проаналізувавши ці постанови, Верховний Суд зазначає, що:

- у справі №910/5320/17 розглядалися позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії - скасувати нараховані за січень і лютий 2017 року обсяги природного газу, у тому числі втрати та витрати загальною кількістю 10 461, 411 тис.м3, що не визнані позивачем, у зв`язку з тим, що донарахування обсягів спожитого та розподіленого природного газу здійснено відповідачем з порушенням положень Кодексу газорозподільних систем. Верховний Суд дійшов висновку, що за результатом розгляду спору має бути визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце;

- у справі № 920/1771/14 Верховним Судом України переглядалася справа про визнання договору іпотеки недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.03.2008 позичальником і банком укладено кредитний договір N 114/08-РБФ, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 4 500 000,00 грн., а 14.11.2011 між тими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, який викладено у новій редакції. У забезпечення всіх вимог банку, які випливають із зазначеного кредитного договору, між іпотекодержателем і іпотекодавцем 12.03.2008 укладено договір іпотеки N 96/08-ІФ без оформлення заставної, а 12.08.2011 між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до цього договору, який викладено у новій редакції;

- у справі № 910/23369/17 розглядався спір про розірвання договору поруки. Позовна заява обґрунтовується істотним порушенням відповідачем умов договору поруки №4П15118И/П, яке полягає у ненаданні товариству належним чином завірених копій документів на підтвердження обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю "Петройл" за кредитним договором від 17.12.2015 №4П15118И, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення цього договору поруки, був змушений залучити кредитні кошти, зазнав збитків і втратив зацікавленість у подальшому виконанні договору;

- у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018).

71. З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та різне нормативно-правове регулювання правовідносин Суд вважає, що зміст перелічених Скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

72. Другою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2023 у справі № 910/12404/21: "Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом" (пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

73. Скаржник обґрунтовує потребу відступу від наведеного висновку та зазначає, що визнання незаконними дій щодо розрахунку небалансів за спірні періоди не є ефективним способом захисту і не може бути застосоване до спірних правовідносин у цій справі (№ 910/12404/21).

74. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої ним правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права, зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільних відносин, наявністю загрози національній безпеці, змінами у фінансових можливостях держави.

75. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Chapman v. the United Kingdom" (заява № 27238/95) ЄСПЛ наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.

76. Суд не вбачає підстав для відступу від висновку, про який зазначає Скаржник, оскільки він є зрозумілим, однозначним та передбачуваним (прогнозованим).

77. Цей висновок систематично враховується Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21), що свідчить про усталеність та послідовність судової практики.

78. Насамкінець підставою касаційного оскарження Скаржник також визначив пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4.18.2 глави 4.18 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, "Про затвердження Правил ринку" від 14.03.2018 № 307, пункту 1.5 розділу 1 глави VIІ Постанови № 307, частини шостої статті 44 та частин п`ятої, сьомої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії".

79. Скаржник вважає за необхідне сформувати правовий висновок щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, оскільки, за твердженням Скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Відповідач видавав команди на завантаження/розвантаження без урахування технічних можливостей енергоблоків теплових станцій, відтак створили прецедент, який фактично заборонить у майбутньому реалізовувати повноваження оператора системи передачі, що встановлені Правилами ринку, внаслідок невиконання учасниками ринку електричної енергії своїх зобов`язань перед Відповідачем. Наведене є безпосереднім втручанням у господарську діяльність останнього та прямо заборонено статтею 19 Господарського кодексу України.

80. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

81. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

82. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

83. Водночас аргументи Скаржника фактично зводяться не до неправильного застосування судами норм матеріального права, а до заперечення обставин, встановлених ними під час розгляду цієї справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів.

84. Як випливає зі змісту оскаржуваних рішень, твердження Позивача щодо доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також аргументи Відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судами попередніх інстанцій з урахуванням тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

85. Саме лише прагнення Скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

86. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

87. Посилання Скаржника на створення судами попередніх інстанцій певного прецеденту, який здатний спричинити негативні наслідки, сприймаються Верховним Судом критично.

88. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

89. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

90. Отже, формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та/або дотримання норм процесуального права здійснює Верховний Суд, натомість місцеві та апеляційні суди не наділені такими повноваженнями.

91. На підставі викладеного вище Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.

92. Вирішуючи спір, суди урахували наданий Позивачем висновок комплексної інженерно-технічної експертизи та правильно застосували норми матеріального права, а також встановили, що унаслідок непослідовних дій Скаржника та через ігнорування ним обов`язків щодо балансування системи (в тому числі щодо прогнозування загального електроспоживання) учасники балансуючої групи повинні були виконувати команди, які технічно виконати неможливо.

93. Суд також зазначає, що Позивач правильно визначив спосіб захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу Позивача задля забезпечення правової визначеності учасників спірних правовідносин. Наведене повною мірою узгоджується з висновками, що викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21.

94. Суд погоджується з аргументами Позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з мотивами, наведеними у цій постанові.

95. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

97. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

98. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.