29/116-09 Про визнання права власності на нежитлове приміщення - 24.03.2009 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності на нежитлове приміщення за літ. "Б-2" - адміністративно-побутовий корпус, розташоване за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2 загальною площею 1973,5кв.м. за приватним підприємством "Суматра" ( Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, ІПН 319402220386).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача судове засідання не з"явився, але 16.03.2009р. надійшла заява відповідача, в якій він просить суд розглянути вказану справу без участі представника відповідача.

Надана заява була розглянута та долучена судом до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач є власником нежитлової будівлі, розташованої у Харківському районі Харківської області с. Комунар, по вул. Безлюдівська, 2, літера "Б-2" (адміністративний корпус), згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04.08.2006р. за №2-56/06р.

Земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, належить позивачу на правах оренди, згідно з договором оренди землі, укладеним з Комунарською сільською радою 19.10.2006р.

Як зазначає позивач у позові, у зв"язку з тим, що придбане приміщення не можливо було викоритовувати за цільовим призначенням, за його станом, позивач був змушений провести ремонт в цьому приміщенні.

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу позивача, КП "Харківське районне БТІ" був виготовлений новий технічний паспорт приміщення, згідно з його фактичним плануванням, але вказано, що приміщення за літерами Б-3-1 (9,5кв.м.), Б-4-2 (55,8кв.м.), Б-5-1 (2,5кв.м.), Б-6-1 (11кв.м.) самовільно збудовані.

Згідно з експертним висновком ПСП "Укрвостокреконстукція" "Про технічний стан несучих та огороджуючих конструкцій адміністративно-побутового корпуса, розташованого на територіїї ПП "Суматра" за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, в зв"язку з самовільною реконструкцією", адміністративно-побутовий корпус (Літ. Б-2) після проведеної реконструкції придатний для експлуатації за його цільовим призначенням. Після реконструкції загальна площа адміністративно-побутового корпусу (Літ. Б-2) становить 1973,5кв.м., згідно з технічним паспортом.

Судом встановлено, що, згідно ч.і ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5 (z0157-02) , обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу (435-15) зазначені нежитлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд -

Позов задовольнити.

Визнати право власності на нежитлове приміщення за літ. "Б-2" - адміністративно-побутовий корпус, розташоване за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2 загальною площею 1973,5кв.м. за приватним підприємством "Суматра" ( Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, ІПН 319402220386).