907/439/22 Про стягнення попередньої оплати з підстав невиконання поставки запасних частин - 27.03.2024 Прийняття

1. У липні 2022 року до Господарського суду Закарпатської області звернулася Благодійна організація "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" з позовом до фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича про стягнення 2 044 607,68 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 202, 205, 206, 207, 208, 638, 1212, 1216 Цивільного кодексу України, статті 46, 129, 162, 180 Господарського кодексу України..

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 044 607,68 грн, в т.ч. 2 033 410,00 грн основного боргу та 11 197,68 грн відсотки за користування чужими коштами. Позивач посилається на те, що ним згідно з платіжними дорученнями було перераховано відповідачу кошти, як оплату за запчастини, які останній мав поставити для подальшої передачі Збройним силам України. Ураховуючи тривале невиконання такої поставки позивач від укладеного правочину відмовився та просить повернути безпідставно збережені кошти.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2. Благодійна організація "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід", зареєстрований та здійснює свою діяльність 01.04.2022 з метою забезпечення потреб Збройних сил України за рахунок благодійних внесків. Фонд є неприбутковою організацією відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (5073-17) .

3. Одним із основних видів діяльності БО "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" є придбання автомобілів для військових, здійснення їх ремонту у разі потреби та доставка на місце дислокації. Позивач здійснює свою діяльність виключно за рахунок благодійних внесків фізичних та юридичних осіб. У зв`язку із численними запитами військових частин на забезпечення автотранспортом, позивач здійснює безперервний пошук осіб, що мають змогу на оплатній або безоплатній основі поставити автомобілі та здійснити їхній ремонт у разі потреби.

4. Позивач перерахував на рахунок ФОП Байрацького В.В. грошові кошти у загальній сумі 2 033 410,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3 від 12.04.2022 на суму 1 000 000,00 грн, №10 від 17.04.2022 на суму 420 210,00 грн, № 12 від 20.04.2022 на суму 452 200,00 грн, №15 від 22.04.2022 на суму 161 000,00 грн. У платіжних дорученнях зазначено призначення платежу: "за поставку запчастин для ремонту автомобілів".

5. Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" Євстаф`єв Руслан Юрійович вказує, що згідно з платіжними дорученнями було перераховано на рахунок ФОП Байрацького Володимира Володимировича кошти, як оплату за запчастини, а саме шини, які останній мав поставити для подальшої передачі Збройним силам України.

6. Відповідач підтверджує отримання ним вказаних коштів, однак стверджує, що використав ці кошти за погодженням із позивачем, а саме придбавав, частково ремонтував і передавав для ЗСУ автомобілі. Наявність відповідних домовленостей між сторонами підтверджено електронним листуванням - скрінами із чатів в месенджерах "Вацап" та "Вайбер" між абонентами з номерами мобільних телефонів НОМЕР_1 (БО "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід", голова Євстаф`єв Р.Ю.) та НОМЕР_2 (ФОП Байрацький В.В.), поданими до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Господарського суду Закарпатської області рішенням від 07.12.2022 року у справі №907/439/22 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" 2 033 410,00 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 501,15 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

7.1. Суд першої інстанції встановив, що будь-яких договорів у формі єдиного письмового документу сторони не укладали, відсутні й окремі листи-домовленості щодо наявності зобов`язань, які б носили цивільно-правовий характер. Наданими позивачем оригіналами платіжних доручень, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3 від 12.04.2022 на суму 1 000 000,00 грн, №10 від 17.04.2022 на суму 420 210,00 грн, № 12 від 20.04.2022 на суму 452 200,00 грн, № 15 від 22.04.2022 на суму 161 000,00 грн - позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 2 033 410,00 грн за поставку запчастин для ремонту автомобілів.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не спростував доводи позивача, не надав суду доказів на підтвердження поставки автомобіля або повернення коштів у розмірі 2 033 410,00 грн.

Суд вказав, що за відсутності доказів укладання між сторонами договору або надання відповідачем послуг на суму 2 033 410,00 грн, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у зазначеному розмірі на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як такі, що збережені після припинення існування правової підстави.

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07 грудня 2022 року у справі №907/439/22 в частині задоволення позову скасовано і ухвалено нове рішення, яким:

У позові Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" до Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича про стягнення коштів - відмовлено.

Стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 78, код ЄДРПОУ 44729608) на користь Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) 36 602 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

8.1. Судове рішення апеляційного господарського суду обґрунтовано тим, що більш вірогідними є підтверджені електронними доказами доводи відповідача (про укладення договору комісії і виконання ним домовленостей із позивачем - пошук, придбання автомобілів для військових потреб за погодженням з позивачем і за кошти позивача та передачу цих автомобілів названим позивачем особам), ніж доводи позивача про заперечення цих обставин. Власне стверджувані відповідачем обставини узгоджуються із наданими позивачем доказами - платіжними дорученнями №3 від 12.04.2022, №10 від 17.04.2022, №12 від 20.04.2022, №15 від 22.04.2022

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Через систему "Електронний суд" до Верховного Суду від Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №907/439/22 та постановити нове рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 07 грудня 2022 року у справі №907/439/22.

9.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: статті, 206, 208, 626, 628, 636, 1212 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки не було враховані висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-1216цс17, від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.03.2016 у справі №6-3090цс-15, у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №540/1433/16-ц, від 19.01.2022 у справі №922/1246/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 31.01.2020 у справі №161/17945/18.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права. Вказує, в порушення частини 3 статті 269 ГПК України, колегія суддів протокольною ухвалою у судовому засіданні 05.09.2023 ухвалила прийняти докази сторони відповідача (копії скріншотів переписок у месенжерах невідомого походження), які не були подані до суду першої інстанції навіть на момент ухвалення рішення.

Посилаючись на частину 4 статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції діяв упереджено, допустив численні порушення норм процесуального права, надав процесуальні переваги стороні відповідача у справі, тим самим порушуючи права сторони позивача, ухваливши рішення ґрунтуючись на недопустимих доказах, що є підставою для скасування судового рішення (абзац 2 частини 2 статті 277 ГПК України - порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Байрацьким В.В. подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/439/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023.

12. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №907/439/22.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" у справі № 907/439/22 на 21 лютого 2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід", яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №907/439/22 на 06 березня 2024 року о 12:50 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

14. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Погребняка В.Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/439/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023.

15. Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід", яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №907/439/22 на 27 березня 2024 року о 12:55 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід задовольнити частково, виходячи з такого.

17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у ній є вимога Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Схід" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича 2 044 607,68 грн, оскільки правова підстава для збереження відповідачем коштів відпала.

19. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України (435-15) .

20. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

21. Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

22. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

23. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

24. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

25. Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

26. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

27. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

28. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

29. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

30. З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі підлягали встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

31. Під час розгляду цієї справи, суди дійшли протилежних висновків стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

32. Так, суд першої інстанції, встановивши відсутність, у будь-який спосіб, договірних відносин між сторонами спору, доведеність перерахунку позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 2 033 410,00 грн, з призначенням платежів за поставку запчастин для ремонту автомобілів, та відсутність з боку відповідача послуг з поставки запчастин або автомобіля/автомобілів на суму 2 033 410,00 грн, дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та повернення грошових коштів, в порядку ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, як таких, що збережені після припинення існування правової підстави.

33. Апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку і встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, прийнявши до розгляду на стадії касаційного перегляду справи докази відповідача, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

34. Суд другої інстанції зазначив, що у цій справі електронні докази дають змогу з`ясувати справжні відносини сторін та прийняв прін-скріни переписки сторін щодо купівлі і поставки автомобілів в месенджерах Вайбер і Вацап та фото автомобілів, як докази, і надав оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

35. При цьому суд врахував, що ці докази представник відповідача надіслала на офіційну електронну адресу Господарського суду Закарпатської області 07.12.2022 (клопотання зареєстроване Господарським судом Закарпатської області 07.12.2022 за №02.3.1-021/6707/22).

36. У касаційній скарзі скаржником, серед іншого, зазначено, що така процесуальна поведінка суду вочевидь порушує принципи господарського судочинства такі як змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом.

37. Колегія суддів Верховного Суду з приводу цих доводів касаційної скарги, звертається до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

38. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

39. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

40. Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

41. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

42. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

43. Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

44. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

45. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

46. Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

47. Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

48. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування причин неподання доказів при розгляді справи у першій інстанції, представник відповідача аргументувала це своєю хворобою та хворобою членів її родини, запізнення адвоката, з поважних причин, до судових засідань, тощо.

49. Проте, відповідач не реалізував свого процесуального права упродовж всього строку розгляду справи (справа № 907/439/22 перебувала на розгляді у суді першої інстанції упродовж п`яти місяців з 08.07.2022 (ухвала про відкриття провадження у справі) по 07.12.2022 (ухвалення рішення судом першої інстанції)).

50. Слід звернути увагу, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст. 80 ГПК).

51. Як встановив Господарський суд Закарпатської області у рішенні від 07.12.2022 у цій справі, відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу).

52. Суд першої інстанції у наведеному рішенні дійшов до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості для надання своїх заперечення з приводу предмета спору та доказів, які мають значення для розгляду справи по суті.

53. Частиною другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

54. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

55. У цьому випадку, звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції.

56. Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

57. Зважаючи на встановлені у справі обставини, з урахуванням наведених правових норм та висновків про застосування норм права, висновок суду апеляційної інстанції, щодо прийняття додатково поданих доказів на стадії апеляційного перегляду, зроблений без урахуванням критеріїв, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів правової визначеності, тому не відповідає вимогам процесуального законодавства.

58. Разом із тим, надані представником відповідача скріншоти месенджерів, які не були подані до суду першої інстанції, були покладені в основу оскаржуваної постанови, і суд апеляційної інстанції розглянув справу з урахуванням доказів, які були подані з порушенням строку, передбаченого частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, що є порушенням вимог статей 7, 13, 74, 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

59. Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах при ухваленні постанови суду апеляційної інстанції підтвердились.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

62. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану у справі постанову слід скасувати із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

63. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

64. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).