910/6702/22 Про неплатоспроможність боржника фізичної особи - 26.03.2024 Прийняття

3. 23.06.2023 до місцевого суду із заявою про визнання кредитором боржника звернулась ОСОБА_1, в якій просила суд визнати ОСОБА_1 кредитором у справі №910/6702/22 про неплатоспроможність Марченко С.А. із сумою вимог: 22 083 545,84 грн. - основний борг, 5 368 грн. - судовий збір та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 у справі №910/6702/22, визнано кредиторами фізичної особи Марченко Світлани Анатоліївни, зокрема: АТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 34 365,49 грн, з яких: 5 368,00 грн - судовий збір (позачергово), 24 551,05 грн - друга черга; 4 446,44 грн - третя черга, у іншій частині вимог - відмовлено; ОСОБА_1 на загальну суму 22 088 913,84 грн., з яких: 5 368,00 грн - судовий збір (позачергово), 22 083 545,84 грн - друга черга.

5. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, Марченко Світлана Анатоліївна звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Марченко Світлани Анатоліївни залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023- без змін.

Рух касаційної скарги

7. 08.02.2024 Марченко Світлана Анатоліївна звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 у справі № 910/6702/22, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Марченко Світлани Анатоліївни у справі № 910/6702/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/6702/22 за касаційною скаргою Марченко Світлани Анатоліївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 та призначено розгляд касаційної скарги Марченко Світлани Анатоліївни на 26.03.2024 року о 10:30.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Марченко С. А. подано касаційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову апеляційного суду від 29.01.2024 та ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .

11. Аргументи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.

11.1. Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали жодної оцінки обставинам, наведеним представником Марченко С.А. та арбітражним керуючим про те, що строки для пред`явлення виконавчих документів до виконання сплинули задовго до відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність фізичної особи Марченко С. А .

11.2. Також відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, про застосування якого заявлено стороною у спорі, і, як наслідку, відмови у визнанні грошових вимог кредитора.

11.3. Судами попередніх інстанцій не було надано оцінки тим обставинам, що до заяви з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 не додано договору позики, на підставі якого виникла заборгованість, а також будь-яких інших первинних документів. Відтак, судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 904/10560/17 (п. 66.1.-66.10.).

12. У судовому засіданні 26.03.2024 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Представником ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

14. У судовому засіданні 26.03.2024 представник ОСОБА_1 заперечила проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

15. У судовому засіданні 26.03.2024 керуючий реструктуризацією підтримав касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Предметом касаційного розгляду є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .

19. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою Марченко Світлани Анатоліївни про неплатоспроможність боржника фізичної особи.

20. Ухвалою місцевого суду від 21.12.2022, крім іншого, було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи заявою Марченко С.А. ; призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи Марченко С.А. арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони фізичній особі Марченко С.А. укладати правочини (договори) та заборонено розпоряджатися її нерухомим майном; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Марченко С.А ; визначено дату проведення попереднього судового засідання.

21. Частиною першою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

22. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

23. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

24. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

25. Згідно з частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

26. Достатніми є докази, які дають змогу вважати висновок про існування певної обставини істинним з певною вірогідністю, яка задовольняє встановлений для доведення цієї обставини стандарт доведення.

27. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

28. Щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

28.1. Марченко С.А. на підставі Договору позики від 22.03.2007 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 500 000,00 дол. США, за користування якими зобов`язувалась сплачувати 2,2% від загальної суми позики за кожен місяць та повернути всю суму позики за першою вимогою позивача.

28.2. Зобов`язання за договором позики від 22.03.2007 щодо повернення грошових коштів боржник не виконала. Строк виконання зобов`язання за договором позики від 22.03.2007 настав у момент подачі кредитором до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника. Обставини отримання грошових коштів боржником за договором позики від 22.03.2007 та невиконання зобов`язання щодо їх повернення встановлені у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2013 у справі № 2-595/12 та у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 2.05.2017 у справі № 43442/16-ц, які набрали законної сили.

28.3. Так, Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2013 у справі № 2-595/12 ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до Марченко С.А. про стягнення заборгованості та відсотків задовольнити, стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 3 995 000 (три мільйони дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп., стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_1 відсотки за договором позики в розмірі 3 926 547 (три мільйони дев`ятсот двадцять шість тисяч п`ятсот сорок сім) грн 95 коп., стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_1 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 88 коп. у відшкодування вартості проведеної судової експертизи, 150 (сто п`ятдесят) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп. у відшкодування судового збору.

28.4. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 757/43442/16-ц ухвалено позов ОСОБА_1 до Марченко С.А. про стягнення відсотків за договором позики та інфляційного збільшення суми боргу - задовольнити, стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_4 суму відсотків з договором позики від 22.03.2007 в розмірі 10 565 922,26 грн (десять мільйонів п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 26 копійок), стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення суми боргу згідно договором позики від 22.03.2007 в розмірі 3 583 247,75 грн (три мільйони п`ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 75 копійок), стягнути з Марченко С.А. на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 890 грн.

28.5. З метою примусового виконання вказаних судових рішень Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 22.05.2013 № 2-595/12 та виконавчий лист від 22.07.2018 № 7/43442/16-ц. Виконавчі листи з метою примусового виконання були передані приватному виконавцю виконавчого округу мста Києва Крайчинському Сергію Станіславовичу.

28.6. 18.12.2019 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва № 2-595/12 від 05.2013, про що приватним виконавцем винесена постанова від 18.12.2019 ВП № НОМЕР_1.

28.7. 18.12.2019 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду № 757/43442/16-ц від 07.2018, про що приватним виконавцем винесена постанова від 18.12.2019 ВП № НОМЕР_2.

28.8. Станом на дату подачі заяви у Марченко С.А. перед ОСОБА_1 існує заборгованість за договором позики від 22.03.2007, що стягнута за рішеннями суду та не погашена, яка разом складає 22 083 545,84 грн.

28.9. На підтвердження вказаного розміру заборгованості ОСОБА_1 надано: копію рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-595/12 від 13.02.2013; копію рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/43442/16-ц від 12.05.2017; копії виконавчих листів та постанов про відкриття виконавчого провадження; копію постанови про опис та арешт майна; копію висновку про вартість майна станом на 06.04.2023 та інші документи.

28.10. Керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий заперечував щодо кредиторських вимог ОСОБА_1, зазначив, що до заяви не додано самого договору позики, на підставі якого виникла заборгованість, а також будь-яких інших первинних документів.

28.11. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України визнав ОСОБА_1 кредитором Марченко С.А. на загальну суму 22 088 913,84 грн., з яких: 5 368,00 грн. - судовий збір (позачергово), 22 083 545,84 грн. - друга черга.

29. Колегія суддів на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вважає, що на стадії звернення з кредиторськими вимогами кредитором ОСОБА_1 доведено, шляхом подання відповідних доказів (копії рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-595/12 від 13.02.2013; копії рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/43442/16-ц від 12.05.2017; копії виконавчих листів та постанов про відкриття виконавчого провадження; копії постанови про опис та арешт майна; копії висновку про вартість майна станом на 06.04.2023 та іншими документами), що підтверджують, що залишок боргу за виконавчим документом по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/43442/16-ц та у справі № 2-595/12 загалом складає: 22 083 545, 84 грн.

30. Відтак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до Марченко С. А. правомірними та обґрунтованими.

30.1. Щодо аргументів касаційної скарги в частині вимог ОСОБА_1 (п. 11.4. постанови), про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 904/10560/17 (п. 66.1.-66.10.), колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на нерелевантність цієї справи до справи, що розглядається.

30.2. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

30.3. Висновки суду касаційної інстанції у справі № 904/10560/17 прийняті щодо перегляду ухвали господарського суду за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, в якому касаційний суд дійшов висновку про те, що не може бути підставою для визнання грошових вимог рішення господарського суду від 20.09.2017 у справі № 904/7560/17, оскільки вказаним рішенням лише підтверджено існуючі зобов`язання та їх розмір, тоді як грошове зобов`язання виникло на підставі договорів про переведення боргу №1, № 2 від 20.01.2016, договорів відступлення права вимоги від 03.10.2016 у сукупності з контрактами, а не на підставі судового рішення від 20.09.2017 у справі № 904/7560/17. Фактичні обставини цієї справи, є відмінними від справи, що розглядається.

30.4. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

30.5. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в зазначених справах, на постанови в яких посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, що виключає підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

30.6. Аргументи касаційної скарги про те, що до заяви з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 не додано самого договору позики, на підставі якого виникла заборгованість, колегія суддів зазначає таке.

30.7. У справі № 910/6702/22 що розглядається обставини отримання грошових коштів за договором позики від 22.03.2027 та невиконання зобов`язання щодо їх повернення встановлені у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2013 у справі № 2-595/12 та від 12.05.2017 у справі № 757/43442/16-ц. У межах цивільної справи № 2-595/12 проводилась судово-почеркознавча експертиза та надавався оригінал розписки від 22.02.2007. Вказані судові рішення набрали законної сили та були пред`явлені до виконання. Відтак, обставини, встановлені у вказаних судових рішеннях відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують повторного доказування, що і було встановлено судами попередніх інстанцій.

31. Щодо кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

31.1. На виконання умов договору АТ КБ "ПриватБанк" було видано Марченко С.А. банківську Карту Універсальна із встановленим на ній кредитним лімітом. Марченко С.А. користувалась банківськими послугами АТ КБ "ПриватБанк", в тому числі наданою Банком послугою встановленого кредитного ліміту на картку Універсальна, та наразі має прострочену заборгованість перед Банком.

31.2. Внаслідок використання кредитного ліміту Картки Універсальна у боржника станом на 20.12.2022 (день відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) утворилась заборгованість перед Банком, яка складає: 4 876,78 грн. - тіло кредиту; 10 638,44 грн. - проценти; 4 516,41 грн. - пеня.

31.3. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 у справі №757/29598/14-ц було задоволено позовну заяву Банку та стягнуто з Марченко С.А. заборгованість за кредитним договором б/н від 25.11.2010 в сумі 7 797,45 грн., в тому числі: 4 876,78 грн. - тіло кредиту, 1 523,17 грн. - проценти, 550,00 грн. - пеня та комісія, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 347,50 грн. - штраф процентна ставка, 243,60 грн. - судовий збір.

31.4. Крім того, 18.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем Марченко С.А. та АТ КБ "ПриватБанк" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно Заяви боржник приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Банку, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 18.03.2011 р.

31.5. Банк виконав умови договору в повному обсязі, надавши боржнику кредитний ліміт на банківський рахунок, чим здійснив кредитування на умовах та в порядку, встановлених Умовами. Проте, боржник належним чином не виконала умови договору, внаслідок чого станом на 20.12.2022 (день відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) у неї утворилась заборгованість перед Банком, яка складає: 9 418,46 грн. - тіло кредиту; 27 810,10 грн. - проценти; 5 932,47 грн. - комісія; 89 601,50 грн. - пеня.

31.6. Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 у справі № 910/5548/15 було задоволено позовну заяву та стягнуто із Фізичної особи-підприємця Марченко Світлани Анатоліївни на користь Банку 9 418,46 грн. - заборгованості за кредитом, 5 464,80 грн. - заборгованості за відсотками, 1 197,24 грн - комісії, 3 048,94 грн. - пені, а також 1 827,00 грн. - судового збору.

31.7. Кредитор зазначав, що за договором б/н від 18.03.2011 у Марченко Світлани Анатоліївни існує заборгованість у загальному розмірі 134 589,53 грн., що складається з: 9 418,46 грн. - тіло кредиту; 27 810,10 грн. - проценти; 5 932,47 грн. - комісія; 89 601,50 грн. - пеня; 1 827,00 грн. - судовий збір.

31.8. Всього Банком нараховано заборгованість Марченко С.А. у загальному розмірі 155 712,26 грн.

31.9. З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Ушач Ю.В. не визнав грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до Марченко С.А., просив місцевий суд відмовити у визнанні вказаних вимог АТ КБ "ПриватБанк" за договорами б/н від 25.11.2010 і від 18.03.2011 у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання рішень судів Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 у справі №757/29598/14-ц та Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 у справі №910/5548/15 та відмовити у задоволенні кредиторських вимог у повному обсязі.

31.10. Місцевим судом було встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 у справі №757/29598/14-ц було задоволено позовну заяву Банку та стягнуто з Марченко С.А. заборгованість за кредитним договором б/н від 25.11.2010р. в сумі 7 797,45 грн., в тому числі: 4 876,78 грн. - тіло кредиту, 1523,17 грн. - проценти, 550,00 грн. - пеня та комісія, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 347,50 грн. - штраф процентна ставка), а також стягнуто із Марченко С.А. на користь Банку судовий збір у розмірі 243,60 грн.

31.11. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 у справі №910/5548/15 було задоволено позовну заяву та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Марченко Світлани Анатоліївни на користь Банку 9 418,46 грн. - заборгованості за кредитом, 5 464,80 грн. - заборгованості за відсотками, 1 197,24 грн. - комісії, 3 048,94 грн. - пені, а також 1 827,00 грн. судового збору.

31.12. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України дійшли висновку, що визнані у вказаних судових рішеннях суми заборгованості Марченко С.А. перед АТ КБ "ПриватБанк" є безспірними.

31.13. Крім того, суди попередніх інстанцій, посилаючись на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц зазначили, що з моменту припинення дії кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після припинення дії цього договору.

31.14. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції частково задовольнив кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк", оскільки нараховані Банком відсотки та пеня у розмірах 38 448,54 грн. та 94 117,91 грн., відповідно, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, відтак, включив до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до Марченко С.А. у розмірі, визнаному рішеннями Печерського районного суду м. Києва і Господарського суду м. Києва на загальну суму 34 365,49 грн, з яких: 5 368,00 грн - судовий збір (позачергово); 24 551,05 грн - друга черга; 4 446,44 грн - третя черга.

32. Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" до Марченко С. А. у розмірі 34 365,49 грн з огляду на наступне.

33. Погашення заборгованості в зв`язку з затвердженням плану реструктуризації боргів боржника чи у зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником (фізичною особою) своїх зобов`язань, а являється погашенням заборгованості внаслідок введення вищезазначених судових процедур у справі про банкрутство.

34. Закінчення строку пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судового рішення і непоновлення цього строку, у встановленому законом порядку, позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.

35. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19, від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22.

36. Отже, судам попередніх інстанцій належало надати оцінку аргументам арбітражного керуючого та з`ясувати чи звертався кредитор до виконання судових рішень у примусовому порядку (рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 у справі №757/29598/14-ц, рішення Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 у справі № 910/5548/15) та чи було кредитором пред`явлено такі виконавчі документи до виконання в межах встановленого законом строку, чи закінчився чи не закінчився встановлений законом строк пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судових рішень на підставі яких АТ КБ "ПриватБанк" подало заяву про визнання кредиторських вимог.

37. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надавалась оцінка вказаним вище обставинам, не надано відповідь на аргумент арбітражного керуючого Ушача Ю.В. щодо закінчення строків пред`явлення виконавчих документів для примусового виконання судових рішень, що позбавило суди попередніх інстанцій можливості встановити фактичні обставини справи щодо наявності правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк".

38. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

39. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

40. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" таким вимогам закону не відповідають.

43. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження в частині кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк".

44. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. Згідно із пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

46. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" було порушено норми процесуального права - статей 86, 236 ГПК України, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 910/6702/22 з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд.

47. При новому розгляді суду необхідно встановити чи звертався кредитор у примусовому порядку та чи пред`являв виконавчі документи на виконання судових рішень (рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 у справі №757/29598/14-ц, рішення Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 у справі № 910/5548/15), в межах встановленого законом строку, на підставі яких АТ КБ "ПриватБанк" нараховано та пред`явлено грошові вимоги до боржника; закінчився чи не закінчився строк, встановлений законом для пред`явлення виконавчих документів за цими судовими рішеннями для примусового виконання; повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до Марченко С. А .

48. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/6702/22 підлягають скасуванню в частині визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Марченко Світлани Анатоліївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 у справі № 910/6702/22 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 у справі № 910/6702/22 залишити без змін.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 910/6702/22 скасувати. Справу № 910/6702/22 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.