910/12693/23 Про забезпечення позову у справі - 20.03.2024 Прийняття

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Мінюсту та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам ЄДР, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в ЄДР реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу Мінюсту "Про задоволення скарги" №3504/5 від 19.08.2022, до вирішення спору по суті.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає про намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Мінюсту та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі також ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Росава" (далі також ПрАТ "Росава"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача нотаріус Бобков О.В., з вимогами:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Мінюсту "Про задоволення скарги" №3504/5 від 19.08.2022;

2) Мінюсту забезпечити новий розгляд скарги ПрАТ "Росава" від 14.01.2022 №14-1-2022-3, зареєстрованої в Мінюсті 17.01.2022 за №СК-218-22, відповідно до чинного законодавства України;

3) Мінюсту усунути порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом внесення до ЄДР з 12.01.2022 запису щодо відомостей про ОСОБА_1 як чинного керівника ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", обраного рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ", оформленого протоколом від 28.12.2021.

Разом з тим, заявляючи про необхідність зупинення дії пунктів 1, 2, 4 наказу та заборони відповідним суб`єктам здійснювати в ЄДР реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу до вирішення спору по суті, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення Мінюсту порушує його корпоративні права та інтереси, є безпідставним та незаконним втручанням у корпоративні відносини між ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" та ним ( ОСОБА_1 ) як керівником Товариства (директором), якого 28.12.2021 призначено рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Білоцерківська ТЕЦ". ОСОБА_1 також зазначив, що оспорюваний наказ Мінюсту фактично призводить до штучного та нічим не виправданого та неправомірного позбавлення його повноважень як голови правління та втручання у його діяльність керівника Товариства без жодних на те підстав, створює йому перешкоди у реалізації права на працю, яке гарантується статтею 43 Конституції України, завдає майнової шкоди у розмірі заробітної плати.

Короткий зміст судових рішень

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2023 у справі №910/12693/23, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 18.12.2023, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Мінюсту та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам ЄДР, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в ЄДР реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу Мінюсту "Про задоволення скарги" №3504/5 від 19.08.2022 до вирішення спору по суті. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/12693/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" підставою касаційного оскарження зазначає порушення судами попередніх інстанцій статей 86, 236 ГПК. Скаржник вказує таке:

- обґрунтовуючи свою позицію, апеляційний суд вказує, що на підставі наказу №3504/5 від 19.08.2022 буде скасовано реєстраційну дію від 18.01.2022 №1003531070038000085, хоча даний наказ взагалі не стосується цієї реєстраційної дії, адже ним скасовується інша реєстраційна дія - від 12.01.2022 №1003531070035000085;

- ОСОБА_1 був керівником ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на підставі рішення позачергових зборів акціонерів товариства від 28.12.2021 дуже короткий час - з 28.12.2021 по 18.01.2022. З 18.01.2022 його повноваження керівника, обраного на підставі рішення від 28.12.2021, були припинені. А це означає, що обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 вводить суд в оману та вказує про порушення своїх прав, які існували дуже короткий строк та припинилися задовго до винесення наказу Мінюстом. Виконувати повноваження керівника ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на підставі протоколу від 28.12.2021, виконувати трудову функцію на його підставі та, відповідно, отримувати заробітну плату, ОСОБА_1 не може не через винесення/існування/виконання наказу, а через те, що його повноваження були припинені рішенням загальних зборів акціонерів від 18.01.2022;

- виконання наказу Мінюсту №3504/22 від 19.08.2022 ніяк не може вплинути на права ОСОБА_1 як керівника ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", призначеного на посаду рішенням акціонерів від 28.12.2021, оскільки його повноваження були припинені наступним рішенням акціонерів;

- ОСОБА_1, звернувшись із заявою про забезпечення позову у справі №910/12693/23, здійснив зловживання правами, оскільки вже звертався з аналогічною заявою у межах справи №910/12335/23. Заяви ОСОБА_1 у справі №910/12335/23 та у цій справі №910/12693/23 є аналогічними. Єдина відмінність між заявою, за якою постановлено оскаржувану ухвалу, та заявою у справі №910/12335/23 є те, що в заяві в справі №910/12693/23 ОСОБА_1 було визначено інший суб`єктний склад майбутнього позову - до списку майбутніх відповідачів додано ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", однак фактично, не зазначено до цього товариства жодних вимог.

Суть окремої думки

20.03.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, судді - Губенко Н. М., Студенець В. І., було розглянуто касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 про забезпечення позову у справі №910/12693/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову, особи, які можуть набути статусу учасника справи: позивач ОСОБА_1, відповідачі 1. Міністерство юстиції України, 2. Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Росава", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович, про визнання недійсним та скасування наказу, зобов`язання, вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги більшістю голосів суддів було прийнято постанову про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

При прийнятті зазначеної постанови мною, Губенко Н. М., висловлено окрему думку наступного змісту.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21(911/184/22).

Відповідно до змісту частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення вживаються з превентивною метою - охорони матеріально-правових інтересів позивача та запобігання ускладнення чи унеможливлення не будь-яких прав або інтересів позивача, які підлягають можливому судовому захисту, а виключно тих, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виходячи з предмета та підстав позову.

Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд перш за все має з`ясувати, за захистом яких права чи інтересів мало місце звернення до суду, та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

При цьому такі засоби мають бути спрямовані на захист інтересів позивача саме в межах цього конкретного судового провадження та відповідати саме заявленим вимогам.

Стаття 137 Господарського процесуального кодексу України містить перелік заходів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заборона вчиняти реєстраційні дії є одним з визначених законом способів забезпечення позову. Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 910/15182/23, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20).

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не зазначив та не обґрунтував, на запобігання імовірного порушення яких його корпоративних прав спрямовані заходи забезпечення позову, що він просить застосувати.

Навпаки, майбутній позов заявника стосуватиметься захисту його прав як директора товариства, що пов`язані, за його доводами, із управлінням юридичною особою у минулому (у період з 28.12.2021 по 18.01.2022).

В той час як, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22, від 27.02.2024 у справі № 916/4159/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Приймаючи оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанцій зазначеного не враховано.

Крім того, оскаржувані судові рішення не містять мотивів того, які саме права директора та/або законні інтереси (трудові, цивільні, корпоративні), у разі невжиття наведених заходів забезпечення позову, буде ускладнено/унеможливлено захистити або поновити у разі задоволення позову. Також оскаржувані судові рішення не містять мотивів того, на які права директора та/або законні інтереси (трудові, цивільні, корпоративні) вплине виконання наказу Мінюсту №3504/5 від 19.08.2022. Не містить таких мотивів і постанова Верховного Суду.

Враховуючи наведене, вважаю, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог статей 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного вважаю, що касаційну скаргу слід було задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.