922/2651/23 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 20.03.2024 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - ТОВ "ЙЕ Енергія", позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "Харківгаз", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 36 212 310,44 грн за договором купівлі-продажу природного газу, з яких:

25 117 260,02 грн - заборгованість за спожитий природний газ,

1 350 159,44 грн - пеня,

1 316 660,99 грн - 3% річних,

8 428 229,99 грн - інфляційні втрати.

Також позивач просив Суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 83 250,00 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/2651/23 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Харківгаз" на користь ТОВ "ЙЕ Енергія" заборгованість у розмірі 25 117 260,02 грн, пеню у розмірі 1 346 941,07 грн, 3% річних у розмірі 1 316 660,99 грн, інфляційні витрати у розмірі 8 428 229,99 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі № 922/2651/23 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 83 242,60 грн.

1.3. Постановою Східного апеляційного господарського від 23.11.2023 рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі №922/2651/23 залишено без змін.

Постановою Східного апеляційного господарського від 23.11.2023 додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2651/23 залишено без змін.

2. Короткий зміст вимог заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухваленого судового рішення за результатом її розгляду

2.1. Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги, понесених останнім під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 40 800,00 грн.

2.2. Додатковою постановою від 18.12.2023 у справі №922/2651/23 заяву ТОВ "ЙЕ Енергія" про прийняття додаткового рішення у справі № 922/2651/23 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Харківгаз" на користь ТОВ "ЙЕ Енергія" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 050,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Харківгаз" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/2651/23 скасувати, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ "Харківгаз" вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до порушення апеляційним судом норм права та ухвалення судового рішення, яке не відповідає закону. Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21.

Скаржник відзначає, що матеріали справи не містять належних доказів, понесених ТОВ "ЙЕ Енергія" витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась їй у справі адвокатом Олександр Романенко, адже останній відповідно до відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), та враховуючи обсяг наданих на підтвердження понесених судових витрат доказів, необхідно дійти висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині, оскільки не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, а, отже, розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України не доведений та документально не обґрунтований, що виключає підстави для його задоволення.

3.2. ТОВ "ЙЕ Енергія" подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/2651/23 без змін, а скаргу - без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення

4.1. На підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 40 800,00 грн позивачем надано:

- договір про надання юридичних послуг від 02.03.2020 №1/42, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Гарант Груп" в особі керуючого партнера Чишинського Р.В., з додатковими угодами від 31.12.2020 №1, від 31.12.2020 №2 та від 19.05.2023 №ПД/03359500 до договору;

- наказ від 30.03.2021 №25-ОС про призначення Романенка О.М. на посаду адвоката управління;

- довіреність від 29.12.2022 №265/23;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5753 від 25.03.2020, що видане на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 26.02.2020 №2;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 24.11.2023;

- звіт про фактично надані послуги від 24.11.2023.

4.2. Відповідно до акта виконаних робіт від 24.11.2023 адвокатом Романенко О.М. було надано наступні послуги:

1. Підготовка до Східного апеляційного господарського суду у справі №922/2651/23 заперечень на клопотання про долучення додаткових доказів у справі - 3 год. 45 хв. вартістю 11 250,00 грн.

2. Підготовка до Східного апеляційного господарського суду по справі №922/2651/23 заперечень на клопотання про призначення експертизи - 3 год. 25 хв. вартістю 10 250,00 грн.

3. Підготовка до Східного апеляційного господарського суду по справі №922/2651/23 відзиву на апеляційну скаргу - 3 год. 00 хв. вартістю 9 000,00 грн.

4. Підготовка до Східного апеляційного господарського суду по справі №922/2651/23 відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення - 1 год. 25 хв. вартістю 4 250,00грн.

5. Представництво інтересів у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду під час розгляду справи №922/2651/23 (час на прибуття/вибуття, очікування та участь) - 1 год. 16 хв. вартістю 3 800,00 грн.

6. Підготовка до Східного апеляційного господарського суду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №922/2651/23 - 45 хв. вартістю 2 250,00 грн.

Загальна кількість наданих Виконавцем послуг згідно з Додатковою угодою від 19.05.2023 №ПД/03359500 до Договору про надання юридичних послуг від 02.03.2020 складає: 13 годин 36 хвилин на загальну суму 40 800,00 грн.

4.3. Ухвалюючи додаткову постанову про часткове задоволення заяви, суд виходив з такого:

- адвокат Романенко О.М. зарахований до штату Адвокатського об`єднання "Гарант Груп", що спростовує твердження відповідача, викладене у запереченнях на подану заяву, про індивідуальну зайнятість адвоката позивача;

- колегія суддів вважає занадто завищеними та безпідставними вимоги про відшкодування витрат у розмірі 11 250,00 грн за підготовку заперечень на клопотання про долучення додаткових доказів та за підготовку заперечень на клопотання про призначення експертизи, оскільки зазначені клопотання відповідача не є заявами по суті, їх вирішення судом апеляційної інстанції базувалося не на запереченнях позивача, а на оцінці дотримання заявником вимог процесуального законодавства при їх заявлені; надання оцінки таким клопотанням є суто процесуальними діями суду при підготовці справи до апеляційного розгляду;

- представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, з урахуванням предмета даного спору та предмета доказування - стягнення заборгованості;

- вимоги про відшкодування витрат за подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 250,00 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки така заява мала бути подана разом з першою поданою заявою по суті спору, тобто з відзивом на апеляційну скаргу, а ця заява подана вже після перегляду справи у суді апеляційної інстанції;

- судова колегія не вважає обґрунтованим покладення на відповідача судових витрат у зазначеному розмірі та вважає за можливе не присуджувати на користь заявника заявлену суму витрат у повному обсязі;

- ураховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг з урахуванням витрачених годин зазначених в акті наданих послуг, співмірністю суми витрат зі складністю справи, відповідністю суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, беручи до уваги доведеність позивачем надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та відповідно покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 050,00 грн.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №922/2651/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі №922/2651/23 за касаційною скаргою АТ "Харківгаз" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №922/2651/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/4343/21 у частині задоволених вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому Суд враховує, що додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у частині відмови у задоволенні заяви жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Верховним Судом у цій частині не переглядається.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.

6.2. Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції встановив, що адвокатом Романенко О.М. у даній справі позивачу були надані послуги з професійної правничої допомоги під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому з огляду на критерії пропорційності, співмірності та розумності розміру правничої допомоги, у відповідності до положень статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог лише в частині відшкодування витрат за підготовку відзивів на апеляційні скарги та представництво інтересів у судових засіданнях. В іншій частині вимог заяви суд дійшов висновку не присуджувати на користь заявника заявлену суму витрат у повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість та надмірність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності, тривалість судового розгляду справи, наявність заперечень з боку відповідача стосовно заявленої суми витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на адвоката є завищеним, а справедливим і співрозмірним є розмір витрат лише у частині наданих послуг, що є необхідними у даній справі.

Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника у цій частині, Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Таке рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статтей 76- 79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

Інші доводи відповідача відхиляються Судом з огляду на їх необґрунтованість та суперечність матеріалам справи.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у цій частині, з урахуванням наведеного у цій Постанові, не знайшли свого підтвердження.

Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду у справах №755/9215/15, №826/1216/16, №496/3134/19, №904/4507/18, №922/1964/21 та № 308/7190/21, адже застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

При цьому Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній Постанові.

6.3. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.4. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.5. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.6. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині - без змін, як такого, що ухвалено із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" залишити без задоволення, а додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/2651/23 - без змін.