922/4078/23 Про розірвання договору поставки товарної продукції - 19.03.2024 Прийняття

1.1. Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання підприємств Електротехнічна корпорація "ЕЛКОР" (далі - ОПЕК "ЕЛКОР") про розірвання договору поставки від 24.01.2022 № 24/01/22 (далі - Договір) у зв`язку з істотною зміною обставин та стягнення з ОПЕК "ЕЛКОР" заборгованості за Договором у загальному розмірі 1913488,77 грн, яка складається з: сплаченої та неповернутої передплати за Договором за період з 02.08.2023 до 05.09.2023 у розмірі 1 908 000,00 грн, а також 3 % річних нарахованих на вказану суму за період з 02.08.2023 до 05.09.2023 у розмірі 5 488,77 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин та втратою майнового інтересу ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс", оскільки подальше виконання Договору призведе до виникнення збитків, оскільки замовлена партія товару за Договором підлягала використанню саме для енергоблоку №6 ВП "Запорізька АЕС", в межах договору поставки від 18.02.2022 № 53-129-01-22-02452, укладеного між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом". Замовлений за Договором товар не може бути використаний ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на будь-яких інших об`єктах, на яких реалізуються подібні проекти.

1.3. Господарський суд Харківської області ухвалою від 21.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/4078/23; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

1.4. У жовтні 2023 року ОПЕК "ЕЛКОР" (відповідач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (позивач за первісним позовом) про зобов`язання прийняти (отримати) товар за Договором та Специфікацією до Договору від 24.01.2022 №1 на суму 1 908 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 318 000,00 грн.

1.5. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" порушило виконання своїх зобов`язань за Договором щодо отримання готового до відвантаження товару.

1.6. Господарський суд Харківської області ухвалою від 03.10.2023, прийняв матеріали зустрічної позовної заяви до розгляду, об`єднав в одне провадження з первісним позовом. У подальшому, 08.11.2023 суд протокольною ухвалою прийняв заяву про зміну предмета позову.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.12.2023 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі № 922/4078/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (колегія суддів: Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) у задоволенні первісних вимог відмовив повністю. Зустрічні позовні вимоги задовольнив. Зобов`язав ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" прийняти (отримати) від ОПЕК "ЕЛКОР" на умовах EXW Інкотермс 2000 м. Зміїв, Харківська область, вул. Харківська 75Б товар за Договором та Специфікацією від 24.01.2022 №1 до нього на суму 1 908 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 318 000,00 грн), а саме:

- збірка живлення 6HG10 (включно з груповим комплектом ЗІП в кількості 1 шт., вартістю 270 000,00 грн (двісті сімдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG11 в кількості 1 шт., вартістю 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG12 в кількості 1 шт., вартістю 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG13 в кількості 1 шт., вартістю 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG14 в кількості 1 шт., вартістю 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG70 в кількості 1 шт., вартістю 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG71 в кількості 1 шт., вартістю 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG72 в кількості 1 шт., вартістю 160 000,00грн (сто шістдесят тисяч гривень) без ПДВ;

- збірка живлення 6HG73 в кількості 1 шт., вартістю 160000,00грн (сто шістдесят тисяч гривень) без ПДВ.

2.2. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, зокрема, виходив з того, що розірвати можна лише чинний Договір. Позивач за первісним позовом звернувся до суду після закінчення строку дії цього Договору, а відтак вимога про розірвання Договору поставки є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, за висновками судів, закінчення строку дії Договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, а навпаки є можливим виконання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" своїх зобов`язань за Договором щодо отримання від ОПЕК "ЕЛКОР" готового до відвантаження товару.

2.3. Ухвалюючи судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, суди, зокрема, виходили із того, що:

- товар виготовлений та доставлений ОПЕК "ЕЛКОР" (постачальником) у точку видачі, погоджену сторонами, в строки, передбачені Договором та Специфікацією до нього;

- ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (покупець) був повідомлений про готовність товару до видачі у строки передбачені Договором та Специфікацією у спосіб не заборонений законом;

- сторони в Договорі не погодили конкретного способу повідомлення про готовність товару до видачі, а тому такий спосіб (за допомогою мессенджера WhatsApp) є цілком можливим та не суперечить його умовам;

- порушень ОПЕК "ЕЛКОР" умов Договору поставки судами не встановлено;

- умови Договору визначають неможливість покупця (ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс") відмовитись від товару у разі його виготовлення та готовності до видачі;

- товар (продукція) постачальником був виготовлений на підставі Технічного завдання, яке погоджено у встановленому порядку. Отже, виробник мав технічні характеристики товару (продукції), який йому необхідно виготовити;

- факт відповідності виготовленого товару (продукції) встановленим у Технічному завданні критеріям повинен перевірятись ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (покупцем) під час його приймання;

- саме в момент приймання і може бути встановлена відповідність / невідповідність виготовленого товару (продукції) критеріям, які до нього ставились. Водночас перевірка дотримання виробником етапів Технічного завдання логічно мала відбуватись під час строків виконання завдання з вироблення товару (продукції).

2.4. З наведених вище підстав суди дійшли висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог.

2.5. За висновками судів, оскільки ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" не виявляло будь-якої зацікавленості у з`ясуванні обставин щодо стану виконання замовлення за Договором (оплаченого ним у повному обсязі) та не вчиняло дій, спрямованих на отримання виготовленого товару, а тому, останнє помилково покладає відповідальність за свою бездіяльність (неотримання товару) на постачальника, який не має впливу на дії / чи їх відсутність з боку покупця.

2.6. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, суд задовольнив заяву ОПЕК "ЕЛКОР" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/4078/23; стягнув з ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на користь ОПЕК "ЕЛКОР" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (скаржник), не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями звернулося до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить:

1) скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 зі справи № 922/4078/23 і ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог повністю та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю;

2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 зі справи № 922/4078/23, ухвалити нове рішення про: залишення без розгляду заяви ОПЕК "ЕЛКОР" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу; повну відмову у задоволенні заяви ОПЕК "ЕЛКОР" про відшкодування судових витрат.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1.1. Касаційна скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на судові рішення по суті спору подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4.1.2. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми:

- статей 3, 509, 526, 530, 627, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21; від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 30.11.2022 у справі № 910/17577/21;

- статей 13, 73, 74, 76 - 78, 79, 80, 88 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 11.01.2023 у справі № 914/2930/21 (щодо оцінки як доказу заяви свідка та строків і порядку її подання до суду), від 16.03.2023 у справі № 910/5850/22, від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18 (щодо дотримання / недотримання учасником справи форми заяви свідка, встановленої процесуальним законом), від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19 (щодо порядку подання до суду доказів) та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (щодо застосування "принципу змагальності", "вірогідності доказів", "концепції негативного доказу");

- частини третьої статті 46 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19;

- статей 509, 525, 526, 662, 663, 664 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3332/17.

4.1.3. За доводами скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовані положення статті 664 ЦК України, а також не застосовані положення статті 673 ЦК України, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

4.1.4. Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач за первісним позовом не здійснив окремого повідомлення про дату і місце, коли саме і де саме товар буде передано у розпорядження покупця.

4.1.5. ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неповно з`ясували зміст та умови виконання сторонами Договору, зокрема його пов`язаність та залежність від виконання умов договору поставки від 18.02.2022 № 53-129-01-22-02452 (укладеного між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом") у тому числі і змісту та призначенню Технічному завданню на розробку конструкторської документації та виготовлення збірок живлення 6HG10, 6HG11, 6HG12, 6HG13, 6HG14, 6HG70, 6HG71, 6HG72, 6HG73 (на базі РСЗО) для енергоблоку № 6 ВП "Запорізька АЕС" (далі - Технічне завдання). У цьому контексті скаржник вважає, що обов`язковою умовою для виготовлення товару (продукції) на виконання спірного Договору є виконання сторонами всіх вимог щодо складу, якості, етапів та стадій виробництва продукції (збірок живлення), затверджених Технічною специфікацією до предмета закупівлі обладнання для реалізації заходу КзПБ 14301 "Модернізація керуючих систем безпеки із заміною УКТЗ" на першому каналі КСБ енергоблоку № 6 ВП "Запорізька АЕС" до договору поставки від 18.02.2022 № 53-129-01-22-02452. Товар (продукція) за Договором також має діючим стандартам якості та технічним умовам - ТУ У 31.2-30287744-051:2014 "Пристрої комплектні низьковольтні для електричних станцій і підстанцій", які необхідні для товару такого виду.

4.1.6. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ОПЕК "ЕЛКОР" всупереч вимогам Технічного завдання не розробив програму та методику випробування РСЗО і не узгодив їх із замовником (ДП "НАЕК "Енергоатом"), а також не надав план якості до комплекту поставки РСЗО. Водночас без вказаних документів товар, який підлягає поставці за спірним Договором не може вважатися таким, що відповідає вимогам якості, передбаченим Технічним завданням, та відповідно, не може вважатися таким, що готовий до поставки.

4.1.7. З огляду на наведене ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" вважає, що подані суду ОПЕК "ЕЛКОР" копії документів, які на її переконання, підтверджують виконання зобов`язань за Договором, навпаки підтверджують, факт того, що виготовлені збірки живлення 6HG10, 6HG11, 6HG12, 6HG13, 6HG14, 6HG70, 6HG71, 6HG72, 6HG73 (на базі РСЗО) не відповідають Технічному завданню, оскільки не проходили випробування службою технічного контролю підприємства-виробника за участю замовника (ВП "Запорізька АЕС") та, відповідно, не відповідають вимогам пункту 2.4 Договору.

4.1.8. Скаржник також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій всупереч положень статей 76- 78, 80 та 88 ГПК України безпідставно та необґрунтовано врахували докази, які відповідач за первісним позовом подав до суду першої інстанції з порушенням строків і порядку їх подання.

4.1.9. На переконання скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень порушено вимоги частини восьмої статті 80 ГПК України, що зумовлено врахуванням доказів, поданих з порушенням відповідного процесуального строку встановленого частиною третьої статті 80 та частиною четвертою статті 88 ГПК України.

4.1.10. ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" також вважає, що при поданні заяви про зміну предмета позову за зустрічним позовом від 24.10.2023 ОПЕК "ЕЛКОР" допустило порушення норм ГПК України (1798-12) , оскільки вказана заява одночасно містить інший предмет та інші підстави зустрічного позову. Крім того, до вказаної заяви додані інші докази, про які у зустрічному позові не було зазначено і які разом з ним до суду не подавалися. Відтак, скаржник вважає, що відповідачем за первісним позовом фактично подано інший позов з новими доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.

4.1.11. Скаржник наголошує, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили та не надали оцінки наведеним позивачем за первісним позовом підставам для розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин, щодо наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України. Наявність / відсутність таких істотних обставин судами взагалі не встановлювалась. Разом із тим, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

4.1.12. Щодо оскарження додаткового рішення ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" зазначає, що у розгляді заяви ОПЕК "ЕЛКОР" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували положення частини восьмої статті 129 та частини другої статті 118 ГПК України.

4.1.13. Скаржник вважає, що обставини, які викладені судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні не відповідають дійсності. За твердженням скаржника, суд першої інстанції невірно витлумачив зміст клопотання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та безпідставно дійшов висновку, що останнє не надало до суду заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат. ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" наголошує на тому, що у поданому до суду першої інстанції 28.12.2023 клопотанні останнє заперечувало проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі та наводило відповідні обґрунтування.

4.1.14. Зокрема, адвокат ОПЕК "ЕЛКОР" у звіті за договором про надання правничої допомоги від 08.05.2023 та додатковою угодою від 25.09.2023 № 1 зазначив, що на виконання доручення клієнта протягом вересня - грудня 2023 на користь та в інтересах клієнта вчинив перелічені у цьому звіті певні дії, у тому числі і надав правовий аналіз певних матеріалів. Однак будь-якого правового аналізу таких документів останнім зроблено не було, оскільки в процесуальних документах, поданих представником відповідача за первісним позовом до суду, було тільки посилання на їх наявність та наведено перелік цих документів, однак без наведення їх змісту та впливу на обставини спору. Крім того, такі документи також не досліджувалися у судовому засіданні і представник ОПЕК "ЕЛКОР" також не наполягав на їх дослідженні і правовому аналізі.

4.1.15. З огляду на наведене, скаржник вважає, що представник ОПЕК "ЕЛКОР" не довів суду та документально не підтвердив, реальність і розумність суми витрат на професійну правничу допомогу, заявленої до відшкодування.

4.1.16. Суд першої інстанції наведеним обставинам надав неправильну оцінку, що призвело до прийняття незаконного рішення. Водночас суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув.

4.2. Інші доводи учасників справи

4.2.1. ОПЕК "ЕЛКОР" подало відзив на касаційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.2.2. Своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу щодо оскарження судових рішень по суті спору ОПЕК "ЕЛКОР" не скористалося.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановили таке.

5.1. ОПЕК "ЕЛКОР" (постачальник) та ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (покупець) 24.01.2022 уклали Договір поставки №24/01/22, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у строки та на умовах цього Договору.

5.2. Згідно з пунктом 1.2 Договору товар поставляється згідно з Специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного Договору.

5.3. Відповідно до умов пункту 2.4 Договору товар, що постачається за цим Договором, повинен відповідати: технічному завданню на розробку конструкторської документації та виготовлення збірок живлення 6HG10, 6HG11, 6HG12, 6HG13, 6HG14, 6HG70, 6HG71, 6HG72, 6HG73 (на базі РСЗО) для енергоблоку №6 ВП "Запорізька АЕС" (далі ТЗ); діючим стандартам якості та технічним умовам ТУ У 31.2-30287744-051:2014 "Пристрої комплектні низьковольтні для електричних станцій і підстанцій" (далі ТУ), які необхідні для товару цього виду.

5.4. У пунктах 3.2, 3.3, 4.1 Договору визначено, що товар, який є предметом поставки за цим Договором, поставляється відповідно до Специфікацій. Строки поставки за Договором узгоджуються Сторонами та вказуються у Специфікаціях по кожній окремій поставці.Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях.

5.5. У розділі 5 Договору сторони погодили умови приймання-передачі товару, зокрема: приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством та даним Договором (пункт 5.1 Договору); порядок перевірки товару за кількістю та якістю здійснюється за правилами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 № П-6 та Інструкції про порядок про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (пункт 5.2 Договору); приймання товару по кількості та якості здійснюється згідно з даними, вказаними у супроводжуючих документах на товар (пункт 5.3 Договору); претензії по кількості та асортименту товару можуть бути заявлені покупцем в момент прийняття товару (пункт 5.4 Договору); покупець не має права відмовитись від замовленого та/або поставленого та/або оплаченого товару, якщо товар відповідає вимогам якості (пункт 5.7 Договору); оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно його виставлених рахунків в такому порядку: 85 % передплата протягом 5 (п`яти) календарних днів від дня підписання Договору; 15 % остаточний розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" грошових коштів від генерального замовника за поставлену по цьому Договору продукцію, але не пізніше 60 робочих днів з дати поставки товару; строки та порядок оплати за цим Договором, за взаємною згодою сторін, можуть бути встановлені у додатках (Специфікаціях) до цього Договору, що будуть його невід`ємною частиною (пункт 6.4 Договору); загальна вартість Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником і оплачених покупцем протягом строку дії цього Договору (пункт 6.5 Договору).

5.6. На виконання умов Договору 24.01.2022 сторони склали та підписали Специфікацію № 1 до Договору, з а умовами якої домовилися про поставку Товару на загальну суму 1 908 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 318 000,00 грн.

5.7. У пункті 3 Специфікації № 1 до Договору визначено, що поставка товару згідно з специфікацією здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту отримання постачальником передплати на умовах пункту 6.4. Договору та повного комплекту узгодженого технічного завдання на виготовлення товару.

За умовами пункту 4 Специфікації № 1 до Договору в момент поставки постачальник надає покупцю такі документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, паспорт, експлуатаційна документація на українській мові, план якості, сертифікат відповідності.

Умови поставки EXW м. Зміїв, Харківська обл., вул. Харківська, 75 Б (пункт 5 Специфікації № 1 до Договору).

5.8. На виконання умов Договору та Специфікації № 1 постачальник сформував та направив покупцю рахунок на оплату від 26.01.2022 № 19. Згідно з платіжною інструкцією від 02.02.2022 № 1017 покупець перерахував постачальнику передоплату у сумі 1 908 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 318 000,00 грн за поставку товару згідно з Специфікацією, що становить 100 % вартості окремої партії товару.

5.9. З 04.03.2022 територія м. Енергодар та ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені окупаційними військами російської федерації, а територія Енергодарської міської територіальної громади UA23040110000019947 Міністерством з питань Реінтеграції тимчасово окупованих територій України була визнана окупованою територією.

5.10. У подальшому, у зв`язку з військовою агресією РФ покупець (ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс") вимушено покинув місце свого перебування (м. Сєвєродонецьк) та здійснив перереєстрацію підприємства 12.05.2022 за адресою: 04073, м. Київ, вул. Вербова, буд. 17А. Зокрема, з 25.06.2022 територія Сєвєродонецької міської територіальної громади UA44120110000010163 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України була офіційно визнана окупованою територією.

5.11. З метою відновлення втрачених документів за наслідками захоплення території м. Сєвєродонецьк окупаційними військами ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" листом від 01.07.2022 № 7471/37 звернулось до ОПЕК "ЕЛКОР" з проханням направити дублікати документів, які підтверджують господарські відносини між ними.

5.12. За результатами розгляду вказаного листа ОПЕК "ЕЛКОР" листом від 08.11.2022 вих. № 229/22/ЕК направило ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" екземпляр Договору.

5.13. У подальшому, 29.06.2023 ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" звернулось до ОПЕК "ЕЛКОР" з листом - "Пропозицією про розірвання Договору та повернення грошових коштів" вих. № 628/01, а також направило два примірники додаткової угоди № 1 до Договору з проханням: "…після отримання вказаної додаткової угоди у термін до 01.08.2023 підписати її обидва примірники уповноваженою особою та скріпити підпис печаткою (за наявності), один примірник цієї додаткової угоди - повернути на нашу адресу"; "у строк до 01.08.2023 повернути суму попередньої оплати за продукцію за Договором в сумі 1 908 000,00грн (з ПДВ)".

5.14. Також в "Пропозиції про розірвання Договору та повернення грошових коштів" від 29.06.2023 вих. №628/01 ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" наголосило, що: "вказана умова щодо повернення ОПЕК "ЕЛКОР" суми попередньої оплати за Договором № 24/01/22 є обов`язковою для набрання чинності цією Додатковою угодою"; "у випадку невиконання зазначених умов у строк до 01.08.2023 такі дії / бездіяльність вважатимуться відмовою ОПЕК "ЕЛКОР" від розірвання Договору та повернення суми здійсненої передплати, у зв`язку із чим ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" буде звертатися до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору поставки від 24.01.2022 № 24/01/22 та стягнення з ОПЕК "ЕЛКОР" зазначеної суми заборгованості з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, а також судових витрат".

5.15. У відповідь на лист ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" від 29.06.2023 року вих. № 628/01 постачальник (ОПЕК "ЕЛКОР") листом від 28.07.2023 № 164/23/ЕК запропонувало покупцю отримати товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні з 01.06.2022 в місці поставки: м. Зміїв, Харківської обл., вул. Харківська, 75 Б, та зазначило про відсутність підстав для розірвання Договору і повернення суми попередньої оплати.

5.16. Відмова ОПЕК "ЕЛКОР" розірвати Договір та повернути суму попередньої (100 %) передплати за Договором і стала підставою для звернення ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" з позовом у цій справі про: розірвання Договору та стягнення суми попередньої оплати, здійсненої за Договором.

5.17. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" також зазначало, що: між ним та ДП "НАЕК "Енергоатом" 18.02.2022 було укладено договір поставки № 53-129-01-22-02452. Саме у зв`язку з укладанням цього договору для виготовлення КСБ енергоблоку №6 ВП "Запорізька АЕС" у нього виникла необхідність замовити товар у ОПЕК "ЕЛКОР" за спірним Договором. Разом з тим, у зв`язку з широкомасштабним вторгненням окупаційних військ РФ на територію України та захоплення південної частини Запорізької області, в тому числі і м. Енергодар, позивач та ДП "НАЕК "Енергоатом" підписали додаткову угоду від 06.09.2022 № 1 до договору № 53-129-01-22-02452, якою передбачили продовження строків виконання зобов`язань за цим договором до 31.01.2024.

5.18. У подальшому, на початку 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" ініціювало перед позивачем розгляд питання щодо доцільності продовження виконання або розірвання договорів (контрактів), що стосуються поставки продукції, виконання робіт (надання послуг) на ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема за Договором від 18.02.2022 № 53-129-01-22-02452.

5.19. Додатковою угодою від 01.06.2023 № 2 до договору поставки № 53-129-01-22-02452, укладеною між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом" було розірвано цей договір поставки. Зокрема, у зв`язку з тим, що Енергодарська міська територіальна громада (у межах якої знаходиться ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") була окупована військами російської федерації та, відповідно, була внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

5.20. У позові про розірвання Договору та стягнення попередньої оплати за цим Договором ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" наполягає на тому, що постачальник (ОПЕК "ЕЛКОР") не виготовив у строк замовлений за Договором товар, про що позивач, як покупець за Договором не отримував жодного повідомлення. Також позивач у позові вказує на те, що він як покупець втратив до замовленого товару (який є предметом спірного Договору) економічний інтерес, у зв`язку з розірванням договору поставки № 53-129-01-22-02452, укладеного між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом". Тобто, потреба у замовленому у ОПЕК "ЕЛКОР" товарі відпала.

5.21. ОПЕК "ЕЛКОР" заперечило проти заявлених вимог, подало до суду відзив на позовну заяву ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та зустрічну позовну заяву про зобов`язання вчинити певні дії, зазначивши, що посилання позивача на невиконання постачальником умов Договору не ґрунтується на його умовах, оскільки передбачений умовами Договору та Специфікацією № 1 товар виготовлений постачальником із дотриманням строку, визначеного у пункті 3 Специфікації № 1 до Договору та знаходиться на відповідальному зберіганні з 03.06.2022 в місці поставки: м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75 Б. Щодо посилання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на істотну зміну обставин, якими керувались сторони при укладенні Договору, зокрема, обставини внесення Енергодарівської міської територіальної громади до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, ОПЕК "ЕЛКОР" зазначило про їх необґрунтованість з огляду на положення пункту 5 Специфікації № 1 до Договору, яким визначені умови поставки, а саме: EXW м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75 Б. Тобто, узгоджене між сторонами Договору місце поставки жодним чином не стосується Енергодарівської міської територіальної громади.

- На підтвердження зазначених обставин надало суду: фотознімки виробничої будівлі за адресою м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75 Б; фотознімки знаходження в приміщенні виробничої будівлі за адресою м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75-Б всього виготовленого за Договором обладнання; фотознімки зовнішньої частини, біркою виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірка живлення 6HG10, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки комплекту ЗІП до збірки живлення 6HG10, бірки ЗІП, технічну специфікацію комплекту ЗІП, які підтверджують дату виготовлення 17.04.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG11, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бїрки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG12, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірка живлення 6HGІЗ, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG14, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG70, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG71, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG72, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; фотознімки зовнішньої частини, бірки виробу, фотознімки внутрішньої частини, паспорт виробу збірки живлення 6HG73, які підтверджують дату виготовлення 16.05.2022; наказ від 03.06.2022 № 14С про взяття на відповідальне зберігання виготовлених збірок живлення 6HG10 (включно з груповим комплектом ЗІП), 6HG11, 6HG12, 6HG13, 6HG14, 6HG70, 6HG71, 6HG72, 6HG73; повідомлення про пред`явлення виробу для проведення приймально-здавальних випробувань від 09.05.2022; висновок представника ВТК за результатами приймання виробу від 16.05.2022 із відміткою старшого комірника про прийняття готової продукції на склад на відповідальне зберігання від 03.06.2022.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо вимог за первісним позовом

7.1. Так, причиною виникнення спору за вимогами первісного позову у справі стало, зокрема питання можливості розірвання спірного Договору після закінчення строку дії такого, з огляду на істотну зміну обставин якими сторони керувалися при укладенні Договору саме для позивача, як покупця за цим Договором, а також порушення відповідачем (постачальником) зобов`язань за Договором щодо виготовлення та поставки товару у визначений у ньому строк.

7.2. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій частині, та відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, зокрема виходили з того, що розірвано може бути лише чинний договір, водночас, оскільки позивач звернувся до суду після закінчення строку дії цього Договору, відтак вимога про розірвання Договору поставки є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. У зв`язку з чим також не підлягають вимоги про стягнення попередньої оплати.

7.3. При цьому, за висновками судів, закінчення строку дії Договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, а навпаки є можливим виконання покупцем своїх зобов`язань за Договором щодо отримання від постачальника готового до відвантаження товару.

7.4. Згідно із статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

7.5. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

7.6. Відповідно до частин другої, третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

7.7. Зі змісту наведених у позовній заяві обґрунтувань вбачається, що як на підставу для розірвання Договору ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" вказувало на істотну зміну обставин якими сторони керувалися при укладенні Договору.

7.8. Відповідно до положень частин першої, другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

7.9. Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

7.10. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (частина третя статті 652 ЦК України).

7.11. Суд ураховує, що за загальним правилом укладаючи Договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

7.12. Верховний Суд неодноразово зазначав, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

7.13. У цьому спорі позивач за первісним позовом наполягав саме на розірванні Договору у зв`язку зі зміною істотних обставин для нього, якими, на його думку, є втрата економічного інтересу до замовленого товару (що є предметом спірного Договору), що пов`язана з розірванням договору поставки № 53-129-01-22-02452, укладеного між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом". Тобто, у зв`язку зі зміною істотних обставин, які виникли внаслідок окупації військами російської федерації Енергодарської міської територіальної громади (у межах якої знаходиться ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") та, як наслідок, розірванням договору поставки № 53-129-01-22-02452, і потреба позивача у замовленому у ОПЕК "ЕЛКОР" товарі відпала.

7.14. У контексті висновків судів попередніх інстанцій та доводові касаційної скарги Суд зазначає, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

7.15. Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці.

7.16. У постанові зі справи № 910/15484/17, Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, таке: "… відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій".

7.17. Верховний Суд зазначає про те, що сама по собі збройна агресія проти України не може бути автоматичною підставою для звільнення від виконання будь-кого в Україні від будь-яких зобов`язань або для припинення виконання, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Важливою умовою для застосування приписів частини другої статті 652 ЦК України є саме наявність чотирьох умов при істотній зміні обставини для даного конкретного зобов`язання.

7.18. У даній справі суди попередніх інстанцій не встановили наявності всіх необхідних умов для можливості розірвання Договору.

7.19. Зокрема, суди встановили, що позивач з березня 2022 року не виявляв будь-якої зацікавленості у з`ясуванні обставин щодо стану виконання замовлення за Договором (оплаченого ним у повному обсязі), а також до червня 2023 року не вчиняв будь-яких дій щодо зміни умов Договору у зв`язку з настанням для нього істотних змін обставин, якими він керування при укладанні Договору. Суд першої інстанції надав оцінку умовам пунктів 9.2 - 9.4 Договору (щодо права сторони припинення дії Договору у разі настання обставин непереборної сили) та встановивши відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин вчинення ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" відповідних дій, дійшов висновку, що останнє не довело суду про наявність підстав для звільнення від виконання зобов`язань за Договором.

7.20. Разом з тим у статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.21. Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвати можна лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

7.22. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 10.2 цей Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору.

7.23. Отже, як станом на день надсилання позивачем листа від 29.06.2023 за вих. №628/01, так і станом на день подання позову, строк дії Договору поставки скінчився, а тому він не може бути розірваний, у тому числі із підстав істотної зміни обставин на підставі статті 652 ЦК України.

7.24. Зважаючи на зазначене суди встановивши обставини, що термін дії Договору скінчився, дійшли вірного висновку, що право на розірвання договору в судовому порядку стосується лише тих договорів, які на момент такої відмови були чинними, а тому розірвання спірного Договору в судовому порядку є фактично неможливим, оскільки позовна вимога про його розірвання була заявлена після закінчення строку його дії, визначеного сторонами у пункті 10.2 Договору.

7.25. З огляду на те, що вимоги ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" про стягнення з ОПЕК "ЕЛКОР", сплаченої та неповернутої передплати за Договором у розмірі 1 908 000,00 грн та 3 % річних, нарахованих на вказану суму, ґрунтуються лише виключно на доводах про наявність підстав для розірвання Договору суди також дійшли вірного висновку і про відсутність підстав для задоволення таких вимог.

7.26. Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанції у повній мірі узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування положень статей 3, 509, 526, 530, 627, 652 ЦК України.

7.27. У свою чергу, у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 3, 509, 526, 530, 627, 652 ЦК України. Застосування судами наведених норм матеріального права у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, № 925/81/21, № 910/17577/21 та № 904/9906/17 (у якій предметом спору були вимоги про зміну умов договору), залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу, а тому означені справи є неподібними за змістовним критерієм.

7.28. Разом з тим, справи № 902/417/18, № 917/1739/17 та № 180/1735/16-ц істотно різняться зі справою, що розглядається (№ 922/4078/23) за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

7.29. Отже, доводи скаржника в цій частині (щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах) є необґрунтованими.

7.30. Таким чином, Суд зазначає, що оскільки доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій у вирішенні вимог за первісним позовом правових висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України в цій частині, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо вимог за зустрічним позовом

7.31. Причиною виникнення спору за зустрічними позовними вимогами стало питання щодо наявності / відсутності підстав для зобов`язання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" (покупця) вчинити дії - виконати умови Договору та прийняти (отримати) товар за Специфікацією № 1 до Договору.

7.32. Згідно з доводами касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції, яким суд задовольнив позовні вимоги та зобов`язав відповідача виконати умови Договору (вчинити дії з отримання товару за Специфікацією № 1 до Договору).

7.33. Спір у справі стосується вимог про примусове виконання обов`язку в натурі.

7.34. За узагальненими доводами скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовані положення статті 664 ЦК України, а також не застосовані положення статті 673 ЦК України, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Скаржник також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій всупереч положень статей 76- 78, 80 та 88 ГПК України безпідставно та необґрунтовано врахували докази, які відповідач за первісним позовом подав до суду першої інстанції з порушенням строків і порядку їх подання.

7.35. Дослідивши доводи касаційної скарги у сукупності і взаємозв`язку з підставою касаційного оскарження, обраною скаржником, Верховний Суд зазначає таке.

7.36. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

7.37. Як встановили суди Договір укладений між сторонами є договором купівлі-продажу (поставки) товару.

7.38. Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язується передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

7.39. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

7.40. Як встановили суди попередніх інстанцій покупець 02.02.2022 перерахував постачальнику передоплату у сумі 1 908 000,00 грн за поставку товару згідно з Специфікацією, що становить 100 % вартості окремої партії товару. Згідно з умовами Договору та Специфікації № 1 строк поставки товару сторони встановили до 02.06.2022.

7.41. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.42. У розумінні положень статті 631 ЦК України та статті 180 Господарського кодексу України поняття "строк дії договору" і "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

7.43. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

7.44. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги суди встановили, що закінчення строку дії Договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, а навпаки є можливим виконання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" своїх зобов`язань за Договором щодо отримання від ОПЕК "ЕЛКОР" оплаченого та готового до відвантаження товару. Посилаючись на положення статей 11, 526, 525, 626 ЦК України, суди встановили факт зволікання з боку покупця у виконанні зобов`язань за Договором щодо отримання оплаченого та готового до поставки товару дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

7.45. Суд зауважує, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

7.46. Отже, з урахуванням встановлених судами обставин щодо здійснення покупцем передоплати за товар (що становить 100 % вартості партії товару за Специфікацією № 1 до Договору), а у подальшому відмови покупця від виконання зобов`язань за Договором щодо прийняття замовленого товару та вчинення останнім дій направлених на розірвання Договору (відмову від договору), Верховний Суд вважає, що заявлена ОПЕК "ЕЛКОР" вимога про зобов`язання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" виконати умови Договору, а саме: вчинити дії з отримання товару за Специфікацією № 1 до Договору після закінчення строку його дії, у даному випадку є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується з таким способом захисту, як примусове виконання зобов`язання в натурі, оскільки ця позовна вимога безпосередньо стосується договірного зобов`язання, застосована позивачем саме у зобов`язальних правовідносинах, в яких ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" відмовляється від виконання свого договірного обов`язку, який виник у період його дії.

7.47. Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини неотримання ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" товару передбаченого Специфікацією № 1 до Договору (станом на час звернення останнього до суду з позовом у цій справі), а також підстави і предмет заявлених зустрічних позовних вимог, у розгляді зустрічних позовних вимог встановленню та дослідженню підлягають обставини належного / неналежного виконання постачальником умов Договору щодо виготовлення товару у строк та належного повідомлення покупця про його готовність до отримання.

7.48. Так в силу положень частини першої статті 530 та частини першої статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

7.49. Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

7.50. Водночас частиною четвертою статті 690 ЦК України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

7.51. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ОПЕК "ЕЛКОР" вказувало на те, що передбачений умовами Договору та Специфікацією № 1 товар виготовлений постачальником із дотриманням строку, визначеного у пункті 3 Специфікації № 1 до Договору та знаходиться на відповідальному зберіганні з 03.06.2022 в місці поставки: м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75 Б, однак ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" не вчиняє дій щодо його отримання.

7.52. Як встановили суди, згідно з умовами Договору та Специфікації № 1 сторони визначили строк поставки товару до 02.06.2022, базис поставки товару - EXW (Інкотермс 2000) - місце поставки: м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75 Б.

7.53. Умови EXW правил Інкотермс 2000 передбачають зобов`язання продавця (виконавця) надати не відвантажений товар у розпорядження покупця (замовника) у названому в договорі місці поставки без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін "франко-склад"(EXW) покладає мінімальні обов`язки на продавця (виконавця), а покупець (замовник) несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

7.54. У відповідності до положень пункту А4 правил Інкотермс 2000 продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

7.55. Згідно з пунктом А7 Інкотермс 2000 продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

7.56. Таким чином, як вищенаведеними правилами Інкотермс 2000, так і положеннями частини першої статті 664 ЦК України на продавця покладено обов`язок повідомити покупця про готовність товару та передати товар у визначеному сторонами місці поставки разом із товаросупровідними документами.

7.57. Водночас суди встановили, що умови Договору не містять будь-яких застережень щодо форми такого повідомлення, однак визначають місце поставки товару

7.58. Поряд з тим, як встановили суди, наявними у матеріалах справи доказами (фотознімками виробничої будівлі за адресою м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75-Б, фотознімком знаходження в приміщенні виробничої будівлі за адресою м. Зміїв, Харківської області, вул. Харківська, 75-Б всього виготовленого за Договором поставки обладнання та фотознімками зовнішніх частин, бірок виробів, внутрішніх частин, паспортами виробів збірок живлення, які підтверджують дату виготовлення товару) підтверджується, що ОПЕК "ЕЛКОР" належним чином виконало свої договірні зобов`язання (виготовило товар у строк, передбачений умовами Специфікації № 1 до Договору) та надало покупцю повідомлення, яке дозволяє вжити заходів, необхідних для прийняття товару, що передбачено у пунктом А7 правил Інкотермс 2000. Крім того, суди встановили, що про готовність товару до передачі покупцю ОПЕК "ЕЛКОР" також наголошувало у листі від 28.07.2023 № 164/23/ЕК.

7.59. Також відповідно до встановлених судами обставин порядок перевірки Товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з даними, вказаними у супроводжуючих документах на Товар (пункти 5.2, 54 Договору). Претензії по кількості та асортименту товару можуть бути заявлені покупцем в момент прийняття товару (пункт 5.4 Договору).

7.60. З огляду на наведені положення Договору Суд зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, що у вирішенні заявлених зустрічних позовних вимог підлягають застосуванню положення статті 673 ЦК України, оскільки відповідність товару по кількості та якості товару може бути встановлена лише під час його приймання.

7.61. Поряд з тим, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує те, що у Договорі відсутні будь-які умови про те, що правовідносини між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ОПЕК "Елкор" є залежними від правовідносин покупця з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ". Також відсутні умови, що замовлений товар повинен відповідати вимогам, викладеним у Технічному завданні, яке узгоджено з ВП "Запоріжська АЄС" НАЕК "Енергоатом".

7.62. Отже, необґрунтованими також є доводи скаржника про недоведеність ОПЕК "Елкор" належного виконання зобов`язань за Договором в частині дотримання всіх вимог щодо якості, етапів та стадій виробництва товару (збірок живлення) на відповідність Технічному завданню, яке затверджене договором, укладеним між ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" та ДП "НАЕК "Енергоатом", а також необхідності продавця розробити програму та методику випробувань РСЗО.

7.63. Верховний Суд зазначає, що оцінивши наявні у матеріалах справи докази суди встановили, що матеріли справи містять належні докази того, що товар (щодо якого виник спір у цій справі) готовий до відвантаження покупцю у належному місці. Зокрема, його точне місце знаходження та можливість покупця оглянути та перевірити його, у тому числі і на відповідність Технічним умовам.

7.64. Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про те, що продавець довів належне виконання ним зобов`язань щодо виготовлення товару та можливість отримати покупцем передплачений за Договором товар.

7.65. Суд враховує, зокрема, що сторони при укладанні Договору визначили певний алгоритм дій, необхідних для здійснення поставки товару. Зокрема, укладаючи Договір сторони погодили, що покупець взяв на себе зобов`язання здійснити попередню оплату за Договором та прийняти від постачальника товар. У свою чергу, постачальник взяв на себе зобов`язання на підставі Технічного завдання (останнє, як встановили суди погоджено сторонами у встановленому порядку) виготовити товар та доставити його у місце видачі. Претензії по кількості та асортименту товару можуть бути заявлені покупцем в момент прийняття товару.

7.66. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено неналежного виконання продавцем свого договірного зобов`язання. Матеріали справи також не містять доказів, що постачальник відмовив покупцю у видачі товару.

7.67. Крім того, як встановили суди, покупець з березня 2022 року не виявляв будь-якої зацікавленості у з`ясуванні обставин щодо стану виконання замовлення за Договором (оплаченого ним у повному обсязі), а також обставини, що станом на момент 29.06.2023 ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" до ОП ЕК "Елкор" з пропозицією розірвати Договір продавець виготовив та доставив замовлений товар до точки видачі. Про вказане свідчить також лист постачальника від 28.07.2023 № 164/23/ЕК у якому він повідомив про відсутність підстав для розірвання Договору та запропонував покупцю отримати товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні з 01.06.2022 в місці поставки: м. Зміїв, Харківської обл., вул. Харківська, 75 Б.

7.68. Отже, вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди, надавши правову оцінку умовам Договору поставки та поданим сторонами доказам, встановили, що постачальник (ОП ЕК "Елкор") належним чином довів виконання свої договірних зобов`язань щодо виготовлення товару, доставки його у місце видачі та повідомлення про це покупця. Отже, виходячи з умов Договору та встановлених судами фактичних обставин спору, здійснення дій, направлених на отримання оплаченого та готового до відвантаження товару за умовами Договору є обов`язковим для ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс".

7.69. З огляду викладене вище, суди дійшли обґрунтованого висновку, що постачальником не було порушено свого зобов`язання за Договором щодо поставки товару, а не отримання покупцем товару зумовлено саме не вчиненням покупцем дій, що встановлені Договором (забезпечення прибуття транспортного засобу під завантаження та прийняття товару за кількістю якістю). У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом.

7.70. Разом з тим всі доводи касаційної скарги зводяться лише до заперечень скаржника (покупця), які стосуються вимог щодо якості товару та не підлягають розгляду у цьому спорі.

7.71. У контексті доводів касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій вимог частини восьмої статті 80 ГПК України (врахування доказів, поданих з порушенням відповідного процесуального строку встановленого частиною третьої статті 80 та частиною четвертою статті 88 ГПК України), Суд зазначає таке.

7.72. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічних позовних вимог ґрунтуються також на оцінці обставин, які зазначено у заяві свідка - директора ОПЕК "ЕЛКОР" Клочка В. І.

7.73. Скаржник не погоджується з цими висновками і вказує, що на підтвердження факту повідомлення про готовність товару ОПЕК "ЕЛКОР" було надано суду додаткові письмові пояснення та нотаріально посвідчену заяву свідка, однак такий доказ не відповідає вимогам статті 87 ГПК України, оскільки не підтверджує факту та обставин виготовлення товару і його готовності до поставки. Крім того, такий доказ подано до суду першої інстанції з порушенням строків і порядку їх подання. Внаслідок прийняття судом такого доказу суди порушили приписи статей 86, 236 ГПК України, а також принцип змагальності сторін процесу, встановлений у статті 13 цього Кодексу.

7.74. У аспекті порушених у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обовґязків.

7.75. Умови допустимості використання показань свідка визначені у статтях 87, 88 ГПК України. Зокрема, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (частини перша та третя статті 87 ГПК України).

7.76. Приписами частини четвертої статті 88 ГРК України визначено, що заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

7.77. Порядок подання доказів визначається у статті 80 ГПК України. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

7.78. Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

7.79. Таким чином, в силу наведених вище норм, ОПЕК "ЕЛКОР" мав подати відповідний доказ (заяву свідка) або разом із відзивом на позов або разом з зустрічною позовною заявою.

7.80. Матеріали справи свідчать, що зустрічний позов ОПЕК "ЕЛКОР" подало до суду 02.10.2023, а заяву свідка, всупереч вимогам статей 80, 88 ГПК України лише 10.10.2023 (разом із запереченнями на відповідь на відзив за первісною позовною заявою).

7.81. Надання судами оцінки доказам, які були подані стороною поза межами встановленого законом або судом строку без дослідження об`єктивних обставин (причин), які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії причин неподання цих доказів є порушенням вимог статті 80 ГПК України.

7.82. Отже, беручи до уваги, що ОПЕК "ЕЛКОР" не дотримався вимог процесуального закону щодо строків подання доказів, зокрема заяви свідка, Суд доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно прийняв цей доказ і поклав в основу рішення на підтвердження факту повідомлення покупця про готовність товару.

7.83. Разом з тим, Суд зазначає, що судове рішення є логічним висновком з аналізу встановлених фактів та юридичних підстав. Одним з основних завдань судів при вирішенні спору є індивідуалізація абстрактних приписів норми права стосовно поведінки конкретних суб`єктів у конкретних життєвих обставинах. Вирішуючи спір суди в першу чергу мають брати до уваги усталену практику відносин між сторонами, подальшу поведінку сторін та інші обставини, що мають значення. Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18.

7.84. Заявлені у спорі позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.85. У цьому контексті Суд звертається до висновків Верховного Суду які викладені у постанові від 09.11.2021 у справі № 910/11343/20. Згідно з яким учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом як свідки. Заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України.

7.86. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що заява свідка у цьому спорі була оцінена судами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України (в сукупності й взаємозв`язку з іншими доказами у справі).

7.87. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій за результатами дослідження наданих сторонами доказів в сукупності належним чином встановили факт виконання постачальником (ОП ЕК "Елкор") своїх договірних зобов`язань щодо виготовлення товару та доставки його у місце видачі; відсутність в умовах Договору обов`язковості дотримання постачальником письмової форми повідомлення про готовність товару, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи на підставі всіх наданих сторонами доказів, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються не лише на заяві свідка.

7.88. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення лише у випадку, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.89. Суд зазначає, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.90. Відповідно до положень частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

7.91. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не всі процесуальні порушення є підставою для скасування законного судового рішення (пункт 139 постанови № 14-31цс22, пункт 69 постанови № 14-36цс21).

7.92. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що врахування судами нотаріально посвідченої заяви свідка не призвело до неправильного вирішення спору по суті та до ухвалення незаконних судових рішень, оскільки врахування судами такого доказу ніяким чином не спростовує достовірність встановлених судами обставин щодо виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором. Водночас, у даному випадку, слід виходити з того, що ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" не заперечує факт обізнаності стосовно місця поставки товару та мотивує відсутність свого обов`язку отримати замовлений і оплачений ним у повному обсязі товар лише обставинами, які мають вирішуватись сторонами під час його приймання.

7.93. Стверджувані ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" процесуальні недоліки під час розгляду справи в суді першої інстанції не призвели до ухвалення ним незаконного рішення. Доводи касаційної скарги в цій частині лише констатують порушення судом норм процесуального права, однак не спростовують того, що відсутність у матеріалах справи заяви свідки вплинуло б на повноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.94. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували фактичні обставини справи, надали оцінку зібраним доказам, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили рішення відповідно до вимог статті 236, 237 ГПК України.

7.95. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

7.96. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

7.97. Не беруться до уваги і доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції статті 86, 236 ГПК України без врахування висновків про їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

7.98. Процесуальні обставини застосування статті 86, 236 ГПК України при оцінці доказів у наведених скаржником справах та справі № 922/4078/23 є різними.

7.99. Доводи скаржника в частині неправильного застосування судом першої інстанції положень частини третьої статті 46 ГПК України з посиланням на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19 також є необґрунтованими та спростовуються самим змістом заява про зміну предмету позову, яка подана ОПЕК "ЕЛКОР" на стадії підготовчого провадження.

7.100. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.101. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.102. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

7.103. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

7.104. Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження (справи на які посилається скаржник не є подібними з правовідносинами, які виникли у справі, що розглядається), а доводи щодо порушення норм процесуального права (положень статті 80 ГПК України) не є достатніми для скасування обґрунтованих та законних рішень судів першої та апеляційної інстанції, Суд зазначає, що підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилась.

7.105. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.106. З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 922/4078/23 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо перегляду додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду додаткового рішення Верховний Суд вважає вказати таке

7.107. Як вже було зазначено вище, додатковим рішенням Господарський суд Харківської області від 03.01.2024 у справі № 922/4078/23, заяву ОПЕК "ЕЛКОР" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Ухвалив стягнути з ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на користь ОПЕК "ЕЛКОР" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

7.108. Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2024 залишив додаткове рішення у справі № 922/4078/23.

7.109. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- рішенням у справі ухваленим по суті спору в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений;

- у зустрічному позові адвокат позивача за зустрічним позовом повідомляв суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ОПЕК "ЕЛКОР" понесло та планує понести складає 50 000,00 грн (витрати за надання отримання професійної правничої допомоги);

- із заявою про відшкодування понесених витрат, позивач за зустрічним позовом звернувся в межах, встановлених процесуальним законом строків та подав відповідні докази (договір, додаткову угоду, рахунок, звіт, акт про надання послуг);

- всі додані до заяви документи є належними доказами витрат щодо професійної правничої допомоги та свідчать, що адвокатом Омельницькою Т.В. надавалась професійна правнича допомога ОПЕК "Елкор" у цій справі (адвокат приймала участь в судових засіданнях під час розгляду даної справи судом першої інстанції, подавала відповідні заяви та заперечення, надавала пояснення тощо);

- обсяг наданої професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи та прийнятий замовником (ОПЕК "Елкор") без зауважень;

- докази, подані ОПЕК "Елкор" до заяви про відшкодування витрат 25.12.2023 у їх сукупності є достатніми для вирішення питання про розподіл таких витрат;

- подання ОПЕК "Елкор" платіжної інструкції від 25.12.2023 №5178 про сплату витрат на користь адвоката Омельницької Т.В. у розмірі 50 000, грн з порушенням встановлених процесуальним законом строків не впливає на можливість розподілу судових витрат;

- розмір заявлених витрат відповідає встановленим на ринку адвокатських послуг цінам послуг інших адвокатів у аналогічних справах;

- справа не є малозначною, у ній заявлені первісні та зустрічні вимоги, обсяг зібраних та поданих ОПЕК "Елкор" доказів у справі є значним, справа складається більше ніж з 6 томів;

- заявлена до стягнення сума витрат є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

7.110. Східний апеляційний господарський суд визнав помилковими посилання суду першої інстанції на те, що відповідач за зустрічним позовом не надав заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такі висновки відповідають реальному змісту поданого ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" клопотання. Зокрема, у поданому клопотанні ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" заперечував в повному обсязі щодо розміру заявлених ОПЕК "Елкор" витрат на професійну правничу допомогу та вказував, що вважає їх надмірними.

7.111. Поряд з тим, суд апеляційної інстанції надав оцінку наведеним у клопотанні ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" доводам та встановив, що останнє, висуваючи заперечення та заявляючи вимоги про відмову у задоволенні заяви ОПЕК "Елкор", не погоджується з фактом надання таких послуг з боку адвоката Омельницької Т.В. Тобто, ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" не погоджується не з якоюсь частиною наданих послуг, а заперечує їх надання в цілому.

7.112. З огляду на, що суд визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність заперечень ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс", однак погодився з висновками суду першої інстанції, що останнє не надало доказів на підтвердження аргументів своєї незгоди з неспівмірністю понесених ОПЕК "Елкор" витрат на правничу допомогу.

7.113. Доводи ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" в частині того, що до наданого адвокату завдання, крім інших, входив правовий аналіз документів, які були подані ОПЕК "Елкор" в якості доказів на підтвердження заявлених ним зустрічних вимог та відсутності здійснення адвокатом правового аналізу цих документів, суд апеляційної інстанції визнав необгрунтованими.

7.114. За висновком суду апеляційної інстанції завдання стосується підготовки обґрунтування та доведення зустрічних позовних вимог ОПЕК "Елкор" під час розгляду справи № 922/4078/23 та підготовки з цією метою необхідної доказової бази. Отже, означає, що адвокат з професійної точки зору аналізує та надає консультації якими саме доказами можливо підтвердити заявлені ОПЕК "Елкор" вимоги. Сам факт виконання адвокатом цієї частини завдання підтверджується тим, що відповідні докази були подані ОПЕК "Елкор" до суду першої інстанції, оцінені судом та визнані належними та допустимими. Крім того, ця частина завдання не заперечується та підтверджується самим замовником адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції також врахував, що матеріалами справи також підтверджується факт виконання адвокатом інших завдань.

7.115. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі у сукупності з процесуальними діями ОПЕК "Елкор" під час розгляду цієї справи судом першої інстанції з огляду на предмет і підстави первісного та зустрічного позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

7.116. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.117. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.118. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.119. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

7.120. Так, господарські суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, дійшли висновку, що витрати позивача за зустрічним позовом на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн (що є фіксованою сумою відповідно до умов Договору) є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, тобто з огляду на умови Договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участі адвоката у судових засіданнях в господарському суді, витрати на правову допомогу є реальними, обґрунтованими, розумними і підтвердженими матеріалами справи.

8.108. Щодо доводів скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та залишення поза увагою і ненадання оцінки доводам викладеним у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зазначає таке.

7.121. Суд виходить із того, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.122. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

7.123. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.124. Частиною дев`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

7.125. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

7.126. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника, Верховний Суд відзначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у повній мірі надали оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" про необґрунтованість витрат позивача за зустрічним позовом на правову допомогу.

7.127. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд виходить з того, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги та оцінкою обставин критерію співмірності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, також не може свідчити про незаконність оскаржуваного судового рішення.

7.128. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

7.129. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.130. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.131. Отже, наведені ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якою вказане рішення залишено без змін з цієї підстави.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Сєвєродонецьке НВО "Імпульс" на рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції ухваленими за результатами вирішення спору по суті.

8.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатом перегляду додаткового рішення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 922/4078/23 закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 922/4078/23, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 922/4078/23 - без змін.