910/1268/23 Про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару за договором поставки продукції - 19.03.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа №910/1268/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О. - головуючої, Губенко Н.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Сидорчук Я.О.,

від відповідача: Урін Ф.О., Огриза Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

від 26.09.2023

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс"

про стягнення 1 483 602,91 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 812 538,21 грн пені та 671 064,70 грн штрафу за порушення строків поставки за договором №207/В33-2022 від 10.05.2022.

2. Вимоги Позивача обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення умов укладеного договору здійснив поставку товару з порушенням строків, у зв`язку з чим йому нараховано штраф та пеню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/1268/23 позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 406 269,11 грн пені, 33 553,35 грн штрафу.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- Відповідач у порушення умов договору від 16.05.2022 №207/ВЗЗ-2022 поставку товару здійснював несвоєчасно, чим прострочив виконання зобов`язання;

- Позивачем за порушення строку поставки товару на підставі пункту 7.3 договору від 16.05.2022 №207/ВЗЗ-2022 нараховано Відповідачу пеню в розмірі 812 538,21 грн та штраф у розмірі 671 064,70 грн;

- оскільки Відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені та штрафу, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання зобов`язань за договором мало місце внаслідок порушення з 10 жовтня 2022 року нормального режиму роботи енергосистеми країни та введення графіків аварійного відключення споживачів електроенергії, що призвело до збоїв у роботі швейного обладнання; на час оголошення повітряної тривоги процес виробництва зупинявся для забезпечення цивільного захисту працівників, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з Відповідача штрафних санкцій на 50%;

- суд також врахував, що Відповідач здійснював виготовлення товару без попередньої оплати зі сторони Позивача та з відстрочкою платежу до 30 календарних днів після поставки товару;

- за арифметичним перерахунком суду до стягнення з Відповідача підлягає 406 269,11 грн пені та 33 553,35 грн штрафу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/1268/23 скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийнято нове рішення про повне задоволення позову; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 812 538,21 грн пені, 671 064,70 грн штрафу.

6. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем строків поставки, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 812 538,21 грн пені та 671 064,70 грн штрафу є обґрунтованою та арифметично правильною;

- заразом, як вбачається з матеріалів справи, ціна договору складає 10 365 300 грн, в той час як Позивачем було нараховано 812 538,21 грн пені та 671 064,70 грн штрафу, що загально складає лише 14% від ціни договору. Таким чином, нарахована Позивачем пеня та штраф не можуть бути віднесені до надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками кредитора;

- посилання Відповідача на врахування його майнового стану через вплив воєнних дій на території України та відключення електроенергії на підприємстві Відповідача апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору;

- договір №207/333-2022 від 10.05.2022 було укладено після введення на території України воєнного стану, відтак Відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час запровадження карантинних обмежень;

- за таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 812 538,21 грн пені та 671 064,70 грн штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/1268/23, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/1268/23.

8. Підставою касаційного оскарження рішення Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статтю 23 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20.

9. В обґрунтування касаційної скарги Скаржник зазначив:

- однією з підстав для зменшення розміру пені є той факт, що 10 жовтня 2022 року стався перший масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури (це загальновідома інформація, яка міститься в інтернет-виданні "Вікіпедія, вільна енциклопедія"), який повторився в ніч з 23 на 24 листопада, внаслідок чого в Україні та, зокрема у м. Горішні Плавні, був "блек-аут" понад три дні. В той же час рішенням НЕК "Укренерго" з 11 жовтня 2022 року застосовувався графік аварійних відключень споживачів електроенергії на 2022-2023 роки по АТ "Полтаваобленерго". Відповідно до графіків відключень за червень-грудень 2022 року у м. Горішні Плавні відключення відбувались кожного дня та сягали понад 6 годин протягом робочого дня;

- укладаючи договір з Позивачем 10 травня 2022 року та отримуючи заявку Позивача 09 червня 2022 року, Відповідач не міг передбачити, що Російська Федерація в порушення законів та звичаїв війни почне обстрілювати об`єкти цивільної критичної інфраструктури, зокрема і ті, що суттєво вплинуть на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором, а саме електростанцію у передмісті м. Горішні Плавні, де знаходяться виробничі потужності Відповідача. Враховуючи те, що Відповідач є виробником одягу, а не імпортером, його виробництво тісно пов`язано з наявність/відсутністю напруги в електромережі в процесі виробництва виробів згідно з договором №207/В33-2022 від 10.05.2022. Забезпечення безпеки працівників підприємства, так як чисельні ракетні обстріли у період з червня по грудень 2022 року саме регіону, де знаходиться Відповідач - Полтавська область, Кременчуцький район, змушували реагувати на оголошені повітряні тривоги та зберігати життя працівників;

- враховуючи те, що за договорами з військовими частинами націнка підприємства на реалізований товар не могла перевищувати 10% від собівартості товару, то чистий дохід Відповідача від повного виконання договору склав би: 10 365 300 грн (ціна договору) - 1 727 550 грн (20% ПДВ) - 7 852 500 грн (собіварість) - 18% (податку на прибуток) = 643 864 грн чистого прибутку. Проте ціна договору була змінена Позивачем до 5 381 410,20 грн, тому чистий прибуток реально склав 334 302,96 грн;

- враховуючи розмір присуджених до стягнення з Відповідача пені та штрафу 1 483 602,91 грн, яка фактично є 443,8% від чистого прибутку, розмір присуджених штрафних санкцій є несправедливим щодо Відповідача та третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання підприємством певних зобов`язань, зокрема щодо виплати заробітної плати працівникам та перед іншими кредиторами, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

10. Позивач, у встановлений Судом строк, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просив залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано з посиланням на мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 16 травня 2022 року між Позивачем (замовник) та Відповідачем (учасник) укладено договір №207/ВЗЗ-2022, за змістом пункту 1.1 якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

12. Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015 18440000-5 - капелюхи та головні убори.

13. Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору складає 10 365 300,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 727 550,00 грн.

14. Пунктом 5.1. договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

15. Пункт 5.2 договору встановлює, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно із заявками замовника.

16. Відповідно до пункту 5.6 договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб замовника та учасника на видатковій накладній.

17. Пунктом 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31 грудня 2022 року.

18. Згідно з пункту 11.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).

19. Специфікацією до договору визначено, що кількість товару становить: шапка зимова вид 1 - 75 000 штук, ціною 103,02 грн із ПДВ за одиницю; шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2 - 60 000 штук, ціною 43,98 грн із ПДВ за одиницю.

20. Із матеріалів справи вбачається, що Позивачем оформлено 09 червня 2022 року заявку від 01.06.2022 №78/8/2-687 про необхідність поставки товару за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, а саме: у кількості 20 000 штук (шапка зимова, вид 1) у строк до 31 липня 2022 року; у кількості 25 000 штук (шапка зимова, вид 1) у строк до 31 серпня 2022 року; в кількості 30 000 штук (шапка зимова, вид 1) у строк до 30 вересня 2022 року; у кількості 20 000 штук (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у строк до 31 липня 2022 року; у кількості 20 000 штук (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у строк до 31 серпня 2022 року; у кількості 20 000 штук (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у строк до 30 вересня 2022 року.

21. Дана заявка вручена представнику Відповідача Матюшенку А.В. 15 червня 2022 року згідно з відміткою.

22. Відповідачем поставлено товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 3 900 шт. та вартістю 401 778 грн видаткова накладна №К/10/09 від 06.09.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 1 000 шт. та вартістю 43 980 грн (видаткова накладна №К/29/09 від 22.09.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 3 000 шт. та вартістю 131 940 грн (видаткова накладна №К/35/09 від 29.09.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 1 650 шт. та вартістю 169 983 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 5 000 шт. та вартістю 219 900 грн (видаткова накладна №К/2/10 від 03.10.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 5 000 шт. та вартістю 219 900 грн (видаткова накладна №К/12/10 від 11.10.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 300 шт. та вартістю 30 906 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 4 000 шт. та вартістю 175 920 грн (видаткова накладна №К/20/10 від 14.10.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 3 700 шт. та вартістю 162 726 грн (видаткова накладна №К/32/10 від 21.10.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 2 800 шт. та вартістю 123 144 грн (видаткова накладна №К/39/10 від 25.10.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 2 600 шт. та вартістю 267 852 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 800 шт. та вартістю 35 184 грн (видаткова накладна №К/47/10 від 28.10.2022; товар (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 500 шт. та вартістю 21 990 грн (видаткова накладна №К/2/11 від 01.11.2022; товар (шапка зимова вид 1) у кількості 1 000 шт. та вартістю 103 020 грн (видаткова накладна №К/9/11 від 04.11.2022; товар (шапка зимова вид 1) у кількості 1 550 шт. та вартістю 159 681,00 грн (видаткова накладна №К/15/11 від 11.11.2022; товар (шапка зимова вид 1) у кількості 2 000 шт. та вартістю 206 040 грн (видаткова накладна №К/26/11 від 15.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 2 000 шт. та вартістю 206 040 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 800 шт. та вартістю 35 184 грн (видаткова накладна №К/34/11 від 18.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 3 000 шт. та вартістю 309 060 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 650 шт. та вартістю 28 587 грн (видаткова накладна №К/43/11 від 22.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 1 750 шт. та вартістю 180 285 грн (видаткова накладна №К/50/11 від 24.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 3 000 шт. та вартістю 309 060 грн (видаткова накладна №К/55/11 від 28.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 2 000 шт. та вартістю 206 040 грн (видаткова накладна №К/61/11 від 29.11.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 3 000 шт. та вартістю 309 060 грн (видаткова накладна №К/6/12 від 02.12.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 4 000 шт. та вартістю 412 080 грн (видаткова накладна №К/13/12 від 06.12.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 740 шт. та вартістю 76 234.80 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 2 800 шт. та вартістю 123 144 грн (видаткова накладна №К/23/12 від 09.12.2022; товар (шапка зимова, вид 1) у кількості 2 510 шт. та вартістю 258 580,80 грн; (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) у кількості 500 шт. та вартістю 21 990 грн (видаткова накладна №К/31/12 від 13.12.2022.

При цьому, 37 940 шт. товару (шапка зимова, вид 1) вартістю 3 908 578,80 грн та 24 450 шт. товару (шапка-феска (шапка-підшоломник) модель 2, вид 2) вартістю 1 075 311,00 грн Відповідач не поставив.

23. 07 грудня 2022 року Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням №78/8/2-2357 про розірвання договору в односторонньому порядку з 16 грудня 2022 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов наступних висновків.

25. Правовідносини між сторонами у цій справі виникли із зобов`язань за договором поставки, неналежне виконання якого в частині порушення строку стало наслідком нарахування Позивачем штрафних санкцій до стягнення зі Скаржника.

26. З урахуванням поданих сторонами у справі доказів, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим розрахунок Позивача щодо розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню зі Скаржника. Заразом суд першої інстанції вирішив зменшити заявлений Позивачем розмір пені та штрафу на 50%. Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та відмовив у зменшенні нарахованих до стягнення сум пені та штрафу.

27. Зміст доводів касаційної скарги зводиться до тверджень Скаржника щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції стосовно відмови у зменшенні заявлених Позивачем до стягнення зі Скаржника розміру штрафних санкцій, оскільки причиною затримки виконання своїх зобов`язань перед Позивачем на підставі договору поставки були довготривалі аварійні відключення електроенергії, що пов`язані з ворожими обстрілами.

28. Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

29. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

30. Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

31. Також частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

32. Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22).

33. В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

34. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

35. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі №925/74/19; від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та інші), та визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, що вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

36. Вирішення цих питань не є завданням Верховного Суду (який є судом права, а не факту), як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин.

Враховуючи вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими.

У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22).

37. Відмовляючи у зменшенні нарахованих до стягнення зі Скаржника сум пені та штрафу, суд апеляційної інстанції виходив із такого:

- ціна договору складає 10 365 300,00 грн, в той час як Позивачем було нараховано 812 538,21 грн пені та 671 064,70 грн штрафу, що загально складає лише 14% від ціни договору;

- посилання Скаржника на вплив воєнних дій на території України та відключення електроенергії на його підприємстві є необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору;

- при цьому договір №207/333-2022 від 10.05.2022 було укладено вже після введення на території України воєнного стану, відтак Скаржник як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки;

- докази на підтвердження існування інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, в матеріалах справи відсутні.

38. Таким чином, встановивши відсутність обставин, необхідних для застосування приписів статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції відмовив у зменшенні пені та штрафу, нарахованих Позивачем до стягнення зі Скаржника.

39. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки апеляційний суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини не є винятковими та достатніми для зменшення пені та штрафу.

40. При цьому Верховний Суд зазначає, що зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України. Апеляційним судом надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 ГПК України.

41. Скаржник, обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що апеляційним судом при вирішенні справи в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосовано положення частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20.

42. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

43. Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 7.3 договору сторонами погоджено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Відтак судами встановлено, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначеному у статті 231 ГК України.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, ухваленій за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення трьох відсотків річних та пені, викладено висновок, з якого вбачається, що за змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений рішенням суду за обов`язкової наявності одночасно кількох умов: а) якщо розмір неустойки перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; б) таке перевищення є значним; в) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У цій справі, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції та апеляційний суд виходили з того, що зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до розміру утримуваних банком грошових коштів вкладників є правильним та відповідає судовій практиці Верховного Суду. Скасовуючи судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

45. Суд апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, а також доводів Скаржника про зменшення розміру штрафних санкцій відзначив, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу за клопотанням Скаржника відсутні, оскільки останнім не надано належних доказів в обґрунтування заявленого клопотання, при цьому судом враховано встановлені у даній справі обставини щодо терміну прострочення Скаржником виконання договору, співвідношення ціни договору і нарахованих штрафних санкцій, а також їх компенсаційний характер.

46. Відтак, зважаючи на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, відмови в задоволенні клопотання Скаржника про зменшення останніх, суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 18.04.2023 у справі №199/3152/20.

47. З огляду на викладене, наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, жодним чином не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

48. Отже, доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника, вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

52. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/1268/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді Н. Губенко

В. Студенець