910/11369/23 Про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 19.03.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11369/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Лозовицького М. С. (адвокат),

відповідача - Остапенка С. Л. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 (суддя Котков О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024

та касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (суддя Котков О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення грошових коштів.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 557 003 346,75 грн, у тому числі 551 589 332,87 грн основного боргу, 1 769 546,70 грн 3% річних та 3 644 467,18 грн інфляційних нарахувань.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом квітня - серпня 2023 року на підставі договору про участь у балансуючому ринку електричної енергії.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів суду факт порушення відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за отриману балансуючу електричну енергію, враховуючи те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати настав.

4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у задоволенні клопотання б/н від 29.09.2023 "Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" у справі № 910/11369/23 - відмовлено, оскільки позивач до закінчення судових дебатів у справі не заявив про необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/11369/23 залишені без змін з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. У касаційній скарзі Компанія просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

7. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, ухвалити нове рішення, яким справу № 910/11369/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) Компанія посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норми права, а саме частин 3 та 4 статті 13, статті 80 ГПК України, статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України Компанія посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), викладеного у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та у пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.

9. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Товариство посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, відповідно до яких право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень частини 1 статті 124, частини 8 статті 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми процесуального права (статей 86, 123, 124, 126, 129, 236, 238, 282 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судами попередніх інстанцій не було взято до уваги та не досліджено подану до судових дебатів через електронний кабінет ЄСІТС заяву про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. Товариство та Компанія у відзивах на касаційні скарги просять залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 910/11369/23, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.03.2024.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 910/11369/23, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.03.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Товариство (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 № 1074.

14. Компанія є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).

15. У повідомленні від 27.05.2019 № 01/18933 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Компанія) поставило до відома Товариство про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019), за умовами якого:

- цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (пункт 1.1);

- ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку (пункт 1.2);

- загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії (пункт 2.1);

- розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку (пункт 2.2);

- виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (пункт 4.1 у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.05.2022 № 458);

- пункти 4.2- 4.4 типового договору у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.05.2022 № 458 виключено;

- подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони (пункти 4.2, 4.3, 4.4 у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.05.2022 № 458);

- ОСП зобов`язується: 1) здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором; 2) відшкодувати збитки, завдані ПППБ невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим договором (пункт 5.4);

- цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2).

16. На виконання умов договору позивач протягом квітня 2023 року - серпня 2023 року здійснив продаж відповідачу балансуючої енергії загальною вартістю 551 589 332,87 грн та направив відповідні рахунки на її оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy).

17. На виконання умов договору між сторонами електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 30.04.2023 № БР/23/04-0424 на суму 236 377 886,61 грн, від 31.05.2023 № БР/23/05-0424 на суму 70 262 442,58 грн, від 30.06.2023 № БР/23/06-0424 на суму 79 129 865,43 грн, від 31.07.2023 № БР/23/07-0424 на суму 46 868 954,82 грн та від 31.08.2023 № БР/23/08-0424 на суму 118 950 183,43 грн.

18. На оплату балансуючої електричної енергії позивач виставив відповідачу рахунки-фактури (INVOICE) № 1404202300019 від 14.04.2023, № 2604202300418 від 26.04.2023, № 0405202300018 від 04.05.2023, № 1605202300215 від 16.05.2023, № 2505202300019 від 25.05.2023, № 0606202300561 від 06.06.2023, № 1506202300025 від 15.06.2023, № 2606202300223 від 26.06.2023, № 0607202300225 від 06.07.2023, № 1407202300024 від 14.07.2023, № 2607202300225 від 26.07.2023 та № 0408202300228 від 04.08.2023.

19. Спір у цій справі виник у зв`язку із тим, що відповідач за отриману балансуючу електричну енергію не розрахувався, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 551 589 332,87 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 3 644 467,18 грн та 3% річних у сумі 1 769 546,70 грн.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо касаційної скарги Компанії

22. Компанія у касаційній скарзі посилається на те, що суди, ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 щодо застосування частин 3 та 4 статті 13, статті 80 ГПК України, статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у подібних правовідносинах.

23. Так, у справах:

- № 129/1033/13-ц предметом позовних вимог було визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства: від 05.06.2012, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет; від 24.07.2012, яким залишене в силі рішення від 05.06.2012, позивач повторно звільнений з посади директора підприємства, на цю посаду обрано іншу особу, а позивач позбавлений права оренди приміщень, які він орендував у підприємства; від 05.03.2013 про затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, про зміну юридичної адреси підприємства, про затвердження змін до його Статуту, відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства, обрання директором іншої особи, обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надання повноважень новому директору на підписання Статуту в новій редакції. Зобов`язання Гайсинське РУЮ внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про нового директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора. Зобов`язання Тростянецьке МУЮ скасувати: запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 21.01.2013 № 11771070013000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.02.2013 № 11771070014000417; запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14.03.2013 № 11771070015000417; запис про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників від 29.03.2013 № 11771050016000417;

- № 910/18036/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити з-під арешту та закрити рахунки; визнання договору № zф1i8c від 05.06.2008 припиненим, погодився з їх висновком про те, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008, укладений між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", є припиненим;

- № 917/1307/18 предметом позовних вимог було зобов`язання відповідача здійснити поставку 100 тон сої на суму 1 310 000,40 грн та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 000,00 грн неустойки;

- № 922/788/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про те, що матеріалами справи підтверджено вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 05.03.2018 на суму 4 801 675,71 грн. Водночас відповідач не надав доказів на підтвердження вчасної поставки товару на суму 9 205 410,49 грн (14 007 086,20 грн - загальна вартість товару; 4 801 675,71 - поставка товару за актом приймання-передачі) за договором поставки від 05.03.2018, відтак саме на цю суму відповідно до пункту 7.2 договору має бути нараховано суму неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, що складає 368 216,42 грн. Нарахування суми неустойки за 9 днів прострочення поставки відповідачем товару, розраховане позивачем, є помилковим, оскільки відповідно до видаткової накладної від 29.09.2018 № 44 товар було поставлено 29.09.2018, а тому день виконання зобов`язання не може вважатися днем прострочення виконання зобов`язань за договором від 05.03.2018;

- № 910/5408/21 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції скасовано у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 1 640 818,96 грн, інфляційних втрат у сумі 37 952,15 грн, 3% річних у сумі 10 384,36 грн та у частині наказу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних, та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду виходив з того, що суд апеляційної інстанції не здійснив ні огляду відповідних інформаційних ресурсів, де зберігаються відомості, на які посилався позивач (в тому числі із залученням спеціаліста), ні фіксування змісту таких ресурсів (в тому числі із залученням експерта) для встановлення того, чи дійсно надані позивачем роздруківки (паперові копії електронних доказів) можуть підтвердити фактичне надання ТОВ "ІДАП" відповідачу послуг та інші обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Суд апеляційної інстанції на підставі доказів, наданих сторонами, мав з`ясувати яким чином календарний період з 01 по 31 грудня 2020 року був поділений сторонами Генерального договору на спрінти (повторювані періоди часу 2 тижні), які завдання були поставлені на початку кожного спрінту, скільки часу позивач планував на них витратити, чи виникали нові завдання після початку спрінту, які розширили об`єм робіт та збільшили тривалість спрінту, чи передав позивач відповідачу результати спрінту (спрінтів), чи направив відповідач на електронну пошту позивача, передбачену Генеральним договором, чіткі і обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг та перелік доробок, які потрібно виконати для усунення недоліків. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки факту відмови відповідача від підписання акта №5 без інформування позивача про зауваження відповідача як замовника до робіт (послуг) звітного періоду та перелік доробок, які необхідно виконати. Натомість оцінив як суперечливу поведінку затримку з направленням Акта №5 з боку позивача. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 853 ЦК України щодо порядку прийняття робіт за договором підряду, помилково визначивши правову природу Генерального договору як договору про надання послуг, що споживаються в процесі їх надання та не мають результату.

24. При цьому у справі, яка розглядається № 910/11369/23, суди, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог, встановили, що на виконання умов договору (у редакції, чинній з 07.05.2022) між представниками сторін електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 30.04.2023 № БР/23/04-0424 на суму 236 377 886,61 грн, від 31.05.2023 № БР/23/05-0424 на суму 70 262 442,58 грн, від 30.06.2023 № БР/23/06-0424 на суму 79 129 865,43 грн, від 31.07.2023 № БР/23/07-0424 на суму 46 868 954,82 грн та від 31.08.2023 № БР/23/08-0424 на суму 118 950 183,43 грн. Загальна вартість балансуючої енергії становить 551 589 332,87 грн. Такий порядок підписання актів узгоджується з пунктом 4.4 договору.

25. Акти за квітень - серпень 2023 року підписані сторонами кваліфікованим електронним підписом із застосування системи "АСКОД Онлайн", про що зазначено в цих актах.

26. Відповідно до пункту 4.2 Договору (у редакції, чинній з 07.05.2022) подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

27. Згідно з пунктом 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 № 307 (у редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин), адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

28. У пункті 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

29. Судами встановлено, що Товариством було виставлено Компанії рахунки на оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy), на підтвердження направлення яких на електронну пошту відповідача позивачем надані у матеріали роздруківки електронної пошти та знімків екранів комп`ютера.

30. Водночас судами зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України.

31. Роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом. При цьому осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).

32. Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

33. Тому суди попередніх інстанцій визнали надані Товариством роздруківки знімків екранів комп`ютера такими, що підтверджують факт направлення Компанії рахунків на оплату за спірний період, а також дійшли висновку, що строк оплати поставленої Товариством у квітні - серпні 2023 року балансуючої електричної енергії є таким, що настав.

34. Компанія, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про те, що законом встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та постачальником послуг балансування (ППБ), який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ, та розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування. На переконання Компанії, у зв`язку із систематичним порушенням рядом учасників ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, рахунок Компанії із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку.

35. Відповідно до частини 2 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

36. Згідно з частиною 3 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

37. Частиною 7 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

38. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

39. Згідно з частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

40. Здійснивши правовий аналіз змісту наведеної статті Закону, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку Компанії з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Навпаки, означеними положеннями передбачено можливість Компанії з метою належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що Компанія (боржник) не позбавлена можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Водночас ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

41. Дослідивши матеріали справи, суди встановили, що положення договору (у редакції, чинній з 07.05.2022) не містять будь-яких застережень щодо використання Компанією поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

42. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Таким чином, суди дійшли висновку, що Товариством доведено порушення його права на своєчасне отримання плати за проданий товар (електричну енергію) і таке право підлягає захисту.

44. За викладених обставин, враховуючи умови типового договору (у редакції, чинній з 07.05.2022), норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суди дійшли висновків щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у сумі 551 589 332,87 грн та щодо наявності підстав для їх задоволення.

45. Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

46. За таких обставин суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 644 467,18 грн інфляційних нарахувань та 1 769 546,70 грн 3% річних.

47. Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

49. Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у справах № 129/1033/13-ц, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 922/788/19, № 910/5408/21, наведених Компанією у касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається (№ 910/11369/23).

50. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

51. Що ж до посилань Компанії у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, то Суд зазначає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду, на яку посилається скаржник, тому Суд побавлений можливості надання відповідної правової оцінки таким посиланням скаржника.

52. Компанія у касаційній скарзі також посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 ЦК України, викладеного у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та у пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 у подібних правовідносинах.

53. Водночас Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані зазначені доводи касаційної скарги, оскільки такі сумніви мають бути підтверджені та обґрунтовані, тому що, з урахуванням положень процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

54. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

55. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).

56. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не навів змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

57. Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

58. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

59. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Компанії, оскільки судами попередніх інстанцій було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Щодо касаційної скарги Товариства

60. Товариство наголошує на тому, що ним було виконано вимоги частини 1 статті 124, частини 8 статті 129 ГПК України:

- позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу, що складає 350 000,00 грн, а також попередив, що конкретний розмір витрат та докази на їх підтвердження будуть додатково повідомлені суду в установлені строки;

- 26.09.2023 ще до судових дебатів представником позивача було направлено через електронний кабінет ЄСІТС заяву про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду;

- надалі на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2017 № 1491-ЗЭ; додаткову угоду від 28.12.2022; додаткову угоду від 03.07.2023 № 01-07/2023 до договору від 01.07.2017 № 491-ЗЭ; акт наданих послуг від 28.09.2023 № 275.

За таких обставин, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені його клопотання б/н від 29.09.2023 "Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу", в якому заявник просив стягнути з Компанії на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 130 000,00 грн.

61. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)), постанова Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.

62. Частина 1 статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123- 130, 221 ГПК України.

63. У контексті наведеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відзначено, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У цій постанові Верховним судом сформовано підхід, за якого для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають (у сукупності):

(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи;

(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

64. Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 244 ГПК України.

65. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в порушення частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів у справі не подав заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу.

66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

67. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права у подібних правовідносинах, а саме частини 1 статті 124, частини 8 статті 129 ГПК України, та незастосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, на які посилається Товариство у касаційній скарзі, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

68. Отже, посилання Товариства на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

69. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

70. Крім того, Товариство посилається на те, що підставою для скасування додаткового рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України є також порушення норм процесуального права (статей 86, 123, 124, 126, 129, 236, 238, 282 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судами попередніх інстанцій не було взято до уваги та не досліджено подану до судових дебатів через електронний кабінет ЄСІТС заяву про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

71. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

73. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

74. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

75. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

76. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

77. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростували наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

80. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги Компанії та Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

81. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/11369/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 910/11369/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай