903/6/21 Про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок в межах розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи - 14.03.2024 Прийняття

На розгляд суду поставлено питання про визнання недійсними договорів дарування, укладених боржником до встановлення факту неплатоспроможності фізичної особи та під час існування заборгованості за кредитними договорами, і відповідно застосування до спірних правовідносин положень законодавства про позовну давність.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 14.06.2007 між AT "Укрексімбанк" і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 86707С12 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548 000 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 12.06.2014. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту (т. 1, а.с. 10-15).

2. Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70 тис. грн екв., а протягом вересня 2010-січня 2011 року у загальній сумі не менше 80 тис. грн екв. (т. 1, а.с. 16-32).

3. 27.12.2007 між AT "Укрексімбанк" і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 86707С51 зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330 000 євро з кінцевою датою погашення 26.12.2014. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки (т. 1, а.с. 33-38).

4. Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70 тис. грн екв., а протягом вересня 2010 року-січня 2011 року у загальній сумі не менше 80 тис. грн екв. (т. 1, а.с. 40-52).

5. Відповідно до пунктів 2.8.1 кредитних договорів забезпеченням зобов`язань позичальника за цими договорами є іпотека нерухомого майна.

6. Із метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитними договорами № 86707С12 та № 86707С51 майновим поручителем виступило ТОВ "Норт-експорт", з яким було укладено іпотечний договір № 86707Z60, посвідчений 27.12.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.

7. Згідно з іпотечним договором іпотекодавець передав нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення № 1-2 та з № 2-1 по 2-21) (літер Л) загальною площею 771,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч-2 площею 137,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями 1-1 площею 1 326,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Вартість предмету іпотеки визначена сторонами у розмірі 7 728 500 грн (п. 1.3.6 іпотечного договору від 27.12.2007 № 86707Z60).

9. 13.08.2010 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено два нотаріально посвідчені договори дарування, відповідно до яких дарувальник безоплатно передала у власність своєму синові, обдаровуваному, а обдаровуваний прийняв як дар:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1730);

- земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3243 та земельної ділянки загальною площею 0,03 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3244, що знаходяться на території села Липини Луцького району Волинської області (договір зареєстровано в реєстрі за № 1733) (т. 1, а.с. 108, 123).

10. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021, зокрема, відкрито провадження у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.

11. 22.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (номер публікації 65796).

12. 02.03.2021 ухвалою Господарського суду Волинської області заяву АТ "Укрексімбанк" від 16.02.2021 № 0860300/5548-21 про грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано вимоги Акціонерного товариства "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 166 763 876,96 грн, в тому числі: 26 911 488,69 грн - заборгованість за кредитами, 26 571 249,35 грн - заборгованість за процентами, 113 271 337,92 грн - пені, 5 261 грн судових витрат по справам згідно з кредитними договорами, 4 540 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Подання до суду позовної заяви.

13. Зважаючи на викладене вище, 18.08.2022 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, згідно з якими ОСОБА_4 безоплатно відчужила своєму синові - ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельних ділянок площею 0,25 га, та 0,03 га, котрі знаходились на території села Липини, та житловий будинок у АДРЕСА_2 . Договори дарування були посвідчені нотаріально 13.08.2010 приватним нотаріусом Четверговою А.Д.

14. AT "Укрексімбанк" вважав, що зазначені договори дарування укладалися з метою унеможливлення звернення стягнення на ці об`єкти нерухомості у зв`язку з існуванням на момент їх укладання невиконаного грошового зобов`язання перед Банком.

Розгляд справи судами.

15. 17.01.2023 рішенням Господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

16. Судові рішення мотивовано тим, що укладені в 2010 році (задовго до судової процедури неплатоспроможності фізичної особи, до звернення банком до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, до звернення стягнення банком кредитної заборгованості на заставне майно, вартість якого покривала надані кредитні кошти) договори дарування, за якими боржниця - ОСОБА_3 подарувала своєму синові - ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, не є фраудаторними, а тому не підлягають визнанню недійсним на підставі статей 3, 13 ЦК України.

17. 06.07.2023 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22), а справу № 903/6/21 (903/610/22) передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

18. 11.10.2023 рішенням Господарського суду Волинської області в позові АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування від 13.08.2010 відмовлено.

19. 07.12.2023 постановою Північно-західного апеляційного господарського рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2023 залишено без змін.

20. Судові рішення мотивовані фраудаторністю вчинених ОСОБА_1 правочинів, однак у задоволенні позову було відмовлено з огляду на сплив позовної давності. Судами було встановлено, що суду не подано належних та допустимих доказів в обґрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення з позовом.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

21. 02.01.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського від 07.12.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22); прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

22. В якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та вказує, що судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 3, 13, 16, 261 ЦК України, які викладені у постановах:

- від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17, від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18 - застосування інституту позовної давності пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного договору;

- від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) - застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

23. Скаржник вважає, що при визначенні моменту початку перебігу строку позовної давності у даній справі необхідно визначити момент, коли позивач дізнався або мав об`єктивну можливість дізнатися про те, що ОСОБА_1 вчинила саме фраудаторні правочини, а не про сам факт відсутності майна.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

24. 20.02.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України", де з посиланням на правильність застосування судами норм права наведено прохання залишити без змін оскаржені судові рішення у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

26. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

27. Тобто, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог у цій справі.

28. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відмову у позові з огляду на пропуск строку позовної давності.

29. Судова колегія погоджується з цим висновком з огляду на таке.

30. Аналізуючи правильність застосування місцевим господарським судом наслідків спливу позовної давності за заявою ОСОБА_1 (за вимогами про визнання недійсними договорів дарування від 13.08.2010) колегія суддів зазначає наступне.

31. Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

32. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватись із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

33. Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. Відтак, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

34. Як унормовано статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

35. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

36. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 ЦК України).

37. Колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, де зазначено, що аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

38. У цій справі Банк звернувся до суду з позовом у серпні 2022 року.

39. Позивач стверджував, що не є стороною оскаржуваних договорів дарування, а тому до 31.03.2021 не мав можливості отримати їхні копії та ознайомитися з їхнім змістом в силу норм Закону України "Про нотаріат" (3425-12) щодо збереження нотаріальної таємниці. Інформаційна довідка, що надається на запит особи про речові права на нерухоме майно відповідно до Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (1127-2015-п) , не містить відомостей, які давали б можливість виявити ознаки фраудаторного правочину.

Тобто позивач вважав, що пропуск строку позовної давності зумовлений тим, що до отримання 31.03.2021 від арбітражного керуючого Самчука А.М. Банк не мав можливості встановити/виявити ознаки фраудаторності оспорюваних договорів дарування через відсутність вільного доступу до договорів дарування. Без виявлення ознак фраудаторності договорів дарування позов Банку був би необґрунтованим та безпідставним.

40. Водночас, як встановили суди, позивачу було відомо про майновий стан боржника - ОСОБА_1 по факту проведеного анкетування Банком при видачі кредитів.

41. Так, при отриманні кредиту в Анкеті індивідуального позичальника від 06.12.2007 ОСОБА_3 в пункті 29 "Активи позичальника" зокрема зазначено про наявність у неї приватного будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

42. Таким чином, з 06.12.2007 Банку було відомо про наявність у власності майна, котре в подальшому було подаровано. Протягом усього періоду часу Банк мав можливість переконатись у тому, чи перебуває у власності ОСОБА_1 це нерухоме майно.

43. АТ "Укрексімбанк" жодним чином не заперечує факт проведеного анкетування ОСОБА_1, та відповідно, що йому було відомо про наявність у власності усього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1, в тому числі нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів.

44. Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що вже у грудні 2010 він вручив позичальниці вимогу про дострокове повернення кредитних коштів і оскільки така не була виконана, то у лютому 2011 року Банк звернувся до суду про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

45. При поданні позову Банк був вправі скеровувати відповідні запити до державного реєстратора, самостійно отримувати інформацію з відкритих джерел, звертатися до боржника, проте, цього не робив.

46. Судами встановлено, що має місце два судових рішення Луцького міськрайонного суду від 09.12.2011 у справі № 2-8170/11 та від 19.08.2013 у справі № 161/9015/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

47. Відтак, вже із грудня 2011 року судовим рішенням, яке набрало законної сили підтверджено статус Банку як кредитора ОСОБА_1 .

48. Слід також відзначити, що 29.12.2015 АТ "Укрексімбанк" звернулося до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області з заявами про примусове виконання рішень №№ 086-19/3625, 086-19/3627, згідно яких у відповідності до статей 17, 19 Закону України "Про виконавче провадження" направлено на виконання виконавчі листи про примусове виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 2-8170/11 та про примусове виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі у справі № 161/9015/13-ц.

49. Колегія суддів вважає, що оскільки судовий спір у вказаних справах полягав у стягненні коштів в примусовому порядку, позивач міг перевірити майновий стан відповідача, як на стадії судового розгляду, так і на стадії виконавчого провадження, шляхом отримання відповідей на запити до державного виконавця про надання інформації, у тому числі про наявність/відсутність у власності ОСОБА_1 нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів, а також шляхом ініціювання відповідної заяви про забезпечення доказів чи витребування письмових доказів за ухвалою суду з метою отримання доказів, чи відомостей, котрі особа не здатна отримати самостійно в силу вимог законодавства (обмежена чи конфіденційна інформація).

50. Відповідно до частини другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення до державної виконавчої служби), державний виконавець надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

51. Положеннями частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення до державної виконавчої служби), передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

52. Проте, Банк не скористувався своїм правом стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 2-8170/11 та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі у справі № 161/9015/13-ц щодо ознайомлення з матеріалами цих виконавчих проваджень, у результаті реалізації якого він міг довідатися про відсутність у ОСОБА_1 нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів.

53. Також, як вірно зазначили суди, позивач мав змогу отримати інформацію про перебування чи не перебування у власності боржника нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів, від самої ОСОБА_1 шляхом адресування відповідного запиту, чи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців чи громадських формувань, адже до введення воєнного стану в Україні відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, були відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

54. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

55. Водночас, позивач не спростовував тієї обставини, що міг довідатися про відсутність у власності боржниці нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів, про яке остання повідомляла при укладенні кредитних договорів, як з відкритих джерел, чи з матеріалів виконавчого провадження, чи шляхом надіслання запитів.

56. Доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Водночас, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічний висновок викладено у п. 9.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц).

57. Зважаючи, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про застосування до оспорюваних правовідносин позовної давності, ця заява є обґрунтованою пропуском позовної давності, а позивачем протилежного не доведено, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позов не підлягає задоволенню з підстав спливу позовної давності.

58. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі справах, оскільки обставини цих справ, встановлені судами і відображені у постановах Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у нинішній справі за позовом АТ "Укрексімбанк".

59. Зокрема, у постановах від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строків позовної давності, оскільки ліквідаторам у обох справах не було відомо про склад майна боржників - банкрутів, чого не мало місця у справі, що нині переглядається.

60. Визнання поважними причини пропуску строку позовної давності у цих постановах Верховного Суду базуються на конкретних обставинах справ, суд вирішив визнати поважними причини пропуску такого строку з конкретних підстав, викладених у постановах. Тобто обставини, викладені у цих постановах, не мають ознак загальної правової позиції щодо визнання поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення до суду з позовом за захистом прав та інтересів позивача.

61. При цьому у справі, що переглядається, позивач не скористався правом на звернення з заявою (клопотанням) про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення до суду з позовом, стверджуючи, що ним не пропущено строк позовної давності.

62. У постанові від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 висновки судів стосувались вимог про визнання недійсним та застосування наслідків визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. Встановлені судами обставини справи, а саме, що "позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом 04.12.2017, дізнавшись про порушення своїх прав 05.01.2017, отримавши вирок суду від 14.12.2016 та виконавчі листи щодо його виконання, що не спростовано відповідачами, слугували підставою відмови для застосування позовної давності за заявою ТОВ "ИРИС" відповідно до статті 261 ЦК України. У даному випадку строки позовної давності слід рахувати з моменту визнання винним попереднього власника майна".

63. У постанові від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18 при застосуванні норм позовної давності суди, на виконання вказівки Верховного Суду щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності, з урахуванням встановлених обставин дійшли висновку, що застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного договору, що свідчить про звернення АТ "Державний ощадний банк України" в межах строку позовної давності. Із тексту постанови вбачається, що мало місце вивчення змісту правочину та встановлення наявності повноважень керівника на вчинення відповідного правочину.

64. Тобто, наведена скаржником судова практика не є релевантною до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки в цій справі дослідженню підлягає питання, чи міг позивач довідатись про відсутність у власності боржниці майна, що є предметом спірних правочинів, шляхом надіслання запитів, достеменно знаючи про наявність цього майна у боржниці при укладенні кредитних договорів, чи з відкритих джерел, зокрема з ЄДР, чи з матеріалів виконавчого провадження.

65. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження, оскільки підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

66. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності та водночас відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень наведених в касаційній скарзі висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 3, 13, 16, 261 ЦК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

67. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відмови у задоволенні позову про визнання недійсними спірних договорів. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

68. У зв`язку з тим, що судова колегія відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.