910/12017/23 Про стягнення заборгованості, неустойки та річних за прострочення оплати поставленого товару за договором поставки товару - 12.03.2024 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екоенергоефективність" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 1 888 983,63 грн, з яких: 1 881 500,00 грн - основний борг, 6 669,20 грн - три проценти річних, 814,43 грн - пеня.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 27.01.2022 № УГВ 557/30-22 (далі - Договір) у частині оплати поставленого товару у встановлений Договором строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/12017/23, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 881 500,00 грн основного боргу, 28 222,50 грн судового збору та 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- згідно з умовами Договору Відповідач мав розрахуватися за поставлений Позивачем товар до 26 червня 2023 року. Станом на дату звернення до суду з позовом Відповідач оплатив лише 11 368 499,98 грн із загальної вартості поставленого Позивачем товару. При цьому товар за видатковою накладною № 2 від 26.05.2023 та товарно-транспортною накладною № Р2 від 26.05.2023 на суму 1 881 500,00 грн взагалі не був оплачений Відповідачем;

- у пункті 7.12 Договору сторони погодили, що до оплати Позивачем штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ "Відповідальність сторін", Відповідач має право притримати оплату товару на суму таких штрафних санкцій. Водночас наразі зобов`язання Позивача з поставки товару Відповідачу виконані у повному обсязі. Отже, Відповідач, отримавши від Позивача товар та не здійснивши розрахунки за нього, стосовно Позивача є боржником, а не кредитором, що виключає можливість застосування у спірній ситуації механізму притримання. Відповідач не позбавлений права ініціювати питання про стягнення з Позивача штрафних санкцій за несвоєчасну поставку обумовленого Договором товару в межах окремого судового процесу;

- у частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 881 500,00 грн основного боргу позов є правомірним та підлягає задоволенню, тоді як у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних і пені слід відмовити з огляду на невідповідність наведеного Позивачем розрахунку умовам укладеного сторонами Договору.

Заразом суди врахували, що з боку Позивача також відбулося неналежне виконання його зобов`язань, оскільки товар поставлений Відповідачу з порушенням визначених Договором строків. За твердженням суду апеляційної інстанції, Відсутність товару на ринку в даному випадку не є форс-мажорною обставиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

5. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/12017/23, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному розмірі.

6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, передбачених статтями 235 та 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19, а також порушення норм процесуального права, зокрема статті 236 ГПК України, пункту 4 статті 1, частини третьої статті 24 та статті 126 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17.

7. Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована таким. У зв`язку з неналежним виконанням Позивачем своїх зобов`язань у частині поставки товару в строки, встановлені Договором, йому була виставлена вимога на суму 1 881 500,00 грн за прострочення поставки товару на 72 календарні дні. У пункті 7.12 Договору сторони прямо домовилися про наявність у Скаржника права притримати оплату товару, що відповідає праву, передбаченому статтею 237 ГК України. Оперативно-господарська санкція у вигляді притримання Скаржником коштів у розмірі 1 881 500,00 грн, що дорівнює сумі штрафних санкцій, була застосована відповідно до умов Договору за наявності правових підстав, передбачених статтями 235, 237 ГК України, із урахуванням відповідних висновків Верховного Суду.

Скаржник також вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які були стягнуті з нього на користь Позивача, є значно завищеним і неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критерію розумності.

8. Позивач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

9. Відзив обґрунтований тим, що:

- у касаційній скарзі наявні посилання на статтю 235 ГК України, якою передбачена можливість застосування оперативно-господарських санкцій у разі порушення господарських зобов`язань. Водночас пункт 7.12 Договору передбачає право притримання оплати за товар. Право притримання є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, що передбачене частиною першою статті 546 ЦК України. Про це Скаржник також зазначив у касаційній скарзі. Позивач виконав своє зобов`язання, передбачене Договором, у повному обсязі, натомість Скаржник прийняв поставлений товар на загальну суму 13 249 999,98 грн, однак оплатив Позивачу неповну вартість товару, встановлену Договором та додатками до нього. Після факту поставки та прийняття товару Скаржник є боржником, а Позивач - кредитором. За встановлених обставин Скаржник не мав права застосовувати право притримання у вигляді оплати неповної вартості поставленого товару;

- 14 грудня 2023 року Скаржник оплатив частину вартості поставленого товару, яка була притримана, тобто особисто визнав неправомірність притримання оплати частки від вартості поставленого товару;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/1, не підлягають застосуванню, оскільки притримання оплати було зумовлене поставкою товару в меншій кількості. Спори, що стали підставою для судового розгляду справ № 905/2464/17, № 905/2336/18 та № 905/267/19, також не є ідентичними з цією справою у зв`язку з відсутністю такої обставини як форс-мажор, що підтверджується відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України. Отже, правові висновки у цих постановах не можуть бути враховані при вирішенні цієї справи;

- стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм права при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, Скаржник не аргументує, яким чином та чому були порушені ці норми. Суди вже значним чином зменшили суму витрат на професійну правничу допомогу. Водночас представник Скаржника повністю нівелює роботу представника Позивача як адвоката, час, який був витрачений ним на підготовку та ведення справи у судах трьох інстанцій.

10. Представник Позивача долучив до відзиву на касаційну скаргу новий доказ - виписку за рахунками за 14 грудня 2023 року.

11. За змістом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази, а тому подана Позивачем виписка не береться Судом до уваги.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. 27 січня 2022 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві оптичні газодетектори (далі - товар), зазначені у специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1), найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказуються у специфікації/ях (далі - специфікація/ії ), яка є додатком № 1 до Договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2).

13. Ціна Договору вказується в специфікації/ях у гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/ях до цього Договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

14. Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації/ях цього Договору (пункт 4.1 Договору).

15. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/ях та графіку поставки до цього Договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (за наявності двох дат датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

16. Згідно з пунктами 6.1, 6.1.1, 6.1.2 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.

17. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені Договором, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ Договору (пункти 6.3, 6.3.1, 6.3.2 Договору).

18. Пунктом 7.9 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару в строки, зазначені у графіку поставки товару до Договору, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

19. За порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (пункт 7.11 Договору).

20. За змістом пункту 7.12 Договору до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ "Відповідальність сторін", покупець має право притримати оплату за товар на суму таких штрафних санкцій.

21. У пункті 8.1 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

22. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 Договору).

23. Відповідно до пункту 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

24. Згідно з пунктом 8.4 Договору якщо строк дії обставин продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей Договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документа, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. У такому разі Договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від Договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

25. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором, які відповідають вимогам, вказаним у пунктів 10.2 цього Договору, і діє до 20 травня 2024 року (пункт 10.1 Договору).

26. Специфікацією № 1 до Договору сторони погодили найменування та вартість товару, що постачається, на суму 13 249 999,98 грн. Вартість товару за цією специфікацією включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати з отримання сертифікату походження товару, митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару, 360 календарних днів після укладення Договору, але не пізніше 20 лютого 2023 року. Умови та строки оплати: оплата за фактом поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання та підписання сторонами акта прийому-передачі товару, виробник товару: Ізраїль.

27. Відповідно до графіку поставки товару, підписаного сторонами (додаток № 3 до Договору), граничний строк поставки складає 360 календарних днів після укладання Договору, але не пізніше 20 лютого 2023 року.

28. Листом від 08.08.2022 вих. № 19/08 Позивач повідомив Відповідача про те, що товар виробництва держави Ізраїль поставити неможливо у зв`язку з прийняттям зазначеною державою рішення про непостачання до України товарів подвійного призначення, якими є оптичні газодетектори (тепловізори). Позивач запропонував Відповідачу укласти додаткову угоду про розірвання договору.

29. Листом від 29.08.2022 вих. № 30.6-022-3021 Відповідач повідомив Позивача про готовність розглянути пропозиції щодо іншого виробника для укладання додаткової угоди.

30. 17 січня 2023 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою внесли зміни, зокрема, у специфікацію, технічні характеристики та графік поставки товару.

31. Специфікацією № 1 до Договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2023 № 2 сторони погодили найменування та вартість товару, що постачається, на суму 13 249 999,98 грн. Вартість товару за цією специфікацією включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати з отримання сертифікату походження товару, митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару, 360 календарних днів після укладення Договору, але не пізніше 20 березня 2023 року. Умови та строки оплати: оплата за фактом поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання та підписання сторонами акту прийому-передачі товару. Виробник товару: Ірландія.

32. Відповідно до графіку поставки товару в редакції додаткової угоди від 17.01.2023 № 2 до Договору граничний строк поставки складає 360 календарних днів після укладання Договору, але не пізніше 20 березня 2023 року.

33. У погоджений строк Позивач не поставив товар Відповідачу. На підтвердження неможливості виконання своїх зобов`язань у обумовлений Договором та додатковою угодою від 17.01.2023 № 2 строк Позивач послався на затримку з боку ірландського виробника.

34. Листом від 03.03.2023 вих.№ 24/03 Позивач повідомив Відповідача про затримку поставки товару у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та запропонував продовжити строк поставки за Договором до 30 червня 2023 року.

35. Листом від 24.03.2023 вих. №19/03 Позивач надіслав Відповідачу сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.03.2023 № 4600-23-1436.

36. Листом від 07.04.2023 вих. № 30.6-30-1-1732 Відповідач повідомив Позивача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та конкретним випадком невиконання чи неналежного виконання зобов`язань за Договором.

37. Листом від 26.05.2023 вих. № 25/05 Позивач запропонував Відповідачу погодити наявні розбіжності шляхом переговорів з огляду на отримання повідомлення-вимоги від Акціонерного товариства "Юнекс Банк" про отримання письмової вимоги бенефіціара (покупця) по банківській гарантії від 05.01.2023 № 2023/1/9V та про сплату гаранту гарантійної суми.

38. Поставка товару здійснена Позивачем 26 травня 2023 року.

39. Факт поставки товару в повному обсязі згідно з видатковою накладною від 26.05.2023 №2 та товарно-транспортною накладною від 26.05.2023 № Р2 на суму 13 249 999,98 грн сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару та його якості сторони одна одній не пред`являли.

40. За поставлений Позивачем товар Відповідач розрахувався частково - на суму 11 368 499,98 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку Позивача від 30.06.2023.

41. 26 червня 2023 року Відповідач направив Позивачу вимогу від 26.06.2023 вих. № 30.6-022-3054 про оплату пені та штрафу на загальну суму 1 881 500,00 грн та, відповідно, притримання оплати за товар на суму штрафних санкцій згідно з пунктом 7.12 Договору.

42. Листом від 27.06.2023 вих. № 38/06 Позивач, з урахуванням усіх обставин, що склалися під час виконання Договору, а також з огляду на поставку Відповідачу товару в повному обсязі, заперечив проти застосування Відповідачем штрафних санкцій заперечив. У листі від 27.06.2023 вих. № 39/06 Позивач просив Відповідача здійснити оплату товару в повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

44. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

45. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

46. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

47. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

48. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

49. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

50. Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

51. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

52. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

53. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

54. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

55. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

56. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, а Позивач не заперечував, що частина товару за Договором була поставлена Скаржнику з порушенням узгоджених сторонами строків.

57. Позивач стверджував, що затримка виникла у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, однак Північний апеляційний господарський суд виснував, що відсутність товару на ринку не є форс-мажорною обставиною.

58. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.

59. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

60. Штрафними санкціями у ГК України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

61. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

62. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

63. Пунктом 7.9 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Позивачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару в строки, зазначені у графіку поставки товару до Договору, останній сплачує Скаржнику пеню в розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

64. Крім того, за змістом пункту 7.12 Договору до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ "Відповідальність сторін", покупець має право притримати оплату за товар на суму таких штрафних санкцій.

65. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

66. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

67. З моменту, коли сторони досягнули усіх істотних умов Договору, він вважається укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) та є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

68. У відзиві на позовну заяву, в апеляційній та касаційній скаргах Скаржник, зокрема, посилається на пункти 7.9, 7.12 Договору та статті 235 та 237 ГК України, що присвячені оперативно-господарським санкціям, підставам та порядку їх застосування. Крім того, Скаржник наводить висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19.

69. Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

70. За змістом статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

71. Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

72. У частині першій статті 236 ГК України закріплені види оперативно-господарських санкцій. Водночас частина друга цієї статті встановлює, що їх перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

73. Згідно зі статтею 236 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

74. Скаржник зазначає, що пункт 7.12 Договору закріплює оперативно-господарську санкцію, яка надає йому право притримати оплату товару; ця санкція може бути застосована Скаржником без будь-якого попередження Позивача.

75. У постанові від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд визнав, що притримання оплати товару може бути застосоване як оперативно-господарська санкція. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

76. Суд звертає увагу, що пункт 7.12 Договору є заходом реагування на порушення Позивачем зобов`язання щодо оплати штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ "Відповідальність сторін" Договору, та безпосередньо пов`язаний з пунктом 7.9 Договору, який закріплює обов`язок сплати Позивачем штрафних санкцій у разі несвоєчасної поставки товару. Відтак умова, встановлена сторонами у пункті 7.12 Договору, за своїм змістом є оперативно-господарською санкцією та відповідає ознакам, які висуваються законодавством до цього виду господарських санкцій. Натомість статті 594- 597 ЦК України, що закріплюють інститут притримання (як вид забезпечення зобов`язання), є незастосовними у цій справі.

77. У постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, на яку, зокрема, посилається Скаржник, було констатовано правомірність застосування відповідачем до позивача оперативно-господарських санкцій у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з нього.

Верховний Суд зауважив, що, виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин у оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів і без згоди іншої сторони зобов`язання. Це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка у договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачені договором (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 910/15271/21, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19, від 15.10.2019 у справі № 905/2319/17).

У справі № 905/2464/17 суди встановили, що сторони узгодили можливість зменшення суми грошових коштів, які підлягають перерахуванню підряднику, на суму неустойки та/або штрафів, які підлягають стягненню з підрядника за порушення умов договору, в тому числі за порушення строків та обсягу виконання робіт.

78. Аналізуючи обрану Скаржником підставу касаційного оскарження та її обґрунтування, Верховний Суд вважає, що наведений вище висновок зроблений за подібних правовідносин та підлягає застосуванню в цій справі.

79. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

80. У правовідносинах, що склалися між Позивачем та Скаржником, застосування й зміст оперативно-господарської санкції, визначеної сторонами у Договорі, розглядається як право Скаржника притримати (зарахувати) оплату товару на суму нарахованих штрафних санкцій, допоки Позивач не погасить їх. Отже, за своїм змістом оперативно-господарська санкція, що передбачена пунктом 7.12 Договору, нерозривно пов`язана зі штрафними санкціями, передбаченими пунктом 7.9 цього ж Договору, та має похідний характер.

81. Наведене не було враховано судами попередніх інстанцій та призвело до неправильного застосування статей 235, 237 ГК України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

82. Зазначивши, що зрештою Позивач виконав зобов`язання щодо поставки частини товару Скаржнику, поза увагою судів залишилося те, що застосування пункту 7.12 Договору пов`язується не з виконанням Позивачем основного зобов`язання (поставка товару), а із зобов`язанням щодо оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ "Відповідальність сторін" Договору. Отже, пункт 7.12 Договору закріплює оперативно-господарську санкцію та не підпадає під ознаки притримання як виду забезпечення зобов`язання.

83. У рішенні Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 відсутні посилання на статті 235, 237 ГК України, якими Скаржник обґрунтовував свою правову позицію, та не мотивується потреба їх застосування чи незастосування у спірних правовідносинах. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 також не містить належних мотивів відхилення аргументів Скаржника щодо правомірності застосування ним оперативно-господарських санкцій.

84. Зважаючи на приписи частини першої статті 2 ГПК України, з метою всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи судам попередніх інстанцій також необхідно перевірити правильність розміру штрафних санкцій, розрахованого Скаржником, та співставити його з вартістю неоплаченого товару за Договором.

85. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

86. Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

87. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду зазначається, серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

88. За змістом пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

89. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

90. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

91. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

92. Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення наведеним вище вимогам не відповідають. Суди попередніх інстанцій неповно та неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, не встановили на їх підставі фактичні обставини, не спростували та не відхили аргументи Скаржника (не надали їм належну оцінку), що мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Верховний Суд визнає доводи Скаржника обґрунтованими, а отже вони вимагають повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

94. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

95. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення у частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

97. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.