927/68/23 Про визнання недійсною додаткової угоди до державного контракту, укладеного на відкритих торгах за державні кошти - 05.03.2024 Прийняття

1. У січні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - Товариство) про визнання додаткової угоди № 1 від 04.03.2021 недійсною та стягнення 49 892,59 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткової угоди, оскільки останньою змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Рада на звернення прокурора повідомила, що до суду не зверталась і звертатись не буде, що вказує на неналежне здійснення Радою власних повноважень та є підставою для звернення прокурора з цим позовом відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

3. Товариство заперечувало проти позову з таких підстав:

- відсутній факт порушення та невизнання прав Ради, а тому звернення прокурора з позовом в її інтересах є необґрунтованим;

- норми чинного законодавства не передбачають, якими саме документами має бути підтверджено коливання ціни, у зв`язку з чим посилання прокурора на те, що довідка Харківської торгово-промислової палати № 232/21 від 02.02.3021 не може підтверджувати коливання цін на природній газ, є необґрунтованими;

- Рада сплатила за фактично отриманий нею обсяг природного газу, а не за обсяг, передбачений первісним договором, тому відсутні підстави вимагати повернення коштів;

- додаткова угода не завдала збитків Раді, оскільки сума оплачених коштів не перевищує суму, визначену у договорі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 25.01.2021, за результатом проведеної публічної закупівлі, Рада і Товариство уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-113-21 (далі - договір), згідно з положеннями якого:

- річний плановий обсяг постачання газу складає 70 000 куб м (пункт 1.2.);

- загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 6,8550 грн, в т.ч. ПДВ 20 % (пункт 3.2.);

- загальна сума договору складає 479 850,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (пункт 3.6.);

- 04.03.2021 Рада і Товариство уклали додаткову угоду № 1, якою збільшили ціну за 1 куб м газу до 7,52344 грн, в т. ч. ПДВ 20% (+9,75 %); зменшили обсяг постачання газу до 63780,66 куб м (-8,88 %); ціну договору зменшено до 479 849,97 грн, в т.ч. ПДВ 20 %.

5. На підтвердження наявності підстав для зміни умов договору Товариство надало цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 232/21 від 02.02.2021, в якій надано інформацію від регіональних газопостачальних товариств та підприємств, що мають ліцензію на постачання природного газу, по відпускним цінам по постачанню природного газу для установ і організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів у лютому 2021 року на території України, про рівень середньозважених цін на природний газ ресурсу січня 2021 року станом на 04.01.2021 та ресурсу лютого 2021 року станом на 19.01.2021 за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа".

6. У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати № 232/21 від 02.02.2021 джерелами інформації зазначено офіційні веб-сайти ТОВ "Одеса газ-постачання", ТОВ "Полтава газ збут", ТОВ "Чернівці газ збут", ТОВ "ЮГ-ГАЗ", ТОВ "АС", ТБ "Українська енергетична біржа".

7. У довідці зазначено, що вона носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.

8. Згідно з відомостями ТБ "Українська енергетична біржа" середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів (за умови післяплати) складають:

- станом на 25.01.2021 (ресурс січня) - 8 040,77 грн, за тис. куб м з ПДВ;

- станом на 02.02.2021 (ресурс лютого) - дата направлення листа з додатковою угодою № 1 - 8 215,49 грн за тис. куб м з ПДВ;

- станом на 04.03.2021 (ресурс березня) - 7 538,42 грн за тис. куб м з ПДВ.

9. Рада і Товариство підписали акти приймання-передавання природного газу за лютий - квітень 2021 року, згідно з якими позивачу поставлено природний газ в обсязі 31 460,63 куб м (12 144,89 куб м за лютий,14 828,06 куб м за березень і 4 487,68 куб м за квітень), за який сплачено 265 555,21 грн (120 234,41 грн за лютий, 111 558,01 грн за березень і 33 762,79 грн за квітень).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 28.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023, позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду № 1 від 04.03.2021 щодо зміни ціни до договору постачання, укладену між позивачем та відповідачем. Стягнув з Товариства на користь Ради 49 892,59 грн та 4 962,00 грн судового збору на користь прокуратури.

11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов таких висновків:

- прокуратура зверталась до Ради щодо виявленого порушення, яка повідомила, що не буде подавати позов до суду для оскарження додаткової угоди. Такі обставини вказують на неналежне здійснення селищною радою захисту власних інтересів, а тому прокурор довів наявність підстав для звернення з цим позовом, передбачених статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру";

- внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення);

- укладення додаткової угоди № 1 щодо зміни ціни товару здійснено без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України. Довідка Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02.02.2021 не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у період від дати укладення договору (25.01.2021) до дати підписання додаткової угоди № 1 від 04.03.2021, оскільки містить інформацію про вартість природного газу станом на 04.01.2021 та станом на 19.01.2021 (до укладення договору). Натомість згідно з відомостями ТБ "Українська енергетична біржа" у період між укладенням договору та направленням зверненням про укладення додаткової угоди коливання відбулось незначне лише на + 2,17 %, а у період між укладенням договору та додаткової угоди № 1 від 04.03.2021 ціна на природний газ зменшилась на 6,25 %;

- різниця між сумою коштів, які було перераховано Товариству (265 555,21 грн) за газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткової угоди № 1, та сумою за газ по ціні, визначеній договором без урахування додаткової угоди, становить 49 892,59 грн з ПДВ (265 555,21 грн - 215 662,62 грн), яка підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

12. 06.11.2023 Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України.

14. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували такі норми права:

- статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на відсутність порушення інтересів держави, і не врахували висновки, викладені у пунктах 77, 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу;

- статті 216 ЦК України і не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, що суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох сторін. Суди не взяли до уваги вказаний висновок та помилково врахували позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 22.06.202 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 у частині визнання договорів недійсними та застосування наслідків у відповідності до статті 216 ЦК України шляхом стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено). Відповідач вважає, що необхідно відступити від зазначеного висновку;

- пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", статей 627, 629, 670 ЦК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №420/17618/21.

15. 09.01.2024 прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги.

16. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- Рада неналежно здійснювала власні повноваження з приводу повернення надмірно сплачених коштів Товариству та не подала відповідний позов до суду, тому у прокуратури наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави у суді в особі Ради у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- зміна ціни товару за оскаржуваним правочином здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди, оскільки Товариство надало довідку Харківської торгово-промислової палати, яка містить інформацію про вартість природного газу станом на 04.01.2021 та станом на 19.01.2021, тобто до укладення договору від 25.01.2021;

- недійсність спірної додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного договору, у зв`язку з чим сплачена різниця підлягає стягненню з Товариства.

Рух касаційної скарги

17. Верховний Суд ухвалою від 20.12.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та зупинив касаційне провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

18. 15.02.2024 Верховний Суд поновив провадження у справі та призначив касаційну скаргу до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

19. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

20. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

21. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

22. Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

23. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 77, 78, 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/1877, на які посилається скаржник, сформувала висновки, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

24. У справі, яка переглядається, суди встановили, що прокурор звертався до Ради щодо виявленого порушення, однак Рада повідомила, що не має наміру подавати позов до суду, а тому суди дійшли правильного висновку стосовно доведеності прокурором бездіяльності компетентного органу та наявності підстав для звернення з позовом. Наведе підтверджує дотримання прокурором порядку звернення до суду в інтересах Ради, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

25. Указаний висновок судів не суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/1877, тому доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.

26. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, на яку посилається скаржник, сформувала такі висновки:

- за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України) (пункт 66);

- за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України) (пункт 67);

- ЦК України (435-15) визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу).

28. Предметом розгляду справи № 923/196/20 було визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким позивач передав відповідачу земельну ділянку, а останній сплатив за неї певну грошову суму. Тобто за результатами укладеного договору позивач набув кошти, а відповідач - земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про нікчемність оскаржуваного правочину. Щодо двосторонньої реституції Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідач не заявляв вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором.

29. У справі, яка переглядається, за додатковою угодою № 1 було збільшено вартість за одиницю товару, тобто за оскаржуваним правочином Товариство отримало кошти у розмірі більшому, ніж було передбачено договором за одиницю товару, Рада ж не отримала додатковий обсяг газу не передбачений умовами договору.

30. Відновлення status quo (поновлення у попередньому стані) шляхом нівелювання юридичного значення додаткової угоди у цьому випадку полягає у відновленні для Ради ціни за одиницю товару, яка була передбачена договором і поверненням (стягненням) різниці коштів між ціною передбаченою договором і додатковою угодою. Рада за спірною додатковою угодою не набула додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено договором, тому у Товариства не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало Раді додаткового об`єму газу порівняно з умовами договору, а навпаки - загальний об`єм газу було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару.

31. Висновки судів у цій справі не суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, тому такі доводи скаржника визнаються необґрунтованими.

32. У справах № 917/1062/21, № 927/1058/21, № 927/491/19, як і у справі, що переглядається, наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України застосовувалися до додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, а у справі № 923/196/20 - до договору купівлі-продажу, за яким продавець набув кошти, а покупець - товар. Тобто наслідки недійсності вказаних правочинів, передбачені статтею 216 ЦК України (двостороння реституція), будуть різними: у першому випадку - продавець має повернути різницю між ціною за одиницю товару, передбаченою договором і додатковою угодою, у другому - покупець має повернути земельну ділянку, а продавець - отримати за неї кошти.

33. При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу № 922/2321/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що ним неодноразово викладено правову позицію (постанови Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22) щодо мети регулювання статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

34. Підстав для відступу від вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду не встановила, відступ здійснено від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21. А тому доводи скаржника щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах, від 22.06.202 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 визнаються необґрунтованими.

35. Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 визнаються безпідставними, оскільки висновок, викладений у вказаній постанові стосується визначення юрисдикції у спорі про відшкодування шкоди за позовом органу державного фінансового контролю. Спір щодо юрисдикції розгляду цієї справи відсутній.

36. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21 щодо можливості внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю відхиляються судом касаційної інстанції.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, до розгляду якої зупинялось провадження у цій справі, відступила від наведеного вище висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21.

38. Водночас Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

39. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

40. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

41. Враховуючи, що оспорювана додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між Радою та Товариством щодо ціни природного газу за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання Радою своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковою угодою № 1 Товариство безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 49 892,59 грн, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

42. Суди застосували частину першу статті 670 ЦК України замість статті 1212 ЦК України. Однак помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення щодо стягнення.

43. Решта доводів касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

45. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

47. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/68/23 - без змін.