910/19584/20 Про солідарне стягнення із учасників банку шкоди, завданої колишнім кредиторам цього банку після припинення банку як юридичної особи - 14.02.2024 Прийняття

1. Під час розгляду касаційної скарги перед Верховним Судом постало питання, чи може Фонд звертатися з позовом до пов`язаних осіб банку щодо відшкодування шкоди, завданої колишнім кредиторам цього банку після припинення банку як юридичної особи, але до набрання чинності новою редакцією ч.5 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка змінена Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX (1588-20) (далі - Закон №1588-IX (1588-20) ).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

2. 10.12.2020 Фонд звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів про солідарне стягнення 137 454 309,83 грн.

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, які входили до керівних органів Акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - АТ "Ерде Банк", Банк), приймали необґрунтовані рішення щодо кредитування прямо чи опосередковано пов`язаних із власниками Банку позичальників без оформлення будь-якого забезпечення (або забезпечення, співмірного із сумою кредиту), з надмірною концентрацією кредитного ризику та безпідставного продовження строків виданих кредитів. Такі дії відповідачів завдали АТ "Ерде Банк" збитків на суму 137 454 309,83 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.09.2021 відкрив провадження у справі №910/19584/20, а ухвалою від 05.12.2022 позовну заяву залишив без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ).

5. Ухвала мотивована тим, що позивач (Фонд) втратив право на звернення до суду з позовом до пов`язаних з банком осіб про відшкодування завданої банку шкоди з моменту державної реєстрації припинення (ліквідації) банку (14.11.2018), що свідчить про відсутність процесуальної дієздатності позивача на подання цього позову до суду та є підставою для залишення позову без розгляду.

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 скасував, справу повернув до Господарського суду міста Києва для розгляду.

7. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.09.2022 у справі №904/3864/21.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- спеціальним законом, який надає право позивачеві (Фонду) на звернення до суду в інтересах інших осіб, є Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі також - Закон 4452-VI);

- у разі недостатності майна банку ч.5 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділяє Фонд правом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної кредиторам та/або банку; ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила заборони для Фонду звертатися до суду з позовом після ліквідації Банку, а навпаки, враховуючи спеціальний статус Фонду, визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право (абз.2 ч.1 ст.52) та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи (абз.4 ч.5 ст.52);

- Законом №1588-ІХ (1588-20) доповнено ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема абз.2 ч.7 якої передбачає, що Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність);

- Фонд, обґрунтовуючи свої вимоги заподіянням шкоди банку та/або кредиторам, міг звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, що було прямо передбачено законом; посадові особи мають відповідати за шкоду та за рахунок таких коштів мають задовольнятися вимоги кредиторів банку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

9. 29.06.2023 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2022.

10. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 ГПК скаржник послався на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст. 287 ГПК, та зазначив, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 та від 12.07.2022 у справі №910/18526/21, щодо застосування ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 53 ГПК.

11. Скаржник, зокрема, вказав:

- відповідно до чинного на момент звернення до суду законодавства Фонд був наділений процесуальною дієздатністю звертатись із позовом від імені та в інтересах банку до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди, завданої банку, до завершення процедури ліквідації банку, в інтересах якого він діє; із внесенням запису про припинення банку як юридичної особи така процесуальна дієздатність втрачається; Фонд визнав, що його повноваження як ліквідатора АТ "Ерде Банк" припинились 14.11.2018, тобто за два роки до звернення Фонду з відповідним позовом;

- системний аналіз ч.3 ст. 4, частин 1, 2, 5 ст. 53 ГПК, частин 1, 5 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає підстави для висновку, що станом на 10.12.2020 Фонд мав право звертатись із позовом до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди саме в процесі ліквідації неплатоспроможного банку, тобто до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про припинення юридичної особи;

- відповідно до змісту постанови Північного апеляційного господарського суду, що оскаржується, суд в своїх висновках не розрізняє позовні заяви про стягнення шкоди, завданої банку, від шкоди, завданої кредиторам банку, та застосовує норми права, які набули чинності після ліквідації АТ "Ерде Банк" та звернення Фонду до суду;

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що норма ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила заборони для Фонду звертатися до суду з позовом після ліквідації Банку, є хибною, адже відсутність заборони на звернення до суду не означає наявність права звертатися до суду в інтересах інших осіб;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12.07.2022 у справі №910/18526/21 (стверджує, що у справі №910/19584/20 Фонд звернувся з позовом про стягнення збитків, заданих банку, а не його кредиторам).

12. 06.07.2022 надійшли заперечення Фонду проти відкриття касаційного провадження, які мотивовані, зокрема, таким:

- скаржник не навів достатніх підстав або конкретних посилань на невірне застосування апеляційним судом норм матеріального права;

- є чинна постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, яка містить висновки про застосування норм права у спірних правовідносинах, а саме з питання процесуальної дієздатності та можливості Фонду звертатись до суду після внесення запису про припинення неплатоспроможного банку як юридичної особи;

- Північний апеляційний господарський суд належно врахував релевантні висновки Верховного Суду;

- постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є цілком релевантними, оскільки не відповідають критерію подібності (№910/9851/20 та №910/18526/21) та не містять відповідного висновку (№910/11027/18);

13. 13.09.2022 надійшов відзив Фонду, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову- без змін.

14. У відзиві Фонд зазначає, зокрема, таке:

- Верховний Суд у постанові від 27.09.2022 у справі №904/3864/21 вже сформував висновки про застосування норм права у спірних правовідносинах, а саме, з питання процесуальної дієздатності та можливості Фонду звертатися до суду після внесення запису про припинення неплатоспроможного банку як юридичної особи; суд апеляційної інстанції правильно врахував вказані висновки;

- Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 зазначив, що норми ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин, в яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку, мають застосовуватись в редакції ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій;

- існує необхідність застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (право на звернення до суду зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди в порядку ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" належить виключно Фонду);

- висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 12.07.2022 у справі №910/18526/21, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, не є цілком релевантними з підставами касаційного оскарження; у справі №910/9851/20 не вирішувалося питання правомірності звернення Фонду до суду з позовом після завершення процедури ліквідації банку; у справі №910/18526/21 спір розглядався щодо правовідносин, які виникли після прийняття Закону №1588-ІХ (1588-20) ; висновок про те, що наявність запису про припинення АТ "Ерде Банк" як юридичної особи перешкоджає зверненню Фондом до суду з позовом у цій справі, є результатом довільного тлумачення мотивувальної частини постанови від 25.05.2021 №910/11027/18.

15. 26.01.2024 та 09.02.2024 надійшли додаткові пояснення Фонду, у яких, зокрема, зазначає:

- на законодавчому рівні (як станом на 14.11.2018 так і 07.12.2020) не було встановлено заборони для Фонду щодо здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів ліквідованого банку, зокрема після внесення запису про його припинення; позов у справі №910/19584/20 не був єдиним заходом, спрямованим Фондом на захист інтересів Банку, вкладників та кредиторів; існував та продовжує існувати обов`язок пов`язаних осіб нести відповідальність за завдану Банку та його кредиторам шкоду (збитки); законодавство було уточнено та конкретизовано в частині механізму задоволення вимог кредиторів, вимоги яких залишились незадоволеними після завершення процедури ліквідації Банку; ця зміна процедурного характеру не впливає на обсяг прав, не змінює підстави та не збільшує межі відповідальності відповідачів; цей позов направлений на захист інтересів вкладників та кредиторів; ціна позову обґрунтована як сума збитку від протиправних операцій щодо кредитування позичальників-юридичних осіб;

- Фонд діє в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку; позов в цій справі подано після припинення Банку, тому Фонд не може діяти від його імені; незадоволені вимоги кредиторів після завершення ліквідаційної процедури розглядаються законодавцем як шкода, заподіяна кредиторам; позов поданий Фондом від власного імені в інтересах кредиторів; постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 є законною та обґрунтованою, а також відповідає висновкам, що наведені в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22.

16. 07.02.2024 надійшли письмові пояснення ОСОБА_2, в яких, зокрема, вказує, що за своїм змістом вимога про відшкодування шкоди, з якою звертається Фонд до пов`язаних з банком осіб, та позовні вимоги, з яким Фонд звертається до суду у разі невиконання відповідної вимоги, повинні бути однакові; 10.12.2020 чинним законодавством не було передбачено порядок звернення Фонду з окремими позовами до пов`язаних з банком осіб про стягнення шкоди, яка заподіяна саме кредиторам банку, їх вимоги задовольнялися відповідно до норм, передбачених ст.52 Закону "Про гарантування вкладів фізичних осіб", а грошові кошти, стягнуті в судовому порядку з пов`язаних осіб, повинні були включатися до ліквідаційної маси; 29.05.2020 на адресу відповідачів було надіслано вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної Банку, у розмірі 137 454 309,83 грн; за змістом позовної заяви вбачається, що Фонд звернувся з позовом про стягнення шкоди, завданої Банку; позивач прямо вказав, що він визначає підсудність за місцем знаходження юридичної особи (Банку), якій завдано збитки; Верховний Суд зробив висновок про те, що позов про стягнення збитків, що заподіяні банку як юридичній особі, може подаватися Фондом від імені банку до моменту його припинення; цей позов повинен бути залишений без розгляду.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

17. Верховний Суд ухвалою від 28.08.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, розгляд справи призначив у порядку письмового провадження.

18. Верховний Суд ухвалою від 14.12.2023 призначив до розгляду справу №910/19584/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на оскаржувану постанову на 10.01.2024 у відкритому судовому засіданні.

19. Верховний Суд ухвалою від 10.01.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 14.02.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Як вже було вказано вище, ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом при розгляді цієї касаційної скарги, є те, чи міг Фонд звернутися з позовом до пов`язаних осіб банку щодо відшкодування шкоди, завданої колишнім кредиторам цього банку після припинення банку як юридичної особи, але до набрання чинності новою редакцією ч.5 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка була змінена Законом №1588-IX (1588-20) .

21. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Верховний Суд вже вирішував аналогічне питання у постанові від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, яку правильно врахував суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови, а також у постанові від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21. В обох цих справах Фонд звернувся з позовом про стягнення шкоди після того, як ПАТ "Меліор Банк" був припинений як юридична особа, але до набрання чинності Законом №1588-IX (1588-20) .

22. Так, у постанові від 27.09.2022 у справі №904/3864/21 Верховний Суд, мотивуючи ухвалене рішення, зокрема, зазначив:

"27. Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

28. Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.

…32. До того ж, норма частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) передбачала, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті.

…34. Суд касаційної інстанції зазначає, що одним з головних завдань Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації є задоволення вимог кредиторів (частина п`ята статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Нормативне урегулювання задоволення вимог кредиторів, які не були задоволені під час ліквідації банку, знайшло своє відображення у Положенні про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711. Зокрема, пунктом 11 Глави VIII вказаного Положення визначено, що у разі, коли після затвердження ліквідаційного балансу банку Фонд одержав кошти в результаті вжиття заходів з відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку особами, визначеними у частині п`ятій статті 52 Закону, - такі кошти спрямовуються Фондом кредиторам банку - особам, акцептовані вимоги яких до банку були віднесені до першої - восьмої черги та в результаті ліквідаційної процедури залишилися незадоволеними та вважаються погашеними, у межах розміру шкоди, заподіяної їм внаслідок визнання погашеними їхніх акцептованих вимог, в порядку та черговості задоволення вимог, встановлених Законом і цим Положенням, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).

35. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

36. Отже, у разі недостатності майна банку норма частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділяє Фонд правом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної кредиторам та / або банку. Норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила заборони для Фонду звернутися до суду з позовом після ліквідації Банку, а навпаки, враховуючи спеціальний статус Фонду, визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право (абзац 2 частини першої статті 52) та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи (абзац 4 частини п`ятої статті 52). До того ж, таку прогалину у нормі було усунено законодавцем шляхом ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX (1588-20) . Указаним законом було доповнено статтю 52, зокрема, частиною 7, абзацом 2 якої передбачено, що Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

37. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Фонд не може звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, у зв`язку з вчиненням запису про припинення Банку визнається необґрунтованим. У цій справі Фонд, обґрунтовуючи свої вимоги заподіянням шкоди банку та/або кредиторам, міг звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, що було прямо передбачено законом. З наведених підстав визнаються помилковими висновки судів про те, що посадові особи мають відповідати за шкоду саме перед Банком, адже в першу чергу за рахунок таких коштів мають задовольнятися вимоги кредиторів банку. З цих же підстав відхиляються мотиви судів попередніх інстанцій про те, що звернення з позовом можливе тільки під час ліквідації Банку та відсутності у Фонду повноважень на представництво інтересів Банку.

…40. Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

23. Хоча редакція п.11 гл.VIII Положення від 21.08.2017 №3711, яка наведена у цьому висновку Верховного Суду, відрізняється від редакції, яка діяла на момент звернення з позовом у справі, що переглядається, однак на суть зроблених висновків з питання, яке вирішує Верховний Суд, це не впливає.

24. Правовий висновок про право Фонду звертатися з позовом про стягнення шкоди до пов`язаних з банком осіб від власного імені після припинення банку як юридичної особи міститься й в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №910/18526/21, Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, на які посилається сам скаржник. Такі ж висновки зроблені й в постановах Верховного суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 та від 12.12.2023 у cправі №927/561/21 щодо застосування ст.1166 ЦК, ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які Верховний Суд враховує в силу приписів ч.4 ст. 300 ГПК (як ухвалені після звернення особи з касаційною скаргою).

25. Скаржник не обґрунтовував необхідність відступу від таких висновків та Верховний Суд не вбачає підстав для відступу з власної ініціативи.

26. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви у цій справі без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК, адже відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , зокрема ст.52, Фонд мав процесуальну дієздатність для звернення до суду з позовом від власного імені в інтересах кредиторів ліквідованого Банку до осіб, які відповідно до законодавства мають нести відповідальність за завдану шкоду Фонду та іншим кредиторам Банку.

27. Верховний Суд звертає увагу, що скаржник оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, ухвалену за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2022, якою позов у справі залишено без розгляду, тобто судове рішення, передбачене п.2 ч.1 ст. 287 ГПК.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз.2 ч.2 ст. 287 ГПК).

29. Отже, виключний випадок, передбачений п.1 ч.2 ст. 287 ГПК (застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), не застосовується в контексті підстав касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

30. Більше того, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є релевантними щодо того питання, яке постало перед Верховним Судом у цій справі.

31. Враховуючи зазначене, обставини щодо неправильного застосування ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 53 ГПК та неврахування висновків Верховного Суду не знайшли підтвердження за наслідками касаційного провадження у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.