910/3243/23 Про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - 13.02.2024 Прийняття

Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") про стягнення 2 756 437,70 грн, з яких 1 732 121,64 грн заборгованості, 415 612,90 грн інфляційних втрат, 51 821,30 грн 3% річних, 556 881,86 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/3243/23 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" 1 732 121,64 грн основного боргу, 556 881,86 грн пені, 51 821,30 грн 3% річних, 415 612,90 грн інфляційних втрат, а також 41 346,57 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/3243/23 заяву Корпорації "ТСМ Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 30 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановами від 03.10.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/3243/23.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 556 881,86 грн і 3% річних у розмірі 51 821,30 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Корпорація "ТСМ ГРУП" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Також, у відзиві на касаційну скаргу Корпорація "ТСМ ГРУП" зробила заяву про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн та подала відповідні докази на підтвердження понесених витрат.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, в якій просило скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правову (правничу) допомогу до 1000,00 грн.

Корпорація "ТСМ ГРУП" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постановами Верховного Суду від 30.01.2024 касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/3243/23 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 призначено до розгляду заяву Корпорації "ТСМ ГРУП" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3243/23 на 13 лютого 2024 року о 12:45. Запропоновано Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" надати відзив на зазначену заяву.

12.02.2024 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких відповідач просить зменшити витрати на оплату професійної правничої допомоги до 1000,00 грн. Заперечення обґрунтовані тим, що: заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності; позивачем, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі; позивачем не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін.

Крім того, у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат відповідач просить розглянути справу без участі представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанцій заявником надано:

- копію додатку №67 (специфікація) від 25.12.2023 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" та Корпорацією "ТСМ Груп", в якому визначено фіксований розмір гонорару в сумі 25 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду Верховним Судом касаційних скарг у справі №910/3243/23;

- копію рахунку від 25.12.2023 на оплату правової допомоги згідно із договором про надання правничої допомоги від 05.08.2021 (специфікація № 67) на суму 25 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції №1220 від 26.12.2023 про сплату позивачем адвокатському об`єднанню 25 000,00 грн;

- копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1156118 від 30.09.2022, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 адвокату Носику Богдану Миколайовичу.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 (т. 2 а. с. 83-92), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" (адвокатське об`єднання) та Корпорацією "ТСМ Груп" (клієнт).

За умовами пункту 1.1 договору адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється об`єднанням.

Відповідно до пункту 1.2 договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається у специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.

Відповідно до специфікації, долученої до матеріалів справи, надання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції з розгляду касаційних скарг у справі №910/3243/23 полягало, зокрема, у складанні, оформленні та поданні відзивів на касаційні скарги відповідача та участі у судових засіданнях.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у суді касаційної інстанції надавав адвокат Носик Богдан Миколайович, повноваження якого підтверджуються ордером серії АЕ №1156118 від 30.09.2022, та яким підписувались відзиви на касаційні скарги у справі №910/3243/23, а також адвокат Носик Богдан Миколайович приймав участь у судових засіданнях.

Отже, Корпорацією "ТСМ Груп", згідно із вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

При цьому, Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У той же час, відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, оскільки клопотання відповідача про зменшення судових витрат не містить будь якого обґрунтування (доведеності) неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а містить лише посилання на те, що саме позивач повинен доводити співмірність витрат на правничу допомогу. Зазначене суперечить положенням частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 1000 грн, відповідач не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначає жодних заперечень стосовно наданих позивачем доказів фактичного понесення ним витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Корпорації "ТСМ Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (місцезнаходження: 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона; код ЄДРПОУ 20915546) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; код ЄДРПОУ 37034171) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/3243/23.