911/4610/15 Про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошових коштів у межах справи про визнання боржника банкрутом - 30.01.2024 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: розпорядник майна Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" арбітражний керуючий Сольський Володимир Степанович

про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошових коштів

у межах справи № 911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

Учасники справи:

від ОСОБА_1 : Івасюк І.Ю. (адв.); ОСОБА_1 (особисто);

від ДП "Регіональні електричні мережі": Костянецький М.В. (адв.);

від арбітражного керуючого Сольського В.С.: не з`явився;

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. 10.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (далі - ДП "Регіональні електричні мережі", відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу № 35-к про припинення трудового договору (контракту) від 04.02.2022, виданого ДП "РЕМ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади радника апарату радників генерального директора ДП "Регіональні електричні мережі" на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в ДП "Регіональні електричні мережі";

- стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.02.2022 до дня ухвалення судового рішення.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

1.2. Вимоги позивача обґрунтовані наступним:

- відсутні підстави для зміни в організації виробництва та праці, що вимагали б скорочення штату працівників, у зв`язку з чим звільнення позивача відбулося без обґрунтованої причин під прикриттям скорочення;

- позивачу не запропоновано наявну посаду, яка відповідала кваліфікації та посаді, з якої його було звільнено;

- позивач мав переважне право на залишення роботі;

- належного засідання профспілкової організації не відбулося.

2. Стислий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. гендиректора ДП "Регіональні електричні мережі" Руслана Ткаченка №35-к від 04.02.2022 про припинення трудового договору (контракту) з позивачем. Поновлено позивача на посаді радника апарату радників гендиректора ДП "Регіональні електричні мережі" з 05.02.2022. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2022 по 03.04.2023 (300 робочих днів) у розмірі 419 553 грн за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем було порушено норми трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, відповідач не сприяв можливості реалізувати позивачу права бути переведеним на іншу рівнозначну вакантну посаду. Зокрема, відповідачем не доведено дотримання ним вимог статті 42 КЗпП України, оскільки суду не надано доказів здійснення відповідачем порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3.1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/4610/15 про банкрутство ДП "Регіональні електричні мережі" на стадії розпорядження майном боржника.

3.2. Відповідно до наказу ДП "Регіональні електричні мережі" від 11.05.2016 № 104-к та наявного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 з 12.05.2016 призначений на посаду радника генерального директора з постачання електричної енергії ДП "Регіональні електричні мережі".

3.3. В подальшому, наказом ДП "Регіональні електричні мережі" від 04.03.2019 № 42-к ОСОБА_1 переведений на посаду радника генерального директора ДП "Регіональні електричні мережі", а 21.04.2021 відповідним наказом № 54-к переведений на посаду радника апарату радників генерального директора ДП "Регіональні електричні мережі".

3.4. З лютого 2016 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.02.2016 № 3007006257.

3.5. Із структури та штатного розпису ДП "Регіональні електричні мережі" станом на 01.11.2021 вбачається, що на підприємстві наявний структурний підрозділ "Апарат радників генерального директора" з чисельністю 3 одиниці, які включали посади керівника апарату радників генерального директора (1 посада) та радників (2 посади, одну з яких займав позивач).

3.6. У зв`язку із погодженням Міністром енергетики України організаційної структури ДП "Регіональні електричні мережі", останнім 03.11.2021 наказом № 176 з 03.11.2021 введено в дію організаційну структуру ДП "Регіональні електричні мережі", а наказом від 04.11.2021 № 178 з 04.11.2021 введено в дію нові штатні розписи по апарату управління.

3.7. Згідно зі змістом нововведеної структури, структурний підрозділ Апарат радників генерального директора з чисельністю 3 одиниці - відсутній. Водночас, наявна одна посада - радник генерального директора.

3.8. Водночас, відповідно до організаційної структури ДП "Регіональні електричні мережі", яка змінювалась на підставі відповідних наказів ДП "Регіональні електричні мережі", як станом на 07.12.2021 так і станом на 02.02.2022 посада радник генерального директора не передбачена.

3.9. 09.11.2021 ДП "Регіональні електричні мережі" попереджено ОСОБА_1 про те, що відповідно до наказу від 04.11.2021 №179 "Про упорядкування організаційної структури та можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників" та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, на підставі введених в дію з 04.11.2021 нових штатних розписів по апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі", скорочується посада радника Апарату радників генерального директора, а позивач підлягає вивільненню 04.02.2022 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, позивачу запропоновано переведення на посаду провідного інженера оперативно-диспетчерського відділу Управління з технічних питань. Із вказаним попередженням позивач ознайомився 09.11.2021, про що свідчить підпис останнього на вказаному документі.

3.10. Разом з тим, із інформації про наявність вакантних посад станом на 09.11.2021, на якій міститься підпис начальника відділу кадрів ДП "Регіональні електричні мережі", вбачається, що в апараті управління ДП "Регіональні електричні мережі" була наявна, зокрема, посада начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку, на яку наказом ДП "Регіональні електричні мережі" від 22.11.2021 № 238-к переведений інший працівник ДП "Регіональні електричні мережі" - ОСОБА_4 за заявою останнього від 08.11.2021.

3.11. ДП "Регіональні електричні мережі" листом № 11 від 01.02.2022 повідомлено позивача про усі наявні вакантні посади як на самому підприємстві, так і в його філіях. Проте, згоди на їх зайняття ОСОБА_1 надано не було.

3.12. 01.02.2022 ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось із поданням № 9 до голови первинної профспілкової організації апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі" про надання згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

3.13. Профспілковим комітетом апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі" 02.02.2022 повідомлено позивача проте, що 03.02.2022 відбудеться засідання профспілкового комітету з питань надання згоди на розірвання з ним трудового договору відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (повідомлення № 1 від 02.02.2021).

3.14. Позивач підтвердив свою участь у зазначеному вище засіданні. Також, учасниками справи не заперечується те, що ОСОБА_1 є членом відповідної профспілки.

3.15. Зі змісту протоколу №10-2022 від 03.02.2022 засідання первинної профспілкової організації апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі" вбачається надання останньою згоди на розірвання трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1 . Рішення приймалось членами профспілкового комітету у кількості 4 осіб. Результат голосування - одноголосно.

3.16. Первинна профспілкова організація апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі" листом № 1 від 03.02.2022 повідомила керівника підприємства про прийняте нею рішення.

3.17. Водночас, у матеріалах справи наявна заява свідка у даній справі - ОСОБА_5 від 11.08.2022, із змісту якої вбачається, що на відповідному засіданні були присутній ОСОБА_1 та чотири члени комісії у тому числі особисто свідок ОСОБА_5, який зазначає, що: голосував проти звільнення позивача; рішення про надання згоди на звільнення позивача профспілковим комітетом не було прийнято; протокол засідання 03.02.2022 не вівся та в наступному для підпису йому не надавався.

3.18. 04.02.2022 ДП "Регіональні електричні мережі" видано наказ (розпорядження) № 35-к про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено 04.02.2022 ОСОБА_1 із займаної посади, у зв`язку зі скороченням штату працівників, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, на підставі наказу від 04.11.2021 № 179 "Про упорядкування організаційної структури та можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників та змінами в організації виробництва і праці", попередження про вивільнення, лист первинної профспілкової організації апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі" від 03.02.2022 "Про надання згоди на звільнення".

3.19. Відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки (розрахункові за лютий 2022) та платіжних доручень відповідачем виплачено ОСОБА_1 розрахункові та здійснено обов`язкові відрахування.

3.20. На виконання положень статті 49-2 КЗпП України ДП "Регіональні електричні мережі" запропоновано ОСОБА_1 : вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю - під час попередження про вивільнення - 09.11.2021; всі інші вакантні посади, наявні на підприємстві (у тому числі у його філіях) - 01.02.2022. Однак, позивачем не було надано згоди на переведення на запропоновані вакантні посади протягом відповідного періоду (з 09.11.2021 по 04.02.2022), у зв`язку з чим ДП "Регіональні електричні мережі" прийнято відповідний наказ про звільнення.

3.21. Згідно з поясненнями позивача, під час попередження про звільнення, йому не було запропоновано вакантну посаду начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку апарату управління ДП "Регіональні електричні мережі", яку останній за своєю професією/спеціальністю міг би зайняти.

3.22. З цього приводу ДП "Регіональні електричні мережі" зазначило, що відповідна посада не була запропонована позивачу, оскільки напередодні ця посада була запропонована іншому працівнику і той прийняв таку пропозицію, надавши письмову заяву про переведення. На підставі вказаної заяви виданий наказ від 22.11.2021 № 238-к про переведення на іншу роботу.

3.23. Однак, на адвокатський запит представника позивача, 30.12.2022 ДП "Регіональні електричні мережі" надано ОСОБА_1 перелік вакантних посад, які існували у тому числі в апараті управління ДП "Регіональні електричні мережі" станом на 09.11.2021, серед яких наявна посада - начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку.

3.24. Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади як за освітою так і за відповідним стажем роботи.

3.25. Суди відхилили посилання ДП "Регіональні електричні мережі" на те, що відповідна посада не пропонувалась позивачу, так як була запропонована іншому працівнику, оскільки за твердженням самого відповідача станом на 09.11.2021 відповідна посада є вакантною, а наказ про переведення іншого працівника на вказану посаду виданий 22.11.2021, тобто після попередження позивача про наступне вивільнення. Крім того, ДП "Регіональні електричні мережі" не надано суду доказів і того, що наявна посада радника генерального директора була зайнята іншою особою, що, у свою чергу, унеможливлює її зайняття позивачем.

3.26. Визначаючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, судами враховано, що згідно з довідкою про середньоденну заробітну плату, виданої ДП "Регіональні електричні мережі" та з розміром якої погоджується позивач, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді радника Апарату радників генерального директора ДП "Регіональні електричні мережі" становить 1 398,51 грн.

3.27. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (100-95-п) , до виплати належить сума середньої заробітної плати у розмірі 419 553 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством порядку податків та зборів (1 398,51 грн (середньоденна заробітна плата) Х 300 робочих днів (час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 05.02.2022 по 03.04.2023)).

4. Стислий зміст касаційної скарги

4.1. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2023, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Наразі відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, чиє вакантною посада, на яку роботодавець погодився перевести працівника (за наявності на це його згоди).

5.2. У зв`язку з повною ліквідацією апарату радників, що підтверджується матеріалами даної справи, підстави для застосування положень статті 42 Кодексу Законів про працю України щодо переважного права позивача залишитися на посаді радника генерального директора. Судами попередніх інстанцій наведене не було враховано, як і не враховано висновки щодо застосування наведеної норми, викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2022 у справі №519/1218/20, від 29.06.2022 у справі №522/12874/20, від 19.05.2022 у справі №205/6352/15.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи наступне:

- аргументи касаційної скарги не спростовуються висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем процедури звільнення позивача;

- скаржником не доведено відсутності порушення ним вимог статей 42, 49-2 КЗпП України;

- загалом доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених у цій справі обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

6.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних у цій справі судових рішень.

7. Касаційне провадження

7.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі №911/4610/15 (911/835/22) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023.

7.2. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі №911/4610/15 (911/835/22) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Жуков С. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 касаційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2023 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання Суду

7.4. 27.11.2023 до Верховного Суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків.

7.5. Ухвала Верховного Суду від 15.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі №911/4610/15 (911/835/22) за касаційною скаргою ДП "Регіональні електричні мережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2024 - 15:00.

7.6. В судовому засіданні 30.01.2024 представник відповідача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представник позивача заперечував проти доводів касаційної скарги з наведених у відзиві мотивів, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у цій справі рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

7.7. Розпорядник майна ДП "Регіональні електричні мережі" арбітражний керуючий Сольський В. С. (третя особа у справі) явку свого представника у судове засідання 30.01.2024 не забезпечив, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомив.

7.8. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 30.01.2024.

7.9. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю третьої особи, яка не забезпечила явку свого представника.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Предметом судового розгляду у цій справі є позов звільненого за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівника про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору (контракту) з позивачем, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

8.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив, встановивши порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача, зокрема статей 40, 42 КЗпП України.

8.3. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування, скаржник доводить невірне застосування судами норм матеріального права, зокрема статті 42 КЗпП України, а також не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної правової норми.

8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

8.5. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

8.6. Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

8.7. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

8.8. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

8.9. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

8.10. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

8.11. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

8.12. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (відповідна правова позиція у трудових спорах є усталеною та неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема від 02.10.2019 у справі №127/1778/18, від 04.03.2021 у справі №753/11171/19, від 31.03.2021 у справі № 554/3264/18).

8.13. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 686/17523/18, від 25.03.2021 у справі № 652/248/20, від 29.07.2020 у справі № 465/3862/16-ц).

8.14. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

8.15. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

8.16. Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 911/4610/15 (911/508/22)).

8.17. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами з 03.11.2021 на підприємстві відповідача введено в дію нову організаційну структуру, а з 04.11.2021 введено в дію нові штатні розписи по апарату управління.

8.18. Колегія суддів враховує, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу, а суд не може вдаватись в доцільність скорочення чисельності або штату працівників. І власник має право на свій розсуд вносити зміни в штатний розпис, зменшувати чисельність одних посад, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності, або збільшити чисельність інших посад.

8.19. Оскільки підприємство або установа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду.

8.20. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказами ДП "Регіональні електричні мережі" з 03.11.2021 введено в дію нову організаційну структуру, а з 04.11.2021 штатний розпис по апарату управління, відповідно до якого зменшено чисельність посад на підприємстві з 152 до 147, та ліквідовано, зокрема, структурний підрозділ "Апарат радників генерального директора" (3 посади), та введено посаду радника генерального директора, яка включена до підрозділу "Керівництво".

8.20. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що у на підприємстві відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці (зміна внутрішньої (організаційної) структури), у тому числі шляхом скорочення чисельності та штату працівників, ліквідації/створення структурних підрозділів, які відповідно до наявних матеріалів справи тривали і до дня вивільнення позивача.

8.21. Про скорочення посади та заплановане вивільнення з 04.02.2022 позивача було попереджено 09.11.2021. При цьому, позивачу запропоновано переведення на посаду провідного інженера оперативно-диспетчерського відділу Управління з технічних питань.

8.22. Відповідач повідомив позивача листом № 11 від 01.02.2022 про усі наявні вакантні посади як на самому підприємстві, так і в його філіях, але позивач не надав своєї згоди на їх зайняття.

8.23. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що підприємством відповідача не було дотримано вимог щодо надання пропозицій вакантних посад та станом на день вручення попередження про звільнення не запропоновано позивачу усі наявні посади, які позивач за своєю професією/спеціальністю міг би зайняти.

8.24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інформацією про наявність вакантних посад станом на 09.11.2021, на якій міститься підпис начальника відділу кадрів ДП "Регіональні електричні мережі", в апараті управління підприємства відповідача була, серед інших, наявна посада начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку, на яку наказом ДП "Регіональні електричні мережі" від 22.11.2021 № 238-к був переведений інший працівник відповідача - ОСОБА_4 за заявою останнього від 08.11.2021.

8.25. Заперечення відповідача відносно того, що вищезгадана посада не пропонувалася позивачеві, так як вона вже була запропонована іншому працівнику, а відтак не може вважатися вакантною відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені у цій справі обставини, а саме:

- позивач відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади за освітою та за стажем роботи;

- станом на 09.11.2021 вказана посада вважалась вакантною, оскільки наказ про переведення іншого працівника на цю посаду був виданий 22.11.2021, тобто вже після попередження позивача про наступне вивільнення;

- 30.12.2022 на адвокатський запит представника позивача відповідачем було надано перелік вакантних посад, які існували у тому числі в апараті управління ДП "Регіональні електричні мережі" станом на 09.11.2021, серед яких наявна посада - начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку.

8.26. За змістом статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

8.27. Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.07.2022 у справі №519/1218/20 та від 13.01.2023 у справі №607/4930/21).

8.28. Твердження відповідача про те, посада радника ДП "Регіональні електричні мережі" була єдиною і вже зайнята іншою особою, а тому положення статті 42 КЗпП України не підлягають застосуванню, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

8.29. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, зміст штатних розписів/структур ДП "Регіональні електричні мережі" як станом на 01.11.2021, так і станом на 04.11.2021 дає підстави для висновку про те, що фактично відбулось скорочення, зокрема, посад радників - з двох до однієї посади, що підпадає під регулювання статті 42 КЗпП України.

8.30. Відповідач не обґрунтував, яким чином здійснювалося переведення на вказану посаду та за якими принципами і процедурою надавалась перевага одним працівникам перед іншими, як і не надано доказів на підтвердження здійснення ним порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі.

8.31. Зазначене свідчить про вибіркове ставлення керівника відповідача до призначення окремих працівників, створення умов штучної відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю під час вивільнення працівників, а також про порушення відповідачем як загального принципу сприяння працівнику у збереженні роботи, передбаченого положеннями статті 5-1 КЗпП України, так і пряме порушення положень статей 40, 42, 49-2 КЗпП України в частині надання переважного права на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

8.32. Встановлені судами попередніх інстанцій порушення трудового законодавства при звільнені позивача, які не спростовані доводами касаційної скарги, підтверджують обґрунтованість висновку про задоволення позовних вимог як в частині скасування наказу про припинення трудового договору (контракту) з позивачем, так і щодо поновлення його на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 419 553 грн, оскільки такі вимоги є похідними та їх задоволення/відмова у їх задоволенні прямо залежать від наявності/відсутності обставин порушення працедавцем процедури вивільнення працівників на підприємстві під час здійснення скорочення штату або змінами в організації виробництва.

8.33. Серед підстав касаційного оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій у цій справі рішень відповідач зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" до посади, переведення на яку погоджено між працівником та роботодавцем.

8.34. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.35. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

8.36. Згідно з наведеним в пункті 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначенням вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

8.37. Зі змісту наведеного у касаційній скарзі обґрунтування слідує, що відповідачем порушено питання про відсутність висновку Верховного Суду із застосування пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" у контексті того, що позивачеві не пропонувалася посада начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку, так як згоду на переведення на цю посаду вже надав інший працівник відповідача, а тому вказана посада не є вільною (вакантною).

8.38. В той же час, згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи, сам відповідач включив вищезгадану посаду до переліку вакантних станом на дату попередження позивача про скорочення його посади та заплановане вивільнення (09.11.2021), а наказ про переведення іншого працівника на посаду начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку виданий лише 22.11.2021.

8.39. Тобто, перевіряючи аргументи сторін про наявність або відсутність вільних вакасій на підприємстві відповідача у спірному періоді, суди попередніх інстанцій, серед іншого, враховували інформацію, надану безпосередньо відповідачем. Зважаючи, що відповідачем не спростовано висновки в оскаржуваних судових рішеннях про те, що посада начальника відділу автоматизованих систем, метрології та засобів обліку за даними відповідача була включена до переліку вакантних і відповідно цю посаду мали запропонувати позивачеві, який за своєю професією/спеціальністю міг би зайняти, об`єктивні підстави вважати, що судами допущено невірне застосування пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" відсутні.

8.40. Також колегією суддів враховано, що згідно з наданими у суді касаційної інстанції поясненнями відповідачем виконано оскаржувані ним рішення у цій справі в добровільному порядку.

8.41. Відтак, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, встановлені у справі фактичні обставини та правові норми, які належить застосовувати, та які були застосовані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку з приводу застосування вищенаведеної норми у спірних правовідносинах та відхиляє доводи скаржника в цій частині.

8.42. Твердження скаржника про неврахування правових позицій Верховного суду, викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №522/12874/20-ц, від 19.05.2022 у справі №205/6352/18, від 29.07.2022 у справі №519/1218/20 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки аналіз змісту зазначених судових рішень свідчить, що судами у зазначених справи не було встановлено обставин порушення порядку вивільнення працівників, а також не було встановлено наявності інших посад, які могли бути запропоновані працівнику з урахуванням його досвіду, стажу та кваліфікації, в той час як у цій справі обставини, встановлені апеляційним судом, дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо дотримання відповідачем положень статей 40, 42, 49-2 КЗпП України.

8.43. Доводи касаційної скарги щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам підлягають відхиленню як такі, що за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а відтак не узгоджуються з межами визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, яка передбачає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.44. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини відповідають матеріалам справи та не спростовуються скаржником у порядку, передбаченому статтями 74, 76, 77 ГПК України, а також доводами касаційної скарги.

8.45. Також Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

8.46. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.47. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані відповідачем рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими судами першої і апеляційної інстанцій обставинами та наявними у матеріалах справи доказами.

9. Висновки за результатами касаційного провадження

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.3. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини, надану оцінку та аналіз доводів і заперечень учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень і відмову у задоволенні касаційної скарги.