910/7984/22 Про стягнення заборгованості, неустойки та річних за прострочення оплати поставленого товару за договором поставки товару - 23.01.2024 Прийняття

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 23-01/150-21 від 30.12.2021 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. Крім того, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення пені у розмірі 347 218,38 грн та штрафу у розмірі 265 845,95 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Акціонерне товариство "Укртранснафта" послалося на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК", як постачальником, своїх зобов`язань за договором поставки № 23-02/02-22 від 01.02.2022 в частині здійснення поставки товару у погоджений сторонами строк.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) було укладено договір поставки № 23-02/02-22, за умовами пункту 1.1 якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою з проведення публічних закупівель Акціонерного товариства "Укртранснафта" у місті Києві від 17.01.2022 № 217УО/8) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки спеціальний робочий одяг (код 18130000-9 за ДК 021:2015) (UA-2021-11-16-008651-а) (спеціальний робочий одяг (літній) на 2022 рік), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони погодили, що предметом даного договору є товар: спеціальний робочий одяг (код 18130000-9 за ДК 021:2015) (UA-2021-11-16-008651-а) (спеціальний робочий одяг (літній) на 2022 рік).

Згідно із пунктом 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація).

Сторонами було погоджено та підписано специфікацію до договору (додаток № 1), згідно із якою узгоджено поставку товару на загальну суму з ПДВ - 3 797 799,24 грн, його найменування (костюми для захисту від загальних виробничих забруднень і механічних впливів з антистатичними властивостями), кількість, асортимент та ціну за одиницю товару. Копія вказаної специфікації наявна в матеріалах справи.

Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно із Держстандартами та технічними умовами, встановленими для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару).

Згідно із умовами пункту 2.4 договору постачальник відповідає перед покупцем за всіма гарантійними випадками, які можуть виникнути у зв`язку з використанням товару.

У пункті 2.7 договору передбачено, що у випадку виходу з ладу товару або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги покупцем за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар (на вибір покупця), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару.

Якщо усунення дефектів або прихованих недоліків здійснюється покупцем, постачальник зобов`язаний відшкодувати йому пов`язані з цим витрати (пункт 2.10 договору).

Ремонт або заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним актом, складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін (пункт 2.11 договору).

Згідно із пунктом 4.2 договору розрахунок за товар здійснюється протягом 10 календарних днів з дати підписання електронного первинного документа (видаткової накладної).

Відповідно до пункту 5.1 договору умови поставки, які установлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені специфікацією, на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання договору (в тому числі на кожну частину/партію товару).

Відповідно до умов специфікації до договору строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Умови поставки товару визначено сторонами у специфікації до договору, а саме: DPP згідно з Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року).

Місце поставки товару визначено у додатку №2 до договору, а саму: 1) урочище "Промисловий центр", 6, Золочівський район, Львівська область, 80643, 2) вул. Свіштовська, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39610.

За умовами пункту 5.5 договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (их) накладної (-их)).

Згідно із пунктом 5.12 договору датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (их) накладної (-их)) представником покупця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до пункту 7.4 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір був підписаний представниками сторін шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів із зазначенням дати та часу накладання КЕП на документ, а також зазначенням інформації щодо результатів перевірки підписів (видавець, реєстраційний серійний номер сертифіката).

07.02.2022 Акціонерне товариство "Укртранснафта", листом №23-00/6/760-22 від 07.02.2022, було направило Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" заявку про готовність до виконання договору, а саме здійснення поставки спеціального робочого одягу (літнього) на 2022 рік у кількості, вказаній в додатку № 1 (специфікації) до договору.

Даний лист був отриманий постачальником 14.02.2022 (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100101065477).

Таким чином, відповідно до умов специфікації до договору та з урахуванням дати отримання постачальником письмової заявки від покупця, кінцевий строк поставки товару за договором - 15.04.2022.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" було поставлено Акціонерному товариству "Укртранснафта", а останнім прийнято передбачений договором та специфікацією товар на загальну суму 3 797 799,24 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № РН-05/26/01 від 26.05.2022 на суму 427 563,24 грн, № РН-05/26/02 від 26.05.2022 на суму 452 862,84 грн, № РН-06/14/07 від 14.06.2022 на суму 407 413,32 грн, № РН-06/14/06 від 14.06.2022 на суму 503 459,28 грн, № РН-08/04/04 від 04.08.2022 на суму 892 513,92 грн, № РН-08/03/01 від 04.08.2022 на суму 1 113 986,64 грн.

Факт отримання товару підтверджується накладанням електронних підписів на видаткових накладних представниками постачальника і покупця, та сторонами не заперечується.

Відповідно до наказу Акціонерного товариства "Укртранснафта" від 23.06.2022 № 243, покупцем було розпочату службову перевірку з питань додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" вимог договорів, укладених з Акціонерним товариством "Укртранснафта" (договори №№ 23-02/02-22, 23-01/149-21, 23-01/150-21, 23-01/153-21), в частині відповідності продукції (одяг, білизна), поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" для потреб Акціонерного товариства "Укртранснафта", встановленим вимогам державних стандартів якості.

23.06.2022 Акціонерним товариством "Укртранснафта" на ім`я генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Рябова С. було направлено лист № 21-00/10/3065-22 від 23.06.2022 з проханням забезпечення участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 24.06.2022 у проведенні спільного з представниками АТ "Укртранснафта" огляду прийнятої продукції. У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК", листом №002 від 23.06.2022, повідомило про неможливість прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на спільний огляд поставленої продукції 24.06.2022.

28.06.2022 Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Державного підприємства "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" з листом №21-00/10/3113-22, у якому просило провести випробування, зокрема, продукції, поставленої за договором № 23-02/02-22 від 01.02.2022. Копія листа наявна в матеріалах справи.

15.07.2022, у відповідь на зазначений лист, Акціонерним товариством "Укртранснафта" було отримано від Державного підприємства "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" протоколи випробування продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" по спірному договору, в яких зазначено, що показники складу тканини та захисних властивостей спеціального робочого одягу (костюми захисні (куртка та штани) моделі 01-02, 02-02, 03-02) відповідають показникам, зазначеним у сертифікатах, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" при їх поставці (копії протоколів випробувань від 15.07.2022 наявні в матеріалах справи).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/7984/22 провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення основного боргу в сумі 3 797 799,24 грн закрите у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 56 062, 08 грн пені, 7 911, 95 грн 3% річних, 36 499, 13 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 56 966, 99 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 331 690, 68 грн пені, 265 845, 95 грн штрафу та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 987, 69 грн. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було сплачено на рахунок позивача за первісним позовом грошові кошти у загальному розмірі 3 797 799,24 грн, отже борг з оплати вартості поставленого товару, заборгованість з оплати якого, зокрема, є підставою для звернення з первісним позовом до суду, була погашена відповідачем за первісним позовом шляхом перерахування позивачеві за первісним позовом відповідної суми після пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" первісного позову та до відкриття провадження у справі №910/7984/22, що також позивачем за первісним позовом не заперечувалось, відповідно, на момент розгляду справи по суті предмет спору в частині стягнення 3 797 799,24 грн основного боргу за первісним позовом відсутній;

- розмір заявлених позивачем за первісним позовом пені, процентів річних та втрат від інфляції є арифметично вірним, тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції, за висновками суду, є обґрунтованими;

- за результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем за зустрічним позовом заявленої до стягнення пені встановлено, що розмір пені становить 331 690,68 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за зустрічним позовом, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 347 218,38 грн пені, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 331 690,68 грн пені. За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем за зустрічним позовом заявленого до стягнення штрафу встановлено, що розмір штрафу є арифметично вірними, тому нарахування позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 265 845,95 грн штрафу є правомірним;

- відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно сумі, сплаченій позивачем за первісним позовом за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір вимог відповідачем за первісним позовом не було сплачено в добровільному порядку. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 змінено, та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Провадження у справі №910/7984/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення основного боргу в сумі 3 797 799,24 грн закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 56 062, 08 грн пені, 7 911, 95 грн 3% річних, 36 499, 13 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у сумі 56 966, 99 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 50 236,58 грн пені, 50 236,58 грн штрафу та витрати зі сплати судового збору у сумі 1507,22 грн. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити. Провести в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме: Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 55459,77 грн судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 2260,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам.".

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- Акціонерним товариством "Укртранснафта" після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до суду із первісним позовом було здійснено перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" грошових коштів у загальному розмірі 3 797 799,24 грн. Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що провадження у справі в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 3 797 799,24 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;

- у зв`язку із порушенням Акціонерним товариством "Укртранснафта" зобов`язань із своєчасної оплати поставленого за договором товару, останньому нараховано пеню в сумі 56 062,08 грн за період з 13.06.2022 по 22.08.2022, а також 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції за період з 13.06.2022 по 22.08.2022. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції є обґрунтованими;

- колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" строків поставки товару за договором, до нього обґрунтовано застосовано штрафні санкції, а саме 331 690,68 грн пені та 265 845,95 грн штрафу;

- апеляційний господарський суд, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" штрафу до 50236,58 грн та пені до 50236,58 грн;

- на виконання приписів частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за доцільне провести зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 55459,77 грн судового збору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 в частині стягнення з нього судового збору у сумі 56 966,99 грн та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог на суму 512 591,17 грн.

Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 551, 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України, статті 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 07.06.2022 у справі № 904/5858/20 (904/4630/21), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 у подібних правовідносинах;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 903/181/19 та від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" судового збору у сумі 56 966,99 грн та в частині відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення пені та штрафу у розмірі 512 591,17 грн, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення заборгованості у розмірі 3 797 799,24 грн, пені у розмірі 56 062, 08 грн, 3% річних у розмірі 7 911, 95 грн та інфляційних втрат у розмірі 36 499, 13 грн.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 7.1 договору, укладеного між сторонами передбачено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Звертаючись із зустрічним позовом Акціонерне товариство "Укртранснафта" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" пеню у розмірі 347 218,38 грн та штраф у розмірі 265 845,95 грн за несвоєчасну поставку товару.

Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК", як постачальником, було допущено порушення умов договору в частині своєчасної поставки, передбаченого умовами договору товару.

Суди першої та апеляційної інстанцій перевіривши розрахунок пені та штрафу, наведений Акціонерним товариством "Укртранснафта" у зустрічній позовній заяві, дійшли висновку, що розрахунок штрафу є арифметично вірним, в той час як розмір пені становить 331 690,68 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за зустрічним позовом.

Касаційна скарга не містить, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підстав касаційного оскарження судових рішень в частині висновків судів попередніх інстанцій про те, що розмір пені є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем за зустрічним позовом, тому зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення в цій частині не переглядаються.

Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтоване зменшення пені та штрафу судом апеляційної інстанції, які обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (v007p710-13) та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про зменшення заявлених Акціонерним товариством "Укртранснафта" до стягнення штрафних станцій встановлено, що:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" було надано суду докази, які свідчать про те, що товариство є таким, що забезпечує потреби Збройних Сил України в особливий період;

- наказом Міністерства економіки України від 04.06.2022 № 1497 за Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" заброньовано на період мобілізації та воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у товаристві;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" зареєстровано у м. Запоріжжя, яке розташовано в районі проведення бойових (військових) дій, і це негативно впливає на його підприємницьку діяльність;

- з наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" № 22/05/10/02 від 10.05.2022 до Командувача Сил Логістики Збройних Сил України вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" має швейні виробництва у м. Запоріжжя та Оріхів (Запорізька область), м. Лебедин та Охтирка (Сумська область), м. Козятин (Вінницька область), м. Берегове (Закарпатська область), м. Марганець (Дніпропетровська область). Тобто, у своїй підприємницькій діяльності товариство постійно стикається зі труднощами, що виникають в наслідок проведення бойових дій у незначній територіальній віддаленості від місця розташування його виробництв.

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що зобов`язання з поставки товару було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" в повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" штрафу до 50236,58 грн та пені до 50236,58 грн.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що застосування судом апеляційної інстанції норм права (зокрема, статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України) засноване на законі. При цьому застосування апеляційним господарським судом положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України у даній справі залежало виключно від встановлених та доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило до предмета доказування.

Разом з тим, аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у справі № 910/7984/22 щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 07.06.2022 у справі № 904/5858/20 (904/4630/21), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Отже, враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, не знайшли свого підтвердження, а відтак відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині зменшення пені та штрафу.

При цьому Суд зазначає, що зміст касаційної скарги в цій частині переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на застосування судами статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм, оскільки Судом під час розгляду касаційної скарги встановлено, що у зазначених скаржником постановах Верховного Суду відсутні висновки щодо застосування статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на неправильне застосування судами положень статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" 3% річних та апеляційних втрат не є предметом даного касаційного перегляду судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне покладення судами на Акціонерне товариство "Укртранснафта" судового збору у сумі 56 966,99 грн, які обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" (3674-17) передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за первісним позовом звернувся з позовом про стягнення 3 898 272,40 грн, з яких основний борг у розмірі 3 797 799,24 грн, пеня у розмірі 56 062,08 грн, 3% річних у розмірі 7 911,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 499,13 грн.

Акціонерним товариством "Укртранснафта" після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до суду із первісним позовом було сплачено основний борг у розмірі 3 797 799,24 грн.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3 797 799,24 грн відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено таку правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України (1798-12) йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" (3674-17) у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".

Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, стосовно безпідставного стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, нарахованого виходячи із суми основного боргу (3 797 799,24 грн), в частині якого було закрито провадження у справі, та покладення судового збору незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведений припис Господарського процесуального кодексу України (1798-12) застосований бути не може.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

У цій справі, яка переглядається, судом першої інстанції по первісному позову по суті було вирішено питання лише в частині пені у розмірі 56062, 08 грн, інфляційних втрат у розмірі 36 499, 13 грн та 3 % річних у розмірі 7 911, 95, тому відповідно до приписів частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом зобов`язаний відшкодувати позивачу за первісним позовом судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто в сумі 1 507,10 грн. Натомість, витрати по сплаті судового збору в сумі 55 459,89 грн відповідач за первісним позовом не зобов`язаний відшкодовувати позивачу за первісним позовом, оскільки в цій частині судовий збір за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає поверненню з Державного бюджету України.

При цьому, з огляду на приписи частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 0,12 грн (судовий збір, який має відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" у розмірі 1 507,22 - судовий збір, який має відшкодувати Акціонерне товариство "Укртранснафта" у розмірі 1 507,10 грн) підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта".

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1- 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на відповідача за первісним позовом обов`язку зі сплати судового збору у даній справі в сумі 55 459,89 грн є неправомірним, а висновки судів - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з порушенням частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому ухвалена постанова суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення суду першої інстанції, підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити частково.

Змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 910/7984/22 у частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, виклавши абзаци 6 та 11 резолютивної частини постанови в цій частині у такій редакції:

Абзац 6: "Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) 56 062 (п`ятдесят шість тисяч шістдесят дві) грн 08 коп. пені, 7 911 (сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 95 коп. процентів річних, 36 499 (тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 13 коп. втрат від інфляції та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 507 (одна тисяча п`ятсот сім) грн 10 коп.".