910/1599/23 Про визнання недійсним рішення адміністративнорї колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 18.01.2024 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення від 10.11.2022 №244-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовна заява мотивована: неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи; не доведенням обставин, які мають значення для справи і які АМК визнано встановленими; відповідач при прийнятті оспорюваного рішення дійшов помилкових висновків про те, що позивач зловживав монопольним становищем на досліджуваному ринку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2023 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (колегія суддів: Євсіков О.О., Корсак В.А., Алданова С.О.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення АМК.

2.2. Рішення судів мотивовано тим, Комітет прийняв Рішення АМК з неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

2.3. За висновками судів, Комітет, всупереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції, не довів наявності факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК (скаржник), не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, АМК зазначає про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 20.06.2023 у справі №904/2888/22 [щодо правових підстав здійснення перерахунку теплопостачальною організацією, як виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 року - квітень 2020 року у зв`язку зі зміною ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 за №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу" (1082-2019-п) (далі - Постанова №1082)];

- від 06.06.2023 у справі №904/4227/20 (стосовно того, що сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства та щодо необхідності, реалізуючи права у сфері господарської діяльності, зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин, зокрема й ті, що встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі - Закон №2210-ІІІ (2210-14) ).

4.1.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України АМК зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень:

- пункту другого статті 50, частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ стосовно визнання бездіяльності, що призвела до ущемлення інтересів споживачів зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення;

- частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПРЕКП, Регулятор) від 22.03.2017 №308 (далі - Ліцензійні умови), з урахуванням приписів Постанови №1082 стосовно наявності правових підстав для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води споживачам у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 року;

- статей 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у сукупності з частиною другою статті 4 та частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ стосовно трактування в інтересах кінцевого споживача послуги з централізованого опалення норм різних законів чи різних нормативно-правових актів, які допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання.

4.1.4. За твердженням АМК, суди попередніх інстанцій неправильно надали оцінку обставинам і фактам установленим Комітетом у оскаржуваному рішенні та застосували норми матеріального права. Зокрема, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (далі - Закон №2189-VІІІ (2189-19) ), Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) у сукупності з положеннями Постанови №1082, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зменшення розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку із зміною ціни природного газу протягом опалювального и періоду 2019/2020 року зроблені за неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів Постанови №1082 і Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика) та не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладено у постанові від 20.06.2023 у справі №904/2888/22, яку прийнято у подібних правовідносинах.

4.1.5. У застосуванні пункту другого статті 50, частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ суд апеляційної інстанції не врахував сталої та послідовної позиції Верховного Суду стосовного того, що у спорах про визнання недійсними рішень АМК, встановлення судами обставин справи, дослідження та оцінка доказів має здійснюватися через призму кваліфікації правопорушення здійсненого Комітетом.

4.1.6. У цьому контексті скаржник наголошує, що оскаржуваним Рішенням АМК встановлено невідповідність дій позивача положенням наведених норм Закону №2210-ІІІ (2210-14) , які полягають у бездіяльності щодо неприйняття рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу з грудня 2019 року по квітень 2020 року, і такі дії призвели до ущемлення інтересів споживачів та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва. Однак, розглядаючи справу про визнання порушення, передбаченого пунктом другим статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ щодо бездіяльності Товариства, суд апеляційної інстанції безпідставно вказує на ознаки кваліфікації саме дій позивача, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а не бездіяльності, що свідчить про неправильне застосування судом наведених положень Закону №2210-ІІІ (2210-14) .

4.1.7. У застосуванні положень частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов у сукупності з Постановою №1082, суди попередніх інстанцій погодились з доводами Комітету стосовно того, що відповідно до Постанови №1082 Товариству надано право змінювати розмір нарахованої плати за надані послуги з централізованого опалення без зміни тарифу. Водночас судами неправильно витлумачено положення Постанови №1082 та не враховано, що вказана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України саме з метою захисту прав споживачів теплової енергії та комунальних послуг. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині зроблені без надання оцінки наявному у матеріалах справи листу Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіон) від 05.03.2021 за №7/10.2/3364-21 та мотивам наведеним у пункті 213 Рішення АМК.

4.1.8. У застосуванні положень статей 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у сукупності з приписами частини другої статті 4 та частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ суди попередніх інстанцій не врахували, що положення Постанови №1082 надають право самостійно прийняти суб`єкту господарювання рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу в разі зменшення ціни природного газу (без зміни тарифу). При цьому положення цієї постанови не містять будь-яких умов щодо зміни цін і тарифів на відповідні послуги, які б ставили різницю між споживачами за договорами, які укладено відповідно до положень Закону №2189-VІІІ (2189-19) чи положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV (1875-15) (далі - Закон №1875-IV (1875-15) ). Неврахування зазначеного, на думку скаржника, призвело до помилкового застосування судами попередніх інстанцій принципу "презумпції правомірності" та неправильного застосування положень статті 13 Закону №2210-ІІІ.

4.1.9. Крім того, АМК зазначає про те, що суд першої та апеляційної інстанції не виконали обов`язку щодо встановлення обставин саме цієї справи №128-26.13/1-21 під час прийняття оскаржуваного Рішення АМК та не застосовано статтю 13 Закону №2210-ІІІ у частині перевірки рішення Комітету на предмет доведення факту зловживання Товариством своїм монопольним (домінуючим) становищем.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу (поданий через систему "Електронний суд") позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. Від позивача також надійшли письмові пояснення по справі.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Товариство є юридичною особою та здійснює свою господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням учасника Товариства від 29.11.2019 №29/11-19. Відповідно до Статуту предметом діяльності Товариства є: виробництво електричної енергії (основний); передача електричної енергії магістральними, міждержавними, місцевими (локальними) електромережами; постачання електричної енергії за регульованим та нерегульованим тарифом; оплатне постачання електричної енергії; виробництво та постачання теплової енергії споживачам; виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії.

5.2. Товариство здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності, виданої НКРЕКП.

5.3. АМК прийняло рішення №244-р у справі №7/10.2/3364-21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким встановлено, що Товариство з жовтня 2019 року по квітень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства з часткою 100%.

5.4. У Рішенні Комітет встановив, що Товариство не прийняло рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року та відповідно не здійснило відповідних перерахунків споживачам.

5.5. За висновком Комітету, такі дії Товариства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

5.6. Згідно з резолютивною частиною Рішення АМК:

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 9 646 253, 00 грн;

- зобов`язано Товариство усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення перерахунку споживачам за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

5.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що НКРЕКП постановою від 11.12.2018 №1823 (далі - Постанова №1823) встановила Товариству тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, а саме:

- послуги з централізованого опалення: 1341,53 грн/Гкал (1 117,94 грн/Гкал без ПДВ) для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, 35,67 грн (29,73 грн без ПДВ) за 1 кв. м за місяць для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії;

- послуги з централізованого постачання гарячої води: 80,28 грн. (66,90 грн. без ПДВ) за 1 куб. м за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води, 74,22 грн (61,85 грн без ПДВ) за 1 куб. м за відсутності рушникосушильників.

5.8. До 01.05.2019 діяв Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (далі - Закон №1875-IV (1875-15) ), а з 01.05.2019 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (далі - Закон №2189-VIII (2189-19) ), яким було запроваджено нову класифікацію комунальних послуг та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг.

5.9. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII (2189-19) (у редакції Закону України від 07.06.2018 №2454-VIII (2454-19) ) було передбачено перехідний період, а саме - встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до 01.05.2019, зберігали чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо застосовного (встановленого) тарифу), до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за новою класифікацією комунальних послуг та правилами, визначеними Законом №2189-VIII (2189-19) . Договори мали бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2020).

5.10. Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.10.2019 №1853 у місті Києві 25.10.2019 було розпочато опалювальний сезон 2019/2020.

5.11. З жовтня 2019 року відбувалося зниження ціни енергоносія, що входить до паливної складової тарифу, а саме: природного газу, який НАК "Нафтогаз України" постачала теплопостачальним організаціям, у тому числі і Товариству.

5.12. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.12.2019 №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу" (Постанова №1082), відповідно до положень пункту 2 якої було внесено зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 (630-2005-п) та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017 за №1198 (далі - Правила №1198).

5.13. Згідно з пунктом 2 Постанови №1082, у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті

5.14. Постановою №1082 внесені зміни також до пункту 35 Правил №1198 (права теплопостачальної організації), доповнено абзацом такого змісту: прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.

5.15. Також, Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (1198-2007-п) (далі - Правила №1198) доповнено розділом "Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації" з таким змістом: "47. У разі зміни для теплопостачальної організації протягом опалювального сезону ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація може прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів. Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами"; "49. Різниця в нарахуваннях спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення" .

5.16. Тобто, відповідно до зазначених змін теплопостачальним організаціям було надано право прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.

5.17. Суди також встановили що 14.01.2020 НКРЕКП постановою №77 (далі - Постанова №77) встановила Товариству тариф на теплову енергію для потреб населення у розмірі 745,02 грн/Гкал (без ПДВ).

5.18. 17.03.2020 НКРЕКП прийняла постанову №623 (далі - Постанова №623), якою були внесені зміни до Постанови №77 та встановлено для Товариства новий тариф на теплову енергію для потреб населення - у розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ), а також тариф на комунальну послугу за оновленою класифікацією відповідно до Закону №2189-VIII (2189-19) , а саме: тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення у розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ) або 827,18 грн/Гкал (з ПДВ).

5.19. Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2020 №556 у місті Києві 05.04.2020 було закінчено опалювальний сезон 2019- 2020.

5.20. 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" (540-20) від 30.02.2020 №540ІХ, яким було внесено зміни до пунктів 3, 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII (2189-19) та продовжено перехідний період на укладення нових договорів до п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином.

5.21. 01.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 №1060-ІХ (1060-20) , яким були внесені зміни та викладено в новій редакції пункти 3, 31 і 4, розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII (2189-19) та встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.

5.22. Як встановили суди, у Рішенні АМК доводи Комітету щодо наявності у діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції ґрунтуються на зайнятті монопольного (домінуючого) становища та зловживання ним. Обставини щодо зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на досліджуваного ринку не спростовано позивачем. Зокрема, Комітетом встановлено, що Товариство за результатами господарської діяльності у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента.

5.23. Задовольняючи позовні вимоги Товариства суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у Рішенні АМК відповідачем, всупереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції та Методики, не доведено наявності факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем саме на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

5.24. За висновками судів:

- відповідно до положень чинного законодавства у відносинах зі споживачами, з якими були укладені договори про надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до 01.05.2019, нарахування плати за комунальні послуги підприємствами теплопостачання здійснюється відповідно до умов таких договорів (у т.ч. щодо тарифів, які затверджені уповноваженим органом у встановленому законом порядку), до моменту укладення нових договорів за вимогами і правилами Закону №2189-VIII (2189-19) ;

- отже, до моменту укладання нових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, споживачам, зокрема для категорії "населення", нарахування плати за послуги з централізованого опалення здійснювалось Товариством відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019, а тому застосування у відносинах з такими споживачами нових, знижених тарифів, можливо було виключно за умов укладення з такими споживачами нових договорів відповідно до Закону №2189-VIII (2189-19) ;

- тариф на послугу з централізованого опалення (за Законом №1875-IV (1875-15) ) та на послугу з постачання теплової енергії (за законом №2189-VIII (2189-19) ) є державною регульованою ціною;

- тариф для Товариства в силу положень статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", статті 16 Закону України "Про теплопостачання" та статті 6 Закону України "Про природні монополії" встановлюється НКРЕКП;

- у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року (в межах часового періоду, в якому, на думку Комітету, було вчинене порушення) Товариство було ліцензіатом НКРЕКП;

- отже, в силу положень пункту 29 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", статті 16 Закону України "Про теплопостачання", пункту 1.4 Ліцензійних умов, правом на встановлення позивачу, як суб`єкту, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, відповідного тарифу (у тому числі і правом зміни цього тарифу) наділена лише НКРЕКП;

- тарифи на комунальні послуги, у т.ч. на послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії встановлені НКРЕКП, є державною регульованою ціною у розумінні положень Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) ;

- таким чином Товариство фізично не могло реалізувати надане йому Постановою №1082 право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язане визначати розмір таких нарахувань виключно за державною регульованою ціною (тарифом, встановленим НКРЕКП), водночас прийняття рішення Товариством про самостійну зміну розміру нарахувань, було б порушенням Ліцензійних умов;

- відповідно до положень статті 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання, така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання;

- з урахуванням суперечностей між нормами Постанови №1082 та вимогами Ліцензійних умов, а також того, що НКРЕКП як ліцензіар (уповноважений орган ліцензування) з початку опалювального сезону 2019/2020 року не надавала Товариству будь-яких вказівок щодо можливості відхилення від Ліцензійних умов та здійснення продажу теплової енергії за зниженим тарифом, висновки Комітету про те, що Постановою №1082 Товариству були надані правові підстави самостійно приймати рішення про зменшення розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зменшенням ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 років, без зміни тарифу на зазначені послуги є необґрунтованими;

- висновки Комітету про те, що послуга з постачання теплової енергії за своєю сутністю є тією ж послугою з централізованого опалення, складові якої не зазнали змін, а Товариство безпідставно не взяло до уваги зменшення вартості природного газу у структурі тарифу є такими, які прийняті за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, Законом №2189-VIII (2189-19) змінено підхід до формування ціни послуги з постачання теплової енергії (ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Таким чином, споживач у складі тарифу на послуги з постачання теплової енергії оплачує виключно вартість теплової енергії, поставленої виконавцем послуг до багатоквартирного будинку, а Додаткові витрати виконавця не входять до складу тарифу і відшкодовуються виконавцю у складі плати за комунальну послугу згідно з індивідуальним договором у складі плати за абонентське обслуговування. Тобто, такий підхід принципово відрізняється від підходу до формування тарифу на послугу з централізованого опалення, в якому ціна за одиницю постачання послуги з централізованого опалення для потреб населення (1 117,94 грн без ПІДВ /Гкал відповідно до Постанови №1823) була вищою за ціну теплової енергії для потреб населення (1096,22 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 №1819), оскільки, окрім безпосередньо собівартості теплової енергії, включала в тому числі і витрати на утримання абонентської служби;

- НКРЕКП як державний орган, що здійснює ліцензування, 17.03.2020 відреагувала на зниження цін на природній газ в паливній структурі тарифу, зокрема постановою №623 було скориговано встановлені Постановою №77 тарифи на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) та встановлено тарифи на послугу з постачання теплової енергії, в яких було враховано зниження ціни на природний газ;

- при цьому НКРЕКП також не мала правових підстав переглядати тариф на послуги з централізованого опалення, що надавалися за договорами, укладеними до 01.05.2019, оскільки втратила відповідні повноваження з 01.05.2019.

5.25. З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що Комітетом у Рішенні АМК не доведено факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

6. Касаційне провадження

6.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, який наявний в матеріалах справи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним, згідно з яким дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 частини другої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у зв`язку з чим накладено штраф.

8.2. Відповідно до статті 12 Закону України №2210-ІІІ суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

8.3. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.

8.4. Згідно з положеннями статті 13 Закону №2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

8.20. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що перелік дій/бездіяльності, які можуть бути визнані АМК зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є вичерпним.

8.5. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2210-ІІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

8.6. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 50 Закону №2210-ІІІ).

8.7. Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, зокрема є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону №2210-ІІІ).

8.8. Верховний Суд неодноразово зазначав, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону №2210-ІІІ.

8.9. При розгляді цієї категорії справ в основу кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб`єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.

8.10. Верховний Суд неодноразово зазначав, що у застосуванні статті 13 Закону №2210-ІІІ необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

8.11. Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів АМК.

8.12. Так, предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій у справі №910/11778/22, якими задоволено позов Товариства про визнання недійсним Рішення АМК.

8.13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, оскаржуване Рішення АМК прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального, а відтак - наявні передбачені статтею 59 Закону №2210-ІІІ підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним.

8.14. Касаційна скарга АМК подана на підставі пунктів, 1 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.15. За доводами Комітету, суди попередніх інстанцій неправильно надали оцінку обставинам та фактам установленим Комітетом у оскаржуваному рішенні та застосували положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (далі - Закон №2189-VІІІ (2189-19) ), Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) , Постанову №1082, частину першу статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов, статей 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у сукупності з приписами частини другої статті 4 та частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ. Вказане і призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

8.16. У силу приписів частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

8.17. У контексті доводів касаційної скарги, підстав касаційного оскарження та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

8.18. Комітет, як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції має повноваження передбачені пунктами 1, 2, 4, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

8.19. За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

8.20. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Комітетом відповідно до його повноважень, визначених законом.

8.21. Як встановили суди попередніх інстанцій, у оскаржуваному Рішенні АМК Комітет визнав бездіяльність Товариства, яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 та, відповідно не здійснило перерахунків споживачам у відповідності до Постанови №1082 та Правилам №1198, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.

8.22. Зокрема, такі висновки Комітету ґрунтуються на тому, що у зв`язку зі зміною ціни природного газу Кабінетом Міністрів України для забезпечення захисту прав споживачів теплової енергії та комунальних послуг в частині оплати ними справедливої вартості теплової енергії та комунальних послуг, а також збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів та держави, у грудні 2019 року було прийнято Постанову №1082.

Згідно з пунктом 2 Постанови №1082, у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті.

Також Постановою №1082 внесені зміни до пункт 35 Правил №1198, яким визначено права теплопостачальної організації, доповнено абзацом такого змісту: "прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії".

Правила №1198 доповнено розділом "Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації" з таким змістом: "… 47. У разі зміни для теплопостачальної організації протягом опалювального сезону ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація може прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів. Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами. 49. Різниця в нарахуваннях спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення".

Отже, враховуючи вимоги Постанови №1082 та Правил №1198, зміна розміру нарахувань за постачання теплової енергії здійснюється теплопостачальною організацією самостійно для всіх категорії споживачів.

У результаті проведення Комітетом дослідження діяльності Товариства позивача було з`ясовано, що останнім не було прийнято рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Такі дії Товариства, призвели до ущемлення інтересів споживачів та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару.

Вказане, у свою чергу, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства.

8.23. Оскаржувані судові рішення в частині висновків про не доведення Комітетом у оскаржуваному рішенні наявності факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем саме на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва ґрунтуються на тому, що фактично Товариство не могло реалізувати надане йому Постановою №1082 право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язане визначати розмір таких нарахувань виключно за державною регульованою ціною (тарифом, встановленим НКРЕКП), водночас самостійна зміна розміру нарахувань Товариством була б порушенням Ліцензійних умов.

8.24. У контексті доводів касаційної скарги, викладених у пунктах 4.1.2. -4.1.9. цієї постанови, Суд зазначає, що відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) . У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.

8.25. Відповідно до статті 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (2168-19) .

8.26. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення" законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) та складається з Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Податкового кодексу України (2755-17) , законів України "Про природні монополії" (1682-14) , "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , цього Закону та інших нормативно-правових актів.

8.27. Частиною другою статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

8.28. Згідно із статтями 189, 191 Господарського кодексу України та статтями 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

8.29. Відповідно до статті 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.

8.30. Згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

8.31. Тобто, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.

8.32. У контекст спірних правовідносин Суд зазначає про те, що повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення розподілено між НКРЕКП і органами місцевого самоврядування.

8.33. Зокрема, НКРЕКП встановлює тарифи тим суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює. Для інших суб`єктів господарювання, які не підпадають під сферу регулювання НКРЕКП, тарифи на теплову енергію та комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

8.34. Формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води, на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється підприємствами, діяльність яких регулюється на місцевому рівні, згідно з вимогами Порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" (869-2011-п) .

8.35. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Товариство є ліцезіатом НКРЕКП, однак з 01.09.2019 НКРЕКП вже не мала права встановлювати (у т.ч. за результатами коригування) інші тарифи на послуги, що надаються споживачам за договорами про надання послуг з централізованого опалення, укладеними до 01.09.2019.

8.36. У контексті наведених вище висновків судів попередніх інстанцій, Суд зазначає про те, що Законом України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) та Законом України "Про державне регулювання у сферах комунальних послуг" (2479-17) передбачено, що НКРЕКП та органи місцевого самоврядування зобов`язані встановлювати тарифи на комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

8.37. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" (869-2011-п) було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок №869).

8.38. Відповідно до положень Порядку №869, останній визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

8.39. У пункті 5 Порядку №869 визначено, що у цьому порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема: тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку; коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, які не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання); ліцензіат - суб`єкт господарювання, який одержав відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

8.40. З метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання). У разі зміни протягом строку дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності та наданням комунальних послуг, з причин, що не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання), зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності в ліцензіата кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів (пункт 11 Порядку №869).

8.41. Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

8.42. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є НКРЕКП.

8.43. У рішенні АМК встановлено та судами попередніх інстанцій підтверджено, що Товариство є юридичною особою, яка здійснює виробництво теплової енергії на підставі відповідної ліцензії, виданої НКРЕКП. Тобто, є суб`єктом природної монополії з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

8.44. Відповідно до підпунктів 8, 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308, при провадженні ліцензованої діяльності, позивач як ліцензіат, повинен здійснювати продаж теплової енергії відповідно до умов договорів, укладених у встановленому порядку, за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень; дотримуватися структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії.

8.45. У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими НКРЕКП.

8.46. Відповідно до статей 16, 20 Закону України "Про теплопостачання", Законів України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) , "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (2479-17) , підпункту 5 пункту 4 Положення про НКРЕКП (Регулятор), затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715 (715/2014) , Регулятором (НКРЕКП) прийнято постанову від 24.03.2016 №377, якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок №377). Тобто, відповідний Порядок №377 застосовується до суб`єктів ринку, які є ліцензіатами НКРЕКП.

8.47. Згідно з пунктами 1.1. та 1.2 якого, цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати). Цей Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цього розділу, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

8.48. У розумінні положень пункту 1.4. Порядку №377, структура тарифів це складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання та послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та витрати на покриття втрат.

8.49. Відповідно до пункту 1.5. Порядку №377, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.

Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

8.50. Згідно з положеннями пункту 1.6. цього порядку, ліцензіат здійснює розподіл витрат за категоріями споживачів та за видами господарської діяльності, зокрема пов`язаними з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, в установленому законодавством порядку.

8.51. У пункті 1.9 Порядку №377 передбачено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів величини окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, витрат на покриття втрат ліцензіата, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової планованого прибутку, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення, що призвело до зміни тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня.

8.52. Отже, наведені вище положення, як і Порядку №869 так і Порядку №377 дають підстави дійти висновку, що тарифи для Товариства, пов`язані із провадженням ліцензованої діяльності (це складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності), які затверджуються на рівні певного планового періоду та, у разі зміни протягом строку дії тарифів (певного планового періоду) величини окремих витрат (у даному випадку ціни на природний газ, що врахована у структурі тарифів на теплову енергію вже встановлених уповноваженими органами) може проводитися їх перерахування, шляхом коригування складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни.

8.53. Суд також зазначає про те, що в силу наведених вище норм законодавства для Товариства, як ліцензіата НКРЕКП основним документом, який регламентує встановлення тарифів на теплову енергію є постанова НКРЕКП "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання" від 31.03.2016 №528 (далі - Процедура, затверджена постановою №528). Зокрема, дана Процедура встановлює, зокрема, перелік даних, що подаються ліцензіатом до Комісії для затвердження тарифів на теплову енергію, а розділом 4 цієї Процедури врегульовано питання та порядок дій при зміні чинних тарифів.

8.54. У цьому контексті Суд наголошує на тому те, що паливна складова (вартість природного газу) у структурі собівартості послуг з централізованого опалення є досить значною, а тому зміна її ціни у бік зменшення має вирішальний вплив на кінцеву вартість відповідних послуг для споживачів.

8.55. Суд зазначає про те, що Постановою №1082 Кабінет Міністрів України, як уповноважений орган у розумінні положень Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) , в межах визначених статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" вчинив прямі конкретно-визначені дії щодо державного регулювання, які полягають у обов`язковому коригуванні ціни (грошового виразу планованих економічно обґрунтованих витрат ліцензіатів НКРЕКП) у зв`язку зі зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020, як паливно-енергетичного ресурсу, що входить до цих витрат. Зокрема, надав можливість теплопостачальній організації самостійно прийняти рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу у разі зменшення ціни природного газу, як складової економічно обґрунтованих витрат на її виробництво. Зокрема, шляхом зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам і відображення таких дій щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом, а також інформування споживачів про таке рішення. Тобто, фактично за спрощеною процедурою без обов`язкового звернення до НКРЕКП для внесення змін/коригування до затверджених тарифів на відповідний плановий період ліцензованого виду діяльності.

8.56. За вказаним механізмом перераховується (зменшується) вартість теплової енергії для відповідної категорії споживачів, оскільки у відповідному місяці для виробника теплової енергії змінилася (зменшилася) вартість природного газу. Після цього перераховується (зменшується) вартість послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, що враховують перераховану вартість теплової енергії. При цьому, зміна раніше встановлених уповноваженим органом тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не здійснюється. Уразі прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань та, відповідно, зменшення розміру плати для споживачів теплової енергії та комунальних послуг відповідно до Постанови №1082, підприємство теплопостачання (виконавець комунальних послуг) у рахунку споживачеві відображає суму з урахуванням проведеного ним перерахунку (тобто, розмір плати за теплову енергію чи комунальну послугу, визначений згідно з діючим тарифом, зменшується на відповідну суму перерахунку).

8.57. З огляду на наведене вище Суд зазначає про те, що судами попередніх інстанцій у вирішенні даного спору неправильно застосовано норми матеріального права, якими у регульовано спірні правовідносини.

8.58. Так, зокрема, матеріалами справи підтверджується, що позивач, з посиланням на положення пункту 4.4 цієї Процедури (у редакції, чинній протягом опалювального періоду 2019 - 2020 року) зазначає про те, що зміна протягом періоду, який кратний кварталу (три, шість або дев`ять місяців), ціни на паливно-енергетичні ресурси (зокрема природний газ), якщо це призводить до зміни загальних тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня, є підставою для перегляду тарифів. У такому випадку НКРЕКП за власною ініціативою з дотриманням вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на виробництво та/або транспортування теплової енергії складової з коригування витрат (яка може мати як додатне, так і від`ємне значення), розрахованої з урахуванням фактичних та врахованих (при розрахунку витрат на паливо) в тарифах цін/тарифів на паливно-енергетичні ресурси і фактичних обсягів спожитих у такому періоді паливно-енергетичних ресурсів (зокрема природного газу).

8.59. Позивач наголошує на тому, що у спірний період така складова коригування витрат у розмірі -211,47 тис. грн/рік і була врахована НКРЕКП при встановленні для Товариства нових, нижчих тарифів на послуги за класифікацією, встановленою Законом №1875-IV (1875-15) , а саме: на послуги з постачання теплової енергії відповідно до Постанови НКРЕКП 14.01.2020 №77 у редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 №623.

8.60. Як вже було зазначено вище, оскаржувані судові рішення свідчать про те, що за висновками судів: Товариство у відносинах зі споживачами, з якими були укладені договори про надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до 01.05.2019 не мало можливості здійснити перерахунок вартості послуги (тарифу) з централізованого опалення, оскільки він є державною регульованою ціною, а НКРЕКП вже не мала повноважень на встановлення (у т.ч. за результатами коригування) інших тарифів на послуги, що надаються споживачам за договорами про надання послуг з централізованого опалення, укладеними до 01.09.2019. Водночас споживачам Товариства з якими договори укладено після 01.09.2019 перерахунки здійснено НКРЕКП, зокрема Постановою НКРЕКП 14.01.2020 №77 у редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 №623.

8.61. Такі висновки судів у контексті спірних правовідносин є суто декларативними, оскільки зроблені судами без надання оцінки фактичному змісту положенням Постанови №1082 у сукупності із спеціальними нормами матеріального права, які регулюють діяльність Товариства на досліджуваному Комітетом ринку послуг. Зокрема, у сукупності з положеннями пункту 1.9 Порядку №377 та пункту 11 Порядку №869, положень розділу 4 Процедури, затвердженої постановою НКРЕКП №528, Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) , Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) та положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) і Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) .

8.62. На переконання колегії суддів, висновки судів в цій частині ґрунтуються лише на доводах Товариства, які були покладені в обґрунтування підстав для визнання недійсним і скасування Рішення АМК. Тобто, по суті зводяться до того, що положення Постанови №1082 надають лише право прийняття теплопостачальною організацію такого рішення, а не обов`язок здійснити споживачам відповідний перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію.

8.63. У цій частині суди не врахували, що Постановою №1082 внесені зміни також до пункту 35 Правил №1198 (права теплопостачальної організації), зокрема Правила доповнено абзацом такого змісту: прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.

8.64. Крім того, суди взагалі не надали оцінки обставинам, встановленим Комітетом у пунктах 128 - 153, 154 - 213 оскаржуваного Рішення АМК, а також доказам наданим Комітетом на обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, зокрема: листам Міністерства розвитку громад та територій України від 20.10.2020 №7/10.1/17275-20 та від 05.03.2021 №7/10.2/3364-21, листу НКРЕКП від 05.02.2020 №1415/185/7-20.

8.65. Також оскаржувані судові рішення взагалі не містять висновків про те, якими поданими позивачем доказами спростовуються встановлені Комітетом у розділі 5 оскаржуваного Рішення АМК обставини.

8.66. Оскаржуване рішення та постанова також не містять висновків щодо обставин на якій підставі Товариство протягом п`яти місяців опалювального періоду 2019 - 2020 року здійснювало нарахування плати за послуги з централізованого опалення споживачам за договорами, укладеними до 01.05.2019. У тому, числі і за встановлених Комітетом обставин, що протягом цього періоду Товариство здійснювало закупівлю природного газу за ціною майже вдвічі нижчою від врахованої у структурі тарифів на послуги з централізованого опалення, встановлених постановами НКРЕКП.

8.67. Також з урахуванням того, що в силу положень розділу 4 Процедури, затвердженої постановою НКРЕКП №528 зміна розміру тарифів може відбуватись або за ініціативою ліцензіата або за власною ініціативою НКРЕКП, однак у будь-якому випадку на підставі належного обґрунтування підстав для їх зміни, оскаржувані судові рішення також не містять висновків про те якими доказами позивач підтверджує обставини, що при прийнятті постанови від 17.03.2020 №623 НКРЕКП було включено коригування витрат із від`ємним значенням вартості ціни природного газу за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року (розрахунки за встановленими формами/розрахункові матеріали і документи на підставі яких НКРЕКП 17.03.2020 здійснено перерахунок тарифів).

8.68. З огляду на наведене, Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій лише з посиланням на відсутність чіткого, беззаперечного і законного механізму її практичної реалізації положень Постанови №1082 та такими, що роблені судами без належного дослідження обставин, встановлених у розділі 5 оскаржуваного Рішення АМК.

8.69. У цьому контексті Суд зазначає про те, що відсутність у положеннях Постанови №1082 чітко визначеного механізму/порядку/методики такого перерахунку у спірних правовідносинах не може бути підставою для ущемлення інтересів споживачів послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства з часткою 100% (споживачів Товариства з якими були укладені договори про надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до 01.05.2019). Відсутність чітко визначеного механізму/порядку/методики ніяким чином не спростовує положень пункту 1 цієї постанови про внесення змін до Правил №1198, шляхом доповнення Правил розділом "Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації".

8.70. Зокрема, суди не взяли до уваги, що положення Постанови №1082 надають право Товариству, як суб`єкту господарювання (теплопостачальній організації) самостійно прийняти рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу у разі зменшення ціни природного газу, як складової економічно обґрунтованих витрат на її виробництво без внесення змін до діючого тарифу. При цьому, така можливість не суперечить положенням Закону №2189-VІІІ (2189-19) , Порядку №689 та Порядку №377, а навпаки прямо передбачена ними.

8.71. У цьому контексті Суд наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 4 Закону №2210-ІІІ суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

8.72. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам. Порушення ліцензійних умов та невиконання розпорядження про усунення порушень може бути підставою для зупинення дії ліцензії чи навіть ї анулювання (пункт другий частини другої, пункт другий частини дванадцять статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності").

8.73. Так дійсно відповідно до підпункту дев`ятого пункту 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов, ліцензіат зобов`язаний здійснювати продаж, постачання виробленої теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Однак, Суд зазначає про те, що положення наведених вище норм не містять будь-яких застережень чи умов стосовно неможливості ліцензіата у процесі здійснення ліцензованої діяльності за наявності визначених уповноваженим органом обставин та визначення цим органом чітких дій стосовно цього суб`єкта вчиняти дії щодо перерахування, шляхом коригування складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік зменшення.

8.74. З огляду на наведене, суд визнає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій у частині неможливості Товариства реалізувати надане йому Постановою №1082 право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, оскільки прийняття Товариством такого рішення було б порушенням ним Ліцензійних умов.

8.75. У цьому контексті Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 20.06.2023 №904/2888/22. Зокрема, в частині того, що відсутність будь-яких правил, положення чи методики такого перерахунку у спірному питанні не може ставити споживачів теплової енергії/послуг з централізованого опалення у залежність не від верховенства права, а від волі монополіста (позивача), яка з огляду на норми законодавства про захист економічної конкуренції не може бути абсолютною.

8.76. Суд також визнає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що Комітет безпідставно ототожнює послугу з централізованого опалення та послугу з постачання теплової енергії, за умов змін в законодавстві, яке регулює правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг. Зокрема, з огляду на те, що такі зміни в законодавстві не стосуються зміни якісних характеристик послуг з централізованого опалення, основною споживчою властивістю якої так, як і послуги з постачання теплової енергії, є забезпечення потреб споживачів у опаленні приміщень. Верховний Суд у цьому контексті погоджується з доводами АМК про те, що незалежно від назви послуги та умов договорів, які укладено згідно з вимогами Закону №1875-IV (1875-15) так і згідно з вимогами Закону №2189-VIII (2189-19) , основною суттю є теплова енергія, для виробництва якої Товариством було використано природний газ, ціна якого у досліджуваному Комітетом часовому періоді була суттєво знижена.

8.77. Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів наголошує на тому, що перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону №2210-ІІІ підстав для визнання недійсним рішення АМК.

8.78. Суд має дослідити та оцінити наведені Комітетом у Рішенні АМК докази і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків Комітету, викладених у такому рішенні. При цьому, встановлення судом обставин справи, дослідження та оцінка доказів має здійснюватися через призму кваліфікації правопорушення здійсненого Комітетом у рішенні.

8.79. Як вбачається із пунктів 123 - 193 Рішення АМК містяться висновки Комітету щодо наявності/відсутності обставин для Товариства у частині виконання вимог Постанови №1082 у сукупності з положеннями пункту 1.9 Порядку №377 та пункту 11 Порядку №869. Зокрема, встановлені Комітетом обставини, оцінка та аналіз документів (доказів) на підтвердження/спростування обставин щодо зміни для Товариства вартості природного газу у бік зменшення в певному плановому періоді ліцензованого виду діяльності (опалювальний період 2019/2020 року). Тобто, як величини окремих витрат Товариства, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від ліцензіата. У пунктах 194 - 218 Рішення АМК міститься перелік дій та аналіз Комітету у встановленні обставин щодо вчинення/невчинення Товариством дій на виконання вимог зазначеної Постанови №1082 та, відповідні висновки щодо можливості/неможливості Товариства визначати і впливати на умови обороту теплової енергії та послуг з централізованого опалення, які надавалися ним у цьому плановому періоді на території його ліцензованої діяльності, а також висновки Комітету щодо бездіяльності позивача по відношенню до споживачів.

8.80. Водночас висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства є такими, що зроблені без дослідження обставин, які мають значення у вирішенні даного спору, зокрема, наведених Комітетом доказів та висновків Комітету, викладених у самому оскаржуваному Рішенні АМК. У даному випадку, суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених Комітетом у антимонопольній справі справі, в їх взаємозв`язку, та залишили поза увагою висновки Комітету наведені у оскаржуваному рішенні щодо самої суті інкримінованого позивачу порушення у розрізі норм матеріального права.

8.81. Враховуючи викладене вище, доводи АМК, наведені в касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження. Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено рішення АМК та не досліджено докази, на підставі яких ґрунтуються висновки Комітету про наявність у діях Товариства ознак, за якими кваліфікується правопорушення, передбачене статтею 13 Закону №2210-ІІІ.

8.56. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

8.57. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржувані судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

8.58. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

8.59. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

8.60. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.61. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів, та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання доведення/не доведення АМК обставин, пов`язаних з наявністю/відсутністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується правопорушення, передбачене статтею 13 Закону №2210-ІІІ.

8.62. За приписами частини першої статті 59 Закону №2210-ІІІ підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у рішенні АМК. Близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20;

8.63. Суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені Комітетом докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків Комітету, викладених у такому рішенні.

8.64. Судам у цій справі необхідно дослідити, проаналізувати та надати оцінку, як доводам і аргументам сторін, так і рішенню АМК саме в контексті наявності/відсутності підстав, передбачених статтею 59 Закону №2210-ІІІ щодо зміни, скасування чи визнання недійсним рішення АМК.

8.65. Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.82. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.83. Ураховуючи зазначені вище міркування, Суд вважає, що викладені вимоги у касаційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України прийняті по суті цієї справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.2. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.