521/1439/18 Про визнання недійсним нікчемного правочину купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна та визнання права власності на нежитлову будівлю - 17.01.2024 Прийняття

1. ПАТ "Український професійний банк" (далі - УПБ або Банк) у 2015 році уклав зі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) договір купівлі-продажу нерухомості у місті Одеса (вул. М`ясоєдовська, 4). У подальшому пан ОСОБА_1 вніс вказане майно в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест" (далі - Товариство або відповідач-2).

2. Одразу після укладення спірного правочину в Банку була запроваджена процедура тимчасової адміністрації. Фонд гарантування вкладів, проаналізувавши спірний правочин, прийшов до висновку, що він є нікчемним.

3. В подальшому Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів звернувся до суду з вимогою про витребування з незаконного володіння Товариства нерухомого майна.

4. Під час розгляду спору в суді цивільної юрисдикції Фонд гарантування вкладів продав право вимоги за спірним правочином Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохілс Веста" (далі - позивач, ТОВ "ФК "Інвестохілс Веста"), уклавши договір про купівлю-продаж майнових прав, відмінних від права власності.

5. Суд задовольнив клопотання ТОВ "ФК "Інвестохілс Веста" та здійснив заміну позивача з Банку на ТОВ "ФК "Інвестохілс Веста". В подальшому, Касаційний цивільний суд закрив провадження з тих підстав, що спір підлягає розгляду в господарській юрисдикції.

6. За наслідками вирішення спору по суті суди обох інстанцій в позові відмовили. Констатували, що за договором купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, у нового Позивача не виникло, власне, права власності на спірне нерухоме майно, як і речових прав щодо нього, що унеможливлює задоволення позову по суті.

7. Ключовими питаннями даного спору є наступні: (1) які права набуло ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за договором майнових прав, відмінних від права власності; (2) чи означає вчинена судом процесуальна дія - заміна позивача - те, що суд цим самим одночасно визнав доведеним заміну кредитора у зобов`язанні.

8. Узагальнено позиція Верховного Суду полягає в тому, що набуття майнових прав, відмінних від права власності, не може мати наслідком виникнення у позивача права власності, якого він не мав до моменту звернення до суду.

9. Цивільний кодекс (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) містить виключний перелік ситуацій, при якій особа набуває право власності за рішенням суду (до прикладу: стаття 335 "Набуття права власності на безхазяйну річ", стаття 340 "Бездоглядна домашня тварина", стаття 343 "Набуття права власності на скарб"). За усталеним принципом цивільного права, право на звернення з позовом щодо права власності має власник, тобто особа, право власності якої виникло до звернення з позовом до суду. Існують винятки, метою яких є повернення речей до цивільного обороту задля уникнення парадоксу - існування речі без власника - однак правочин, укладений в межах даного спору, до числа таких винятків не відноситься.

10. По-друге, здійснена судом процесуальна дія у вигляді заміни позивача не є і не може бути тотожною визнанню обставини виникнення права вимоги в площині матеріального права, оскільки за такою логікою в момент здійснення заміни позивача суд має задовольняти позов по суті, тобто процесуальна дія за своїми наслідками дорівнює вирішенню спору по суті, що апріорі неможливо.

11. Детально мотиви Суду будуть наведені нижче.

Обставини справи

12. Постановою правління Національного банку України (НБУ) від 30.04.2015 № 293/БТ Банк віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю. Постановою правління НБУ від 28.05.2015 № 348 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

13. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 та розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

14. Проведеною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перевіркою встановлено, що 28.05.2015 між Банком (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 1614 нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 323,2 кв.м. (далі - спірні нежитлові приміщення). В цей же день проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на придбане майно.

15. Пунктами 2.1, 2.2 цього договору купівлі-продажу визначено, що продаж нерухомого майна вчиняється за ціною 6 000 208 грн, яка сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу договірної ціни на рахунок продавця, відкритий в Банку, після укладення цього договору, але не пізніше 30.06.2015; покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.

16. У зв`язку з чим третьою особою - ТОВ "Розвиток-2012" оформлено платіжне доручення від 28.05.2015 № 208 з перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого у Банку, на рахунок Банку на суму 6 000 208,30 грн з метою оплати замість ОСОБА_1 коштів за договором купівлі-продажу від 28.05.2015.

17. Постановою правління НБУ від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію Банку та прийнято рішення про його ліквідацію.

18. 13.02.2018 придбаний об`єкт нерухомості ОСОБА_1 передав ТОВ "Криптоінвест", як внесок до статутного капіталу.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

19. У 2018 році Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Криптоінвест" про: (1) визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 28.05.2015; (2) витребування у ТОВ "Криптоінвест" спірних нежитлових приміщень; (3) визнання права власності на спірні нежитлові приміщення.

20. Позов мотивований тим, що відчуження Банком спірних нежитлових приміщень відбулося з порушенням закону, тому спірне нерухоме майно вибуло з володіння Банку без встановленої законом правової підстави та поза волею останнього, а також було передано відповідачу-1 безоплатно.

Судовий розгляд

21. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22.11.2018 у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.

22. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 залучено до участі у справі замість Банку його правонаступника ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

23. ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", як на підставу наявності у нього правомочностей власника спірних нежитлових приміщень, послався на укладений між ним та Банком 24.02.2020 договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав (далі - Договір № 80/7-2), за умовами якого Банк передає у власність ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" майнові права щодо нерухомого майна, у тому числі спірних нежитлових приміщень, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

- визнання правочину/рішення щодо припинення права власності продавця недійсним;

- припинення дії третіх осіб, які порушують право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:

- витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

- оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;

- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в т.ч. ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності;

- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно;

- пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, надалі за текстом - майнові права.

Відповідно до п.1.3 Договору № 80/7-2 майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

24. Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2021 рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22.11.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ТОВ "Криптоінвест" спірні нежитлові приміщення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

25. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про витребування у ТОВ "Криптоінвест" нежитлових приміщень скасовано, провадження у справі № 521/1439/18 в зазначеній частині закрито, оскільки розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування майна віднесений до юрисдикції господарського суду.

26. Щодо суті спору, то Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що договір купівлі-продажу від 28.05.2015 є нікчемним, оскільки уклавши цей договір Банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилася (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами.

27. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.10.2022 справу № 521/1439/18 в частині позовних вимог про витребування спірних нежитлових приміщень передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

28. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, у задоволенні позову в частині витребування майна відмовлено.

29. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що за Договором № 80/7-2 не відбувалося відчуження саме спірного нерухомого майна Банку, а відчужено майнові права, які є відмінними від права власності, зокрема права вимоги неволодіючого власника про витребування майна з чужого незаконного володіння. Тобто Банком на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" здійснено відчуження прав звернення до суду, які не є оборотоздатними правами, і таке відчуження не породжує перехід прав власності на нерухоме майно та жодних речових прав щодо нього.

Касаційна скарга

30. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову про витребування майна.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

31. Суди попередніх інстанцій порушили статтю 52 ГПК України та не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/6216/21, від 07.04.2020 у справі 473/1433/18, від 19.05.2023 у справі 915/1031/21, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17. Так, суди дійшли хибного висновку про відсутність у позивача права витребування нерухомого майна, фактично проігнорувавши прийняте у межах даної справи судове рішення про заміну первісного позивача - Банку на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" саме на підставі Договору № 80/7-2. На переконання скаржника набуття ним статусу позивача у справі внаслідок процесуального правонаступництва підтверджує перехід і майнових прав Банку щодо спірного нерухомого майна.

32. Суди також не врахували висновки Верховного Суду в постанові від 03.06.2020 у справі №916/1410/19, відповідно до яких віндикаційна вимога не входить до переліку зобов`язань, в яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Сам по собі той факт, що на момент відступлення віндикаційної вимоги власник - Банк не володів майном і майно фактично не передавалось набувачеві (ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста"), не може виступати запереченням можливості укладення договору цесії віндикаційної вимоги.

Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

33. На переконання відповідача-2 рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

34. Так, нерелевантними є посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування статті 387 ЦК України, оскільки позивач не набув правомочності власника спірних нежитлових приміщень, що виключає задоволення заявленого у справі віндикаційного позову. Набуття ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" статусу позивача у справі в порядку процесуального правонаступництва на підставі відповідної ухвали суду не має наслідком виникнення права на задоволення вимоги про витребування майна, оскільки таке право виникає з матеріально-правових підстав, а не з процесуальних документів суду. Правовідносини, розглянуті Верховним Судом у справах №910/6216/21, №473/1433/18, №915/1031/21, №520/11429/17, №916/1410/19, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Позиція Верховного Суду

Відповідь на ключові питання спору, оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій в цьому контексті

35. Підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" став висновок судів про те, що позивач не набув речових прав власника спірного нерухомого майна на підставі укладеного з первісним позивачем Договору № 80/7-2, а отже не має права на звернення із позовом про витребування спірних нежитлових приміщень.

36. Заперечуючи такі висновки судів, позивач в якості головного аргументу зазначає про те, що, залучивши його у межах даної справи в якості правонаступника Банку, суд першої інстанції підтвердив факт набуття позивачем саме на підставі Договору № 80/7-2 відповідних прав кредитора у спірних матеріальних правовідносинах щодо витребування нерухомого майна.

37. Верховний Суд такі доводи скаржника відхиляє та погоджується з наведеними судами підставами для відмови в позові з огляду на таке.

I. Правова природа майнових прав, відмінних від права власності, набутих позивачем за договором купівлі-продажу

38. Відповідно до частин 2, 3 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

39. Особливістю права вимоги як різновиду майнових прав є його подвійна правова природа: з одного боку, це суб`єктивне право кредитора, яке виникає у зобов`язанні між кредитором і боржником. Це право кредитора вимагати і отримати від боржника виконання обов`язку в межах основного зобов`язання; з іншого боку, це право, яке виступає предметом похідного (вторинного) зобов`язання (щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора) або об`єктом, який передається новому кредитору, що, в свою чергу, супроводжується заміною сторін у зобов`язанні.

40. Сукупний аналіз положень статей 177, 181, 190, 424, 656 ЦК України, статті 167 Господарського кодексу України дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

41. Як установили суди попередніх інстанцій, предметом Договору № 80/7-2 визначено майнові права щодо нерухомого майна, у тому числі спірних нежитлових приміщень, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що власне і є предметом заявлених позовних вимог у цій справі.

42. Проте станом на момент укладення Договору № 80/7-2 був чинним договір купівлі-продажу від 28.05.2015 № 1614, за яким Банк відчужив спірні нежитлові приміщення на користь ОСОБА_1, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не звертався з позовом до суду щодо застосування наслідків цього нікчемного договору.

43. Отже, речові права власника спірного нерухомого майна не належали Банку на момент укладення Договору № 80/7-2 внаслідок відчуження цього майна на користь іншої особи.

44. Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому статтею 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов`язані з конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом об`єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно (подібні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 914/970/18).

45. Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

46. Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

49. У тому випадку, коли особа відступає речове право (право вимоги), яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

50. Близькі за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

51. З огляду на наведене законними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що Договір № 80/7-2 не підтверджує наявність у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування спірних нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння, яке належить тільки власнику нерухомого майна, яким позивач внаслідок укладення Договору № 80/7-2 не став. Зазначене є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні віндикаційного позову.

52. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в пункті 32 цієї Постанови, як такі, що стосуються правовідносин очевидно не подібних до тих, що мають місце між сторонами даного спору.

II. Щодо процесуального правонаступництва

53. Відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

54. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

55. Великою Палатою Верховного Суду сформульовано усталений правовий висновок, згідно з яким суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (постанови від 30.06.2020 в справі № 264/5957/17, від 08.02.2022 у справі № 761/13017/16-ц).

56. У даному випадку укладення між Банком та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" Договору № 80/7-2 свідчить про намір його сторін з передачі певних майнових прав щодо спірних нежитлових приміщень, тому незалежно від того, чи є дійсною вимога (права), передана (передані) за цим договором, зазначене свідчить про наявність підстав для процесуального правонаступництва сторін цього правочину у спірних правовідносинах.

57. Однак, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, правовим наслідком постановлення Одеським апеляційним судом ухвали від 10.02.2021 щодо процесуального правонаступництва є набуття ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" процесуального статусу позивача у справі, а не виникнення права на задоволення вимоги про витребування майна, оскільки таке право виникає з матеріально-правових підстав, у т.ч. правочинів, а не з процесуальних документів суду.

58. При цьому в мотивах зазначеної ухвали судом лише констатовано перехід певних майнових прав за Договором № 80/7-2, однак не зроблено жодних висновків щодо того, чи породжує такий перехід набуття позивачем прав власника спірного майна.

59. Такі висновки апеляційного суду є наслідком оцінки конкретних обставин даної справи та не суперечать загальним правовим висновкам Верховного Суду про застосування норм процесуального права у неведених в пункті 31 цієї Постанови судових рішеннях. У зв`язку з чим відповідні доводи скаржника Верховний Судом відхиляються, як необґрунтовані.

60. Суд касаційної інстанції відмічає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 338/180/17, № 653/1096/16-ц, № 522/7636/14-ц, № 910/10987/18, № 504/2864/13-ц, № 303/6974/16-ц бути прийняті також не можуть, оскільки касаційна скарга не містить аргументів, про неврахування судами попередніх інстанцій викладених саме в цих постановах висновків Верховного Суду. При цьому положення ГПК України (1798-12) покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність

61. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.