ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/44432/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю: представника відповідача: Мозирко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року
у справі № 825/1574/15-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернулась в суд з адміністративним позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року № 0000022100.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року № 0000022100.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами позивача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено фактичну перевірку павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснювалась діяльність ФОП ОСОБА_4, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2014 року № 131/21/НОМЕР_2, згідно з яким:
- позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон), а саме: зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання;
- в павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 знаходились з метою реалізації наступні алкогольні напої - напій слабоалкогольний сильногазований "Водка - лимон" ємкістю 0,33 л., міцністю 7 % об., в кількості 4 пляшок, за ціною 11, 00 грн., виробник згідно етикетки: ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка". Ліцензія у даного суб'єкта на право здійснення роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями відсутня.
За результатами перевірки та встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 16 січня 2015 року № 0000022100, яким ФОП ОСОБА_5 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17 000, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції на підставі оскаржуваного рішення.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Частинами 35 та 36 статті 15 Закону передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру, а внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Згідно абзацу дев'ятого частини 2 статті 17 Закону у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Відповідно до абзаців 21, 22 статті 1 Закону місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Слід зазначити, що метою правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів є забезпечення контролю за їх виробництвом і обігом. Нарівні з місцями виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, які вказуються у ліцензіях на право здійснення відповідних видів діяльності, законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання у Єдиному державному реєстрі для забезпечення повного контролю за процесом виробництва і реалізації підакцизної продукції.
Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються до суб'єктів господарювання, якщо в процесі виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями алкогольні напої зберігаються у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
Разом з тим, попередні судові інстанції не перевірили належним чином чи був позивач суб'єктом правопорушення, оскільки як зазначав під час судового процесу позивач, алкогольні напої, що знаходились у павільйоні за адресою: АДРЕСА_1, не призначались для подальшої реалізації, ліцензія на здійснення торгівлі алкогольними напоями у нього відсутня.
Для перевірки вказаної обставини, судам слід було перевірити всі докази в сукупності та взаємозв'язку, зокрема, чи були цінники на алкогольних напоях, первинні документи, що підтверджують факт придбання товарної партії алкогольних напоїв, пояснення продавців та перевіряючих. При цьому, поза межами дослідження судами лишилися причини зміни пояснень продавця та позивача щодо мети використання алкогольних напоїв, оскільки під час перевірки та наданні пояснень слідчим органам такі особи зазначали, що алкогольні напої зберігаються з метою подальшої реалізації, а під час судового розгляду зазначали, що такі напої придбавались продавцем для власних потреб.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
О.А. Веденяпін
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко