903/238/23 Про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - 10.01.2024 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів: Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л., Василишин А. Р.) та касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Романовського Тараса Леонідовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів: Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л., Василишин А.Р.) та рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 (суддя Кравчук А. М.) у справі

за позовом Луцької міської ради до фізичної особи-підприємця Романовського Тараса Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Куклинської сільської ради Ященко Віталій Олегович, про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

позивача - Іщик В. А.,

відповідача - Андріяш Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У 2023 році Луцька міська рада звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Романовського Т. Л. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка В. О. (далі - державний реєстратор Ященко В. О.) від 11.09.2020 № 54022231 та про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою комунальної власності у АДРЕСА_1, шляхом знесення зовнішніх сходів, які прибудовані до об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2156650607101.

2. На обґрунтування позову зазначено, що на АДРЕСА_1 проведена реконструкція приміщення колишньої квартири № 45 за відсутності відповідної дозвільної містобудівної документації. На підставі рішення державного реєстратора Ященка В. О. змінено тип об`єкта нерухомого майна з квартири на торгово-офісний заклад. Наразі відповідач є власником спірного об`єкта нерухомого майна, до якого також незаконно встановлено зовнішні сходи на земельній ділянці комунальної власності, чим порушено права територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради на користування цією земельною ділянкою.

3. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, зокрема, що не є належним відповідачем за цим позовом, оскільки не звертався до державного реєстратора щодо прийняття оспорюваного рішення та не споруджував зовнішніх сходів, вимогу про знесення котрих заявлено позивачем. Водночас зовнішні сходи - це невід`ємна складова придбаного відповідачем об`єкта нерухомого майна. Саме в такому вигляді, з такими технічними характеристиками було придбане торгово-офісне приміщення, що відображено в договорі купівлі-продажу та технічному паспорті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 13.10.2020 комісією Луцької міської ради з питань виявлення та запобігання незаконного будівництва, яка створена на підставі рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2020 № 525-1, проведено огляд об`єкта будівництва торгово-офісного закладу на АДРЕСА_1.

5. За результатами вказаного огляду складено акт комісійного огляду, згідно з яким станом на 13.10.2020 на АДРЕСА_1 проведена реконструкція приміщення колишньої квартири № 45 з втручанням у несучі конструкції на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку. Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради за вказаною адресою містобудівна документація не видавалася. Як зазначено в акті, відділом ДАБК Луцької міської ради на вказані роботи дозвільні документи не реєструвались, що свідчить про їх незаконність (самочинне будівництво).

6. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 11.09.2020 державним реєстратором Ященком В. О. на підставі технічного паспорта та висновку від 09.09.2020 на АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на торгово-офісний заклад.

7. У технічному паспорті, який став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію від 11.09.2020 з індексним номером 54022231, відображені сходи.

8. Державний реєстратор Ященко В. О. здійснив державну реєстрацію змін, а саме: змінено тип об`єкта нерухомого майна з квартири на торгово-офісний заклад; загальну площу об`єкта нерухомості з 29.5 на 32.9 кв. м.; адресу з "АДРЕСА_1" на "АДРЕСА_1.

9. В акті 20.04.2021 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Ященка В. О. встановлено, що для проведення державної реєстрації змін були подані такі документи: висновок про технічний стан об`єкта нерухомого майна від 09.09.2020 № 481, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Буд Проект"; технічний паспорт на торгово-офісне приміщення, виготовлений цим же товариством 09.09.2020, реєстровий № 3899-2020.

10. Указаною перевіркою встановлено, що заявником не було подано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, державний реєстратор Ященко В. О. не витребував документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та внесені зміни до технічних показників об`єкта нерухомого майна на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства.

11. Наразі власником спірного об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2156650607101 на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі укладеного із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу.

Короткий зміст судових рішень

12. 17.05.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення про задоволення позову.

13. Рішення мотивоване тим, що однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є подання документів, що підтверджують права на земельну ділянку, яких відповідач не має, що свідчить про незаконність проведення реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. ОСОБА_1 є власником спірного об`єкта нерухомого майна, до якого незаконно встановлено зовнішні сходи на земельній ділянці комунальної власності всупереч законодавству, та порушено права територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради, адже таким чином створено перешкоди у користуванні комунальним майном.

14. 26.09.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора і закрив провадження у справі в цій частині; змінив резолютивну частину рішення в частині розподілу судового збору; в решті рішення залишив без змін.

15. За висновком суду апеляційної інстанції спірні правовідносини щодо першої позовної вимоги обумовлені реалізацією позивачем повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, яким у цьому випадку є відповідач, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак, і публічно-правову природу таких правовідносин.

16. Що ж до іншої позовної вимоги, то суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна, належить територіальній громаді міста Луцька, рішення щодо передачі у власність або користування цією земельною ділянкою не приймалось. Розташоване на ній нерухоме майно є самочинно збудованим об`єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста Луцька на розпорядження та користування цією земельною ділянкою, а тому самочинно збудований об`єкт - зовнішні сходи на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, повинен бути знесений.

Короткий зміст касаційних скарг

17. У касаційній скарзі Луцька міська рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі і в частині зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції щодо розподілу судового збору та в цих частинах залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18. Позивач не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про публічно-правову природу спірних правовідносин щодо першої позовної вимоги, вказуючи, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна, до якого протиправно встановлено сходи, а тому Луцька міська рада змушена була звернутися до суду за захистом прав мешканців Луцької міської територіальної громади як власника земельної ділянки шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення державного реєстратора Ященка В. О. та знесення незаконної прибудови.

19. У касаційній скарзі фізична особа-підприємець Романовський Т. Л. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволеної вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову в позові.

20. Відповідач зазначає, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та безпідставно надали належному йому торгово-офісному приміщенню статус самочинного будівництва, право власності на яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому відповідач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми у подібних правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги Луцької міської ради

21. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

23. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

24. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

25. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

27. У статті 20 ГПК України наведено перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Зокрема, господарськими судами розглядаються справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

28. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. У частині першій статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, в якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

30. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

31. Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

32. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

33. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

35. Заявляючи вимогу про скасування рішення державного реєстратора Ященка В. О., Луцька міська рада, зокрема, вказувала, що комісією Луцької міської ради з питань виявлення та запобігання незаконного будівництва проведено огляд належного відповідачу торгово-офісного закладу та встановлено факт проведення реконструкції приміщення колишньої квартири з втручанням у несучі конструкції на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку. За твердженнями позивача, така реконструкція є незаконною, оскільки здійснена за відсутності відповідних дозвільних документів.

36. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

37. Отже, спірні правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією органом місцевого самоврядування та його виконавчими органами повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак, і публічно-правову природу таких правовідносин.

38. При цьому позивач - орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, в адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист інтересів держави.

39. За змістом статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

40. Крім того, позовні вимоги, що ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб`єкта, наділеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності в особи, яка звернулася за державною реєстрацією, дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції приміщення колишньої квартири є похідними і тому підлягають розгляду у тому ж порядку, що і основна вимога, тобто у цьому випадку - у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 522/6962/18.

41. Тож суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі в частині позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Щодо касаційної скарги фізичної особи-підприємця Романовського Т. Л.

42. За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

43. Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

44. В силу статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

45. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

46. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

47. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

48. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

49. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

50. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є власником реконструйованого об`єкта нерухомого майна, до якого здійснено прибудову, а саме: встановлені зовнішні сходи на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради. При цьому суди також встановили, що земельна ділянка не надавалася будь-яким особам у власність чи користування для здійснення цієї прибудови.

Тому відновлення порушених прав позивача можливе шляхом знесення цієї прибудови.

51. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовну вимогу Луцької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності у АДРЕСА_1 шляхом знесення зовнішніх сходів, розміщених на цій ділянці і прибудованих до належного відповідачу об`єкта нерухомого майна.

52. Оскільки станом на момент розгляду справи перешкоди у користуванні земельною ділянкою вчиняються саме фізичною особою-підприємцем Романовським Т. Л., який володіє об`єктом нерухомості, до якого прибудовані сходи, правильним є висновок судів, що саме ця особа є належним відповідачем за цієї позовною вимогою.

53. Що ж до доводів відповідача про те, що суди безпідставно надали належному йому торгово-офісному приміщенню статус самочинного будівництва, необхідно зазначити, що вимога Луцької міської ради щодо знесення стосується лише зовнішніх сходів, які без відповідних правових підстав прибудовані до належному відповідачу об`єкта та розміщені на земельній ділянці комунальної власності. Ця вимога була задоволена судами і є предметом цього касаційного перегляду. Водночас в межах цього провадження правомірність здійсненої реконструкції квартири у торгово-офісне приміщення не розглядається.

54. Крім того, Верховний Суд не бере до уваги інші аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій і не стосуються неправильного застосування цими судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, а саме пунктом 3 наведеної норми, на який посилався відповідач при зверненні з касаційною скаргою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Зважаючи на те, що доводи скаржників не підтвердилися, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.