911/266/22 Про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу товариства, визначення розмірів часток учасників товариства - 10.01.2024 Прийняття

У листопаді 2022 року Фізична особа - підприємець Рарок Марія Анатоліївна (далі - ФОП Рарок М. А.) звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях), у якому просила суд:

- зобов`язати внести зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 19.10.2017 № 1246 (далі - договір оренди від 10.10.2017 № 1246) шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 19.10.2017 по 19.10.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації";

- скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення відповідно до пункту 10.11 договору від 19.10.2017 № 1246.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі частини 3 статті 9 та частини 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ договір оренди від 10.10.2017 № 1246 підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього, оскільки був укладений на строк, що становить менше 5 років.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба").

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у вересні 2023 року ФОП Рарок М. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 921/601/22 за касаційною скаргою ФОП Рарок М. А. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2023 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.12.2023.

ДП "Укрриба" у поясненнях до касаційної скарги, поданих через підсистему "Електронний суд", зазначає, що позовні вимоги в частині внесення зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 19.10.2017 № 1246 шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції: "Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 19.10.2017 по 19.10.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації" підлягають задоволенню, оскільки гідротехнічні споруди рибогосподарських технічних водойм (ставу) Матвіївці 1, Матвіївці 2, Піщатинці 1 не є захисними.

Просить розглядати касаційну скаргу без участі його представника.

РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у відзиві на касаційну скаргу, поданому засобами поштового зв`язку, посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та просить залишити їх без змін.

19.12.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшло додаткове обґрунтування ФОП Рарок М. А. до касаційної скарги.

З огляду на зміст зазначеного додаткового обґрунтування, фактично воно є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України без клопотання про його поновлення, а тому таке додаткове обґрунтування залишається Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2023 оголошено перерву у справі № 921/601/22 за касаційною скаргою ФОП Рарок М. А. до 10.01.2024.

ДП "Укрриба" у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ДП "Укрриба" ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та наявність клопотання ДП "Укрриба" про розгляд касаційної скарги без участі його представника, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ДП "Укрриба".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ФОП Рарок М. А. та РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі - РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, орендодавець) та ФОП Рарок М. А. (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1, інвентарний номер 0286, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ469 (у т. ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 2, інвентарний номер 0317, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ470 (у т. ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск); гідротехнічні споруди ставу Піщатинці 1, інвентарний номер 0261, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ477 (в т. ч. контурна дамба, роздільна дамба, водовипуск, водонапуск, водопостачальний канал), розташовані у Тернопільській області Шумському районі на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад, та які перебувають на балансі ДП "Укрриба" (балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017 і становить за незалежною оцінкою 422 580, 00 грн без податку на додану вартість (пункт 1.1).

Майно передається в оренду з метою прісноводного рибництва (аквакультура). Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком балансоутримувача та орендаря (пункти 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі майна.

За змістом пунктів 3.1, 3.6, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (вересень 2017 року) 3 588, 34 грн, яка перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2020 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пунктів 10.3, 10.4 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Пунктами 10.9, 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

19.10.2017 між сторонами договору оренди від 19.10.2017 № 1246 та ДП "Укрриба" (балансоутримувач) підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування гідротехнічні споруди ставу Матвіївці 1, ставу Матвіївці 2 та ставу Піщатинці 1, розташовані у Тернопільській області Шумському районі на території Матвіївської та Піщатинської сільських рад. Згідно із цим актом стан майна на момент укладення договору є придатним для риборозведення та потребує проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком балансоутримувача та орендаря.

03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ (157-20) , який набрав чинності з 27.12.2019 та введено в дію з 01.02.2020.

До закінчення дії договору оренди ФОП Рарок М. А. звернулась до відповідача з заявами від 17.07.2020 та від 07.08.2020 про внесення зміни до пункту 10.1 договору оренди в частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) , посилаючись на положення частини 3 статті 9, частини 4 статті 16 зазначеного Закону та пункти 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (483-2020-п) (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна). У заяві від 17.07.2020 ФОП Рарок М. А. звернула увагу, що орендовані гідротехнічні споруди не є гідротехнічними спорудами захисного характеру.

У відповіді на зазначені листи відповідач повідомив ФОП Рарок М. А. (лист № 18-112-01609 від 21.08.2020), що відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об`єктом оренди. А також зазначив, що з метою розблокування оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми Фондом державного майна України розроблено проект закону щодо внесення змін до абзацу 20 пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. А також повідомив про звернення до Фонду державного майна України (лист від 18.08.2020 № 01-112-01583) про надання роз`яснень щодо оренди гідротехнічних споруд з врахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

У відповіді на лист РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 18.08.2020 № 01-112-01583 Фонд державного майна України (лист від 22.09.2020 № 10-16-18982) зазначив, що статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, які саме об`єкти не можуть бути об`єктами оренди, зокрема, не можуть бути об`єктом оренди гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, а тому укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим. Також повідомив про наявність проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення державної політики управління та приватизації об`єктів державної і комунальної власності, а також інституційних засад діяльності Фонду державного майна України", яким передбачено внесення змін до абзацу 20 пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, а саме зазначений абзац після слів "гідротехнічні захисні споруди" доповнити словами "(крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми)".

Наказом РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 15.09.2020 № 91 "Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди" на підставі положень абзацу 2 частини 1 статті 19, абзацу 2 частини 1 статті 7, абзацу 20 пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна відмовлено ФОП Рарок М. А. у продовженні договору оренди на користування державним майном, що перебуває на балансі ДП "Укрриба".

РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, враховуючи закінчення терміну дії договору оренди, звернулося листом-вимогою від 15.09.2020 № 18-112-01770 до ФОП Рарок М. А. та до ДП "Укрриба" про повернення відповідно до пунктів 10.9, 10.10 договору оренди від 19.10.2017 орендованого майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з дня отримання листа.

Відмова РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у задоволенні пропозиції орендаря про внесення змін до договору оренди від 19.10.2017 № 1246 щодо збільшення строку його дії на 5 років стала підставою для звернення ФОП Рарок М. А. до суду з позовом.

ФОП Рарок М. А., звертаючись до суду з позовними вимогами до РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про зобов`язання внести зміни до договору оренди від 19.10.2017 шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції та скасування нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення відповідно до пункту 10.11 договору оренди, обґрунтувала їх тим, що договір оренди укладено на строк менше ніж 5 років, а тому відповідно до положень частини 3 статті 9, частини 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив із того, що орендовані позивачем гідротехнічні споруди відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не можуть бути об`єктом оренди. Також суд першої інстанції вважав обраний позивачем спосіб захисту неефективним, оскільки позивач не виклав умови договору оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Разом з цим, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення, оскільки такий спосіб захисту не передбачено ні законом, ні договором, та не є ефективним способом захисту.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ФОП Рарок М. А. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, при цьому підставу касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій обґрунтовує лише в частині відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції.

Так, вказуючи на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ФОП Рарок М. А. у поданій касаційній скарзі послалась на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна у подібних правовідносинах.

За доводами касаційної скарги у зв`язку з набранням чинності нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) у позивача виникло право на приведення договору оренди від 19.10.2017 № 1246 в частині строку його дії, у відповідність до вимог цього Закону.

Також скаржник зазначає, що гідротехнічні споруди на рибогосподарських технологічних водоймах, які призначені для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури, не є захисними та можуть бути об`єктом оренди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір оренди від 19.10.2017 № 1246 укладено між відповідачем та ФОП Рарок М. А. на строк 2 роки та 11 місяців (з 19.10.2017 по 18.09.2020).

Під час дії цього договору прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) , який набрав чинності з 27.12.2019 та введено в дію з 01.02.2020.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Водночас, статтею 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, яка визначає особливості укладення договору оренди державного і комунального майна та внесення змін до нього, передбачено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується, зокрема, Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами (частина 1).

Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною 3 статті 9 цього Закону (частина 4).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (483-2020-п) "Про Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, положення якого визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) .

У поданій касаційній скарзі, ФОП Рарок М. А. зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна у подібних правовідносинах.

У контексті доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна у подібних правовідносинах Суд зазначає наступне.

Верховним Судом у справі № 921/604/20 (постанова від 13.10.2021) у аналогічних правовідносинах сформовано висновок щодо застосування пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, зі змісту якого вбачається наступне.

Пункт 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна структурно знаходиться в розділі "Внесення змін до договору оренди" та пов`язаний, насамперед, з положеннями статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

При цьому порядок та умови зміни строку оренди у разі, якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною 3 статті 9 цього Закону, визначені саме пунктом 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, за змістом якого, зокрема, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Системний аналіз положень пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна дозволяє дійти таких висновків.

По-перше, вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) , а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин.

По-друге, у цьому пункті нормативно закріплено як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання наступних критеріїв:

а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років;

б) договір з моменту укладення не продовжувався;

в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

г) право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

По-третє, відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

По-четверте, вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін:

а) викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Так, примірні договори оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його відокремленого структурного підрозділу та оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820 (820-2020-п) .

б) перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати встановленому у частині 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ мінімальному п`ятирічному строку з моменту підписання відповідного акта.

в) викладений у новій редакції договір оренди державного або комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у випадках, передбачених законодавством.

Загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Подібним чином врегульовано підстави для зміни або розірвання договору в статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зміни до договору оренди державного майна можуть бути внесені на підставі рішення суду, зокрема, за умови, що такі зміни вносяться з дотриманням визначеного законодавством порядку внесення таких змін, зокрема, викладення договору оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій не встановлено обставин викладення умов договору оренди в новій редакції, що свідчить про недотримання позивачем положень пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна та статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ при зверненні до орендодавця з пропозицією внесення відповідних змін.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову, ураховуючи відсутність доказів викладення умов договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції, у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.10.2021 у справі № 921/604/20 та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Разом з цим, за приписами пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (у редакції, чинній на час звернення позивача із листами від 17.07.2020 та від 07.08.2020, надання відповідачем відповіді та розгляду спору в суді першої інстанції) не можуть бути об`єктами оренди гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та включені до Переліку таких об`єктів.

Отже висновок суду першої інстанції про, те що орендовані позивачем гідротехнічні споруди відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ не можуть бути об`єктом оренди є правильним.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури" від 21.03.2023 № 2989-IX, який набрав чинності з 28.04.2023, внесено зміни у тому числі до пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, відповідно до якого не можуть бути об`єктами оренди, зокрема, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури), об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем (абзац 20).

Разом з цим, набрання чинності зазначеними змінами у законодавстві під час перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції не спростовує правильні висновки суду апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін, про відсутність підстав у суду першої інстанції для задоволення позовної вимоги про зобов`язання РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди шляхом викладення пункту 10.1 договору у новій редакції.

Посилання ФОП Рарок М. А. у касаційній скарзі на статтю 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, у наведеній вище новій редакції, не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

ФОП Рарок М. А. підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у поданій касаційній скарзі зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У поданій касаційній скарзі ФОП Рарок М. А. зазначає про необхідність формування висновків Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.

Як вже зазначалося вище, правовий висновок щодо застосування пункту 125 зазначеного Порядку передачі в оренду державного та комунального майна при вирішення судами спорів про внесення змін до договорів оренди державного майна наведено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/601/20.

При цьому, висновки судів попередніх інстанцій у справі № 921/601/22, що розглядається, відповідають висновку Верховного Суду у наведеній справі.

Разом з цим, положення статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ регулюють порядок продовження договору оренди. Однак з огляду на предмет та підстави заявленого позивачем позову, відступні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання.

Таким чином, доводи ФОП Рарок М. А., викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними обставинами.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін, з мотивів викладених у цій постанові.