9901/547/19 Про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у частині невідповідності судді господарського суду - 23.09.2020 Прийняття

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішення ВККС України від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19, яким її як суддю Господарського суду міста Києва визнано такою, що відповідає займаній посаді, в частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням (абзац 3 резолютивної частини) прийнято з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, частини п`ятої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 6 пункту 4.10.1 Регламенту ВККС України.

Так, ОСОБА_1 зазначила, що при проведенні кваліфікаційного оцінювання ВККС України прийнято до розгляду висновок Громадської ради доброчесності щодо неї від 30 травня 2019 року, який надійшов після початку проведення співбесіди (тобто під час її проведення). Абзац 6 пункту 4.10.1 Регламенту ВККС України встановлює імперативний наслідок подання Громадською радою доброчесності висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності після початку проведення співбесіди, а саме такий висновок не приймається Комісією до розгляду. Вважає безпідставним прийняття висновку Громадської ради доброчесності через десять місяців після оголошення перерви у співбесіді тільки внаслідок того, що такий висновок формально подано до початку засідання 31 травня 2019 року, оскільки подання такого б висновку в засіданні 23 липня 2018 року (тобто процесі першого засідання, але після його початку) обумовило б неприйняття його до розгляду ВККС України у відповідності до абзацу 6 пункту 4.10.1 Регламенту ВККС України.

Крім того, посилається на те, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Регламентом ВККС України, не встановлено обставин, які б спричиняли зміну строку подання Громадською радою доброчесності висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності в межах кваліфікаційного оцінювання. Закінчення строку реалізації Громадською радою доброчесності права на подання висновку обумовлює відповідно припинення такого права та неможливість виникнення його знову внаслідок організаційних моментів у проведенні співбесіди із суддею, таких як оголошення перерви. При цьому, зазначає, що у період з дати оголошення про призначення кваліфікаційного оцінювання (01 лютого 2018 року) до дати початку проведення співбесіди (23 липня 2018 року) не існувало об`єктивних перешкод у вчиненні Громадською радою доброчесності своїх повноважень.

Наголошує, що тільки при дотриманні Громадською радою доброчесності строку подання висновку, а ВККС України - порядку прийняття означеного висновку, останній може вважатись "наявним" та відповідно обумовлювати виникнення підстав для особливого порядку набрання рішенням Комісії чинності.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що правове регулювання спірних правовідносин свідчить про невірне тлумачення та суб`єктивне розуміння позивачем норм, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді. Натомість обставини спірних правовідносин вказують на відповідність проведення кваліфікаційного оцінювання позивача вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і Регламенту, що дає підстави для висновку про відсутність порушення її прав та інтересів, і відповідно про законність прийнятого Комісією рішення від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 в частині визначення порядку набрання ним чинності. Зазначає, що оскільки Громадська рада доброчесності склала висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, то за приписами абзацу другого частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя необхідним є проведення пленарного засідання Комісії. Водночас рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді може бути ухвалено колегією Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку Громадської ради доброчесності. Зазначає, що рішення ВККС України відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

У відповіді на відзив представник позивача наголошує на тому, що висновок Громадської ради доброчесності від 30 травня 2019 року не підлягав прийняттю ВККС України до розгляду згідно з абзацом 6 пункту 4.10.1 Регламенту ВККС України, адже такий висновок не відповідав вимогам Регламенту та відповідно не міг вплинути на порядок набрання чинності рішенням ВККС України від 06 серпня 2019 року про відповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді. Відтак, вважає дії відповідача щодо прийняття вказаного висновку до розгляду протиправними та такими, що суперечать Регламенту ВККС України. Крім того, наголошує, що в рішенні відповідача не міститься посилання на визначені законом підстави прийняття та розгляду висновку Громадської ради доброчесності відносно позивача та, як наслідок не вказано підстав та мотивів визначення порядку набрання чинності рішенням Комісії від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 відповідно до абзацу 3 пункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України, що в свою чергу свідчить про невідповідність зазначеного рішення пункту 4 частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Представник позивача у додаткових поясненнях до позову від 18 грудня 2019 року, серед іншого, зазначає, що тільки при дотриманні Громадською радою доброчесності строку подання висновку, а ВККС України - порядку прийняття означеного висновку (шляхом прийняття відповідного протокольного рішення), висновок Громадської ради доброчесності може вважатися юридично "наявним" та відповідно обумовлювати виникнення підстав для особливого порядку набрання рішенням Комісії чинності. Крім того, зазначає, що відповідачем було порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, що є самостійною підставою для його скасування.

Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями від 18 жовтня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н. М.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року визнано поважними підстави пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із позовом до ВККС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення у частині. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до ВККС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення у частині. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення у частині. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін на 19 листопада 2019 року о 09 год 30 хв.

19 листопада 2019 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю складу судової колегії.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18 грудня 2019 року о 10 год 10 хв.

18 грудня 2019 року розгляд справи відкладено, справу призначено до розгляду на 22 січня 2020 року о 10 год 00 хв.

22 січня 2020 року розгляд справи відкладено, оскільки відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, справу призначено до розгляду на 19 лютого 2020 року о 09 год 30 хв.

19 лютого 2020 року розгляд справи відкладено, справу призначено до розгляду на 08 квітня 2020 року о 09 год 30 хв.

08 квітня 2020 року у зв`язку з неможливістю сформувати склад колегії суддів (знаходження судді Мартинюк Н. М. у відпустці) розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення у частині не відбувся.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 05 травня 2020 року о 10 год 30 хв.

05 травня 2020 року у зв`язку з неможливістю сформувати склад колегії суддів (знаходження судді Єресько Л. О. у відпустці) розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення у частині не відбувся.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01 липня 2020 року о 09 год 30 хв.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року № 1114/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 9901/547/19 у зв`язку з відпусткою судді Єресько Л. О., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Жука А. В., Мартинюк Н. М., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 9901/547/19.

01 липня 2020 року розгляд справи відкладено до отримання висновку Великої Палати Верховного Суду в аналогічній справі задля єдності судової практики та наступне судове засідання призначене на 23 вересня 2020 року о 09 год 30 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, застосування норм права та мотиви прийнятого рішення

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.

Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046/20140 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Донецької області строком на п`ять років.

Указом Президента України від 06 червня 2011 року № 644/2011 (644/2011) ОСОБА_1 переведено в межах п`ятирічного строку на роботу на посаду судді господарського суду міста Києва.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії від 26 червня 2018 року № 152/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 19 квітня 2018 року, зокрема, судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1, яку допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

30 травня 2019 року електронною поштою на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності, затверджений 30 травня 2019 року, про невідповідність судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Відповідно до витягу із протоколу № 224 засідання ВККС України у складі колегії від 31 травня 2019 року (початок засідання 09 год 40 хв) затверджено порядок денний: про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді; про продовження проведення співбесіди за результатами дослідження досьє суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді (а.с. 202-203 т. 1).

Відповідно до вказаного вище протоколу від судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення співбесіди у зв`язку з хворобою дитини. Протокольним рішенням оголошено перерву у проведенні співбесіди з суддею господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із протоколу № 351 засідання ВККС України у складі колегії від 06 серпня 2019 року (початок засідання 10 год 55 хв) затверджено порядок денний: про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді (а.с. 204-206 т. 1).

Відповідно до вказаного вище протоколу до зали засідання запрошено суддю ОСОБА_1, члени Комісії поставили їй запитання з метою уточнення інформації, наявної у матеріалах досьє та висновку Громадської ради доброчесності. ОСОБА_1 відповіла на поставлені запитання та надала роз`яснення стосовно відомостей, наявних у матеріалах досьє та висновку Громадської ради доброчесності. Головуючий оголосив про завершення співбесіди з суддею господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

Представники Громадської ради доброчесності на засідання Комісії не з`явилися.

06 серпня 2019 року Комісія прийняла рішення № 724/ко-19, в якому: 1) визначила, що суддя господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 784,375 бала; 2) визнала суддю господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді; 3) зазначила, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу 3 підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України.

Зі змісту оскаржуваного рішення Комісії від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 убачається, що на стадії другого етапу кваліфікаційного оцінювання Комісією досліджено досьє судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 та 06 серпня 2019 року проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли за результатами дослідження досьє. Зокрема, обговорено обставини, вказані у висновку Громадської ради доброчесності, досліджено інформацію, яка міститься в матеріалах досьє.

Також зазначено, що Комісією у складі колегії всебічно і повно досліджено пояснення кандидата та дані, що містяться в суддівському досьє та копіях наданих документів, і визнано, що вони є переконливими та такими, що спростовують доводи Громадської ради доброчесності.

Отже, дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах досьє, надані усні та письмові пояснення судді та додані до них документи, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів та відповідність судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді.

У мотивувальній частині спірного рішення Комісія посилається на підпункт 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України та зазначає, що за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.

Позивачка, вважаючи, що Комісія протиправно ухвалила спірне рішення в частині порядку набрання ним чинності (абзац 3 резолютивної частини рішення), звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) (далі - Закон № 1401-VIII (1401-19) ) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII (1401-19) , оцінюється колегіями ВККС України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС України.

За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).

Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС України. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівське досьє має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

У свою чергу Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів. Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради (частини перша, друга, п`ята статті 87 Закону № 1402-VІІІ).

Частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII передбачено, що Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

Відповідно до положень частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Згідно з пунктом 4.8 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді та пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затверджених рішенням ВККС України від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок Громадської ради доброчесності включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, підлягає обов`язковому дослідженню, тобто розгляду, відповідачем разом з іншими документами, які містяться в досьє кандидата на посаду судді (суддівському досьє).

29 грудня 2017 року ВККС України прийняла рішення № 140/зп-17, яким внесла зміни до Регламенту. Цим рішенням Регламент, зокрема, доповнено пунктом 4.10 під назвою "Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності".

Підпунктом 4.10.3. пункту 4.10 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України (у редакції, чинній на час прийняття висновку Громадською радою доброчесності) передбачалося, що інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4-5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання Громадською радою доброчесності зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/460/18 висловила правову позицію відносно того, що згідно з підпунктом 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту ВККС України відповідач фактично наділяє себе повноваженням, яке не передбачено Законом № 1402-VІІІ (1402-19) , зокрема, надає собі право залишати без розгляду інформацію або висновок, які були надані Громадською радою доброчесності, оскільки вказаним Законом не передбачено право ВККС України приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані Громадською радою доброчесності, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 29 грудня 2017 року № 140/зп-17 щодо внесення змін зокрема, до підпункту 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту ВККС України.

Підставою для встановлення особливого порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням на підставі положення підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України стала наявність висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Верховний Суд вважає, що у цьому спорі визначальним питанням, на яке потрібно відповісти, є питання про те, чи документ, який за формою, зовнішнім текстуальним вираженням називається висновок Громадської ради доброчесності, а зміст містить відомості, що мають відношення до предмета кваліфікаційного оцінювання, але при цьому поданий до колегії ВККС України поза строком, встановленим підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту (не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди), є тим актом, який колегія Комісії має оцінити з юридичної та фактичної сторони та за наслідками такої оцінки ігнорувати, не зважати на нього настільки, щоб ухвалити рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (частина перша статті 88 Закону № 1402-VІІІ), і водночас не виконувати абзац другий цієї частини про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Із аналізу наведених норм випливає, що у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС України є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.

З контексту наведеного нормативно-правового регулювання випливає, що Громадська рада доброчесності збирає, оцінює інформацію щодо судді та у строк не пізніше 10 днів до дня проведення співбесіди із суддею надсилає інформацію щодо нього або ж висновок про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до пункту 16 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

У пункті 19 цього ж Положення передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Правилам цього пункту кореспондують положення Регламенту ВККС України про строк надсилання висновку Громадською радою доброчесності, який має бути достатнім та необхідним для того, щоб суддя, який проходить кваліфікаційне оцінювання, мав можливість ознайомитися з такою інформацією та бути готовим до надання пояснень щодо обставин і фактів, викладених у висновку.

За результатами співбесіди ВККС України у складі колегії, виходячи з результатів співбесіди, надає оцінку інформації або висновку щодо судді та приймає рішення про підтвердження здатності або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Оцінювання судді за критеріями "компетентність", "професійна етика", "доброчесність" віднесено до виключних повноважень Комісії, яка з підстав та в порядку, передбачених статтею 88 Законом № 1402-VІІІ, ухвалює кінцеве та остаточне рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. У випадку якщо Громадська рада доброчесності у висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Отже, якщо виходити із положень Закону № 1402-VIII (1402-19) , які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо з положень частини першої статті 88 цього Закону в поєднанні з положеннями пункту 4.10, й зокрема підпункту 4.10.1 Регламенту ВККС України, то можна підсумувати, що колегія ВККС України може вчиняти низку дій та приймати рішення для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Саме колегія ВККС України наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. У процесі кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати - впливає чи не впливає висновок Громадської ради доброчесності або інформація цієї Ради на результат оцінювання, за умови, що висновок Громадської ради доброчесності поданий таким чином, що і суддя, і Комісія мали достатньо часу ознайомитися з ним й відповідним чином відреагувати на нього. У рамках цієї процедури колегія ВККС України може ухвалити рішення не розглядати висновок чи інформацію Громадської ради доброчесності, якщо вони подані, приміром, поза строком, встановленим підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту.

Як встановлено з матеріалів справи позивачу було відомо про існування висновку Громадської ради доброчесності, який надійшов 30 травня 2019 року, і під час проведення співбесіди 06 серпня 2019 року позивач надала роз`яснення стосовно відомостей, наявних у висновку Громадської ради доброчесності.

Із законодавчого визначення абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ випливає, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з`являється таке правове явище чи обставина, як висновок Громадської ради доброчесності, то тоді закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС України про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному судді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином й якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із цього законодавчого формулювання висновується, що саме ВККС України у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку Громадської ради доброчесності й дати відповідь на інші питання, пов`язані з цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але й стосовно його дійсності, достовірності, об`єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.

Гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ через запровадження умови про наявність висновку Громадської ради доброчесності щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку Громадської ради доброчесності одинадцятьма голосами членів ВККС України на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок Громадської ради доброчесності як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС України про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов`язує із самим тільки фактом негативного висновку Громадської ради доброчесності, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС України позитивного для судді рішення.

Із наведених вище законодавчих положень випливає також, що колегія ВККС України, коли ухвалює рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про підтвердження суддею здійснювати повноваження у відповідному суді, не задіює власних владних повноважень й не вдається до застосування якісних і кількісних критеріїв чи інших оцінних характеристик, власного розсуду, а лише відтворює, реалізує волю, веління, функцію норми закону. За цієї правової ситуації колегія ВККС України не здійснює своїх дискреційних повноважень.

Аналогійний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справах № 9901/381/19, № 9901/489/19.

Доводи позивача про те, що ВККС України в порушення порядку, передбаченого абзацом 6 підпункту 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту ВККС України, прийнято до розгляду висновок Громадської ради доброчесності, який надійшов після початку засідання з проведення із суддею ОСОБА_1 співбесіди, колегія суддів відхиляє, оскільки висновок від 30 травня 2019 року надійшов до початку засідання, призначеного на 31 травня 2019 року (31 травня 2019 року засідання не відбулось, у зв`язку з надходженням клопотання судді про відкладення співбесіди), та з врахуванням рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/460/18 від 25 червня 2019 року та внесених рішенням ВККС України від 02 липня 2019 року № 109/зп-19 змін до Регламенту, відповідач не наділений повноваженнями, які не передбачені законом, зокрема правом залишення без розгляду висновку Громадської ради доброчесності.

Згідно з частиною першою статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України (у редакції, яка була чинна на момент подання Громадською радою доброчесності висновку від 30 травня 2019 року), за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.

У Регламенті ВККС України, редакція якого набула чинності на момент засідання 06 серпня 2019 року щодо проведення співбесіди з суддею господарського суду міста Києва ОСОБА_1, аналогічні приписи встановлені у підпункті 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України.

Підпункт 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України повністю узгоджується з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ. Ця норма Регламенту відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону, прийнята на підставі Закону і на виконання Закону.

Аналіз наведених положень частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ і підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності, незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії, необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії у пленарному складі.

Наведене обумовлено, зокрема, й повноваженнями Комісії у пленарному складі перевірити обґрунтованість рішення Комісії у складі колегії про залишення висновку Громадської ради доброчесності без розгляду.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури вчинення певної дії необхідно розуміти не як вимоги до самої дії, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх вчинення. Дефектні процедури, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект робить дії протиправними.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 9901/556/19.

З огляду на наведене, ураховуючи надання Громадською радою доброчесності висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія у складі колегії правомірно винесла питання щодо підтримки прийнятого нею рішення про відповідність судді займаній посаді на розгляд Комісії у пленарному складі.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, оскільки спірне рішення в частині порядку його оскарження Комісія прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання рішення ВККС України від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 щодо кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що набрало законної сили з моменту прийняття; визнання судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що підтвердила відповідність займаній посаді судді, оскільки це похідні вимоги, вирішення яких залежить від основної вимоги, а саме: про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 06 серпня 2019 року № 724/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням.