Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за його скаргою до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними, встановила:

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії Управління ПФУ щодо призначення пенсії без повного врахування заробітної плати, отриманої ним за час перебування у зоні відчуження у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також зобов'язати провести перерахунок пенсії. На обґрунтування своїх вимог скаржник послався на помилкове тлумачення відповідачем терміну "календарний місяць".

Кролевецький районний суд Сумської області рішенням від 30 вересня 2004 року вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Апеляційний суд Сумської області рішенням від 21 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2006 року, скасував рішення суду першої інстанції та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

У скарзі ОСОБА_1 порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій із залишенням без змін рішення суду першої інстанції. На обґрунтування скарги він послався на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а також додав ухвали Верховного Суду України від 15 травня 2007 року, Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2006 року, 13 лютого та 12 квітня 2007 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наведеного нижче.

Згідно зі статтею 57 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців, а у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць із додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

У наведеній нормі права встановлено правило визначення середнього заробітку для обчислення пенсії громадянам, які пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення: більше 12 місяців; менше 12 місяців, але більше одного місяця; менше одного календарного місяця, але не сформульовано прямо відповідного правила стосовно тих осіб, які працювали на цих територіях у двох календарних місяцях підряд, але в кожному з них - менше місяця.

Водночас аналіз правил, установлених для визначення середнього заробітку осіб, які пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, але більше або менше одного календарного місяця, дає підстави для висновку, що шляхом послідовного застосування обох цих правил визначається середній заробіток осіб, які працювали на цих територіях у двох календарних місяцях підряд, але в кожному з них - менше місяця. При цьому календарним вважається місяць за календарем (січень, лютий, березень і т. д.), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад, з 1-го по 31 січня).

Законом передбачено, що у випадках, коли особа пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць із додаванням до заробітку на основній роботі. Таким чином, якщо особа працювала на територіях радіоактивного забруднення у двох календарних місяцях підряд, але в кожному з них - менше місяця, середній заробіток для обчислення пенсії цієї особи визначається шляхом додавання заробітку за кожен із цих місяців до заробітку на основній роботі з наступним діленням отриманої суми на два.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 був відряджений до м. Чорнобиля згідно з наказом по Сумській обласній санітарно-епідеміологічній станції від 25 червня 1986 року N 132, де з 27 червня по 6 липня 1986 року виконував протиепідемічні заходи.

Апеляційний суд, із рішенням якого погодився касаційний суд, дійшов помилкового висновку, що при обчисленні пенсії позивача необхідно враховувати його заробітну плату лише за липень (з 1-го по 31 число) 1986 року. При цьому суд не взяв до уваги, що позивач працював на територіях радіоактивного забруднення і в червні того самого року.

Суд першої інстанції також неправильно витлумачив поняття "календарний місяць", вказавши, що його треба розуміти не як повний місяць у календарних днях з 1-го по 31 (30) число, а як місяць в календарних днях, але з часу настання події, факту, вчинення певних дій.

За наведених обставин усі ухвалені у справі судові рішення не є законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 30 вересня 2004 року, рішення апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2005 року та ухвалу Вищого адміністративний суду України від 6 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.