924/419/24 Про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 30.07.2025 Прийняття

6. 23.06.2025 (через систему "Електронний суд", у межах п`ятиденного строку після ухвалення постанови) представник відповідача - адвокатка Школьна Я.С. звернулася до Верховного Суду з заявою про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої просить Суд вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 840 євро, що за курсом НБУ на день винесення постанови становить 40 370,40 грн, між сторонами у цій справі, понесених у суді касаційної інстанцій. Разом із заявою про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ордер АІ № 1887864 від 05.05.2025, виданий адвокату Школьній Я.С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, Додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, платіжну інструкцію №1 від 12.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №05/06-25 від 05.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №16/06-25 від 17.06.2025 на суму 420 євро.

7. Верховний Суд ухвалою від 21.07.2025 призначив до розгляду заяву про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/419/24 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

8. Від представника позивача 25.07.2025 надійшли заперечення на заяву про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких представник позивача просить Суд зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 100 євро, що за курсом НБУ на день винесення постанови касаційного суду становить 4 806,75 грн.

9. Розглянувши заяву представника відповідача - адвокатки Школьної Я.С. та заперечення на неї колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення з огляду на таке.

10. Згідно з частиною першою статті 244 ГПК України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

11. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 цього ж Кодексу однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

12. За змістом частини першої та третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

13. Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

14. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

15. Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

16. Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 цього ж Кодексу для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення цих витрат.

18. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

19. Факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

20. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) однією з підстав виникнення представництва є договір.

21. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

22. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

23. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

24. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

25. За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

26. Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

27. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема, у Главі 63 ЦК України (435-15) . Зокрема стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України (435-15) регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

28. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

29. Отже, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається у письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України (435-15) ; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна у договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) ; відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

30. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

32. Водночас за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

33. Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

35. На підтвердження обставин понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у суді касаційної інстанції та розміру цих витрат адвокатка Школьна Я.С. надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ордер АІ № 1887864 від 05.05.2025, виданий адвокату Школьній Я.С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, Додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, платіжну інструкцію №1 від 12.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №05/06-25 від 05.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №16/06-25 від 17.06.2025 на суму 420 євро.

36. Як вбачається з самого договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. Так, згідно з Додатком № 3 до договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, сторони дійшли згоди та встановили наступний розмір та порядок сплати грошової винагороди адвоката: 2.1 За послуги зазначені у п.1 (представництво інтересів клієнта у справі № 924/419/24 у Верховному Суді) - 840 євро, що сплачується на підставі рахунків адвоката в наступному порядку: 420 євро сплачуються клієнтом протягом п`яти днів з моменту укладення цього Додатку та 420 євро сплачуються клієнтом протягом п`яти днів з моменту завершення касаційного розгляду справи № 924/419/24.

37. Представництво інтересів відповідача у Верховному Суді у цій справі здійснювала адвокатка Школьна Я.С. Адвокатка Школьна Я.С. на підтвердження своїх повноважень у Верховному Суді долучала ордер АІ № 1887864 від 05.05.2025, виданий адвокату Школьній Я.С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024 та копію договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024. Згодом у визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк надано копії наступних документів: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024, платіжна інструкція №1 від 12.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №05/06-25 від 05.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №16/06-25 від 17.06.2025 на суму 420 євро.

38.При цьому, як свідчать матеріали цієї справи (том 2 аркуш справи 187-189), представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на приписи статей 123, 129 ГПК України заявляла про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який сторона очікує понести у суді касаційної інстанції складає 840 євро, докази понесення яких будуть надані Суду упродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

39. Додатком № 3 до договору про надання правничої допомоги № 08/0/-2024 від 08.08.2024 встановлено наступний розмір та порядок сплати грошової винагороди адвоката: 2.1 За послуги зазначені у п.1 (представництво інтересів клієнта у справі № 924/419/24 у Верховному Суді) - 840 євро, що сплачується на підставі рахунків адвоката в наступному порядку: 420 євро сплачуються клієнтом протягом п`яти днів з моменту укладення цього Додатку та 420 євро сплачуються клієнтом протягом п`яти днів з моменту завершення касаційного розгляду справи № 924/419/24. Представник відповідача надала копії Інвойсів від Інвойс №05/06-25 від 05.06.2025 на суму 420 євро, Інвойс №16/06-25 від 17.06.2025 на суму 420 євро, а також платіжну інструкція №1 від 12.06.2025 на суму 420 євро.

40. Колегія судів зазначає, що подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75 - 79 ГПК України.

41. Водночас у частині п`ятій статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

42. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

43. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21).

44. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц)

45. Як вже зазначалося вище, у розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

46. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача висловив заперечення з посиланням на те, що при визначенні суми заявлених до стягнення витрат відповідач не дотримався вимог щодо їх співмірності зі складністю справи, розумності та обсягом наданих послуг, оскільки позиція у справі була сталою та не зазнала змін під час розгляду справи. До того вважає завищеним розмір заявлених витрат, оскільки під час розгляду касаційної скарги відповідачем подавався лише відзив на касаційну скаргу, який не вимагав значних витрат часу, є нескладним та не містить особливих доводів. Окрім цього, представник позивача звертає увагу Суду, що відповідач у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначає наступний перелік послуг: оцінка документів по справі, переписка з клієнтом, узгодження стратегії справи, складання та подання відзиву, участь у судовому засіданні, підготовка та подача документів про відшкодування судових витрат.

Представник позивача також зазначила, що оцінка документів у справі та переписка з клієнтом, узгодження стратегії справи не може бути включена у детальний опис робіт, оскільки такі роботи, по-перше, входять до підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу, а по-друге, відповідачем вже були оцінені всі докази у справі та сформована відповідна правова позиція під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Під час касаційного розгляду справи позиція відповідача залишалася не змінною.

Поряд з цим, представник позивача з посиланням на правову позицію викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заначила, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи. Враховуючи вищевикладене, представник позивача зазначила, що розмір витрат, що відповідач просить стягнути є завищений, а також неспівмірність їх зі складністю справи, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та безпосередній розгляд справи), критерію реальності таких витрат.

47. Суд враховує, що правова позиція відповідача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокатка Школьна Я.С. надавала правову допомогу відповідачу у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.

48. Суд враховує те, що надані адвокатом відповідача роботи (послуги) з оцінки документів по справі, переписка з клієнтом, узгодження стратегії справи є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві на касаційну скаргу, а тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом відповідача складання та подання відзиву на касаційну скаргу.

Крім того, Суд враховує, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат відповідача витратила би значний час. Також матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду.

Щодо надання адвокатом відповідача послуги з підготовки та подачі документів про відшкодування судових витрат колегія суддів зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України.

49. З огляду на встановлені обставини у системному взаємозв`язку з правовими приписами частини 5 статті 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані представником відповідача докази у підтвердження понесених витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, Суд дійшов висновку про те, що заявлена представником відповідача сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №924/419/24 у суді касаційної інстанції в сумі 840,00 євро є завищеною щодо іншої сторони, що не відповідає принципам господарського судочинства, зокрема забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

50. Отже, враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення на неї, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись статтями 2, 123, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що на користь BINET SUL LIRI S.p.A (Фірма "БІНЕ СУЛ ЛІРІ СПА") слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросітка" 420 євро витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою у суді касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Заяву BINET SUL LIRI S.p.A (Фірма "БІНЕ СУЛ ЛІРІ СПА") про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросітка" (вул. Залізнична, 19, м. Полонне, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30500, Код ЄДРПОУ: 37138980 ) на користь BINET SUL LIRI S.p.A (Фірма "БІНЕ СУЛ ЛІРІ СПА") (Віа Ніколуччі, 11, провінція Фрозіноне, комуна Ізола-дель-Лірі, Італія, 03036, Фіскальний код 91002540606, номер платника ПДВ 01631190608, VAT номер - 37138980) 420 євро витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.