910/2024/24 Окрема думка щодо того, чи банківська гарантія забезпечувала саме повне невиконання умов договору, чи неналежне виконання зобов'язань за договором (зокрема, зі своєчасного виконання проектних робіт) - 23.07.2025 Прийняття

1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі за позовом Корпорації виробничих та комерційних підприємств "Союз" (далі - Корпорація) до НЕК "Укренерго" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний") про стягнення 1 795 452,38 грн, відмовив у задоволенні клопотання НЕК "Укренерго" про передачу справи №910/2024/24 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; касаційне провадження, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п.1 ч.2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), закрив; касаційну скаргу НЕК "Укренерго" залишив без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

2. Не можу погодитися з ухваленим колегією суддів рішенням, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі Корпорація звернулася до суду з позовом НЕК "Укренерго" про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1 795 452,38 грн, мотивувавши це тим, що направлення відповідачем до банку вимоги про сплату коштів за гарантією виконання зобов`язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в розмірі 1 795 452,38 грн було безпідставним, оскільки гарантійний випадок не настав, а позивач виконав свій обов`язок зі сплати пені та штрафу за прострочення терміну виконання проектних робіт.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024, у задоволенні позову відмовив.

5. Верховний Суд постановою від 15.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 скасував, а справу №910/2024/24 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, вказавши, що у першу чергу дослідженню підлягають встановлення наявності чи відсутності гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією).

6. За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 13.03.2025 у задоволенні позову відмовив.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю: стягнув з НЕК "Укренерго" на користь Корпорації 1 795 452, 38 грн безпідставно отриманих коштів, а також здійснив розподіл судового збору.

8. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 залишити в силі; (2) передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.

9. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Укрбуд Забудова" визначило пункти 1 та 2 ч.2 ст. 287 ГПК, зазначаючи:

- про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 №910/2693/18: "штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань; сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності; зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними; сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними"; (2) від 04.08.2021 у справі №456/2076/19 щодо тлумачення ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК): "договір є обов`язковим для виконання сторонами…";

- про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, які зроблені стосовно того, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

10. 14.07.2025 до Верховного Суду надійшов відзив Корпорації на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а оскаржувану постанову залишити без змін.

11. У відзиві Корпорація зазначає, зокрема, таке:

- обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст. 287 ГПК, скаржник не зазначає, яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції, без урахування висновку Верховного Суду; правовідносини у справі №456/2076/19 не є подібними правовідносинам, що виникли у цій справі;

- відповідач не обґрунтовує, яким саме чином висновки, викладені у пунктах 5.52-5.54 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 не враховують позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 стосовно правової природи банківської гарантії та її ролі у правовідносинах між принципалом, гарантом та бенефіціаром;

- суд апеляційної інстанції врахував, що за умовами п.18.1. договору у вигляді банківської гарантії забезпечується саме виконання договору, а не своєчасне виконання проектних робіт;

- суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що враховуючи розірвання сторонами договору, виконання якого було забезпечено гарантією, зобов`язання з виконання будівельних робіт за яким є припиненими, що унеможливило отримання замовником кінцевого результату за договором у вигляді виконання будівельних робіт, забезпеченого гарантією, а тому отримання відповідачем гарантійної виплати за несвоєчасне виконання проектних робіт є неправомірним;

- враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання;

- відповідач не навів належної судової практики Верховного Суду, яка дає підстави відступити від висновків щодо застосування п.4 ч.2 ст. 27 Закону "Про публічні закупівлі", викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.

12. Верховний Суд у постанові від 23.07.2025 виходив, зокрема, з такого:

- висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.12.2018 у справі №908/7/18 та від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, які виникли між сторонами у справі №910/2024/24;

- суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування наступного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №456/2076/19, оскільки задоволення позову судом апеляційної інстанцій у цій справі №910/2024/24 ґрунтується не на іншому застосуванні приписів ст. 629 ЦК, а на конкретно встановлених судом обставинах цієї справи;

- скаржник у касаційній скарзі у контексті положень п.2 ч.2 ст. 287 ГПК не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 5.52-5.54 постанови від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, та інших зазначених постановах Верховного Суду щодо застосування ст. 27 Закону "Про публічні закупівлі", а саме, не довів наявності причин для такого відступу; аргументи скаржника фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини та на незгоді з правовою позицією, викладеною у вказаних постановах; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в таких постановах;

- колегія суддів враховує, що скаржник обґрунтовує необхідність відступу від наведених висновків Верховного Суду, посилаючись на неврахування і неправильне тлумачення апеляційним судом змісту умов укладеного між сторонами у справі №910/2024/24 договору (пунктів 18.1, 18.9, 18.10 договору); такі доводи не можуть бути підставою для відступу від висновків Верховного Суду, сформованих в інших справах, адже вони зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою фактичних обставин справи №910/2024/24, при тому, що скаржник не визначав підставою касаційного оскарження п.4 ч.2 ст. 287 ГПК.

13. Не погоджуюсь із цією позицією, вважаю, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі є обґрунтованими з огляду на таке.

14. За змістом частин 1, 2, 4 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.

15. Статтею 560 ЦК передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

16. Відповідно до ст.562 ЦК зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

17. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1, 2, 3 ст.563 ЦК).

18. Ключовим питанням, яке постало у цій справі є те, чи банківська гарантія забезпечувала саме повне невиконання умов договору, чи неналежне виконання зобов`язань за договором (зокрема, зі своєчасного виконання проектних робіт).

19. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст.526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК).

20. Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

21. Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, на яку посилається скаржник, вказав, що в розумінні ст. 610 ЦК, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

22. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК).

23. Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.07.2021 НЕК "Укренерго" (як замовник) та Корпорація (як підрядник) уклали договір підряду, у п.16.1 якого погодили термін виконання проектних робіт (стадія "Р") - до 31.08.2021 (включно).

24. Виконання договору забезпечується у вигляді банківської гарантії. Забезпечення не повертається підряднику у разі порушення підрядником зобов`язань за договором. У такому разі замовник направляє банку-гаранту вимогу для здійснення виплати за гарантією (пункт 18.1, 18.9 договору).

25. ПАТ АБ "Південний" (гарант) видало гарантію на виконання зобов`язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в забезпечення виконання зобов`язань Корпорації (принципал) за договором на користь НЕК "Укренерго" (бенефіціар) у розмірі, що складає 5 відсотків від суми договору.

26. Отже, сторони договору підряду погодили, що банківська гарантія підлягає виплаті саме у разі порушення зобов`язань за договором, а не у випадку невиконання договору в цілому.

27. З п.16.1 договору підряду вбачається, що у Корпорації виникло зобов`язання з виконання проектних робіт (стадія "Р") з кінцевим терміном - до 31.08.2021.

28. Акт №1 прийому виконаних робіт з проєктування, що підтверджує виконання підрядником етапу робіт з розроблення проєктної документації стадії "Р", підписаний сторонами 03.06.2022, а отже Корпорація прострочила виконання проектних робіт (стадія "Р") майже на рік.

29. НЕК "Укренерго" листом від 12.10.2023 №01/51986 через АТ "Ощадбанк" до АБ "Південний" направило вимогу від 12.10.2023 №01/51985 щодо сплати грошової суми відповідно до умов гарантії у зв`язку з порушенням Корпорацією як принципалом своїх зобов`язань за договором.

30. ПАТ АБ "Південний" від 26.10.2023 №14/001/33355/2023 повідомило про часткове задоволення вимоги НЕК "Укренерго" щодо сплати на його користь за гарантією 1 795 452,38 грн з посиланням на лист НЕК "Укренерго" від 10.11.2022 №01/49845 про погодження зменшення суми гарантії до 1 795 452,38 грн.

31. Корпорація вважає, що отримана НЕК "Укренерго" банківська гарантія, має бути повернута, оскільки гарантійний випадок не настав, а за прострочення виконання проектних робіт Корпорація сплатила пеню та штраф.

32. У цій справі як суд апеляційної інстанції, так і Верховний Суд виходили з того, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

33. Скаржник у касаційній скарзі зазначав про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, які зроблені стосовно того, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

34. Так, Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 зазначив таке:

5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України (435-15) та Господарський кодекс України (436-15) , а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі" (922-19) , відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18".

35. Верховний Суд у постанові від 23.07.2025 у цій справі №910/2024/24 вказав:

"113. Водночас колегія суддів вважає, що сформований Верховним Судом узагальнений висновок про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання, відповідає змісту такого забезпечувального заходу виконання зобов`язань як гарантія, статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а також загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність і розумність, та не вбачає підстав відступу від вказаної правової позиції за наведених скаржником підстав".

36. На мою думку, наведені вище висновки Верховного Суду про те, що можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору суттєво звужують застосування такого інструменту як банківська гарантія, особливість якого полягає у забезпеченні саме належного виконання зобов`язань за договором.

37. Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 зробив висновок, що банківською гарантією забезпечується саме виконання зобов`язання за договором.

38. Об`єднана палата розглядала питання можливості стягнення банківської гарантії саме за невиконання прийнятих зобов`язань за договором, а не за невиконання договору в цілому.

39. Об`єднана палата наголосила, що призначенням інституту гарантії (пар.4 гл.49 ЦК) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл.83 ЦК) з огляду на відсутність боргу принципала.

40. При цьому, Об`єднана палата у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 вказала: якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч.1 ст.569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК.

41. Отже, окремою категорією спорів, пов`язаних зі сплатою банківської гарантії, є спори, що виникають між принципалом і бенефіціаром про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом. У таких спорах мають досліджуватися правові підстави отримання бенефіціаром коштів від гаранта, зокрема, суди мають встановити, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією). Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №910/1759/24.

42. Вважаю, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2025 у цій справі №910/2024/24 та від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 не відповідають наведеному у постанові Об`єднаної палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 підходу, а саме, що банківською гарантією забезпечується саме виконання зобов`язання за договором, а не лише виконання договору в цілому. На мою думку, саме постанову Об`єднаної палати мав враховувати суд касаційної інстанції у цій справі. І саме з огляду на це відсутні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати.

43. Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, на яку посилається скаржник, вказав, зокрема, що вимоги чинного законодавства не визначають незначне прострочення виконання зобов`язання підставою для відмови у задоволенні вимоги кредитора та здійснення виплати за гарантією. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов`язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов`язання достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.

44. Крім того, Верховний Суд постановою від 12.09.2024 у справі №910/15991/23 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про повернення суми банківської гарантії, оскільки вважали, що позивач порушив умов основного зобов`язання в частині своєчасного виконання підрядних робіт.

45. У цій справі (№910/2024/24) доведенню підлягали: 1) факт сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) наявність/відсутність достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов`язання не було порушене принципалом (боржником).

46. З обставин цієї справи вбачається, що гарант сплатив бенефіціару суму банківської гарантії; підставою для звернення з вимогою про сплату було неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором (прострочення виконання проектних робіт (стадія "Р") майже на рік).

47. Хочу звернути увагу на те, що відповідно до п.18.10 договору забезпечення повертається підряднику, за його письмовим зверненням, після виконання зобов`язань без порушень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому, договір підряду був підписаний обома його сторонами, недійсним (повністю або частково) не визнавався.

48. На мою думку (враховуючи умови договору підряду та позицію Об`єднаної палати, викладену у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20), сума гарантії не могла бути повернута Корпорації у зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань за договором (виконання зобов`язань з порушеннями строку), на чому правильно наголосив суд першої інстанції.

49. Погоджуюсь із доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що за умовами договору підряду проектні роботи входять у зобов`язання за договором, яке має виконуватися належним чином, а тому їх виконання також забезпечено банківською гарантією.

50. Відповідно, вважаю, що доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, знайшли своє підтвердження.

51. Оскільки визначена скаржником підстава касаційного оскаржена, передбачена п.1 ч.2 ст. 287 ГПК, на мою думку, є обґрунтованою, то вважаю, що Верховний Суд у справі №910/2024/24 повинен був касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.