914/1493/24 Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 22.07.2025 Прийняття

1. У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом, у якому просило стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 2 460 570,76 грн, мотивуючи це неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором підряду.

2. Позивач вказав у позовній заяві, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 10 000 грн; заявив про наявність витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2024 позов (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 568 849,90 грн та 8 532,75 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

4. 21 жовтня 2024 року Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача 12 135 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

З метою підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 12.05.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Греца і Партнери" (далі - АО "Греца і Партнери") та Позивачем (далі - Договір про ПД), копію додаткової угоди від 01.08.2023 №3; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем серії АО №1131855 від 18.06.2024, копію детального опису робіт (послуг) від 21.10.2025 на суму 12 135 грн, копії рахунків від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копії актів виконаних робіт від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копії платіжних інструкцій від 05.06.2024 на суму 6 330 грн, від 09.09.2024 на суму 3 135 грн, від 21.10.2024 на суму 375 грн від 21.10.2024 на суму 2 295 грн.

Згідно з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та актів від 09.05.2024 №004020, від 31.05.2024 №004131, АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Греца Ярослав Васильович, ще 04 квітня 2024 року надало Позивачу послуги з підготовки позовної заяви у справі та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також 29 травня 2024 року - послуги з коригування позовної заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27 травня 2024 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 25.11.2024 частково задовольнив заяву Позивача та стягнув на його користь з Відповідача 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.

6. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- з поданого заявником детального опису робіт (послуг) та актів №004020, №004131 вбачається, що АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Греца Ярослав Васильович, надало Позивачу 04 квітня 2024 року послуги з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також 29 травня 2024 року - послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27 травня 2024 року. Водночас у матеріалах справи немає та Позивач не надав доказів, що вказані послуги надавалися належно уповноваженим на це правником-адвокатом;

- позовна заява з додатками підписана керівником Позивача 06 червня 2024 року і цього ж дня скерована на адресу суду поштою, що підтверджується штемпелем Акціонерного товариства "Укрпошта" на поштовому конверті;

- ордер серії АО №1131855 видано АО "Греца і Партнери" адвокату Митровці Ярославу Васильовичу лише 18 червня 2024 року, тобто станом на 04 квітня 2024 року та 29 травня 2024 року цей адвокат не мав повноважень на надання Позивачу правничої допомоги і не міг готувати документи;

- у матеріалах справи немає ордера, який би був виданий АО "Греца і Партнери" адвокату Греці Ярославу Васильовичу на надання правничої допомоги Позивачу в період з 04 квітня 2024 року до 29 травня 2024 року, відтак у суду немає підстав для висновку, що адвокат Греца Ярослав Васильович був належно уповноваженою особою на надання Позивачу послуг з професійної правничої допомоги у цей період; що ці роботи виконано адвокатом з дотриманням ним вимог статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- щодо витрат на професійну правничу допомогу, які спричинені надмірним зволіканням керівника Позивача з направленням позову до суду, яке зумовило необхідність перерахунку ціни позову та коригування позовної заяви, суд дійшов висновку, що ці витрати не покладаються на Відповідача, оскільки зумовлені надмірним зволіканням Позивача, а не розглядом справи (частина п`ята статті 129 ГПК України), і їх має нести Позивач;

- витрати Позивача, що стосуються подання до суду через електронний кабінет заяви про відеоконференцію, відхиляються, оскільки це не є наданням професійної правничої допомоги у справі;

- керуючись пунктом 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, взявши до уваги, що Позивач зменшив позовні вимоги до 575 638,34 грн, з яких рішенням суду задоволено стягнення 568 849,90 грн, на Відповідача покладається 4 955,39 грн витрат Позивача на професійну правничу допомогу.

7. Західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2025 скасував додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

8. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 мотивована тим, що Позивач до ухвалення рішення від 25.11.2024 не подавав доказів, які б підтверджували розмір понесених судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

9. Верховний Суд постановою від 12.03.2025 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та направив справу №914/1493/24 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначивши, що ГПК України (1798-12) не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат. Зазначення Позивачем у позовній заяві, що докази понесення судових витрат будуть надані у строки, визначені ГПК України (1798-12) , і є заявою Позивача, про яку йдеться у частині восьмій статті 129 Кодексу. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконання вимог ГПК України (1798-12) , є помилковими й такими, що містять ознаки надмірного формалізму, який обмежує право сторони судового провадження на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

10. За наслідками нового розгляду справи Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2025 залишив без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 (про часткове задоволення заяви Позивача та стягнення з Відповідача 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу).

11. Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції, зокрема, зазначив:

- щодо подання представником Позивача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - підготовка та подання такої заяви (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас це не вимагає значного часу і є радше технічною дією;

- застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини справи, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим;

- доводи про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на Відповідача відповідно до положень частини дев`ятої статті 129 ГПК України є необґрунтованими, оскільки у цій справі обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, не встановлено, а сторонами не заявлялося;

- ураховуючи положення частини четвертої статті 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (568 849,90 грн із заявлених до стягнення 575 638,34 грн) колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про покладення витрат Позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони;

- зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з Відповідача на користь Позивача 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

12. Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025; просить скасувати їх у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення - про повне задоволення заяви Скаржника.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права (частину першу статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльністю", частину першу статті 123 ГПК, частину другу статті 126 ГПК, частину дев`яту статті 129 ГПК) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 16.06.2022 у справі №873/244/21; від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.

14. За твердженням Скаржника:

- суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на надання послуг з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27 травня 2024 року через неправильне трактування підстави для надання правничої допомоги (посилається на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19); з такою позицією суду погодився й суд апеляційної інстанції; ці послуги надавалися на підставі Договору про ПД; важливо розмежовувати: 1) надання правничої допомоги, що передбачає представництво інтересів клієнта в судовому процесі; 2) надання правничої допомоги, яка не потребує такого представництва;

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що необхідність виконання послуг з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27 травня 2024 року була викликана виключно зволіканням Скаржника з поданням позовної заяви; така необхідність виникла через тривале невиконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, а також через відмову добровільно врегулювати спір та сплатити заборгованість у позасудовому порядку;

- зменшення витрат на правничу допомогу за подання заяви про відеоконференцію не є обґрунтованим, оскільки ця дія є невід`ємною частиною професійних послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню;

- у цій справі спір очевидно виник через неправильні та протиправні дії Відповідача у вигляді систематичного та протягом тривалого періоду затримування оплати виконаних Скаржником робіт; Скаржник неодноразово, але безрезультатно вживав заходи щодо досудового врегулювання відповідного спору;

- заявлена до стягнення сума становила 575 638,34 грн, тоді як суд стягнув 568 849,90 грн, що свідчить про мінімальну розбіжність між заявленими вимогами та фактично задоволеними; ця різниця жодним чином не повинна нівелювати право Скаржника на повне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

15. 19 червня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Відповідача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

16. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- Скаржник порушив процедуру, встановлену нормами ГПК України (1798-12) , для реалізації права на відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, не подав до закінчення судових дебатів доказів понесених судових витрат та заяви про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на правничу допомогу, вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- причиною несвоєчасного погашення заборгованості за договором була відсутність у Відповідача власних коштів, виділення відповідних бюджетних асигнувань та важкий фінансовий стан підприємства, спричинений воєнним станом, зростанням вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів тощо;

- щодо стягнення штрафних санкцій та судових витрат Відповідач звернувся з листом до Скаржника про можливість укладення мирової угоди, однак не отримав жодної відповіді.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

17. Верховний Суд ухвалою від 12.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача та призначив її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2025 року.

18. Ухвалою від 09.07.2025 у розгляді справи оголошено перерву до 16 липня 2025 року.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ПАЛАТИ. ПРИЙНЯТТЯ СПРАВИ ДО РОЗГЛЯДУ

19. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2025 (Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.) справу №914/1493/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 передано на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.

20. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 (Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.) та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 (Вронська - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.), щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

21. В ухвалі від 16.07.2025 вказується:

- Верховний Суд у додаткових постановах від 05.09.2023 у справі №914/8/22 та від 15.08.2024 у справі №910/18756/23 стягнув судові витрати на правничу допомогу за підготовку проєкту клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зокрема, у пункті 3.5 постанови від 25.10.2022 у справі №910/19650/20 Верховний Суд зазначив:

"Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що складання та направлення процесуальних документів, зокрема, складання заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції, проекту заяви про розподіл судових витрат, тощо, є технічними та вартість вказаних послуг не підлягає відшкодуванню. Як вірно вказав суд, надання таких послуг також відноситься до правової допомоги, яка надається клієнту при розгляді справи і на яку останній має право відповідно до законодавства.

Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу".

Отже, у наведених постановах Верховний Суд дійшов висновку про можливість розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- водночас Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 не здійснив розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки вважав, що "підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом. Крім того, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією".

У цих постановах Верховний Суд не ініціював питання щодо відступу від попередньо сформованих висновків Верховного Суду щодо розподілу витрат на складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22. З урахуванням викладеного вище, у цій справі (№914/1493/24) колегія суддів висловила позицію, що, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в частині стягнення витрат за надання послуг складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд у кожному окремому випадку має з`ясувати, зокрема: чи були пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи не зловживала сторона наданим правом на подання такого роду клопотань, кількість часу, витраченого на подання таких клопотань, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

23. Відтак, за переконанням колегії суддів, існують підстави відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 22.07.2025 справу №914/1493/24 прийнято до розгляду.

Зміст та мотиви окремої думки

25. Я не погоджуюся з висновком, якого дійшла палата, та вважаю, що підстави для передання справи №914/1493/24 на її розгляд не підтвердилися. Відтак, на мою думку, справа №914/1493/24 підлягала поверненню колегії суддів.

26. У цій справі суд першої інстанції виходив з того, що подання через електронний кабінет заяви про відеоконференцію не є наданням професійної правничої допомоги у справі (див. пункт 6 цієї окремої думки).

Натомість суд апеляційної інстанції інакше мотивував постанову в цій частині - зазначив, що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас це не вимагає значного часу і є радше технічною дією (див. пункт 11 цієї окремої думки).

27. Частиною першою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

28. Отже, умовами (підставами) передачі справи на розгляд палати, як і умовами (підставами) здійснення палатою розгляду такої справи, є:

1) наявність висновку щодо застосування конкретної(их) норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати;

2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

29. Крім того, для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:

а) в якій(их) викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму матеріального та / або процесуального права;

б) відповідний висновок має бути зроблений у іншій справі зі спору, що виник у подібних правовідносинах;

в) висновок повинен бути зроблений в постанові (постановах) Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або постанові Верховного Суду у складі такої палати.

30. З огляду на це палата, насамперед, мала з`ясувати, чи містять постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 відповідні висновки щодо застосування норм права, від яких пропонувалося відступити.

31. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, ухваленої за наслідками такого розгляду, який є обов`язковим для суду та інших суб`єктів (постанови Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/11961/24, від 24.05.2025 у справі №910/16586/18, від 20.03.2025 у справі №917/2139/23, від 21.01.2025 у справі №906/1167/23).

32. У справі №910/5810/24 Верховний Суд присудив до стягнення зі скаржника на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 7 000 грн.

33. У справі №922/1290/24 Верховний Суд присудив до стягнення зі скаржника на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 25 000 грн.

34. Здійснюючи розподіл судових витрат та дійшовши висновку не присуджувати їх до стягнення у повному обсязі, Верховний Суд урахував низку обставин (пункт 130 постанови від 28.01.2025 у справі №910/5810/24, пункт 189 постанови від 04.03.2025 у справі №922/1290/24), однією з яких, серед іншого, стало те, що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не потребує багато часу; є правом учасника справи.

35. Водночас вважаю, що Верховний Суд у цих постановах не висловлювався та не формував правового висновку щодо можливості / неможливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а лише врахував (зважаючи також на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат), що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1) залежить виключно від волевиявлення учасника справи, є його правом; (2) не вимагає значного часу і є радше технічною дією.

У справах №910/5810/24 та №922/1290/24 Верховний Суд не вказував, що розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, є неможливим або ж не є наданням професійної правничої допомоги (як про це зазначив Господарський суд Львівської області в оскаржуваному додатковому рішенні); окремо не зазначав, що за цю конкретну процесуальну дію судові витрати не стягуються.

36. Вказане, на мою думку, спростовує мотиви, наведені в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2025 у цій справі, згідно з якими Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 не здійснив розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із поданням заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

37. Звертаю увагу, що (1) неможливість розподілу судових витрат за підготовку та подання заяви, з одного боку, і (2) вказівка, що це не вимагає значного часу, є радше технічною дією та правом учасника справи, з іншого боку, вочевидь, не є тотожними.

38. У першому випадку загалом заперечується право учасника справи вимагати та, відповідно, здатність суду присудити на його користь судові витрати, тоді як у другому випадку про це не стверджується, при цьому суд надає оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

39. Про те, що організація відеоконференції є суто технічним питанням, також зазначено в пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції" (Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції" від 23.05.2024 №3755-IX).

40. Крім того, висновок Верховного Суду має стосуватися застосування норм права. Натомість у пункті 130 постанови від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та пункті 189 постанови від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 посилання на норми права та вказівки, як вони мають застосовуватися, відсутні. Із загального змісту постанов також не випливає, що Верховний Суд сформував певні висновки з питань, про які зазначено в пункті 35 цієї окремої думки.

41. Відтак у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 відсутні висновки щодо застосування норм права, від яких пропонувала відступити колегія суддів.

42. Таким чином, підстави для передання справи №914/1493/24 на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду та, відповідно, підстави для прийняття її до розгляду не підтвердилися.

43. Крім того, слід зазначити, що у справах №910/5810/24 та №922/1290/24 Верховний Суд здійснював розподіл судових витрат за наслідками касаційного розгляду (самостійно), керуючись поданими доказами, тоді як у справі №914/1493/24 Верховний Суд переглядає додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій, тобто не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

44. З урахуванням викладеного, вважаю, що палата прийняла справу №914/1493/24 до розгляду за відсутності належних підстав. В ухвалі від 22.07.2025 відсутні мотиви, якими керувалася палата, зокрема, не аналізується, чи містять постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 висновки, про які зазначено в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2025.

45. На мою думку, в означених постановах такі висновки відсутні (не формувалися), тож справа №914/1493/24 підлягала поверненню на розгляд колегії суддів.

46. Насамкінець звертаю увагу, що позиція, згідно з якою із відповідача не підлягає стягненню вартість послуг зі складання заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції, оскільки цей документ є суто технічним, шаблонним та не потребує спеціальних знань, була викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.10.2022 у справі №910/19650/20 в складі: Волковицька Н.О. - головуюча, Могил С.К., Случ О.В., які входять до палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.

47. За змістом частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

48. Якщо вважати мотиви, наведені в постанові від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, правовим висновком Верховного Суду (хоча я не вважаю його таким), з огляду на приписи статті 302 ГПК України справа №914/1493/24 мала передаватися ухвалою від 16.07.2025 не на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, а на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

49. У рішеннях від 12.12.2017 у справі "Ezgeta v. Croatia" (заява №3048/14) та від 02.05.2019 у справі "Pasquini v. San Marino" (заява №50956/16) Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" охоплює не лише правову основу існування "суду", а й дотримання судом конкретних правил, які регулюють його діяльність, і склад суду.

50. За таких обставин вважаю, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, прийнявши до розгляду справу №914/1493/24, не може вважатися судом, встановленим законом, оскільки:

- у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 відсутні висновки щодо застосування норм права, від яких пропонувала відступити колегія суддів в ухвалі від 16.07.2025;

- якщо визнати правовим висновком позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, справа №914/1493/24 мала передаватися на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (втім, я також не вважаю, що у вказаній постанові Верховний Суд сформував висновок про застосування норм права).