910/103/22 Про стягнення заборгованості щодо оплати вартості поставленої теплової енергії за відповідний період за договором на поставку теплової енергії - 30.10.2023 Прийняття

1.1.Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва") про стягнення 175 593,86 грн заборгованості за фактично спожиту теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, у тому числі: 151 626,43 грн основної заборгованості, 16 768,41 грн інфляційних втрат та 7 199,02 грн 3 % річних.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати фактично спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 151 626,43 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 16 768,41 грн інфляційних втрат та 7 199,02 грн 3 % річних..

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

2.2.Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

2.3.Відповідно до статуту КП "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33.

2.4.КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" є управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33.

2.5.01.02.2021 КП "Київтеплоенерго" надіслано на адресу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" лист від 28.01.2021 №30/5/3/1295 про укладення договору на постачання теплової енергії №330587-0101 від 19.01.2021, з проектом вказаного договору з додатками на 10 арк. в двох примірниках, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 28.01.2021.

2.6.Предметом договору №330587-0101 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором. Відповідно до пункту 2.1 договору постачання при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 договору, теплопостачальна організація зобов`язується: постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору. Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 договору на абонента покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку №4 до договору.

2.7.Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2021. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Цей договір укладається на умовах, визначених статтею 634 ЦК (пункти 8.1, 8.4, 8.5 договору).

2.8.Додатком №1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 36,2 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0185 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0185 Гкал/годину (підпункт 1.1 пункту 1).

2.9.Згідно з пунктом 1 додатку №3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго " для опалення - 1351,62 грн/Гкал.

2.10.Додатком №4 до договору визначено:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" (2654-12) як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. №58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);

- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).

2.11.Додатком №7 до договору визначено "Умови припинення постачання теплової енергії".

2.12.У листі від 28.01.2021 №30/5/3/1295 позивачем було зазначено, що у разі непідписання та/або неповернення договору у встановлений статтею 181 Господарського кодексу України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень частини другої статті 642 ЦК.

2.13.Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.

2.14.Позивач зазначає, що ним проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції за період з січня 2019 року по жовтень 2021 року включно.

2.15.Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу №30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021. Вказане відправлення було вручене адресату 22.11.2021, що підтверджується інформацією з сайту АТ "Укрпошта" у розділі "Трекінг відправлень", наданою позивачем. Однак, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

2.16.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з січня 2019 року по жовтень 2021 року включно, внаслідок чого за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 151 626,43 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 7 199,02 грн - 3% річних за період з 01.08.2019 по 31.10.2021 та 16 768,41 грн - інфляційних втрат за період з 01.08.2019 по 31.10.2021.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суду міста Києва рішенням від 30.01.2023 у справі №910/103/22, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 26.07.2023, позов задовольнив частково. Стягнув з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь КП "Київтеплоенерго" 151 626,43 грн основної заборгованості, 8 509,91 грн інфляційних втрат, 6 595,24 грн 3 % річних. У іншій частині позову відмовив.

3.2.Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг. Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 16 768,41 грн та 7 199,02 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.08.2019 по 31.10.2021, суди встановили, що він виконаний неправильно.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1.КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №910/103/22, а справу направити на повторний розгляд до суду першої інстанції.

4.2.КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 3, 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) та зазначає, що необхідно сформувати єдину судову практику щодо застосування статей 1, 19-1, 25 Закону "Про теплопостачання", статті 1, частин другої, третьої статті 12, статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 2, 4 частини першої статті 1 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; судами попередніх інстанцій не досліджено обставини та докази зібрані у цій справі (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом четвертим частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо балансового утримання нежитлового приміщення

5.1.Скаржник наголошує на тому, що новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) з 10.06.2018 ліквідував правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача як суб`єкта житлово-комунальних відносин, а тому КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не може бути балансоутримувачем нежитлового приміщення за опалення якого стягується спірна сума грошових коштів.

5.2.Верховний Суд частково погоджується з вказаними доводами.

5.3.Дійсно, як правильно зазначає скаржник, Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017).

5.4. Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (частина друга статті 3) та закріплював права та обов`язки балансоутримувача (стаття 24).

5.5.Натомість Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут "балансового утримання" багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.

5.6.Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) (відповідно до його статті 2) не регулює відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку).

5.7.Однак, у цій справі позовні вимоги заявлені до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не як до суб`єкта, який забезпечує утримання та експлуатацію будинку, користування спільним майном у такому будинку, а як до суб`єкта, якому на праві господарського відання були передані відокремлені нежитлові приміщення, а отже яка має всі повноваження власника об`єкту нерухомого майна та несе обов`язок його належного утримання.

5.8.Верховний Суд у постанові від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість його розпоряджання. Суть спору у справі №910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку.

5.9.Отже, встановлення обставин передання відповідачу на праві господарського відання нежитлового приміщення, щодо якого здійснено нарахування заборгованості за споживання теплової енергії, може бути підставою для стягнення з останнього відповідної заборгованості.

Щодо споживання послуг теплопостачання

5.10.КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" вказує, що у неї відсутній правовий статус споживача теплової енергії, натомість обов`язок сплати за теплову енергію виникає лише у споживача; Керуюча компанія не зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33, тому не може споживати енергію.

5.11.Верховний Суд з приводу цього зазначає таке.

5.12.Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами "Про теплопостачання" (2633-15) та "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) .

5.13. Закон "Про теплопостачання" (2633-15) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

5.14. Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

5.15.Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.

5.16.Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

5.17.Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (пункт 9 частини першої статті 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

5.18.Якщо за особою на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, ця особа має права та обов`язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання. Відповідно, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017), зазначена особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

5.19.Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

5.20.Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

5.21.Керуюча компанія наголошує, що з моменту свого створення і станом на дату подання скарги, зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 1, з огляду на що в неї відсутня можливість споживати теплову енергію у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33.

5.22.Місцезнаходження юридичної особи - це фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (частина перша статті 93 ЦК).

5.23.Варто зазначити, що юридична особа, як суб`єкт господарювання може мати у своєму володінні/користуванні і інше нерухоме майно, яке вона зобов`язана утримувати.

5.24.Відтак, саме лише посилання юридичної особи на те, що вона зареєстрована за іншою адресою, не може спростовувати наявність обов`язку утримувати належне їй майно, зокрема, шляхом сплати за житлово-комунальні послуги.

Щодо доводів про належність відповідачу нежитлового приміщення та щодо площі такого приміщення

5.25.Відповідно до статті 73 ГПК доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.26.Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.27.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.28.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.29.У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

5.30.З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

5.31.Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.32.Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

5.33.Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.34.Пред`явлення вимоги про оплату вартості фактично спожитої теплової енергії покладало на позивача обов`язок довести розмір заявленої суми заборгованості.

5.35.Водночас Суд звертає увагу, що за змістом статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю визначення позивачем розміру заборгованості та здійснити оцінку доказів, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума.

5.36.Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

5.37.В обґрунтування заявленого позову КП "Київтеплоенерго" вказувало, що оскільки відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд.33, площею 141,2 м кв., окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком 330587-0101.

5.38.Тобто, за змістом наведених позивачем доводів, розрахунок заявленої до стягнення суми здійснювався з урахуванням площі нежитлового приміщення, балансоутримувачем якого є відповідач, яка, за твердженнями позивача, складає 141,2 м кв.

5.39.Водночас, заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказував про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували належність КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку №33 по вул. Дмитрівська у м. Києві з такою площею.

5.40.Відповідач зазначав, що відповідно до наявного в матеріалах справи розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2010 №80 (у редакції розпорядження від 30.12.2016 №801), яким за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" закріплено нерухоме майно на праві господарського відання, останньому було передано, зокрема, нежитлове приміщення по вул. Дмитрівська, №33А, при цьому площа такого приміщення складає 123,40 кв. м.

5.41.Втім суди попередніх інстанцій взагалі не надали будь-якої оцінки зазначеним доводам відповідача щодо відмінностей у адресах будинку, приміщення в якому передавалось відповідачу в господарське відання, та будинку, за нежитлове приміщення в якому здійснює нарахування позивач, не перевірили чи спірні правовідносини стосуються одного й того ж чи різних будинків, не спростували доводи щодо різних площ зазначених приміщень, а також не оцінили подані на підтвердження зазначених обставин докази, зокрема додаток до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2010 №80 (у редакції розпорядження від 30.12.2016 №801) і у судових рішеннях не навели обґрунтування, за якими відповідні доводи та докази не приймають до уваги при вирішенні справи.

5.42.З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства внаслідок ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам та про неспростування доводів відповідача про те, що розмір заборгованості було розраховано на площу більшу ніж та, що фактично передавалась відповідачу на праві господарського відання та, що нежитлове приміщення належне відповідачу знаходиться у іншому будинку.

5.43.Враховуючи вказане вище, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами при їх постановленні були порушені вимоги господарського процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального та матеріального права, оскільки не надали належної оцінки поданим сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, тому дійшли передчасних висновків про задоволення позову.

6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6.Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.