902/975/21 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії - 24.10.2023 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок незаконного вибуття із його власності прав на цінні папери (прості бездокументарні іменні акції) емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" у кількості 1 294 223 штуки, що складає 51 % простих іменних акцій товариства. Позивач стверджує, що належні йому права на цінні папери перейшли до ОСОБА_2 на підставі нібито укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ від 04.08.2014, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якої діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця) згідно із договором доручення № БД від 04.08.2014. За доводами позивача, він договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ від 04.08.2014 не підписував, про вибуття із його власності прав на цінні папери дізнався 30.12.2020, після одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (депозитарної установи) виписки про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Станом на 01.08.2014 ОСОБА_1 був власником іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" у кількості 1 294 223 штуки загальною номінальною вартістю 3 235 55, 75 грн, що складає 51 % акцій товариства.

Право власності на зазначені цінні папери підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_1, наданими депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", яка здійснює обслуговування вказаного рахунку на підставі укладеного договору № 11-ФО від 29.11.2013 про обслуговування рахунка в цінних паперах.

У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, з якого слідує, що ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_2 (покупець), від імені якої на підставі договору доручення № БД 157 від 04.08.2014 діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця), цінні папери, зазначені в пунктах 1.2-1.3 цього договору, а покупець зобов`язався прийняти вказані цінні папери і сплатити за них суму, зазначену в пункті 1.4 цього договору на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони визначили реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - Приватне акціонерне товариство "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599"; код ЄДРПОУ - 03115815; номінальна вартість цінного паперу - 95 копійок; форма випуску/існування - бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер (код ISN) - НОМЕР_1 .

Пунктами 1.3-1.4 договору передбачено кількість цінних паперів - 1 294 223 штуки та суму договору купівлі-продажу цінних паперів - 130 000 грн.

Згідно із пунктом 4 договору строк оплати за цим договором встановлено на момент підписання сторонами тексту цього договору. Вид розрахунків: передача готівки в національній валюті України від покупця до продавця. Продавець стверджує, що на момент підписання тексту цього договору він отримав від покупця всю суму грошей, яку покупець був зобов`язаний йому сплатити відповідно до пункту 1.4 цього договору, а саме 130 000 грн. Всі дії, що пов`язані з набуттям/припиненням прав на цінні папери зазначені в пунктах 1.2-1.3 цього договору від продавця до покупця здійснюються в депозитарних установах покупця та продавця в межах депозитарної системи України. При цьому за зарахування, переказ цінних паперів в депозитарній установі на рахунок у цінних паперах покупця оплату здійснює покупець самостійно. Передача прав власності на цінні папери від продавця до покупця здійснюється з моменту зарахування прав на ці цінні папери на рахунок в цінних паперах покупця у депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання продавцем своїх зобов`язань по передачі цінних паперів, вказаних в пунктах 1.2-1.3 цього договору, є момент зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах покупця у його депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті цінних паперів, вказаних в пунктах 1.2-1.3 цього договору, є момент передачі грошової суми визначеної у пункті 1.4 цього договору до продавця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання ними зобов`язань згідно із умовами цього договору в повному обсязі, що підтверджується підписанням акта про повне виконання сторонами зобов`язань, або укладання додаткового договору про розірвання цього договору (пункт 8.2 договору).

Відповідно до копії акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, сторони підтвердили передачу у власність цінних паперів та сплату за них суми, що визначена у договорі.

Вказані вище копії договору та акта містять підпис та печатку повіреного покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та підпис продавця - ОСОБА_1 .

На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було видано розпорядження (накази) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скріплені підписами останніх.

ОСОБА_2 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 05.03.2021, а також випискою б/н від 07.12.2021 про операції з цінними паперами за період з 02.01.2014 по 26.09.2019, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

Із виписок, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2, остання станом на 01.08.2014 не була власником спірних цінних паперів, тоді як їх набуття датується 04.08.2014 (а саме: 1 294 223 штуки, що становить 51 % від загальної кількості акцій). Вказані обставини також підтверджуються обліковим реєстром власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" станом на 04.08.2014.

Надалі кількість належних ОСОБА_2 акцій Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" збільшувалась: станом на 09.10.2018 ОСОБА_2 була власником 1 359 803 штук простих іменних акцій, що становить 53,5842 %, а станом на 10.10.2018 - 1 359 804 штуки, що становить 53,5843 %, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .

Набуття вказаних вище простих іменних акцій відбулось внаслідок укладення договорів купівлі-продажу між ОСОБА_2 (покупець), від імені якої на підставі договорів доручення діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупець), та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (продавці), що підтверджуються обліковим реєстром власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" станом на 08.10.2018, 09.10.2018, 10.10.2018, 02.04.2021.

На підставі заяви ОСОБА_2 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" від 01.09.2021, відповідно до якої ОСОБА_2 була власником 53,58 % акцій товариства, ОСОБА_3 - 21,89 %, інші акціонери (загальна кількість яких 213) - 24,53 %.

30.09.2021 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваній) було укладено договір дарування акцій, відповідно до пункту 1.1 якого дарувальник, зокрема, передав безоплатно у власність обдаровуваній прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" в кількості 1 359 803 штуки. Сторони визначили реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - Приватне акціонерне товариство "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599"; код ЄДРПОУ - 03115815; номінальна вартість цінного паперу - 95 копійок; форма існування - бездокументарна; код ISN - UA4000067326.

Згідно із пунктом 2 договору, дарувальник є законним і єдиним власником простих іменних акцій, які даруються, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.09.2021 за № 300053-UA10162719, виданою Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" за вих. № 6807.

Дарувальник на дату укладання цього договору ознайомив обдаровувану із переліком матеріальних і нематеріальних активів, що містяться на балансі товариств та їх балансовою вартістю та переліком всіх відкритих банківських рахунків товариств із зазначенням суми валюти грошових коштів, розміщених на таких рахунках, а також загальної суми грошових коштів, яка знаходиться у касах товариств, та з переліком всіх відкритих судових, виконавчих проваджень, стороною або третьою стороною в яких виступають товариства, із обов`язковим зазначенням сторін провадження та суми вимоги, та з загальною сумою поточної кредиторської заборгованості та переліком поточних кредиторів товариств (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.5 передбачено, що "...цей договір укладається за згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_7, яку викладено у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Хоменко Л.В. 30.09.2021 за реєстром №324".

Пунктом 4 сторони узгодили, що право власності на дарунок виникає у обдаровуваної з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваною примірника цього договору - є прийняттям дарунка.

Внаслідок укладення зазначеного вище правочину, ОСОБА_3 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" з прямим вирішальним впливом, відсоток частки у статутному капіталі якої становить 75,4734%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 28.10.2021, випискою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_3, станом на 28.10.2021 № 300053-UA10162718, обліковим реєстром власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" станом на 28.10.2021, 17.12.2021.

На підставі заяви ОСОБА_3 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" від 21.10.2021, відповідно до якої ОСОБА_3 була власником 75,47% акцій товариства, інші акціонери (загальна кількість яких 214) - 24,53%.

ОСОБА_2 у період з 03.12.2009 по 11.10.2021 перебувала у трудових відносинах з депозитарною установою на посаді фахівця з депозитарної діяльності зберігача цінних паперів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг", яка здійснювала обслуговування рахунків у цінних паперах емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" на підставі договору №04/14-Ем від 10.12.2014. Договір № 04/14-Ем від 10.12.2014 було розірвано 04.10.2021 на підставі додаткової угоди б/н.

Надалі прості бездокументарні іменні акції Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" обліковувались у депозитарні установі - Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк", що підтверджується довідкою б/н, виданою станом на 03.11.2021 Національним депозитарієм України.

У матеріалах справи міститься табель відпрацьованого часу, наданий Апаратом Верховної Ради України у відповідь на запит адвоката позивача ОСОБА_8, яким, за твердженнями позивача, підтверджується, що він 04.08.2014 перебував у місті Києві, де виконував обов`язки народного депутата України сьомого скликання, члена Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, а тому не міг підписувати спірний договір та інші документи на його виконання.

До матеріалів справи депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг", на запит ОСОБА_1 № 1 від 24.12.2020, надано виписку про стан рахунку в цінних паперах, якою позивач підтверджує те, що про продаж належних йому цінних паперів він дізнався лише 30.12.2020.

18.01.2021 депозитарна установа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг" надала відповідь на запит ОСОБА_1 № 4 від 11.01.2021 про вибуття із власності позивача прав на цінні папери внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року відмовлено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (ідентифікаційний код: 03115815; місцезнаходження: 21009, місто Вінниця, вул.Київська, буд.8) (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 № НОМЕР_2, відкритому в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк". Зобов`язано Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 № НОМЕР_2, відкритому в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): UA 4000067326, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок) на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_3, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та оригінал акта "про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014", - не були надані ані позивачем - з огляду на заперечення ним укладення такого договору, ані відповідачем ОСОБА_2 - з тих підстав, що договір та акт зберігалися у повіреного покупця та були знищені ним 30.09.2021, згідно із актом на знищення документів б/н від 30.09.2021 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання;

- ненадання учасниками справи оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04 серпня 2014 року унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи: 31.03.2022 судовий експерт повідомив суд про неможливість проведення почеркознавчої експертизи за відсутності оригіналів досліджуваних документів;

- із змісту акта Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" "на знищення документів та справ" від 30.09.2021 слідує, що один примірник оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та один примірник акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 - знищені. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", яке виступило як повірений покупця у даних правовідносинах, стверджує, що зазначені документи не були ним знищені, натомість відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом тиску на працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" самовільно забрали такі документи. Дані обставини підтвердили суду свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З урахуванням представлених доказів та заяв свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд приходить до висновку, що оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року не були знищені згідно із актом, однак не надані відповідачами на вимогу суду;

- акт про знищення шляхом спалення документів та справ, датований 30.09.2021, розцінюється судом як недостовірний доказ;

- суд приходить до висновку про існування вказаних доказів в наявності та розцінює ненадання відповідачами оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року як ухилення від подання суду документів, необхідних для проведення експертизи, що в свою чергу унеможливило її проведення. Оскільки проведення судової почеркознавчої експертизи оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року було необхідним для оцінки судом твердження позивача про непідписання ним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта "про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014", суд в даному випадку застосовує положення статті 102 Господарського процесуального кодексу України та, за сукупністю встановлених обставин, визнає доведеним твердження позивача про непідписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта "про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014";

- недійсним може бути визнаний лише укладений договір (такий, що відбувся). Неукладений же договір (такий, що не відбувся) взагалі не може виступати предметом спору, в тому числі про визнання його недійсним з будь-яких підстав. В межах цієї справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного договору недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі №902/975/21 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року суд відмовляє;

- щодо заяви ОСОБА_2 від 11.10.2021 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, мотивованої тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158, про недійсність якого заявив позивач, укладено 04.08.2014, а позовну заяву подано останнім 30.09.2021, тобто з пропущенням трирічного строку загальної позовної давності для звернення до суду з метою захисту свого порушеного права, суд з приводу цієї заяви зазначає наступне. Враховуючи, що ОСОБА_1 не укладав договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04 серпня 2014 року, не перебував у місці вчинення даного правочину, є підстави вважати, що він не знав про існування цього документу, адже не підписував його, тому визначальним є момент, коли позивач довідався про порушення свого права. Позивач надав суду виписку про стан рахунку в цінних паперах, яку йому було надано Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", на запит ОСОБА_1 №1 від 24.12.2020. Наданим доказом стверджується, що позивач дізнався про порушення його права 30.12.2020, натомість відповідачі не надали суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що позивач обов`язково повинен був знати або дізнався про те, що його право власності порушено раніше, ніж 30.12.2020, коли одержав виписку депозитарної установи. Оскільки позивачем доведено, що він дізнався про порушення свого права 30.12.2020, строк позовної давності для звернення до суду не сплив;

- спірне майно вибуло із володіння позивача поза його волевиявленням, внаслідок визнаного судом неукладеним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04 серпня 2014 року, після чого ОСОБА_2 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599". Оскільки майно вибуло з власності ОСОБА_1 поза його волею, ОСОБА_2 не набула прав власника на прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" в кількості 1294223 штуки, а отже не мала правомочностей на передачу таких прав щодо вказаного майна третім особам. Таким чином, ОСОБА_3 незаконно заволоділа часткою позивача, без відома та згоди останнього. Отже, цей договір (правочин) порушує публічний порядок і є нікчемним в силу закону, визнання його недійсним судом не вимагається. За таких обставин суд задовольняє позовну вимогу про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 НОМЕР_4 штук простих іменних акції бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 ;

- враховуючи задоволення судом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а операції у системі депозитарного обліку здійснюються тією депозитарною установою, яка здійснює ведення рахунку у цінних паперах депонента, суд задовольняє позовні вимоги та зобов`язує Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (депозитарну установу, яка обслуговує рахунок в цінних паперах ОСОБА_3 ) провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): UA4000067326, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3, відкритому в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" - як депозитарну установу позивача - провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ158 від 04.08.2014 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" розпорядження (накази) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери від 04.08.2014, реєстраційний номер в журналі розпоряджень 63/08-14р від 04.08.2014, № та дата проведення операції за журналом депозитарних операцій 60 від 04.08.2014. Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було видано розпорядження (накази) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які скріплені підписами останніх. Факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, як позивачем так і депозитарною установою не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому суд вважає, що копія даного розпорядження (наказу) є належним, допустимим та достовірним доказом відповідно до норм статей 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України. Також в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження неправомірності розпорядження (наказу) від 04.08.2014 або ж протиправності дій депозитарної установи при його видачі чи виконанні. Таким чином, внаслідок виконання вказаних розпоряджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.08.2014, відбувся фактичний перехід прав на цінні папери емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", у кількості 1 294 223 штуки від ОСОБА_1 (продавця) до ОСОБА_2 (покупця) відбулося фактичне списання депозитарною установою прав на цінні папери з рахунку продавця - ОСОБА_1 та їх зарахування на рахунок покупця - ОСОБА_2 відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України". Вказані вище дії сторін свідчать про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 виконувався сторонами, а відтак не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами;

- також суд звертає увагу на те, що з 2014 року по 2020 рік (протягом 6 років) ОСОБА_1 не цікавився діяльністю Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599". Вказана поведінка позивача не відповідає поведінці особи, яка вважає себе власником іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" загальною номінальною вартістю 323 555, 75 грн, що складає 51 % акцій товариства, а навпаки відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства;

- посилання суду першої інстанції на табель обліку робочого відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року, як доказ, яким підтверджується факт непідписання ОСОБА_1 спірного договору, а також висновок суду першої інстанції про те, що із урахуванням бездіяльності відповідачів щодо виконання покладених на них судом обов`язків по наданню суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи документів та положень частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України є підстави вважати, що обставини про непідписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 є встановленими, безпідставні, оскільки саме обставини виконання сторонами умов спірного договору є, в даному випадку, визначальними для кваліфікації його таким, що був фактично укладеним;

- позивач як на підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 посилається на положення частини 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України та вказує, що він як продавець договір не підписував, його умови не погоджував. Тобто, оспорюваний правочин містить дефект волі та волевиявлення. Однак, суд зазначає, що не підписання договору (наявність дефекту волі та волевиявлення) є наслідком для визнання договору неукладеним, а не визнання його недійсним, про що просить позивач. Аналізуючи зміст договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умови укладеного договору підтверджують, що під час укладення оспорюваного правочину сторонами в належній письмовій формі погоджено всі необхідні істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії договору. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України, сторонами при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 дотримані, з огляду на що відсутні підстави для визнання його недійсним;

- щодо обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" про знищення документів на підставі акта про знищення б/н від 30.09.2021 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання, то суд вважає їх безпідставними та приймає до уваги, що нормами Положення про провадження депозитарної діяльності, дозволено знищувати первинні документи на паперовому носії, якщо строк їх зберігання становить 5 років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, проте, ця вимога не є обов`язковою. В свою чергу, складанню акта про знищення документів мав передувати ряд дій, зокрема наказ керівника депозитарної установи про створення комісії зі знищення документів, якого до матеріалів справи не надано. Також акт на знищення документів та справ від 30.09.2021 не був скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Також суд звертає увагу на ту обставину, що акт, за яким вказані документи начебто були знищені, датовано 30.09.2021, що співпадає з датою надходження позову у справі № 902/975/21 та датою його отримання ОСОБА_2, хоча п`ятирічний строк зберігання сплив ще у 2019 році. А відтак, колегія суддів не приймає як доказ у даній справі акт про знищення документів б/н від 30.09.2021;

- щодо обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" про те, що документи, зазначені в акті знищення від 30.09.2021, не були знищені, а фактично під тиском були передані ОСОБА_3, яка винесла їх з офісу депозитарної установи, то суд також вважає їх безпідставними та вказує, що у разі вчинення відповідачем таких дій Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" зобов`язане було повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх відсутності, за результатами роботи якої скласти відповідний акт, який і міг би бути доказом наведених обставин. Однак, у справі відсутні докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" дій, передбачених пунктом 12 Розділу ІІ Положення про провадження депозитарної діяльності, а тому суд з врахуванням неодноразових змін в поясненнях обставин вказаної події критично оцінює такі доводи відповідача;

- щодо пояснень (заяв) свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд зазначає наступне. У разі втрати документів (як вказують свідки, їх забрала ОСОБА_3 ) депозитарна установа зобов`язана була, в силу пункту 12 Розділу ІІ Положення про провадження депозитарної діяльності, виконати передбачені ним дії та скласти відповідний акт, в якому зафіксувати обставини втрати документів із депозитарної установи. Вказаний акт, в даному випадку, підтверджував би обставини втрати документів із депозитарної установи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пояснення (заяви) свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не можуть у встановленому порядку, підтверджувати обставини втрати документів із депозитарної установи, а тому вони не приймаються судом в силу положень частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України. В даному контексті суд також приймає до уваги відсутність в матеріалах справи доказів звернення депозитарної установи до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення ОСОБА_3 протиправних дій щодо заволодіння документами;

- підсумовуючи викладене, оскільки депозитарною установою комісія у встановленому порядку не створювалась, акт про втрату документів із депозитарної установи не складався, до правоохоронних органів остання не зверталася, депозитарій тричі змінював свої обставини щодо причин відсутності оригіналів документів (оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акта від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014), апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ухилялись від надання оригіналу спірного договору та акта;

- позивачем не доведено, що майно за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 вибуло із його володіння поза його волею, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача через недоведеність наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду;

- щодо вимоги позивача про зобов`язання депозитарних установ провести безумовні облікові операції по списанню та зарахуванню простих іменних акцій, то суд дійшов висновку, що в її задоволенні також слід відмовити за безпідставністю, враховуючи похідних характер даної вимоги від основної про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014;

- щодо заяви ОСОБА_2 від 11.10.2021 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд з приводу цієї заяви відзначає наступне. Стосовно заявленої у справі позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору, то строк позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягає, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правової вимоги. В свою чергу, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 07.08.2019 у справі №925/2124/14, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, щодо застосування норм матеріального та процесуального права;

- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується з пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- суд апеляційної інстанції не забезпечив всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості і достовірності, порушив вимоги статей 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянув справу без оригіналів розпоряджень (наказів) від 04.08.2014, якими обґрунтовувала свою позицію ОСОБА_2 ; дійшов висновку про те, що доводи і докази ОСОБА_2 є більш вірогідними, аніж доводи ОСОБА_1 (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 07.08.2019 у справі №925/2124/14, щодо необхідності дослідження оригіналів документів, які поставлені під сумнів учасником справи);

- суд апеляційної інстанції помилково вказав, що договір №БВ 158 виконувався сторонами; неправильно кваліфікував договір як фактично укладений; суд повинен встановити факт виконання / невиконання сторонами оспорюваного договору і за наслідком цього надати кваліфікацію цьому договору як неукладеному або такому, що укладений, та може бути оспорюваним (посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 16.06.2020 у справі 145/2047/16-ц, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі також зазначає, зокрема, таке:

- взявши до уваги як доказ копію розпоряджень (наказів) від 04.08.2014 (без дослідження оригіналів), суд апеляційної інстанції помилково встановив факт виконання договору №БВ 158, що призвело до хибного висновку щодо його неукладеності;

- факт непідписання ОСОБА_1 договору №БВ 158 виключає факт відповідності договору вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність підпису означає відсутність волевиявлення на укладення договору;

- суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надав перевагу доводами, викладеним в апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2, залишивши поза увагою заперечення ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", що викладені у відзиві на апеляційні скарги;

- втрати або несанкціонованого знищення документів не було, оскільки, документи, що зазначені в акті знищення від 30.09.2021, були винесені ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2, яка на той момент була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", що підтверджується відповідними наказами;

- суд апеляційної інстанції не врахував та не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази щодо ухилення відповідачів від надання оригіналів договору №БВ 158 та акта, необхідних для проведення експертизи;

- суд апеляційної інстанції не з`ясував належним чином всі обставини справи, що мають значення для розгляду заявлених вимог ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Відзив обґрунтований тим, що:

- доводи позивача зводяться виключно до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів;

- скаржник зазначаючи про наявність сумнівів у відповідності поданих копій розпоряджень їх оригіналам, позивач взагалі не обґрунтував свої сумніви та не зазначив, у чому саме полягає така невідповідність, та не надав жодних доказів, які б підтверджували їх наявність;

- відсутність у матеріалах справи будь яких доказів неправомірності дій депозитарної установи при виконанні депозитарної операції по переказу прав на акції з рахунку у цінних паперах ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2, яка могла бути виконана виключно на підставі двох розпоряджень покупця і продавця;

- скаржник безпідставно посилається позивача на неврахування апеляційним господарським висновків Верховного Суду про необхідність дослідження судом оригіналів документів, які поставлені під сумнів учасником справи, що містяться у постановах від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18 та від 07.08.2019 у справі №925/2124/14, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що розглядається, не є подібними;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" двічі змінювало свою позицію з приводу місцезнаходження документів, які начебто були винесені ОСОБА_3 ;

- у суду апеляційної інстанції не було жодних підстав для встановлення факту винесення документів з офісу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" ОСОБА_3 на підставі показів свідків, адже факт винесення документів з офісу мав підтверджуватися повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" до Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків, наказом про призначення комісії, актом за результатами роботи комісії. Дане діяння фактично підпадає під ознаки злочину, факт вчинення якого мав бути підтверджений заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення та обвинувальним вироком суду. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" до правоохоронних органів не зверталося.

ОСОБА_2 також подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Даний відзив обґрунтований тим, що:

- списання цінних паперів з рахунку ОСОБА_1 без наданого ним розпорядження та зарахування цінних паперів на рахунок ОСОБА_2 без наданого нею розпорядження є неможливим;

- копії розпоряджень (наказів) ОСОБА_2 отримала від колишнього директора депозитарної установи після подання ОСОБА_1 першої групи позовів про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про що надавала пояснення суду апеляційної інстанції;

- добросовісність поведінки ОСОБА_2 тим, що набуті нею від ОСОБА_1 акції Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" не були одразу нею перепродані іншим особам, так само майно товариства не було відчужене, а саме товариство не було доведено до банкрутства, навпаки продовжило здійснювати господарську діяльність, збільшувати вартість своїх активів та отримувати прибутки;

- поведінка позивача протягом 6 років вочевидь не відповідала поведінці особи, яка є мажоритарним акціонером великого діючого акціонерного товариства, оскільки ним не вчинялися жодні дії щодо управління товариством.

Крім того, від ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження в частині підстав касаційної скарги, пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Так, скаржник зазначив, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, щодо застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженнями позивача, факт подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до депозитарної установи розпоряджень (наказів) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери апеляційний суд встановив: - на підставі неіснуючого в матеріалах справи розпорядження №63/08-14р від 04.08.2014 (№ та дата проведення операції за журналом депозитарних операцій 60 від 04.08.2014); - всупереч заперечень позивача щодо цих обставин; - на підставі копій цих розпоряджень (наказів), що містяться в матеріалах справи і були надані ОСОБА_2, проте поставлені позивачем під сумнів на їх відповідність оригіналу. Встановлюючи факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, апеляційний суд, за доводами скаржника, безпідставно виходив з того, що ці обставини не заперечували ні позивач, ні депозитарна установа, адже як в суді першої, так й в суді апеляційної інстанцій, позивач неодноразово заперечував як факт підписання договору купівлі-продажу та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до цього договору, так і факт підписання (і взагалі існування) та подання розпорядження до депозитарної установи. Відтак скаржник вважає, що на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які заперечувались сторонами, і докази на підтвердження наявності яких в матеріалах справи відсутні, врахувавши копію розпоряджень (наказів) від 04.08.2014, як доказ, без дослідження його оригіналу, апеляційний суд помилково встановив факт виконання сторонами договору купівлі-продажу позивачем та третьою особою, що призвело до неправильної кваліфікації цього договору судом як укладеного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Тобто правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Варто відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Належність підпису особи є обов`язковою умовою при констатації волевиявлення сторони, тобто визнання договору таким, що відбувся. Натомість відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин є неукладеним. Закон України "Про депозитарну систему України" (5178-17) (тут і далі в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.

Статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація (далі - система депозитарного обліку).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що Депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі.

При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку на підставі, зокрема, розпорядження, що подається кожним депонентом, що є стороною правочину, - у разі вчинення депонентами однієї депозитарної установи правочину щодо цінних паперів поза фондовими біржами без додержання при розрахунках принципу "поставка цінних паперів проти оплати".

Положенням про провадження депозитарної діяльності, яке затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735 (z1084-13) (надалі Положення) визначався порядок провадження депозитарної діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - Центральний депозитарій) та депозитарними установами з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, вимоги до порядку відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, порядку проведення операцій на рахунках у цінних паперах та їх видів, порядку зарахування цінних паперів до системи депозитарного обліку при емісії, їх обліку та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням, порядку внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника, стосовно всього випуску цінних паперів, стосовно здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів тощо, вимоги до діяльності учасників депозитарної системи та взаємовідносин між ними, вимоги до порядку складання реєстру власників іменних цінних паперів, у тому числі порядку взаємодії депозитарних установ з Центральним депозитарієм щодо складання реєстру, вимоги до змісту внутрішніх документів професійних учасників депозитарної системи України та інші вимоги, встановлення яких належить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) .

Розділ II даного Положення визначає загальні вимоги до обслуговування цінних паперів у депозитарній системі України.

Відповідно до пункту 7 Розділу II Положення (в редакції, чинній на момент вчинення договору купівлі-продажу) систему депозитарного обліку цінних паперів складають: первинні документи; облікові регістри оперативного обліку; активні та пасивні аналітичні рахунки депозитарного обліку; реєстр кодів цінних паперів. До первинних документів належать документи, які є підставою для здійснення депозитарних операцій, а саме: розпорядження (накази).

Пунктом 10 Розділу II Положення, первинні документи та облікові регістри оперативного обліку можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа. При складанні їх у формі електронного документа Центральний депозитарій, депозитарна установа мають забезпечувати за потреби друк таких документів на паперовому носії. Строк зберігання первинних документів на паперовому носії становить п`ять років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Таким чином, систему депозитарного обліку цінних паперів складають первинні документи, яким є розпорядження (накази), які можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа.

В оскаржуваній постанові апеляційний суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу виконувався сторонами, а відтак його не можна вважати неукладеним

Даний висновок апеляційного господарського суду обґрунтований тим, що ним встановлено: - подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" розпоряджень (наказів) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери; - видання депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" розпоряджень (наказів) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які скріплені підписами останніх.

Таким чином, апеляційний суд констатував, що факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, як позивачем так і депозитарною установою не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому вважав, що копія даного розпорядження (наказу) є належним, допустимим та достовірним доказом відповідно до норм статей 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що як при подачі позову, так й під час розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій, позивач (у позовній заяві, у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу та у наданих ним письмових поясненнях суду апеляційної інстанції) неодноразово заперечував як факт підписання договору купівлі-продажу та акта про повне виконання сторонами зобов`язань за цим договором, так і факт підписання (і взагалі існування) та подання розпорядження (наказу) до депозитарної установи. Подання позивачем розпорядження (наказу) також заперечувала і сама депозитарна установа.

Відтак, встановлюючи факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що ці обставини не заперечували ні позивач, ні депозитарна установа.

Відповідно до частин 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, оскільки копії розпоряджень (наказів), що містяться в матеріалах справи та надані ОСОБА_2 до своїх письмових пояснень, зокрема розпорядження (наказу) ОСОБА_1, були поставлені останнім та депозитарною установою під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, а відповідні оригінали не були надані на вимогу суду, апеляційний суд в силу приписів частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України не повинен був брати такі копії доказу до уваги.

Натомість суд апеляційної інстанції без дослідження оригіналу цих розпоряджень (наказів) в порушення норм процесуального права прийняв до уваги ці копії, які не є письмовими доказами, та не врахував наведені позивачем в касаційній скарзі висновки, викладені в раніше ухваленій Верховним Судом постанові від 20.04.2021 у справі №873/131/20 з урахуванням правових позицій Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 року у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18 та від 07.08.2019 у справі №925/2151/14, стосовно необхідності дослідження судом оригіналів документів, які поставлені під сумнів учасником справи.

Такі висновки викладено й у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 902/1076/21, яка прийнята після звернення із касаційною скаргою у даній справі і правовідносини у справі № 902/1076/21 та у справі, що переглядається є подібними. Зокрема, у справі № 902/1076/21, що переглядалася Верховним Судом, предметом позову були вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", Приватного акціонерного товариства "Вінницький універмаг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (далі - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг") (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про: - витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3, відкритому в АТ "Райффайзен Банк"; - зобов`язання АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3, відкритому в АТ "Райффайзен Банк"; - зобов`язання ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 у депозитарній установі - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг". Позовні вимоги обґрунтовані вибуттям спірних акцій з власності позивача поза його волею, оскільки позивач не укладав договір купівлі-продажу цих акцій з ОСОБА_2, яка в подальшому шляхом укладення договору дарування відчужила ці акції на користь ОСОБА_3 . Позивач вважає, що оскільки цей договір не був ним укладений, то відповідно і не виконувався, а докази його укладення та виконання не є належними та допустимими.

Зазначеним спростовуються доводи ОСОБА_2, викладені у клопотанні про закриття касаційного провадження, про наявність підстав для закриття касаційного провадження відкритого з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо доводів клопотання про закриття касаційного провадження, відкритого з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості закрити касаційне провадження, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, враховуючи як доказ копію розпорядження (наказу), апеляційний суд: - не надав оцінки тій обставині, що копія розпорядження ОСОБА_1 була надана ОСОБА_2, яка своїм підписом підтвердила, що відповідна копія розпорядження відповідає оригіналу, проте на вимогу суду такого оригіналу не надала; - не врахував обставин наявності лише у ОСОБА_2 розпорядження (наказу) ОСОБА_1, зокрема з урахуванням норм Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) , який передбачає, що відповідне розпорядження (наказ) повинно подаватись до депозитарної установи та не встановлює надання примірника та/або копії цього розпорядження (наказу) іншій стороні правочину. Коли і за яких обставин ОСОБА_2 отримала копію розпорядження ОСОБА_1 від депозитарної установи, апеляційний суд не з`ясував.

Наведене свідчить, що взявши до уваги копію розпорядження (наказу) позивача від 04.08.2014, як доказу, без дослідження його оригіналу або копії, посвідченої позивачем чи депозитарною установою, суд апеляційної інстанції помилково встановив факт виконання сторонами договору купівлі-продажу, що призвело до неправильної кваліфікації судом цього договору, як укладеного. Наведене призвело до необґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції позбавлений можливості застосувати повноваження передбачені положеннями пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції) з огляду на таке.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертаючись із даним позовом зазначив, що він дізнався про продаж належних йому цінних паперів 30.12.2020 з виписки про стан рахунку в цінних паперах, яку було надано Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", на запит від 24.12.2020.

Водночас разом із відзивом на позовну заяву ОСОБА_2 було подано заяву б/н від 11.10.2021 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, мотивовану тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158, про недійсність якого заявив позивач, укладено 04.08.2014, а позовну заяву подано останнім 30.09.2021, тобто з пропуском трирічного строку загальної позовної давності для звернення до суду з метою захисту свого порушеного права. При цьому заявник вважає, що позивач міг раніше (до 30.12.2020) дізнатись про вибуття прав на цінні папери з його власності, зокрема за допомогою інформаційної бази даних про ринок цінних паперів, яка є у відкритому (публічному) доступі, або у інший спосіб, що випливає з обов`язку добросовісного власника цікавитись станом своїх справ.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач дізнався про порушення свого права 30.12.2020, відтак строк позовної давності для звернення до суду не сплив. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач надав доказ (виписку про стан рахунку в цінних паперах), який підтверджує те, що він дізнався про порушення його права 30.12.2020, натомість відповідачі не надали суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що позивач обов`язково повинен був знати або дізнався про те, що його право власності порушено раніше, ніж 30.12.2020, коли одержав виписку депозитарної установи.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням: доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Звертаючись з апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України. На підтвердження даних аргументів скаржники в апеляційних скаргах навели наступні доводи:

- про факт укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 було достеменно відомо з 27.11.2014 у зв`язку з чим він мав право звернутися до суду із позовом про визнання цього договору недійсним не пізніше 27.11.2017, однак із таким позовом він звернувся лише у 2021, тобто із значним пропуском строку позовної давності;

- виписка про стан рахунку в цінних паперах є недостовірним та недопустимим доказом, який не може підтверджувати момент, з якого ОСОБА_1 став відомий факт порушення його прав;

- з 2014 року по 2020 рік, тобто протягом 6-ти років, ОСОБА_1, який все ще вважав себе власником контрольного пакету акцій ПАТ "ВОПАС 10599", не цікавився ні про загальні збори його акціонерів, ні про результати діяльності товариства, ні про необхідність призначення посадових осіб, ні про необхідність внесення змін до його статуту. Вказана поведінка позивача не відповідає поведінці особи, яка вважає себе власником контрольного пакету акцій товариства, а навпаки відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства, однак дані обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд зазначив, що стосовно заявленої у справі позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору, то строк позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягає, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правової вимоги. В свою чергу, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Разом з тим, Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (прийнята після подання касаційної скарги) зазначено наступне: - серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно; - приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково визначив вимогу про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій як негаторний позов (усунення перешкод у користуванні майном), та відповідно необгрунтовано виснував про те, що на таку вимогу позовна давність не поширюється.

Отже, дійшовши необґрунтованих висновків про відмову у позові за безпідставністю та про те, що на вимоги про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій позовна давність не поширюється, судом апеляційної інстанції взагалі не було надано оцінку доводами апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України.