908/802/20(908/2767/22) Про визнання недійсними договорів іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішень про реєстрацію обтяжень - 17.10.2023 Прийняття

1.1. 27.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" Данілова Артема Івановича (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2), за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудик Валерія Вікторовича (далі - приватний нотаріус Рудик В. В., третя особа), в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним укладений між відповідачами договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передано в іпотеку ОСОБА_4 квартиру площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором №2382, посвідчений приватним нотаріусом Рудик В.В. від 09.12.2022, згідно з яким звернено стягнення на вищезгадану квартиру;

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65733300 від 09.12.2022 18:43:06 приватного нотаріуса Рудик В.В.

1.2. Позовні вимоги ліквідатора обґрунтовані наступним:

- 08.12.2022 ОСОБА_5 було відчужене все належне йому нерухоме майно вартістю 18 390 462 грн, а відповідачем ОСОБА_3, того самого дня було відчужене все належне йому нерухоме майно вартістю 953 033,42 грн, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідками про вартість нерухомого майна;

- відчуження належного відповідачам майна здійснювалось в один і той самий день - 08.12.2022, на користь однієї і тієї ж особи - ОСОБА_1 та оформлено у одного і того ж нотаріуса - Рудика В. В. та одним і тим самим способом - передачею майна в іпотеку третій особі з подальшим одночасним відчуженням;

- фізична особа ОСОБА_1 - є пов`язаною особою з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 оскільки ОСОБА_1 є власником та єдиним учасником ТОВ "Етер Компані", в якій ОСОБА_5 є кінцевим бенефіціарним власником, а ОСОБА_3 був керівником у 2019 році, що підтверджується відомостями про вказане товариство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- спірні договори з переоформлення майна відповідачів - є фраудаторними правочинами, здійсненими на шкоду інтересам кредиторів ТОВ "Квартал 5".

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. За висновком суду першої інстанції, надані сторонами докази свідчать про більшу вірогідність недоведеності вимог позивача, натомість аргументи відповідачів (з наданням підтверджувальних доказів) свідчать про відсутність підстав вважати оскаржуваних договорів фраудаторними правочинами, оскільки обставини, за яких договори були укладені, та умови правочинів відповідають вимогам добросовісності, законності та є цілком обґрунтованими і спрямовані на справедливе та своєчасне задоволення прав і правомірних інтересів кредитора - ОСОБА_1 за договором позики від 12.01.2021, які виникли цілком правомірно.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи

3.1. Господарський суд Запорізької області здійснює провадження у справі №908/802/20 про банкрутство ТОВ "Квартал 5", яке відкрито ухвалою суду від 26.05.2020 у цій справі.

3.2. Постановою суду від 09.10.2020 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А.І., який виконує повноваження по теперішній час.

3.3. Під час розгляду справи № 908/802/20 судом встановлено, що у боржника-банкрута ТОВ "Квартал 5" відсутня ліквідаційна маса, за рахунок якої можливо було б задовольнити вимоги кредиторів в розмірі 80 098 014,39 грн., що включені до реєстру вимог кредиторів.

3.4. 29.03.2021 ліквідатор ТОВ "Квартал 5" арбітражний керуючий Данілов А. І. звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства, у тому числі, і на ОСОБА_3 (відповідач-1).

3.5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/802/20 заяву ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І. задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Квартал 5" перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства, та стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ "Юридична компанія "Ессеншал" на користь ТОВ "Квартал 5" кошти у розмірі 80098014,39 грн.

3.6. Постановою Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 в частині скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/802/20 та в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова А. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника-банкрута на ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ТОВ "Юридична компанія "Ессеншал" скасовано; в іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №908/802/20 залишено без змін; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі №908/802/20 в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова А. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника-банкрута у справі №908/802/20, в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Квартал 5" перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ "Юридична компанія "Ессеншал" на користь ТОВ "Квартал 5" коштів у сумі 80 098 014,39 грн залишено в силі.

3.7. За Договором позики від 12.12.2021 та додатковою угодою до нього ОСОБА_1 передав в позику ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 450 000 грн, які той обіцяв повернути до 08.12.2022.

3.8. 05.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В. за реєстровим № 2291 (далі- Іпотечний договір)

3.9. Згідно п.1.1.1. Іпотечного договору, "Основне зобов`язання" - повернення ОСОБА_3 (Іпотекодавцем) ОСОБА_1 (Іпотекодержателю) грошових коштів у сумі 1 450 000 грн, переданих по Договору позики від 12.12.2021.

3.10. Відповідно до п.1.1.4 Іпотечного договору, "Предмет іпотеки" - нерухоме майно, зазначене у п.2.2 цього Договору, а саме: є двокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 61,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 1058176432224

3.11. Згідно з п.5.1 Іпотечного договору, право іпотеки виникає у Іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та проведення державної реєстрації права іпотеки за Іпотекодержателем. Пріоритет права Іпотекодержателя на задоволення його вимог за рахунок Предмета іпотеки відносно вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно, зазначене в п.2.2 Договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

3.12. Відповідно до положень п.5.2 Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем Зобов`язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки у порядку, визначеному цим Договором.

3.13. В п.п.7.6.1, 7.6.2 п.7.6 Іпотечного договору міститься застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, або набути право власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Зобов`язань на підставі цього застереження в Договорі. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у випадку невиконання або порушення Іпотекодавцем строків виконання будь-яких грошових зобов`язань по Основному зобов`язанню.

3.14. 09.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором від 05.12.2022 (далі - Договір про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2291. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.12.2022, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2382 (далі - Договір про задоволення вимог іпотекодержателя).

3.15. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору у зв`язку з невиконанням Іпотекодавцем - ОСОБА_3 своїх зобов`язань щодо повернення Іпотекодержателю - ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1450000 грн, переданих по Договору позики від 12.12.2021, сторони вирішили здійснити, відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та п.7.2 Іпотечного договору, укладеного 05.12.2022 між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В. за реєстровим номером №2291, позасудове врегулювання, згідно з окремим договором між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового виконання основного зобов`язання за Договором позики від 12.12.2021 включаючи всі додаткові угоди, зміни та доповнення до нього.

3.16. Згідно з п.2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя Іпотекодавець передав у власність Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель прийняв від Іпотекодавця і набув право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею - 33,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1058176432224, належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2018 посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. за реєстровим номером №2816. Право власності на цю квартиру зареєстровано за Іпотекодавцем 07.12.2018 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. за №29324254 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого - 1058176432224, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №148568344, сформованим 07.12.2018 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В.

3.17. Відповідно до п.3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вартість Предмету іпотеки складає 1392000 грн та визначена виходячи зі Звіту про незалежну оцінку об`єкта від 02.12.2022, виготовленого ТОВ "ЕКСПЕРТ ІН" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1/22 від 10.01.2022 виданий ФДМУ), оціночна вартість об`єкта оцінки становить 1392000 грн.

3.18. Укладаючи Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.12.2022 сторони мали на меті справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора - ОСОБА_1 за Договором позики від 12.12.2021, які виникли правомірно.

3.19. Обставини, зокрема, щодо пов`язаності ОСОБА_5, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 через володіння ОСОБА_1 100% корпоративних прав TOB "Етер Компані", не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Суд визнав більш вірогідними докази надані ОСОБА_1, що свідчать про відсутність будь-якого зв`язку між вказаними фізичними особами, до моменту коли ОСОБА_1 набув 100% корпоративних прав ТОВ "Етер Компані", що сталося вже після укладення відповідачами спірних правочинів, а саме - 12.12.2022. Також наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 боргових зобов`язань за Договором позики від 12.12.2021, у розмірі, який наближений до договірної ціні двокімнатної квартири ОСОБА_3, самі по собі є недостатнім для надання спірному договору іпотеки від 05.12.2022 кваліфікації як фраудаторного правочину.

3.20. Суд критично оцінив доводи позивача про надмірно велику суму позики, отриману ОСОБА_3 від ОСОБА_1 чи відсутність підтвердження фактичного використання суми позики зі сторони ОСОБА_3, оскільки це не може бути підставою вважати дії відповідачів недобросовісними відносно ТОВ "Квартал 5".

3.21. ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, як фізична особа-підприємець, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, а заключна банківська виписка АТ КБ "Приватбанк" з поточного рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 доводить, що у нього могли бути грошові кошти у необхідній кількості в період укладення Договорів позики з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023, прийнято нове рішення, згідно з яким позов задоволено:

- визнано недійсним Іпотечний договір від 05.12.2022, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В., зареєстрований в реєстрі за №2291;

- визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 09.12.2022, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В., зареєстрований в реєстрі за № 2382;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2022 об 18:40:38, індексний номер: 65733300, приватний нотаріус Рудик В. В., про державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 61,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4.2. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним:

- ОСОБА_3 належне йому майно відчужив після ухвалення рішення про покладання на нього субсидіарної відповідальності;

- майно відчужене на підставі договорів, які були укладені вже після прийняття рішення судом щодо покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 ;

- майно відчужене на користь ОСОБА_1, який є власником та єдиним учасником ТОВ "Етнер Компані", керівником якого був ОСОБА_3 у 2019 році, тобто вказана особа є заінтересованою особою по відношенню до відповідача-1;

- після відчуження спірного майна у ОСОБА_3 зменшився обсяг майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед боржником, тобто його взагалі не стало, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. № 327 від 10.02.2023;

- сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам боржника, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем (боржником), а тому такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника;

- та обставина, що правочин із відповідачем-2, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства;

- суд першої інстанції безпідставно вдався до аналізу та правової оцінки обставин укладення та виконання між відповідачами договору позики від 12.12.2021, оскільки вказаний правочин позивачем не оскаржується, а заявлені позивачем позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на інших обставинах та стосуються інших правочинів, зокрема, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

5. Стислий зміст вимог касаційної скарги

5.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023.

6. Узагальнені доводи касаційної скарги

6.1. Визнані недійсними судом апеляційної інстанції іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя як фраудаторні не відповідають критеріям фраудаторності правочину. Крім того, апеляційним господарським судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), у подібних правовідносинах.

6.2. Твердження ліквідатора про пов`язаність ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 через ТОВ "Етнер Компані" зроблені внаслідок неактуальних відомостей в графі кінцевого бенефіціарного власника, які містились в ЄДР по ТОВ "Етнер Компані", та потребували зміни в порядку, встановленому законодавством України. Натомість суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи відповідача щодо відсутності у даному випадку такого критерію фраудаторного правочину як пов`язаність з контрагентом.

6.3. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, ототожнюючи фіктивні та фраудаторні правочини.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22) залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

7.2. 12.09.2023 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій на виконання вимог ухвали від 05.092023 скаржником зазначено підставу, на якій подається касаційна скарга.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023, призначено її до розгляду 17.10.2023 - 15:15. Крім того, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

7.4. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК (1798-12) ) України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

7.5. 10.10.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І., в яких він просить під час перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 908/802/20 (908/2766/22), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (за аналогічним позовом).

7.6. 16.10.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17.10.2023 - 15:15, на іншу дату у зв`язку з неможливістю заявника прийняти участь в судовому засіданні, оскільки на той самий день та час його викликано до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 4202110206000022 як представника (захисника) ПП "Ремонтник-ЮГ".

7.7. Ліквідатор ТОВ "Квартал 5" Данілов А. І. заперечував проти вказаного клопотання та просив Суд відмовити у його задоволенні.

7.8. Враховуючи, що за змістом статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, перегляд судових рішень на відповідність їх нормам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення та з урахуванням вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин, а також з огляду на те, що явка учасників справи у судове засідання не була визнана Судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

7.9. Інших заяв або клопотань від учасників справи, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 17.10.2023, не надійшло.

7.10. У судовому засіданні 17.10.2023 ліквідатор ТОВ "Квартал 5" Данілов А. І. заперечував проти касаційної скарги та просив Суд залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

7.11. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 17.10.2023 не забезпечили, окрім ОСОБА_3, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

7.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. В межах справи № 908/802/20 про банкрутство ТОВ "Квартал 5" розглядається позов ліквідатора боржника арбітражного керуючого Данілова А. І. до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсними укладених між відповідачами іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.12.2022, а також про визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2022.

8.2. Позивач вважає, що оспорювані правочини є фраудаторними, вчинені на шкоду інтересам кредиторів ТОВ "Квартал 5" та підлягають визнанню недійсними.

8.3. Суд першої інстанції відмовив у позові, дійшовши висновку про недоведеність зазначивши про недоведеність стверджуваних позивачем порушень.

8.4. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зазначивши про те, що за сукупністю встановлених у цій справі обставин оспорювані правочини укладені вже після виникнення заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем і результатом відчуження нерухомого майна, яке було предметом укладених між відповідачами договорів, стала відсутність у ОСОБА_3 майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем, що свідчить про те, що укладаючи оспорювані договори ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, з метою уникнення звернення стягнення на його майно.

8.5. Аргументи касаційної скарги зводяться до невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.6. Врахувавши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

8.7. Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

8.8. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що оспорювані договори були укладені з метою уникнення ОСОБА_3 майнової відповідальності як особи, що відповідно до законодавства та судового рішення, яке набрало законної сили, разом з іншими особами, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а тому вказані правочини вчинені на шкоду інтересам кредиторів ТОВ "Квартал 5" і мають бути визнані судом недійсними як фраудаторні. Нормативно вимоги ліквідатора ТОВ "Квартал 5" обґрунтовані з посиланням на приписи пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 13, статті 215 ЦК України,

8.9. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів згідно зі статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

8.10. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі N904/2979/20.

8.11. З наведеного слідує, що ЦК України (435-15) наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

8.12. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

8.13. У цій справі позов про визнання недійсними правочинів подано особою, яка не була стороною цих договорів - ТОВ "Квартал 5" в особі ліквідатора Данілова А. І. (заінтересованою особою).

8.14. Верховний Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

8.15. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

8.16. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

8.17. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

8.18. Інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

8.19. Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

8.20. Відповідно до положень КУзПБ та ГПК України (1798-12) ліквідатор боржника, здійснюючи повноваження керівника боржника у справі про банкрутство, має право на отримання задоволення вимог боржника за рахунок майна відповідача-1 у цій справі. Водночас легітимні (законні) очікування кредиторів ТОВ "Квартал 5" полягають у задоволенні їх вимог за рахунок майнових активів осіб, притягнутих в судовому порядку до субсидіарної відповідальності у зв`язку із доведенням ТОВ "Квартал 5" до банкрутства, в інтересах яких боржником в особі ліквідатора було подано позовну заяву, підлягають судовому захисту саме в межах справи про банкрутство, оскільки задоволення таких вимог безпосередньо впливає на склад і розмір ліквідаційної маси, за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів.

8.21. У цьому випадку ліквідатор боржника є тією зацікавленою особою у справі про банкрутство, який має право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

8.22. Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які врегульовані нормами названого Кодексу, можуть застосовуватися норми ЦК України (435-15) , зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (подібний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

8.23. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (435-15) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

8.24. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

8.25. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

8.26. За змістом частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

8.27. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

8.28. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

8.29. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

8.30. Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, колегія суддів зазначає наступне. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

8.31. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

8.32. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

8.33. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

8.34. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

8.35. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

8.36. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

8.37. З встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин слідує, що укладенню між відповідачами оспорюваних іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, передувало звернення ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І. до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства, зокрема і на ОСОБА_3 .

8.38. За результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Квартал 5" перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства, та стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ "Юридична компанія "Ессеншал" на користь ТОВ "Квартал 5" коштів у розмірі 80 098 014,39 грн (пункти 3.4 - 3.6 цієї постанови).

8.39. З`ясовуючи питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, судом апеляційної інстанції було враховано наступні обставини:

- ОСОБА_3 відчужив належне йому нерухоме майно та уклав оспорювані ліквідатором правочини вже після ухвалення рішення про покладання на нього субсидіарної відповідальності;

- ОСОБА_1, як набувач спірного майна, є заінтересованою особою по відношенню до ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 є власником та єдиним учасником ТОВ "Етнер Компані", керівником якого був ОСОБА_3 у 2019 році, що підтверджується відомостями про вказане товариство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

8.40. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам ТОВ "Квартал 5", яке у даному випадку є кредитором ОСОБА_3, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, тобто з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

8.41. Посилання скаржника на те, що спірні правочини були укладені для забезпечення виконання між відповідачами договору позики від 12.12.2021 Суд не приймає до уваги, оскільки вказаний правочин позивачем не оскаржується, а заявлені позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на інших обставинах та стосуються інших правочинів, зокрема Іпотечного договору та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

8.42.Твердження в касаційній скарзі про те, що на момент укладення між відповідачами іпотечного договору була чинною постанова Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №908/802/20, якою відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника (банкрута) на ОСОБА_3, а відтак законні вимоги ТОВ "Квартал 5" до ОСОБА_3 ще не існували, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки за встановленими у цій справі обставинами оспорювані іпотечний договір від 05.12.2022 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.12.2022 укладені вже під час існування спору про покладання субсидіарної відповідальності, у тому числі і ОСОБА_3, так як заяву ліквідатором було подано до суду 29.03.2021. Більш того, на дату укладення спірних правочинів Господарським судом Запорізької області вже було прийнято ухвалу від 05.10.2021 у справі №908/802/20 про задоволення вимог щодо покладання субсидіарної відповідальності в тому числі і на ОСОБА_3, що беззаперечно свідчить про свідомий намір невиконання ним зобов`язань перед боржником.

8.43. Посилання скаржника на обставини скасування судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 не спростовує той факт, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам іншої особи, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

8.44. Аргументи скаржника стосовно помилкового висновку апеляційного господарського суду про пов`язаність відповідачів, як контрагентів (пункт 6.2 цієї постанови), відхиляються Верховним Судом, оскільки ці твердження фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

8.45. Доводи касаційної скарги щодо помилкового ототожнення судом апеляційної інстанції фіктивних та фраудаторних правочинів, а також неврахування висновків Верховного Суду з цього питання, зокрема викладених у постановах від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 28.02.2018 у справі №909/330/16; від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19), відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

8.46. У постановах від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 28.02.2018 у справі №909/330/16 викладено висновок, що для визнання зобов`язання таким, що вчинене фіктивно, закон вимагає наявність таких умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

8.47. У постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) викладено правові висновки, щодо критеріїв фраудаторності правочину, зокрема щодо підстав для його недійсності як укладення договору на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом.

8.48. Скаржник у касаційній скарзі зазначав про те, що оспорювані правочини не можуть розцінюватися як фіктивні, з огляду на їх виконання сторонами - відчуження ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майна.

8.49. Проте, у даному конкретному випадку суд апеляційної інстанції надавав оцінку не лише факту виконання чи невиконання спірних договорів, але й досліджував обставини, які передували вчиненню правочинів між сторонами (зокрема, наявність судового рішення про покладення на відповідача-1 субсидіарної відповідальності та пов`язаність відповідачів), мету та наслідки укладення договорів (після відчуження майна у відповідача-1 відсутнє інше майно для виконання своїх зобов`язань перед ТОВ "Квартал 5", а відтак укладення договорів спрямоване на уникнення звернення стягнення на майно відповідача-1). Саме з урахуванням встановлених обставин справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недобросовісність в діях відповідача-1 та зловживання правами на шкоду кредитору (ТОВ "Квартал 5"), що не спростовано скаржником.

8.50. Суд апеляційної інстанції під час перегляду цієї справи врахував наведені висновки Верховного Суду як щодо визначення критеріїв фіктивних, так і критеріїв фраудаторних правочинів та з урахуванням встановлених у цій справі обставин дійшов вірного висновку про те, що укладені сторонами оспорювані правочини є недійсними.

8.51. Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що укладені відповідачами правочини містять ознаки фраудаторних правочинів, тобто є такими, які укладені на шкоду кредиторам, з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частини третьої і шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом. Саме таку підставу недійсності договорів, як укладення правочину на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом заявлено ліквідатором під час подання позову.

8.52. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні аргументи касаційної скарги як такі, що не знайшли свого підтвердження.

8.53. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України колегією суддів враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №908/802/20 (908/2766/22), у подібних правовідносинах (розглядався позов ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А.І. про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_5 (однієї з осіб, притягнутих солідарно з ОСОБА_3 до субсидіарної відповідальності в межах справи №908/802/20) та ОСОБА_1, за яким було передано все належне ОСОБА_5 майно з метою унеможливлення звернення примусового стягнення на це майно на користь кредиторів ТОВ "Квартал 5").

8.54. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.55. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.

8.56. З урахуванням вище викладеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у цій справі, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильне застосування під час розгляду справи норм матеріального чи процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.3. З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій та відмову у задоволенні касаційної скарги.