910/19825/21 Про стягнення страхових відшкодувань, за ліквідовану страхову компанію - 17.10.2023 Прийняття

1.1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - позивач, ТОВ "Маркс.Капітал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, МТСБУ) про стягнення коштів у розмірі 3 788,28 грн (з них: 743,65 грн - 3% річних та 3 044,63 грн - інфляційні втрати).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на відповідача відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004 (1961-15) (далі - Закон №1961-IV (1961-15) ) покладено обов`язок з відшкодування шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих у зв`язку із недостатністю коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, якого ліквідовано, а саме Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна").

1.3. Відповідач позов не визнав, зазначаючи про те, що: МТСБУ зобов`язано відшкодувати за ліквідованого страховика виключно шкоду, до якої законом не віднесено сплату 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, відповідач не є правонаступником ліквідованого боржника, а також первісний кредитор не передавав позивачу прав на зазначені вимоги за договором відступлення права вимоги. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 23.12.2015 о 14 год. 00 хв. в місті Черкаси по вул. Чайковського ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_1, при виїзді на перехрестя з вул. Пастерівська, не надав переваги в русі автомобілю Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП). Під час ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

2.2. Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2016 у справі № 697/238/16-п водія автомобіля Шевроле Авео, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого здійснено ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

2.3. Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Шевроле Авео, д.н.з НОМЕР_1 (номер кузова: НОМЕР_3 ), була застрахована ПрАТ "СК "Україна" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5601619.

2.4. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №138/15 від 04.01.2016, визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП власнику транспортного засобу Шевроле Авео, д.н.з НОМЕР_2 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу у сумі 15 138,84 грн.

2.5. 25.02.2016 власник пошкодженого автомобіля Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2 подав до страховика винної у ДТП особи - ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.

2.6. 09.03.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шияном Д. С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами та на підставі якого власник пошкодженого автомобіля Шевроле Авео, д.н.з НОМЕР_2, ОСОБА_2 відступив цесіонарію - ФОП Шияну Д. С. всі права вимоги, які виникли у цедента, у зв`язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля Шевроле Авео, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5601619 у страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".

2.7. Пунктом 1.2 договору цесії передбачено, що внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування понесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, у передбачених законом випадках.

2.8. 31.03.2016 між ФОП Шияном Д. С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-03/2016 (далі - договір факторингу).

2.9. Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 09.03.2016.

2.10. В силу договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 договору факторингу).

2.11. Починаючи з 31.03.2016 кредитором у договірному зобов`язанні за страховою подією (ДТП, що відбулася 23.12.2015) є ТОВ "Маркс.Капітал".

2.12. В порушення умов договору страхування (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5601619, ПрАТ "СК "Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк (протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тобто до 26.05.2016.

2.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".

2.14. 27.03.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна", у тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі страхової події від 23.12.2015 за договором (полісом) серії АІ № 5601619.

2.15. 23.04.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал".

2.16. ТОВ "Маркс.Капітал" у заяві про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" просило визнати відповідні грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів, у тому числі за страховою подією від 23.12.2015, а саме: 14027,59 грн страхового відшкодування, 743,65 грн 3% річних, 3044,63 грн інфляційних втрат, 3506,90 грн пені.

2.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна" першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).

2.18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна", у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

2.19. Враховуючи ліквідацію ПрАТ "СК "Україна", листом від 05.09.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у сумі 21 322,77 грн, з яких: 14 27,59 грн страхового відшкодування, 743,65 грн 3% річних, 3 044,63 грн інфляційних втрат, 3 506,90 грн пені.

2.20. Листом від 08.10.2019 №3.1-05/32743 відповідач повідомив ТОВ "Маркс.Капітал" про прийняте ним рішення за результатами розгляду вищенаведеної заяви позивача, а також зазначив про виплату ТОВ "Маркс.Капітал" страхового відшкодування за спірною ДТП у розмірі 14 027,59 грн.

2.21. 08.10.2019 відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування за вищевказаною страховою подією у розмірі 14027,59 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку ТОВ "Маркс.Капітал".

2.22. Зважаючи на часткове задоволення відповідачем вимог позивача та сплату останнім лише основної суми страхового відшкодування у розмірі 14027,59 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами про стягнення з МТСБУ 743,65 грн 3% річних та 3044,63 грн інфляційних втрат.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 743,65 грн. 3% річних, 3 044,63 грн інфляційних втрат та розподілено судові витрати.

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. У цих висновках суди врахували правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №910/14293/19 (від яких не вбачав підстав відступати Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19).

3.3. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суди дійшли висновку, що позивач звернувся з позовом у цій справі у межах позовної давності.

4. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4.1. 26.08.2022 МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022, ухвалити нове рішення про відмову у позові у справі.

4.2. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та стверджує про необхідність відступлення шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3% річних, інфляційних втрат і пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який у подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності. В обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду у наведеній постанові скаржник зазначає про невідповідність цього висновку доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону №1961-IV.

4.3. Скаржник вважає, що, оскільки Закон №1961-IV (1961-15) та статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону №1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися на загальних підставах положення Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна", згідно з якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

4.4. Скаржник стверджує, що він не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.

4.5. У питанні прийнятності касаційної скарги МТСБУ вказує про наявність виняткового значення цієї справи для скаржника та зазначає, що покладення відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом, порушує принцип індивідуального характеру відповідальності. Також вважає, що справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб (потерпілих осіб внаслідок ДТП) та фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов`язків страховиків - членів МТСБУ, які на сьогоднішній день перебувають у процесі добровільної ліквідації.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі щодо касаційної скарги

5.1. ТОВ "Маркс.Капітал" у відзиві на касаційну скаргу заперечувало проти аргументів касаційної скарги, просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи серед іншого про те, що позиція відповідача полягає у намаганні звузити гарантійну функцію МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV. Натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого (стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-ІV). Крім того, Закон № 1961-ІV (1961-15) не містить норм, які обмежують права потерпілого, передбачені статтею 625 ЦК України у зобов`язанні за договором страхування.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 касаційну скаргу МТСБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 у справі №910/19825/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення, докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 4540 грн та належні докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги листом з описом вкладення на адреси їх місцезнаходження.

6.2. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.09.2022 від скаржника надійшла заява з долученою квитанцією про сплату судового збору, доказами надіслання копії касаційної скарги ТОВ "Маркс.Капітал" та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2022 визнано неповажними наведені МТСБУ підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 у справі №910/19825/21, касаційну скаргу МТСБУ залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку.

6.4. 09.11.2022 МТСБУ направило до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2022 поновлено МТСБУ пропущений строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 у справі № 910/19825/21, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МТСБУ в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/16820/21.

6.6. Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.12.2022 справу № 910/16820/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6.7. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/20 оприлюднено 25.07.2023.

6.8. 07.08.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання МТСБУ про поновлення провадження у справі № 910/19825/21 та врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/20.

6.9. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 вказане клопотання задоволено та поновлено касаційне провадження у справі №910/19825/21 за касаційною скаргою МТСБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

7.1. Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для покладання на МТСБУ обов`язку сплати 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням страховиком, якого визнано банкрутом та ліквідовано, зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк.

7.2. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

7.3. В статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

7.4. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

7.5. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

7.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

7.7. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

7.8. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

7.9. За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

7.10. До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

7.11. Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

7.12. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон №1961-IV (1961-15) , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

7.13. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.

7.14. Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.

7.15. Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

7.16. При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

7.17. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

7.18. Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом № 1961-IV (1961-15) .

7.19. Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

7.20. Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

7.21. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV).

7.22. Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону №1961-IV, відповідно до пункту 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

7.23. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV).

7.24. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV).

7.25. У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

7.26. Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

7.27. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

7.28. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.

7.29. Так, частиною сьомою статті 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

7.30. Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

7.31. Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

7.32. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

7.33. При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

7.34. Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV (1961-15) передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

7.35. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV (1961-15) , одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

7.36. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.

7.37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

7.38. Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

7.39. Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

7.40. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

7.41. Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

7.42. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

7.43. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі №910/16820/21).

7.44. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ "СК "Україна", щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач.

7.45. Суди встановили, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній.

7.46. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

7.47. Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.48. Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

7.49. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

7.50. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

7.51. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

7.52. Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

7.53. Положення Закону №1961-IV (1961-15) не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

7.54. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування.

7.55. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.

7.56. Крім того, у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, який було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, яка переглядається.

7.57. Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, серед іншого, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.58. Відтак, у порядку частини четвертої статті 300 ГПК України судова колегія звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

7.59. Як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання.

7.60. Верховний Суд звертає увагу на те, що обґрунтування доводів позивача та встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ "СК "Україна", а не відповідачем, яким є МТСБУ.

7.61. За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, у зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні положень Закону №1961-IV (1961-15) . Крім того, відсутність порушеного відповідачем права позивача виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності.

7.62. Дійшовши цього висновку, касаційний суд погоджується з доводами скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та зазначає про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ "Маркс.Капітал" у задоволенні позовних вимог про стягнення з МТСБУ сум 3% річних та інфляційних втрат.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.2. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

8.3. Ураховуючи наведені положення законодавства, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права та обставини, установлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

9.3. Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

9.4. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.

9.5. Крім того, у своїй заяві про поновлення касаційного провадження МТСБУ просило здійснити розподіл судових витрат та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

9.6. З матеріалів справи вбачається, що МТСБУ на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 1 500 грн додано до вищезгаданої заяви наступні документи: копію договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об`єднанням "ІНС.ЛОУ ГРУП" про надання послуг в сфері права, копію додаткової угоди від 28.12.2021 до договору від 21.12.2021 № 4.1/12-10/2021, копію додаткової угоди від 03.12.2021 № 698 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021.

9.7. Зі змісту додаткової угоди від 03.12.2021 № 698 до договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 вбачається, що замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника справи № 695/21 (62268) (внутрішній обліковий номер) за позовом ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ із сумою позову 6 058,28 грн (що включає за доводами заявника ціну позову 3 788,28 грн та судовий збір 2 270, 00 грн) та вартістю відповідних послуг у розмірі 1 500 грн.

9.8. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

9.9. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

9.10. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

9.11. У цій справі клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу чи інших заяв щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, ціною позову тощо позивачем не подано.

9.12. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним понесення МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до їх стягнення розмірі, відтак вимоги відповідача про покладення на позивача вказаних судових витрат підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі №910/19825/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3 788,28 грн відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131) - 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.