910/21401/21 Про стягнення страхових відшкодувань, за ліквідовану страхову компанію - 16.10.2023 Прийняття

1.1. 22.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач, МТСБУ) про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 4 906 грн 41 коп. за договором страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/56470898 (далі - Договір).

1.2. Позовна заява мотивована простроченням виконання зобов`язань за Договором щодо виплати Позивачу страхового відшкодування, внаслідок чого Відповідач має сплатити спірні суми (3 % річних, інфляційних втрат), нараховані з 26.02.2016 до 02.03.2018 за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло у страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПАТ "СК Україна"), та перейшло до Відповідача через недостатність коштів ПАТ "СК Україна" внаслідок його банкрутства та ліквідації, який є учасником Відповідача; тоді як право вимоги за Договором Позивач набув від первісного кредитора внаслідок низки правочинів з відступлення прав вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування.

1.3. 21.01.2022 Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування до спірних правовідносин позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.4. 02.02.2022 Позивач у відповіді на відзив зазначив, що у спірних правовідносинах позовна давність не підлягає застосуванню, оскільки не мав місце її пропуск, розмір заборгованості встановлений ухвалою суду у справі № 910/842/18 про банкрутство про визнання грошових вимог Позивача до ПАТ "СК Україна", тоді як іншої заборгованості, не встановленої рішенням суду, Позивач стягнути не вимагає.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 30.05.2022 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022) про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 4 906 грн 41 коп. 3 % річних та інфляційних витрат, а також 2 270 грн 00 коп. - судового збору.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для сплати Відповідачем замість ПАТ "СК Україна", визнаного банкрутом та ліквідованого учасника Відповідача, спірних сум 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих на суму шкоди, що складає страхове відшкодування та підлягала відшкодуванню ПАТ "СК Україна" як страховиком внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди за участі особи, застрахованої ПАТ "СК Україна"), оскільки МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, як суми, що є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності мотивована відсутністю пропуску цього строку через те, що Позивач дізнався про порушене право у спірних правовідносинах 20.09.2019, коли Відповідач виплатив замість страховика суму страхового відшкодування за Договором, а тому Позивач звернувся у цій справі із позовом у межах трирічної позовної давності.

2.3. Натомість, апеляційний суд у висновках про відсутність пропуску позовної давності виходив з виникнення у Позивача, як правонаступника потерпілого, права вимоги до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика з моменту ліквідації такого страховика за ухвалою суду від 17.07.2019 у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає Відповідач.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 13.10.2015 о 08 годині 20 хвилин в місті Києві на вул. Василенка сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участ автомобіля "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Автомобіль 1) та автомобіля "Subaru Impreza", державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - Автомобіль), під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті ДТП пошкоджено Автомобіль 1.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль 1, визнано ОСОБА_1, що підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.11.2015 у справі № 760/20701/15-п.

3.2. З наявної в матеріалах справи копії Договору слідує, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля була застрахована ПАТ "СК Україна".

Зі змісту Договору слідує, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн 00 коп., франшиза - 0 грн 00 коп.

Зазначений факт Відповідач не заперечує.

3.3. За замовленням ОСОБА_2 (власник Автомобіля 1 - примітка суду) проведено огляд пошкодженого автомобіля та визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП, що підтверджується Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 128-10-15, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю під час ДТП з урахуванням ПДВ становить 19 119 грн 05 коп.

3.4. ОСОБА_2 подав до ПАТ "СК Україна" заяву про страхове відшкодування, яка останнім задоволена не була.

3.5. 22.04.2016 ОСОБА_2 як цедент (первісний кредитор) та Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. як цесіонарій (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування в якому погодили, що:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку із фактом настання спірної ДТП за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого застрахована згідно з Договором у ПАТ "СК Україна" (пункт 1.1);

- внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із спірної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від відповідача, в передбачених законом випадках (пункт 1.2);

- характеристика права вимоги, що передасться цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передасться цедентом, складає 15 932 грн 54 коп. (пункт 1.3).

3.6. 30.04.2016 Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. як клієнт та Відповідач як фактор уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-04/2016 (далі Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього договору, зокрема, з вищевказаного договору відступлення права вимоги від 22.04.2016 на суму 15 932 грн 54 коп. (пункт 14 Додатку № 1 до вказаного договору).

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 516 079 грн 30 коп. (пункти 1.2, 1.3).

Пунктом 1.4 Договору факторингу передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є страхова компанія - ПАТ "СК Україна", Відповідач у порядку, передбаченому Законом.

3.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПАТ "СК Україна", під час розгляду якої Позивач подав заяву про визнання грошових вимог до ПАТ "СК Україна", в тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі Договору, з урахуванням уточнень до якої, за зобов`язанням, яке виникло на підставі Договору загальна сума вимог - 24 822 грн 09 коп., в тому числі: 15 932 грн 54 коп. - сума страхового відшкодування, 962 грн 50 коп. - 3 % річних, 3 943 грн 91 коп.. - інфляційні втрати, 3 983 грн 14 коп. - пеня.

Вказані грошові вимоги визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою попереднього судового засідання від 15.06.2018 у справі № 910/842/18, якою Господарським судом міста Києва, серед іншого, визнав Позивач конкурсним кредитором ПАТ "СК Україна" першої черги на суму 9 547 674 грн 57 коп., четвертої черги - на суму 3 916 198 грн 78 коп., шостої черги - на суму 1 835 120 грн 95 коп., загальна сума 15 298 994 грн 30 коп.

3.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019, відповідно до положень частини п`ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, Позивача першої черги на суму 9 555 040 грн 57 коп., четвертої черги - на суму 3 916 198 грн 78 коп., шостої черги - на суму 6 868 953 грн 48 коп., загальна сума 20 340 192 грн 80 коп.

3.9. Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 10.09.2019 про виплату боргу, у якій, серед іншого, просив сплатити за зобов`язанням, яке виникло на підставі Договору, загальна сума вимог становить 24 822 грн 09 коп.

Відповідач 20.09.2019 виплатив Позивачу страхове відшкодування в сумі 15 932 грн 54 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 20.10.2022 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2. Ухвалюючи про відкриття касаційного провадження за скаргою Відповідача з перегляду судових рішень у цій малозначній справі, Суд виходив з аргументів скаржника, зокрема, що справа має виняткове значення для Відповідача - щодо його відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика - члена МТСБУ, касаційна скарга стосується питання права, яке має значення для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов`язків страховиків - членів МТСБУ, та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері виконання обов`язків страховиків членів МТСБУ.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України - необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, який суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (провадження 14-27цс21) щодо меж відповідальності МТСБУ у відшкодуванні шкоди замість страховика-члена МТСБУ, визнаного банкрутом та ліквідованого, а тому суди в оскаржуваних рішенням дійшли неправильного висновку щодо застосування положень пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), тоді як Відповідач у спірних правовідносинах не є учасником деліктних правовідносин, не є правонаступником ліквідованого страховика - ПАТ "СК Україна", не визнаний боржником/правонаступником боржника у справі про банкрутство цього страховика, а тому не має відповідати за ті порушення/прострочення грошового зобов`язання у деліктних зобов`язаннях, які допустив вказаний ліквідований страховик, внаслідок чого визнані у справі про банкрутство грошові вимоги Позивача до ПАТ "СК Україна", зокрема і на спірну у цій справі суму, у разі їх незадоволення, є погашеними відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 про ліквідацію вказаного страховика.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, уточнюючи про відсутність підстав для касаційного оскарження цих рішень у цій справі.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо меж обов`язків Моторно (транспортного) страхового бюро України за договором страхування у разі недостатності коштів та майна ліквідованого страховика

7.1. Предметом спору стали спірні суми 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані Позивачем на суму страхового відшкодування, що підлягало виплаті внаслідок завдання шкоди дорожньо-транспортною пригодою та зобов`язання з виплати якого потерпілій особі не виконав ліквідований страховик - ПАТ "СК Україна" (що є учасником МТСБУ), щодо якого встановлена недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за Договором, право вимоги за яким набув Позивач.

При цьому суди встановили відсутність між сторонами спору щодо суми відшкодування шкоди за Договором, яку МТСБУ виплатило Позивачу на його вимогу (пункт 3.9).

7.2. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

7.3. Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

7.4. Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.5. Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

7.6. За змістом положень пунктів 20.1-20.3 статті 20, пункту 41.1 статті 41 Закону: виходячи з наведених висновків щодо наслідків прострочення грошового зобов`язання та враховуючи визначений Законом порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, що мало місце у спірних правовідносинах (пункти 3.7-3.9), який (порядок) наведений в статті 20 Закону, у поєднанні з наведеним в підпункті 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону одним з основних завдань МТСБУ, яким є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом, а також у взаємозв`язку з визначеними в статті 41 цього Закону правилами та умовами відшкодування шкоди (здійснення регламентних виплат) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (централізованих страхових резервних фонді), Суд доходить висновку, що:

- МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика у розумінні статті 512 ЦК України, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування;

- МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування;

- положення Закону не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону, а отже, і не містить правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними/невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України;

- у МТСБУ виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми лише у разі прострочення МТСБУ виконання грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо меж обов`язків МТСБУ за договірними зобов`язаннями ліквідованого страховика, сформульованої в постанові від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 (Провадження № 12-44гс22).

7.7. Підставою нарахування спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах стало невиконання ліквідованим страховиком (ПАТ "СК Україна") зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, тоді як установлені судами у цій справі обставини не свідчать, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку зі здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання.

А тому відсутні підстави для покладення на Відповідача (МТСБУ) обов`язку із відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих Позивачем у зв`язку із невиконанням ліквідованим страховиком зобов`язання за Договором, а протилежні висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону.

7.8. Дійшовши наведеного висновку, Суд не погоджується також з висновками в оскаржуваних рішеннях про недопущення Позивачем при зверненні із вимогами у цій справі пропуску позовної давності, про застосування якої у спірних правовідносинах заявив Відповідач (пункт 1.3 цієї постанови), оскільки відсутнє порушене Відповідачем право Позивача у цих правовідносинах (пункти 7.6, 7.7) виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності, так як за змістом статей 256, 261, 267 ЦК України позовна давність та наслідки її спливу застосовуються, якщо вимоги визнано судом обґрунтованими - за наявності порушеного права.

7.9. Таким чином висновки в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог з підстав наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат за порушення зобов`язання, яке було допущено страховиком-учасником МТСБУ, однак не Відповідачем (МТСБУ), зроблені з порушенням норм матеріального права - пунктів 20.1-20.3 статті 20, пункту 41.1 статті 41 Закону, статей 512, 625 ЦК України.

7.10. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

7.11. Дійшовши висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог, тобто на користь Відповідача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на Позивача.

7.12. Щодо вимог, заявлених Відповідачем у заяві про поновлення касаційного провадження, здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн 00 коп. то Суд зазначає про таке.

7.13. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

7.14. Відповідач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом касаційної скарги на суму 1000 грн 00 коп. надав у справі: копію договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об`єднанням "ІНС.ЛОУ ГРУП" про надання послуг в сфері права, копію додаткової угоди від 28.12.2021 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021, копію додаткової угоди від 05.01.2022 № 725 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021.

Зі змісту додаткової угоди від 05.01.2022 № 725 до договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 вбачається, що замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника справи № 811/21 (62194) (внутрішній обліковий номер) за позовом Позивача до Відповідача із сумою позову 4 906 грн 41 коп. та вартістю відповідних послуг в сумі 1 000 грн 00 коп.

7.15. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.16. Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

7.17. У цій справі Позивач не подав клопотання про зменшення розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу чи інших заяв щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, ціною позову тощо.

7.18. Враховуючи наведене, Суд вважає доведеним понесення Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Відтак вимоги Відповідача про покладення на Позивача вказаних судових витрат підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 910/21401/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення: у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 4 906 грн 41 коп. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131) - 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та 1 000 (одну тисячу) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.