910/969/22 Про розірвання договору про надання туристичних послуг та стягнення коштів в межах справи про визнання боржника банкрутом - 10.10.2023 Прийняття

представник позивача - ОСОБА_5., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

боржник (відповідач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна",

ліквідатор боржника арбітражний керуючий Перепелиця В.В. - не з`явився,

кредитор - Фізична особа-підприємець Роскін Олег Романович,

представник кредитора - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Мандичева Д.В.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.,

у справі за позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна",

про визнання розірвання договору та стягнення 98 292,52 грн.

в межах справи № 910/969/22

за заявою фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна",

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (далі - ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", боржник).

Визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича до ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" в розмірі 329 244,06 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Музенідіс Тревел Україна".

Призначено розпорядником майна ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича, інше.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В.

3. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду (в межах справи про банкрутство № 910/969/22) з позовом до ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" (далі-відповідач) про розірвання договору та стягнення 98 292, 52 грн, з яких: 68 292, 52грн - сума сплачена за туристичні послуги, 30 000, 00грн - моральна шкода.

3.1. Позивач доводить, що ним укладено договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 на виконання якого сплачено 68 292,52 грн., проте відповідачем порушено умови договору, обумовлені послуги не надано, сплачені за них грошові кошти не повернуто.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 позовні вимоги задоволено частково;

розірвано Договір на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Музенідіс Тревел Україна";

стягнуто з ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" на користь ОСОБА_1 68 292,52 грн.;

в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач, діючи в особі Туроператора, порушив умови договору на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, що стало підставою для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у розмірі 68 292,52 грн.

5.1. За висновками суду, не надання відповідачем передбачених послуг за договором на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386 позбавило позивача на отримання відповідної послуги - туристичного туру, задля якого такий договір укладався, є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.

5.2. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. моральної шкоди відмовив.

6. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:

6.1. 31.01.2020 через фізичну особу-підприємця Вієнко В.А., як Турсубагента, ТОВ "На канікули України", як Турагента, між позивачем, як замовником, та ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", як Туроператором, укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 (надалі -Договір).

6.2. Відповідно до пункту 1.2. Договору туроператор через Турсубагента зобов`язується забезпечити надання комплекту туристичних послуг (надалі - Туристичний продукт/ Турпродукт), а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.

6.3. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість Турпродукту за цим договором зазначається в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору, та дійсний протягом одного банківського дня.

6.4. Відповідно до п. 5.1 Договору туроператор зобов`язаний забронювати та надати Замовнику Турпродукт (пакет туристичних та пов`язаних послуг), замовлених замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості Турпродукту замовником у строки, встановлені цим Договором та додатками до нього.

6.5. Згідно з п.5.3 Договору туроператор зобов`язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених туроператором, Турсубагентом витрат.

6.6. У додатку № 1 до Договору від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386 погоджено загальну вартість Турпродукту в сумі 68 292,52 грн. на трьох туристів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

6.7. На виконання умов Договору ОСОБА_5 у повному обсязі сплатила за надання туристичних послуг на рахунок фізичної особи-підприємця Вієнко В.А. суму в розмірі 68 292,52 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій від 31.05.2021 № 0.0.2145192814.1 на суму 6 845 грн., від 31.01.2020 № 0.0.160107762.1 на суму 20 000 грн., від 03.02.2020 № 0.0.1603843469.1 на суму 41 447,52 грн.

6.8. Позивачу надано лист бронювання № CFU14060AF від 03.08.2020 щодо підтвердження бронювання та вильоту на 18.06.2021 по 02.07.2021 до Греції, о. Корфу, а також надано ваучери № CFU14060AF по вказаному туру на трьох осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 .

6.9. 17.06.2021 позивачу від Турсубагента стало відомо про скасування вильоту. Згідно розміщених на сайті https://www.mouzenidis.com/uk-ua/news/2021-06-17/mzt_breaking_news даних: "За отриманою 17.06.2021 інформацією у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією Mouzenidis Travel А.Е. (Греція) тимчасово, в період з 18.06.2021 по 26.06.2021, припиняється прийом і обслуговування нових клієнтів на території Греції, якщо про інше не повідомлено окремо по бронюванню".

6.10. У свою чергу, позивач направив заяву про повернення грошових коштів внаслідок ануляції туру з вини туроператора, однак грошові кошти не отримав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/969/22 (910/11/23) скасовано частково.

Прийнято нове рішення про задоволення позову.

Ухвалено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. моральної шкоди.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/969/22 (910/11/23) залишено без змін.

8. Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, що відповідач порушив умови договору на туристичне обслуговування, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, тому обґрунтовано визнав наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у розмірі 68 292,52 грн.

8.1. Беручи до уваги, що не надання відповідачем передбачених послуг за договором на туристичне обслуговування позбавило позивача на отримання відповідної послуги - туристичного туру, задля якого такий договір укладався, апеляційна інстанція погодилася з висновком господарського суд про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору.

8.2. В частині відшкодування моральної шкоди, постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме: наявність такої шкоди, протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача.

8.3. За висновком апеляційного господарського суду, вимога про відшкодування моральної шкоди у цій справі є похідною від вимоги про захист прав позивача як споживача, та підлягає задоволенню, оскільки вимоги про захист прав споживача задоволено, отже оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає зміні.

8.4. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, враховуючи завдані позивачу душевні страждання, характер неправомірних дій відповідача, на користь позивача підлягає стягненню 20 000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди. Такий розмір відшкодування, відповідає обсягу спричинених страждань позивачу, є достатнім для відновлення його прав, а також відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №910/969/22 (910/11/23), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/969/22 (910/11/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковського О.В., суддя - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2023 витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/969/22 (910/11/23), відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 до надходження матеріалів справи № 910/969/22 (910/11/23) до Верховного Суду.

12. 15.08.2023 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/969/22 (910/11/23).

13. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/969/22 (910/11/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, датою проведення судового засідання визначено 10.10.2023.

14. 29.08.2023 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 910/969/22 (910/11/23) в режимі відеоконференції.

15. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2023 клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний веб портал судової влади України vkz.court.gov.ua.

16. 04.09.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги.

17. Представник скаржника в судовому засіданні 10.10.2023 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами, наведеними у ній та доповненнях до касаційної скарги, просила рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 910/969/22 (910/11/23) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

18. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (10.10.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 10.10.2023.

20. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX Верховний Суд розглядає справу № 910/969/22 (910/11/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

21. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини 2 статті 32 Закону України "Про туризм", статті 902 Цивільного кодексу України в частині висновків суду; судами попередніх інстанцій не враховано правових позицій Верховного Суду викладених у постановах від 03.04.2019 по справі № 758/8046/15-ц, від 15.06.2021 по справі № 904/5726/19.

22. Скаржник доводить:

22.1. перерахування коштів здійснювалося ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро", що є іншою юридичною особою ніж ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", яке зазначено у договорі як Туроператор, саме ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро" був отримувачем коштів;

22.2. фактично договірні відносини існували між ФОП Вієнко, ТОВ "На канікули Україна" та ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро";

22.3. судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 32 Закону України "Про туризм" в частині покладення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань на туроператора, що фактично не надавав туристичні послуги, не встановлено, що відсутність укладеного Агентського договору між ТОВ "На канікули Україна" та ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" унеможливлює покладення відповідальності на останнього;

22.4. ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" здійснює свою діяльність на умовах повної фінансової самостійності й не має будь-яких договірних або інших юридично оформлених відносин з ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро";

22.5. ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" ніколи не здійснював бронювання продуктів для позивача ОСОБА_1 (за інформацією ТОВ "Музенідіс Тревел Україна");

22.6. в договорі на туристичне обслуговування, укладеного ОСОБА_1 за заявкою №CFU14060F, ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" був зазначений в якості туроператора замість ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро" в результаті технічної помилки та не має відношення до заброньованих туристичних послуг (за інформацією ТОВ "На канікули Україна");

22.7. Позивачем, ОСОБА_1, подано позов до ТОВ "Музенідіс Тревел України" враховуючи зміст постанови Дніпровського апеляційного суду у справі №216/3614/21.

22.8. Договір на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 від 31.01.2020 є нікчемним в силу закону

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

25. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України (1798-12) , іншими законами України.

26. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

27. Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).

У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах №289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

28. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

29. Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

30. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

31. Предметом касаційного дослідження є перевірка правильності рішень судів попередніх інстанції та їх висновків щодо правомірності розірвання договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31.01.2020 та покладення відповідальності за порушення умов договору на ТОВ "Музенідіс Тревел Україна".

32. За змістом статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. (частина 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).

33. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

34. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК).

35. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).

36. Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору. Такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц.

37. У цій справі спірними є правовідносини щодо туристичного обслуговування.

38. Відповідно до статті 5 Закону України "Про туризм" учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність

(далі - суб`єкти туристичної діяльності), є:

туристичні оператори як юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

39. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про туризм" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору:

1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування;

2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту);

3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування;

4) види і способи забезпечення харчування;

5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи;

6) програма туристичного обслуговування;

7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту;

8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту;

9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг;

10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;

12) форма розрахунку.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2020 через фізичну особу-підприємця Вієнко В.А., як Турсубагента, ТОВ "На канікули України", як турагента, між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна", як туроператором, укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 (надалі -Договір).

42. Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), відповідно до частин першої, другої статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

43. Втім, суди попередніх інстанцій, під час вирішення спору та для встановлення фактичних обставин справи, не звернули уваги та не дослідили Агентський договір № АДТА/17-KIV.01270 від 06.12.2017, укладений між ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" та ТОВ "На Канікули Україна", Субагентський договір №0541-НКУ від 12.10.2016, укладений між ТОВ "На Канікули Україна" та ТА "Турдом" в особі Вієнко В.О., з метою встановлення дійсних правовідносин з надання туристичних послуг за договором на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386.

44. Також, судами встановлено:

На виконання умов договору ОСОБА_3 у повному обсязі сплатила за надання туристичних послуг на рахунок фізичної особи-підприємця Вієнко В.А. суму в розмірі 68 292,52 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій від 31.05.2021 № 0.0.2145192814.1 на суму 6 845 грн., від 31.01.2020 № 0.0.160107762.1 на суму 20 000 грн., від 03.02.2020 №0.0.1603843469.1 на суму 41 447,52 грн.

Позивачу надано лист бронювання № CFU14060AF від 03.08.2020 щодо підтвердження бронювання та вильоту на 18.06.2021 по 02.07.2021 до Греції, о. Корфу, а також надано ваучер № CFU14060AF по вказаному туру на трьох осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

45. За приписами статті 23 Закону України "Про туризм" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:

найменування та місцезнаходження суб`єкта туристичної діяльності, номер ліцензії на відповідний вид діяльності, юридична адреса;

прізвище, ім`я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи);

строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість;

назва, адреса та номер телефону об`єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування;

розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб`єкта туристичної діяльності за договором агентування;

інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо;

дата видачі ваучера.

46. Туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору (частина перша статті 25 Закону України "Про туризм").

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

У разі встановлення судом факту видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 520/1396/18.

47. Водночас, судами як першої так і апеляційної інстанції не було досліджено змісту ані Листа бронювання №CFU14060AF від 03.08.2020, ані Ваучера №CFU14060AF, з метою встановлення особи, якою було видано вказані документи (ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро").

48. У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

49. Втім, судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичного отримувача грошових коштів перерахованих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у виконання договору на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 від 31.01.2020.

50. Крім того, судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки доводам позивача, які ґрунтуються на інформації ТОВ "Музенідіс Тревел України", наведеної у Клопотанні про скасування заходів забезпечення позову та виключення з кола відповідачів у справі №216/3614/21 (арк. справи 14), про те, що ТОВ "Музенідіс Тревел України" ніколи не здійснювало бронювання туристичних продуктів для ОСОБА_1, та визначений Туроператором у Договорі на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 від 31.01.2020 в результаті технічної помилки.

51. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

53. В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Втім, суди першої та апеляційної інстанції викладеного вище не врахували та достеменно не встановили суб`єктний склад фактичних правовідносин з надання туристичного продукту (Греція, о. Корфу, початок туру:18.06.2021, закінчення туру: 02.07.2021, готель: Messonghi Beach Resort 3*, Double Comfort Sea View, 2Ad+1ch) ОСОБА_1 .

Відтак, не встановили особу, яка має відповідати за моральні та матеріальні збитки, понесені ОСОБА_1 за невиконання договору на туристичне обслуговування.

55. З встановлених у цій справі судами обставин убачається, що заявляючи позов позивачем як відповідача визначено ТОВ "Музенідіс Тревел Україна".

56. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України). Право відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову належить позивачу.

57. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

58. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

59. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі № 233/1950/19.

60. Заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України (1798-12) . Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

61. Тобто належним суб`єктним складом відповідачів є такий склад, в якому дійсно є суб`єкти порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. Поняття сторони спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини.

62. З огляду на зазначене, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

63. Водночас, суди не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо підстав визначення ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" відповідачем у цій справі, наведених у позовній заяві.

64. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Однак, ухвалені у справі судові рішення місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду в повному обсязі цим критеріям не відповідають, оскільки висновки про задоволення позову ОСОБА_1 зроблені без надання належної і повної правової оцінки спірним правовідносинам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

67. Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

68. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

69. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

70. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, встановити суб`єктний склад фактичних правовідносин з надання туристичних послуг ОСОБА_1, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Щодо судових витрат

71. У зв`язку із скасуванням прийнятої судом апеляційної інстанції постанови та направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до апеляційного суду, питання розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-