910/4918/21 Про визнання правочинів недійсними в межах справи про визнання боржника банкрутом - 03.07.2025 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ03 липня 2025 року м. Київcправа № 910/4918/21 (910/1820/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник АТ "Асвіо Банк" - Безносик А. О.,

представник ТОВ "ФК "Поліс" - Коляда С. М.,

ліквідатор ТОВ "Опт Мінусіс Трейд 218" (попереднє найменування - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп") - Гаращенко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Мінусіс Трейд 218" - арбітражного керуючого Гаращенка І. В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Остапенка О. М., Полякова Б. М.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024

у складі судді Чеберяка П. П

у справі № 910/4918/21 (910/1820/24)

за позовом Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 910/4918/21

за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання визнання недійсними правочинів, укладених боржником, з підстав їх фраудаторності.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4918/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (далі - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп"), провадження в якій відкрито ухвалою від 30.10.2023 за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (далі - АТ "Асвіо Банк").

2. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

3. 02.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Універсальний банк розвитку та партнерства" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Перший", Публічне акціонерне товариство "БГ Банк", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (далі - ТОВ "Інфініті") було укладено кредитний договір № 41.

4. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ТОВ "Інфініті" було укладено договір іпотеки, посвідчений 02.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О. за реєстровим № 2432.

5. 18.07.2012 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № Б3/081-12/24 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" за заявою Банку.

6. В подальшому право вимоги у розмірі 5 555 037,79 грн за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки було відступлено Банком на користь ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" (відповідач-1) на підставі договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором від 05.12.2012 та договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого 05.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 366.

7. 29.08.2013 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № Б3/081-12/24 замінено ініціюючого кредитора Банк його правонаступником - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп", а згодом ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2014 у справі № БЗ/081-12/24 визнано вимоги кредиторів до боржника в сумі 394 157 331,81 грн, зокрема, вимоги відповідача-1 до ТОВ "Інфініті" у розмірі 5 555 037,79 грн, які виникли на підставі Кредитного договору.

8. 18.11.2020 між ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", відповідач-2) укладено договір відступлення права вимоги, за яким відповідач-1 відступив на користь відповідача-2 права вимоги до ТОВ "Інфініті" у загальному розмірі 5 555 037,79 грн за кредитним договором.

9. 18.11.2020 між ТОВ "ВФК "Інвестгруп" (відповідач-1) та ТОВ "ФК "Поліс" (відповідач-2) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. М. за реєстровим № 2365, за умовами якого відповідач-2 набув прав іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченим 02.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 2432.

10. Вказані вище обставини, як вказали суди, були встановленні в межах розгляду справи № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті" та підтверджуються ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № Б3/081-12/24, якою, зокрема, задоволено заяви ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" та ТОВ "ФК "Поліс" про заміну кредитора у справі №Б3/081-12/24 з вимогами у розмірі 5 555 037,79 грн.

11. Згідно з повідомленням № іг/3 від 22.07.2021 ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" повідомило ТОВ "ФК "Поліс" про те, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги (цесії) від 25.11.2020, укладеного між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уінденерго" (далі - ТОВ "Уінденерго"), відповідач-1 відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Уінденерго" право вимоги до відповідача-2 за договором відступлення права вимоги.

12. З метою виконання своїх зобов`язань за договором відступлення права вимоги зі сплати 5 038 037,79 грн ТОВ "ФК "Поліс" (відповідач-2):

- на суму 1 358 037,79 грн здійснило оплату на користь ТОВ "Уінденерго" на підставі платіжних інструкцій № 102 від 23.07.2021, № 105 від 26.07.2021, № 108 від 04.08.2021, № 5919 від 01.12.2023;

- на суму 3 200 000 грн здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Уінденерго" на підставі договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.02.2022;

- на суму 480 000 грн здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Уінденерго" на підставі договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.12.2023.

13. Вказані вище обставини підтверджуються актом про повне виконання зобов`язань від 04.12.2023.

14. Також, у відповідності до договору про відступлення прав вимоги від 01.12.2023 ТОВ "Уінденерго" відступило право вимоги на суму 517 000 грн до відповідача-2 (ТОВ "ФК "Поліс") за договором відступлення права вимоги на користь ТОВ "Інфініті Сервіс", яке у подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 03.12.2023 відступило право вимоги до відповідача-2 за договором відступлення права вимоги на суму 517 000 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Крауч" (далі - ТОВ "ФК "Крауч").

15. В подальшому, 05.12.2023 ТОВ "ФК "Поліс" (відповідач-2) з метою виконання своїх зобов`язань за договором відступлення права вимоги сплатило на користь ТОВ "ФК "Крауч" 104 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5920 від 05.12.2023.

16. Відповідно до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.01.2024 ТОВ "ФК "Поліс" та ТОВ "ФК "Крауч" зарахували зустрічні однорідні вимоги на суму 413 000 грн.

Короткий зміст позовних вимог

17. 14.02.2024 АТ "Асвіо Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" та ТОВ "ФК "Поліс", в якій просило визнати недійсним Договір № 18/11/20 від 18.11.2020 про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" та ТОВ "ФК "Поліс" та визнати недійсним Договір, посвідчений 18.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за реєстровим № 2365 про відсмтуплення прав за договором іпотеки, посвідченим 02.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О. за реєстровим № 2432, укладений між ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" та ТОВ "ФК "Поліс".

18. Позивач доводить, що спірні договори укладені в підозрілий період (упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство), в момент, коли боржник вже мав грошове зобов`язання, зокрема, перед АТ "Асвіо Банк" у розмірі 228 769 396,59 грн. Позивач доводить, що укладення спірних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також те, що оспорювані правочини не мають правової та господарської мети (одержання прибутку), укладені без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, а відтак, не спрямовані на реальне настання наслідків.

19. На переконанням позивача, оспорювані ним правочини містять ознаки фраудаторності.

20. Позивач при цьому посилався на положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст. 3, 13, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

21. 13.05.2024 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4918/21 (910/1820/24) відмовлено у задоволенні позову АТ "Асвіо Банк" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про визнання правочинів недійсними.

22. 16.10.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "Асвіо Банк" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/4918/21 (910/1820/24) залишено без змін.

23. Суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, визначених КУзПБ, оскільки боржник відповідно до оспорюваних правочинів не виконував жодних майнових зобов`язань раніше встановленого строку; не брав зобов`язань за спірними правочинами, які б негативно впливали на його платоспроможність або на виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами; не здійснював відчуження прав вимоги згідно з спірними правочинами за цінами нижчими або вищими від ринкових, оскільки право вимоги за спірними правочинами було відчужено за номінальну вартість; не здійснював жодну оплату та не приймав майно в рахунок виконання грошових вимог; не брав на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог; боржник відступив право вимоги за плату, а ТОВ ФК "Поліс" в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за договорами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 29.11.2024 ліквідатор ТОВ "Опт Мінусіс Трейд 218" (попереднє найменування - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп") арбітражний керуючий Гаращенко І. В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/4918/21 (910/1820/24) та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

25. Касаційна скарга подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник доводить, що судами першої та апеляційної інстанції не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, статтю 42 КУзПБ, статтю 234 ЦК України, суд апеляційної інстанції застосував вказані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 08.03.2023 у справі № 127/13995/21. Скаржник також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, Верховного Суду від 17.01.2020 ц справі № 916/2286/16, від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 24.07.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

26. За доводом ліквідатора укладення спірних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам, тобто має ознаки фраудаторності, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

27. Скаржник доводить, що оспорювані договори були укладені в підозрілий період (упродовж трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство), коли боржник мав грошове зобов`язання, зокрема, перед АТ "Асвіо Банк". Сторонами не було надано доказів оплати за спірними договорами ні від ТОВ "ФК "Поліс", ні від нового кредитора - ТОВ "Уінденерго". Скаржник доводить, що права вимоги за оскаржуваними правочинами були єдиним активом за рахунок якого кредитори мали можливість задовольнити свої вимог, а укладення фраудаторних договорів порушило їх права.

28. Таким чином, за доводом скаржника, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Б. Позиція інших учасників справи

29. 13.02.2025 від ТОВ "ФК "Поліс" подано до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Опт Мінусіс Трейд-218" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки скаржник посилається на неврахування судами нерелевантної цій справі судової практики.

30. 14.02.2025 до Верховного Суду надійшов відзив, в якому ТОВ "ФК "Поліс" просить розглянути його клопотання про закриття касаційного провадження, прийняти відзив на касаційну скаргу та врахувати його, та відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відповідач стверджує про правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, відсутність обґрунтування скаржником необхідності застосування зазначених ним позицій Верховного Суду, вихід за межі позовних вимог АТ "Асвіо Банк" посиланням на ст. 234 ЦК України, відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ та визнання недійсними спірних правочинів.

31. Крім того, ТОВ "ФК "Поліс" стверджує про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки спірні правочини було повністю виконано, проте позовні вимоги АТ "Асвіо Банк" містять лише вимоги про визнання спірних правочинів недійсними без вимоги про застосування наслідків їхньої недійсності.

32. 25.06.2025 до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Поліс" надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, до закінчення перегляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі та проханням відмовити в задоволенні касаційної скарги з огляду на її необґрунтованість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду у цій справі позовних вимог про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство.

35. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

36. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

37. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

38. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

39. Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

40. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

41. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі.

42. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (на яку також посилається скаржник), не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

43. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі, навела такі висновки.Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.У ЦК України (435-15) немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

45. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

46. У цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договорів відступлення права вимоги від 18.11.2020 ТОВ "ВФК "Інвестгруп" відступив на користь ТОВ "ФК "Поліс" належні йому права вимоги до ТОВ "Інфініті" у загальному розмірі 5 555 037,79 грн за кредитним договором та права за договором іпотеки, яким вказаний кредит забезпечено.

47. Позивач, який є ініціюючим кредитором боржника, посилаючись на положення ст. 42 КУзПБ, ст. 3, 13, 16, 203, 215 ЦК України, доводив, що укладення спірних правочинів (у підозрілий період та при наявності значної заборгованості перед позивачем) призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, спрямовано на завдання шкоди кредиторам, отже такі правочини є фраудаторними.

48. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди вказали, що сторонами було повністю виконано зобов`язання за спірними договорами виходячи з того, що 25.11.2020 ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" відступило право вимоги оплати за спірними договорами до ТОВ "ФК "Поліс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Уінденерго" (яке в подальшому частково відступило таке право на користь інших осіб) і ТОВ "ФК "Поліс" свої зобов`язання виконало шляхом частково оплати, частково зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобто на користь ТОВ "Уінденерго" та ТОВ "ФК "Крауч". Також суди виснували про недоведеність наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів на підставі ст. 42 КУзПБ.

49. Однак, вказавши у цій справі про відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ, суди першої та апеляційної інстанції фактично не надали належної оцінки оспорюваним позивачем договорам як через призму ст. 42 КУзПБ, так щодо ознак фраудаторності та зловживання правом, про які вказував позивач в тому числі із посиланням на загальні засади цивільного законодавства (п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України).

50. Зокрема, суди не дослідили питання відчуження боржником активу (як вказує скаржник в касаційній скарзі - єдиного активу боржника) у період наявності значної заборгованості перед АТ "Асвіо Банк", який є ініціюючим кредитором боржника у справі про його банкрутство. Не надали оцінки підозрілому періоду вчинення оспорюваних правочинів, а саме - упродовж трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Інвестгруп".

51. В контексті встановлення наявності/відсутності ознак фраудаторних правочинів, судам належало також надати оцінку наявності розумної господарської та ділової мети при їх укладенні боржником, чи спрямовані вони на реальне настання правових наслідків, в тому числі, враховуючи специфічні обставини виконання зобов`язання щодо оплати ТОВ "ФК "Поліс" за відчужене йому право вимоги за кредитним та іпотечним договором та вплив такого відчуження на майнову сферу боржника.

52. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Однак, ухвалені у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, а висновки судів є передчасними, оскільки суди допустили неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження з мотивів наведених вище.

54. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Окрім того, Верховний Суд зауважує, що 27.02.2025 ухвалою Верховного Суду було зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Опт Мінусіс Трейд 218" - арбітражного керуючого Гаращенка І. В. у цій справі №910/4918/21 (910/1820/24) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 924/971/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення у зазначеній справі.

56. Справа № 924/971/23 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступу (уточнення) висновку, викладеного в п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

57. Так, у п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначено, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

58. Проте, за результатом розгляду справи № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду не розглядала правові питання, пов`язані з задоволенням позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним, а констатувала, що спірний договір є нікчемним, а належним та ефективним способом захисту порушеного права держави у цій справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Зважаючи на це, Велика Палата Верховного Суду не розглянула питання щодо відступу від висновку, викладеного в пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

59. В контексті викладеного, колегія суддів зауважує, що судам попередніх інстанцій під час нового розгляду цієї справи слід надати належну оцінку поданим сторонами доказам та доводам на підтвердження своїх вимог, встановити наявність/відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, а також вирішити питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав, виходячи із встановлених обставин дійсного виконання/невиконання договорів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

62. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Мінусіс Трейд 218" - арбітражного керуючого Гаращенка І. В. задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/4918/21 (910/1820/24) скасувати.

3. Справу № 910/4918/21 (910/1820/24) передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк