ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Міщенко І. С.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В. - головуючий, Мельник О. В., Гудак А. В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
про стягнення суми
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
про визнання недійсним договору поставки
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (далі - заявник) подало до суду заяву про забезпечення позову (далі - Заява), у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: тип об`єкта - будівля "Столярний цех" (А-1), реєстраційний номер нерухомого майна - 1852439707221, загальна площа - 113,2 кв.м, адреса - Волинська область, Ковельський район, с.Дубове, провулок Колгоспний, 20 (далі - нерухоме майно).
1.2. Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем на користь третіх осіб нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.05.2023 (суддя Якушева І. О.), Заяву задоволено, вжито заходів забезпечення позову.
2.2. Ухвала суду мотивована тим, що існує реальна загроза ефективного захисту відновлення порушених прав та інтересів заявника, що істотно може ускладнити виконання рішення суду.
2.3. Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, вище наведену ухвалу суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні Заяви відмовлено.
2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивач подав позов про стягнення грошових коштів, тоді як забезпечення позову направлене на арешт нерухомого майна без будь - якого обґрунтування доцільності чи співмірності саме такого заходу забезпечення про вжиття якого просить у суду позивач та у матеріалах справи відсутні докази об`єктивної неможливості виконання майбутнього рішення суду про стягнення грошових коштів.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21. Також заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази, які свідчать про наявність у відповідача заборгованості у значному розмірі, яка має бути погашена, але він її не сплачує навіть частково, тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12)
), згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
4.2. Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
4.3. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
4.4. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
4.5. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
4.6. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
4.7. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.8. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
4.9. Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
4.10. При цьому частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
4.11. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
4.12. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
4.13. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
4.14. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 514 607,87 грн основного боргу у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору поставки від 26.07.2021 № В1-01/22ВЛ-Р, 103 608,42 грн курсової різниці, 197 595, 08 грн 25 % штрафу, 38784,10 грн 36 % річних, 39322,75 грн 0,1 % за користування товарним кредитом.
4.15. Суд першої інстанції забезпечуючи позов виходив із того, що 27.01.2023 відповідач відчужив земельну ділянку, кадастровий номер 0710400000:41:010:0027, площею 0,518 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.05.2023, проте кошти після її продажу, відповідач не сплатив позивачу в рахунок погашення заборгованості за договором.
4.16. При цьому судом першої інстанції зазначено, що Господарським судом Волинської області прийнято рішення від 14.03.2023 у справі № 903/951/22, яким стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 2712471,67 грн та ще один позов розглядається цим же судом у межах справи № 903/989/22 про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у розмірі 1169730,04 грн.
4.17. Відповідач заперечуючи суду суд апеляційної інстанції необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначав, що форс-мажорні обставини унеможливили своєчасне виконання ним своїх зобов`язань та стали причиною виникнення спору у даній та інших справах за участю ТзОВ "Вітагро Партнер", крім будівель та споруд, має у власності дві земельні ділянки, та 1421 земельну ділянку в оренді. Посилаючись на дані бухгалтерського обліку, доводить, що на даний час фінансовий стан ТзОВ "Сотік Агро" дозволяє виконати майнові зобов`язання перед будь-яким з кредиторів, що не вимагає арешту активів, про що зазначено в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції.
4.18. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
4.19. При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що "можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника". Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
4.20. У даній справі, у якій переглядається оскаржена у касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції встановив наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози відчуження нерухомого майна відповідачем та/або зменшення його грошових активів та те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в господарській діяльності відповідача, та дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22.
4.21. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач не спростував наведених позивачем аргументів щодо вчинення вказаних вище дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, що спростовували б доводи, які викладені позивачем у Заяві, відповідач не подав.
4.22. За таких обставин висновок, апеляційного суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, є помилковими, оскільки зроблений без урахування правових позицій, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
4.23. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 136, 137 ГПК України щодо відмови у задоволенні Заяви.
4.24. За вказаних обставин оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду належить залишити в силі.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" задовольнити.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/965/22, скасувати, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.05.2023, залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді С. К. Могил
І. С. Міщенко