916/3958/21 Про дострокове розірвання договорів оренди та зобов`язання повернути майно - 26.07.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3958/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (колегія суддів: Поліщук Л. В., Богатир К. В., Таран С.В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до фізичної особи - підприємця Задорожного Миколи Павловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України, про дострокове розірвання договорів та зобов`язання повернути майно,

за участю представника позивача - Поліщук О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця Задорожного М. П. (далі - ФОП), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), про розірвання договорів оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, від 14.01.2019 № 2-ПД/19, від 28.01.2019 № 3-ПД/19, від 15.04.2019 № 12-ПД/19 та від 01.07.2019 № 17-ПД/19, а також про зобов`язання останнього повернути це майно позивачу.

2. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на порушення ФОП умов цих договорів, що полягало, зокрема, у тому, що відповідач не отримав погодження орендодавця на передачу майна у користування третім особам, не застрахував майно, не забезпечив його збереження, запобігання його пошкодженню і псуванню, не сплатив протягом березня - липня 2022 року орендної плати, що є істотними порушеннями умов цих договорів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Підприємство як орендодавець і ФОП як орендар уклали договори оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, а саме:

1) договір оренди від 14.01.2019 № 2-ПД/19, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач "Komatsu" (інв. № 2373) та навантажувач ТЕRЕХ TL260 (реєстр. № ОК 19055, інв. № 3762), що перебуває на балансі орендодавця, зі сплатою орендної плати, яка становить за базовий місяць оренди (листопад 2018 року) 22 647,50 грн без ПДВ, розрахунок якої визначено у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 3.1 договору);

2) договір оренди від 28.01.2019 № 3-ПД/19, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач "Komatsu" WA-380/1, інв. № 2458, що обліковується на балансі орендодавця, зі сплатою орендної плати, яка становить за базовий місяць оренди (грудень 2018 року) 6 037,50 грн без ПДВ, розрахунок якої визначено у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 3.1 договору з урахуванням змін, унесених згідно з додатковою угодою від 30.08.2019 № 1 та додатковою угодою від 30.09.2019 № 2, на підставі яких частина переданого в оренду майна повернута орендодавцеві);

3) договір оренди від 15.04.2019 № 12-ПД/19, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автомобіль МАЗ 543205 (сідельний тягач, інв. № 4288); автомобіль МАЗ 543205- 220 (сідельний тягач, інв. № 4284); автомобіль МАЗ 543205 (сідельний тягач, інв. № 4285); напівпричіп МК 30.25.20 (контейнеровоз, інв. № 4286); напівпричіп ПП (контейнеровоз, інв. № 4289); напівпричіп ПП (контейнеровоз, інв. № 4290), що обліковується на балансі орендодавця, зі сплатою орендної плати, яка становить за базовий місяць оренди (березень 2019 року) 11 002,50 грн без ПДВ, розрахунок якої визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 3.1 договору);

4) договір оренди від 01.07.2019 № 17-ПД/19, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: напівпричіп марки ЧМЗАП-99859 (реєстраційний номер 536109, інв. № 3617), що обліковується на балансі орендодавця, зі сплатою орендної плати, яка становить за базовий місяць оренди (травень 2019 року) 340 грн без ПДВ, розрахунок якої визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 3.1 договору).

4. Відповідно до умов цих договорів майно передано в оренду з метою використання його орендарем за цільовим призначенням в Україні; стан майна на момент укладення договору визначений в актах приймання-передачі за узгодженням сторін. Орендар зобов`язався: використовувати майно відповідно до його цільового призначення та умов цього договору і своєчасно сплачувати орендну плату, забезпечувати збереження й утримання в справному та робочому стані, запобігати його пошкодженню і псуванню, організовувати процес експлуатації майна відповідно до правил технічної експлуатації, здійснювати заходи протипожежної безпеки, утримання майна в порядку, передбаченому санітарними нормами, своєчасно і за власний рахунок здійснювати технічний огляд і обслуговування, поточний ремонт та поліпшення майна за власний рахунок без компенсації витрат з боку орендодавця, забезпечувати постійний безперешкодний доступ до майна фахівців орендодавця для здійснення контролю з метою перевірки стану і відповідності напряму його використання за цільовим призначенням, а також за правильністю експлуатації, протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі застрахувати майно на користь орендодавця на суму, не меншу ніж вартість за звітами, у порядку, визначеному законодавством, зокрема, від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха; постійно поновлювати договір страхування так, щоби протягом строку дії цього договору воно було застрахованим, і надавати орендодавцеві належним чином завірену копію договорів страхування і платіжних доручень про сплату страхових платежів; у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язався повернути його у 5-ти денний термін орендодавцеві у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендарю надано право передавати майно в суборенду, а орендодавцю контролювати виконання умов цього договору та використання майна шляхом візуального обстеження зі складанням звітів обстеження, у тому числі наявність, стан, напрями та ефективність його використання і, у разі необхідності, вживати відповідних заходів реагування. Орендодавець має право виступати з ініціативою про внесення змін до договору, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, штрафу, розірвання договорів у разі погіршення стану майна, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання їх умов договору. У випадку виникнення форс-мажорних обставин, а саме: війни, блокади, ембарго, пожежі, землетрусу, повені та інших стихійних лих, страйків і таке інше, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії цих обставин, які підтверджуються документом Торгово-промислової палати України.

5. Строк дії договорів вісім років, тоді як вони можуть бути достроково розірвані за рішенням суду у передбачених законом випадках. Достроково на вимогу орендодавця договори можуть бути розірвані, якщо орендар: користується майном не відповідно до їх умов; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців поспіль; не здійснює поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передає майно (його частину) у користування іншій особі; перешкоджає співробітникам орендодавця здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.

6. За актами приймання-передачі майно передано ФОП у задовільному стані і цільове його призначення передбачалося для здійснення господарської діяльності з перевалки вантажів в морських портах, зокрема в контейнерах з наземного транспорту на морські судна для здійснення перевезень морським транспортом.

7. Підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та належить до сфери управління ФДМУ. Предметом його діяльності є утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого йому на праві господарського відання, в тому числі модернізація, ремонт, реконструкція та будівництво об`єктів портової інфраструктури, організація та виконання вантажно-розвантажувальних робіт та обробки транспортних засобів, перевалка вантажів, надання транспортно-експедиторських та інших послуг.

8. 26.03.2020 ФДМУ прийняв рішення, оформлене наказом № 557, про приватизацію єдиного майнового комплексу Підприємства, про що листом від 17.08.2021 № 704 повідомлено ФОП з проханням надати належним чином завірені копії страхових договорів протягом 2019 - 2021 років на кожну техніку, і платіжних доручень до них, а також виклику уповноваженого представника для проведення огляду та перевірки стану, наявності, ефективності використання і збереження переданого в оренду майна шляхом візуального обстеження зі складанням актів обстеження.

9. Керівник Підприємства видав розпорядження про проведення обстеження індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, яке знаходиться у користуванні ФОП, та призначив комісію, за наслідками яких встановлено, що майно розміщене й експлуатується на території Підприємства за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 2. Комісія установила ознаки відсутності вчинення поліпшень майна, частина якого перебуває у неробочому стані, а частина якого відсутня, наявність фізичного зносу, порушення умов його збереження, оскільки воно зберігається на відкритому майданчику, зазнає впливу солоного середовища морської водойми, і встановила, що орендар не здійснює заходи пожежної безпеки.

10. Як на підстави для розірвання названих вище договорів позивач послався на неналежні умови зберігання майна, відсутність його поточного ремонту, погіршення його стану внаслідок експлуатації в режимі "відпрацювання наявного ресурсу", відсутність здійснення заходів пожежної безпеки, страхування майна, несплату протягом березня-липня 2022 року орендної плати.

11. На обґрунтування такої підстави для розірвання договорів оренди, як передача орендарем спірного майна у користування третім особам без дозволу орендодавця Підприємство послалося на те, що ФОП не є портовим оператором морського порту "Чорноморськ" і не здійснює господарську діяльність на території порту. Відповідач зареєстрований як ФОП за кодами КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування і товарів, н.в.і (основний), 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, 16.29 - виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння. Згідно з реєстром платників податку ФОП є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 %, не є платником ПДВ. Разом з тим відповідач не звертався за дозволом про передачу майна у користування третім особам та цим порушив умови договорів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. 19.01.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про задоволення позову. Таке рішення суду обумовлено істотним порушенням відповідачем таких умов договорів оренди, як забезпечення збереження орендованого майна і невчинення ним дій задля запобігання його пошкодженню і псуванню.

13. 04.04.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове рішення про відмову у позові.

14. Стосовно таких підстав для розірвання договору, як незабезпечення орендарем збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, погіршення орендарем стану майна, нездійснення поточного ремонту суд апеляційної інстанції послався на таке.

15. Позивач, доводячи неналежні умови зберігання та експлуатації переданого відповідачу в оренду майна, послався на акти обстеження від 27.08.2021 та від 26.07.2022, складені ним в односторонньому порядку. Доказів щодо повідомлення орендаря про обстеження орендованого майна матеріали справи не містять, оскільки з наданих позивачем доказів не вбачається надсилання листів Підприємства щодо проведення обстеження від 17.08.2021 № 704 та від 25.07.2022 № 275/110/08-30 на адресу відповідача або отримання ним. Матеріали справи також не містять доказів про надання відповідачем доступу до орендованого майна, у тому числі про це не зазначено в актах обстеження від 27.08.2021 та від 26.07.2022, тоді як комісія у призначеному позивачем складі провела обстеження майна шляхом візуального огляду.

16. За результатами обстеження встановлено, що 9 із 10 одиниць техніки знаходился в робочому стані і лише 1 одиниця у непрацюючому (неексплуатаційному) стані -автонавантажувач Komatsu WA-380/1 (інв.№ 2458, рік випуску 1994), який на момент передачі його в оренду вже перебував в несправному стані (несправна ходова частина, гідравлічна система і система електрообладнання).

17. Щодо встановлених комісією обставини того, що орендоване майно має ознаки технічного зносу, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що в оренду передавалася не нова техніка, а з експлуатацією від 10 до 20 років. За встановлених в актах обстежень обставин не виявилося перебування об`єктів оренди у стані, гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, чим суд апеляційної інстанції спростував твердження позивача про те, що відповідач допустив погіршення орендованого майна.

18. Щодо нездійснення орендарем поліпшень орендованого майна, під якими у пункті 5.6 договорів розуміється модифікація, модернізація основних засобів, заміна окремих частин устаткування для підвищення якості послуг, впровадження ефективнішого технологічного процесу, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність такого обов`язку в орендаря за умовами договорів і це також не є підставою для розірвання договорів відповідно до пункту 11.7 договорів.

19. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що умови договорів оренди не містять особливих умов зберігання орендованого майна, тоді як позивач, вказуючи про такі порушення, в актах обстежень не зазначив, якими нормами, стандартами, технічними регламентами, правилами регламентовано умови зберігання орендованої техніки та в чому полягають їх порушення з боку відповідача. Зважаючи на те, що об`єктом оренди є транспортні засоби, з метою забезпечення контрольних заходів щодо орендованого майна позивач як орендодавець не був позбавлений права періодично звертатися до орендаря щодо надання документів, які підтверджують технічний стан майна (документів про проведення в установленому порядку технічних оглядів), а також здійснення орендарем дій з обслуговування орендованого майна, здійснення поточного ремонту. Такі заходи, як зазначив суд апеляційної інстанції, забезпечили би належний документальний контроль за технічним станом орендованого майна та вжиття з боку орендодавця своєчасних заходів реагування з метою усунення виявлених порушень.

20. За цих обставин Південно-західний апеляційний господарський суд указав на відсутність доказів, які підтверджують порушення відповідачем умов договорів щодо незабезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, погіршення стану майна, нездійснення поточного ремонту та відповідно правових підстав для розірвання названих вище договорів оренди з цих підстав, зазначивши про те, що протилежні висновки суду першої інстанції про істотність вказаних порушень, в основу яких покладені узагальнені висновки комісії позивача за результатами проведеного 27.08.2021 обстеження, зроблені передчасно та без належного дослідження та оцінки наявних у справі доказів.

21. Як зазначалося раніше, обґрунтовуючи таку підставу для розірвання договорів оренди, як передача орендарем (відповідачем) спірного майна у користування третім особам без дозволу орендодавця (позивача), позивач зазначав, що у відповідача відсутні відповідні напрями діяльності за кодами КВЕД, ресурси, штат працівників, дозволи на використання такого роду майна, а тому існують підстави вважати, що відповідачем майно передано у користування третім особам, що є підставою для розірвання договорів.

22. Ці доводи Підприємства також спростовані судом апеляційної інстанції з тих підстав, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, тоді як наявність кодів КВЕД-2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не свідчить про те, що суб`єкт господарювання займається саме цими видами діяльності, так само як і відсутність якихось кодів не забороняє займатися певним видом діяльності, за умови отримання ліцензії, дозволу, патенту тощо в разі необхідності. Доводи позивача про відсутність у відповідача ресурсів, штату працівників, дозволів на використання такого виду майна не підтверджені доказами та не дають підстав вважати, що відповідач передав орендоване майно у користування третім особам.

23. Суд апеляційної інстанції врахував доводи відповідача про те, що він не є портовим оператором у розумінні Закону України "Про морські порти" (4709-17) , оскільки не експлуатує морський термінал у морському порту "Чорноморськ", а надає на території порту послуги технікою портовим операторам, що використовують морський термінал на території порту, на підтвердження чого надав копію договору про надання послуг від 15.04.2019 № 02-МП-19, укладеного ним як виконавцем з ТОВ "Тек-Транс-Груп "Форвард" як замовником, строком дії до 31.12.2019 з можливістю автоматичної пролонгації. За умовами цього договору виконавець за заявками замовника надавав йому послуги вантажною технікою та автомобільним транспортом і ФОП надав копії актів надання таких послуг.

24. Додатково Південно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що при вирішенні питання про розірвання договорів оренди за обставин систематичного невнесення орендної плати слід враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного або комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634), пунктом 3 якої передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.05.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022, або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022, або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей. Оскільки названі договори оренди були чинними станом на 24.02.2022, то, за висновком цього суду, відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 до 30.05.2022 і відсутні докази щодо систематичної несплати ним орендної плати протягом березня-липня 2022 року. При цьому суд спростував твердження позивача щодо непоширення дії пункту 3 цієї Постанови на ці правовідносини.

25. При цьому як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій установили факт наявності договорів страхування майна за 2019-2021 роки та погашення відповідачем під час розгляду справи виниклої протягом березня-липня 2022 року заборгованості. Тому ці доводи позивача як підстави для розірвання названих вище договорів відхилені.

26. Оскільки позивач не довів наявності правових підстав для розірвання спірних договорів оренди, то суд апеляційної інстанції також зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про повернення орендованого майна як похідної від основної вимоги.

Короткий зміст касаційної скарги

27. Підприємство оскаржило цю постанову до Верховного Суду та у касаційній скарзі просило її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити у силі. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки позивач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору про розірвання договорів оренди державного майна ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частини другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", викладених у подібних правовідносинах у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, від 10.12.2019 у справі № 926/1557/18, від 29.01.2020 у справі № 920/221/19 та від 27.11.218 у справі № 912/1385/17.

28. Скаржник наполягає на відсутності висновку Верховного Суду у питанні застосування підпункту 3 пункту 1 Постанови № 634, яка передбачає випадки звільнення орендарів від сплати орендної плати. На переконання Підприємства, на орендаря не поширюються положення цієї Постанови, оскільки предметом названих вище договорів є окреме індивідуально визначене майно, що передавалося в оренду не за результатами аукціонів.

29. Крім того, Підприємство наполягає на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягало у неприйнятті додаткових доказів, що підтверджують порушення ФОП істотних умов договорів унаслідок несплати ним орендної плати протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, повністю погоджуючись із правовою позицією цього суду.

31. ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати постанову і залишити в силі рішення, наполягаючи на порушенні відповідачем умов цих договорів.

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційного оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

32. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

33. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

34. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

35. Як зазначалося раніше, суди обох інстанцій по-різному здійснили оцінку наявних у справі доказів, за наслідками якої суд першої інстанції встановив істотне порушення відповідачем умов договорів оренди, тоді як апеляційний господарський суд не встановив таких обставин.

36. У цьому контексті скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору про розірвання договорів оренди державного майна не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у пункті 27 цієї постанови, щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України та частини другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

37. Проаналізувавши постанови, висновки в яких, на думку скаржника, не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, колегія суддів установила таке.

38. У справах №№ 910/22259/17, 910/22454/17, 910/20932/17, 910/21033/17, 910/3568/18, 910/4427/18, 910/5001/19 розглядалися спори про розірвання договорів поруки, у справі № 926/1557/18 - про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, а в справах №№ 920/221/19 та 912/1385/17 - про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

39. У цих справах суд касаційної інстанції не досліджував специфіки правового регулювання розірвання саме договорів оренди за наслідками неналежного дотримання орендарем їх умов, зокрема: забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, погіршенню стану майна, здійснення поточного ремонту, передачу в суборенду лише за згоди орендодавця, своєчасну сплату орендних платежів, страхування майна тощо.

40. Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин у названих вище справах. При цьому справи відрізняються підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).

41. Тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування зазначених скаржником норм частини другої статті 651 ЦК України та частини другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних предметів позовів та обставин справ, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

42. Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається, і наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України

43. Скаржник наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах Постанови № 634, яка передбачає випадки звільнення орендарів від сплати орендної плати. На переконання Підприємства, на орендаря не поширюються положення підпункту 3 пункту 1 Постанови № 634, оскільки предметом названих вище договорів є окреме індивідуально визначене майно, що передавалося в оренду не за результатами аукціонів.

44. Утім, як зазначалося раніше, суди обох інстанцій установили факт погашення відповідачем під час розгляду справи виниклої протягом березня-липня 2022 року заборгованості і ці доводи позивача як підстави для розірвання названих вище договорів ними відхилені.

45. За умовами пункту 11.7 названих договорів факт несплати орендної плати відповідачем без поважних причин протягом трьох місяців поспіль є окремою підставою для їх розірвання, а погашення відповідачем заборгованості не впливає на вирішення спору в цій частині.

46. Південно-західний апеляційний господарський суд при вирішенні питання про розірвання договорів оренди внаслідок систематичного невнесення орендної плати застосував постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного або комунального майна у період воєнного стану" у редакції від 27.05.2022, пунктом 3 якої передбачалося, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.05.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.

47. Застосувавши цю постанову, апеляційний господарський суд указав, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02. до 30.05.2022, у зв`язку з чим не можна стверджувати про систематичну несплату ним орендної плати за спірний період.

48. Твердження скаржника про непоширення підпункту 3 пункту 1 Постанови № 634 на орендаря на тій підставі, що спірне майно передавалося в оренду не за результатами аукціонів правильно відхилені судом апеляційної інстанції із обґрунтуванням власного тлумачення скаржником цієї норми, оскільки законодавець передбачив умови звільнення від орендної плати за договорами оренди державного майна диференційовано в залежності від термінів їх укладення, тобто чинних станом на 24.02.2022 або укладених після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше.

Щодо касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України

49. Підприємство також визначило підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу.

50. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

51. Як зазначалося раніше, Підприємство у касаційній скарзі наполягає на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягало у неприйнятті ним додаткових доказів, що підтверджують порушення ФОП істотних умов договорів унаслідок несплати ним орендної плати протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року.

52. Утім, Південно-західний апеляційний господарський суд правильно залишив без розгляду клопотання скаржника по долучення таких доказів, оскільки Підприємство у позовній заяві визначало спірним періодом несплати орендарем орендної плати березень - липень 2022 року, тоді як, подавши ці докази до суду апеляційної інстанції, наполягало на порушенні ФОП своїх зобов`язань в іншому періоді. Тому ці твердження скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом процесуальних норм не знайшли підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

54. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього ж Кодексу.

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Згідно з положеннями статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови.

58. За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим касаційна скарга в цих частинах підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Судові витрати

59. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в інших частинах залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 916/3958/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач