926/767-б/15 Про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, проведеного в межах справи про визнання боржника банкрутом - 26.07.2023 Прийняття

1.1. Красилівська міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кішкіна Олександра Вікторовича (далі - ФОП Кішкін О. В.) про розірвання договору оренди земель водного фонду від 22.07.2008 та стягнення 8221,30 грн заборгованості з орендної плати.

1.2. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 13.12.2022 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 500 гривень заборгованості з орендної плати та задовольнив позов у іншій частині.

1.3. Суд, керуючись положеннями статей 525, 526, 530, частини другої статті 651, статті 762 Цивільного кодексу України, статтею 21, частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі", частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати та розірвання договору. При цьому суд закрив провадження у справі в частині стягнення 4500 гривень на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у зв?язку з їх сплатою відповідачем під час розгляду справи.

1.4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05.04.2023 залишив рішення суду без змін.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

2.1. 30.04.2023 ФОП Кішкін О. В. звернувся за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 (повний текст складений 10.04.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.2. Доводи скаржника зводяться до такого:

- відповідач не отримував позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, тому позбавлений був права ознайомитися із позовною заявою та надати відзив на позов та взяти участь у судовому розгляді;

- місцевий господарський суд порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення відповідача, відкрив та розглянув справу за його відсутності, без наявності доказів належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою умовою на справедливий суд;

- заява представника позивача про закриття провадження в частині стягнення заборгованості із доданою до нього довідкою про оплату не відповідає приписам статей 169, 170 ГПК України щодо форми та змісту заяв з процесуальних питань. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що така заява була надіслана відповідачу;

- судове засідання 13.12.2022 суд першої інстанції проводив без відеофіксації. Без відомих відповідачу причин суд вирішив приховати відео, яке є невід`ємною частиною судового процесу, яке проходило 13.12.2022, тобто в даний час неможливо встановити чому суд, під час судового процесу, який проходив 13.12.2022, оголошував перерву, а також звідки взялося клопотання представника позивача про закриття провадження в частині стягнення заборгованості із доданою до нього довідкою про оплату;

- суд першої інстанції помилково не врахував, що відповідач не є боржником, адже сплачує всі передбачені податки вчасно. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не отримував податкового повідомлення-рішення про заборгованість від Красилівської ДПІ ГУ ДПС в Хмельницькій області. Тобто немає жодного доказу, який би підтвердив наявність у відповідача боргу;

- наявні у матеріалах справи довідки від 07.06.2022 № 02/11/44 та від 06.09.2022 №02/11/72 Красилівської міської ради, в яких зазначено суму боргу, жодним законом не передбачені та не відповідають його вимогам;

- відповідач подав до суду першої інстанції 11.12.2022 заяву (клопотання), в якій просив витребувати від Красилівської ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення про існування боргу та підтверджуючий документ, який засвідчує про надсилання йому податкового повідомлення-рішення про існування боргу. Однак, суд першої інстанції не розглянув таке клопотання.

2.3. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 42, 46, частини першої статті 56, пункту 2 статті 57, статті 91, частин першої, другої статті 118, частини другої статті 162, пункту 1 частини першої статті 164, статей 169, 170, частини першої статті 172, частин п`ятої, шостої статті 242 ГПК України.

2.4. Також не дотримано абзац 1 пункт 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Та не враховано пункт 3.12 цієї ж постанови.

3. Позиція інших учасників справи та зміст відповіді на відзив

3.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

3.2. Вважає, що скаржник проігнорував вимоги ухвали Верховного Суду від 19.05.2023 в частині обґрунтування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України та уточнив лише прохальну частину касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України.

3.3. У відповідь на відзив ФОП Кішкін О. В. посилається на те, що:

- позивач відправив копію позовної заяви не на адресу за місцем реєстрації та проживання скаржника, а на адресу, зазначену в листі;

- суд першої інстанції не звернув уваги, що клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог було подано до суду вже під час розгляду справи по суті та без доказів надсилання відповідачу;

- 4500 грн відповідач сплатив за інші орендовані земельні ділянки водного фонду.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.4. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

4.5. При цьому частина третя статті 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3 частини третьої статті 310).

4.6. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.7. Доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, що є / може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, зводяться до того, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що полягали, зокрема, у необґрунтованому відхиленні клопотань відповідача (які суд першої інстанції залишив поза увагою) щодо витребування у Красилівської ДПІ ГУ ДПС в Хмельницькій області податкового повідомлення-рішення про існування боргу та підтверджуючого документа, який засвідчує про надсилання йому податкового повідомлення-рішення про існування боргу; місцевий господарський суд порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення відповідача; суд порушив норми процесуального права при розгляді клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

4.8. Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

4.9. Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно Красилівська міська рада, звертаючись до суду з позовом у цій справі, вказала неправильну адресу відповідача: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними доказами. Відповідно, надала докази надсилання позовної заяви відповідачу за вказаною адресою. За цією ж адресою Господарський суд Хмельницької області надіслав відповідачу ухвалу від 20.09.2022 про відкриття провадження у цій справі та призначення підготовче засідання на 17.10.2022.

4.10. Отже, зазначені обставини, на які посилається скаржник, дійсно мали місце і це підтверджується матеріалами справи.

4.11. 13.10.2022 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив відкласти розгляд справи, надати час для надання ознайомлення з позовною заявою та надати час для надання відзиву, а також надіслати йому позовну заяву за адресою: АДРЕСА_2.

4.12. Ухвалою від 17.10.2022 місцевий господарський суд, враховуючи неотримання відповідачем позовної заяви, з метою забезпечення змагальності та рівності сторін судового процесу, повного, об`єктивного та всебічного дослідження усіх обставин справи відклав підготовче засідання на 07.11.2022 та з власної ініціативи продовжив відповідачу строк на подання відзиву.

4.13. У судове засідання 07.11.2022 відповідач не з`явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи та надіслання йому позовної заяви.

4.14. Ухвалою від 07.11.2022 суд відклав підготовче засідання на 22.11.2022.

4.15. При цьому ГПК України (1798-12) не передбачає обов`язку суду надсилати копію позовної заяви з доданими до неї документами. Натомість відповідно до частини першої статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, і як свідчать матеріали справи 08.11.2022 позивач надав до суду першої інстанції докази надсилання відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 копії позовної заяви з додатками (зокрема поштову накладну № 3100001453047 від 07.11.2022, поштовий опис вкладення до цінного листа від 07.11.2022, а також квитанцію № 42469 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 08.11.2022, дата, час доставки - 08.11.2022, 08:59).

4.16. Отже, колегія суддів ураховує, що принаймні з 13.10.2022 відповідач був обізнаний з наявністю судового провадження, а 08.11.2022 отримав позовну заяву з додатками.

4.17. В подальшому відповідач звертався до суду з:

1) клопотанням від 08.11.2022 про надання йому належним чином завіреної копії документа, що підтверджує факт надсилання позовної заяви відповідно до ухвали від 20.09.2022;

- суд першої інстанції надав відповідь на клопотання, що підтверджується наявним у справі листом від 10.11.2022, в якому повідомив, що всі наявні в матеріалах справи докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками були направлені на електронну адресу відповідача;

2) клопотанням від 11.11.2022 про повернення позовної заяви без розгляду, яке мотивував тим, що він отримав лише документи, які були зазначені у додатках до позовної заяви, проте не отримав документи, які були долучені міськрадою до позовної заяви, а саме договори оренди водного об`єкта № 65/9 від 17.04.2019, та № 66/9 від 17.04.2019, довідки Управління фінансів Красилівської міської ради № 02.03-11/43 від 07.06.2022, № 02.03-11/41 від 07.06.2022, №02.03-11/71 від 06.09.2022, № 02.03-11/73 від 06.09.2022 та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.09.2022;

- суд ухвалою від 22.11.2022 у задоволенні клопотання про повернення позовної заяви без розгляду відмовив, повідомив відповідача про те, що за поясненнями, наданими у заяві про усунення недоліків, документи, які не були вказані у додатках до позовної заяви, були долучені помилково і справи не стосуються; відклав підготовче засідання на 01.12.2022, ухвалу надіслав на електронну адресу відповідача;

3) повторним клопотанням від 27.11.2022 про повернення позовної заяви без розгляду. При цьому зазначив, що не буде брати участь в судових засіданнях, оскільки порушуються його процесуальні права;

- суд ухвалою від 01.12.2022 відмовив у задоволенні клопотання відповідача, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022 о 10:00.

4.18. Отже, з наведеного вбачається, що суд першої інстанції з урахуванням пункту 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв відповідачу в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом, реагував на клопотання відповідача та неодноразово відкладав підготовчі засідання у справі задля надання відповідачу часу для подання процесуальних документів у справі.

4.19. У судовому засіданні 13.12.2022 Господарський суд Хмельницької області оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

4.20. Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2022 через систему "Електронний суд" відповідач подав клопотання, в якому зазначив про відсутність у нього податкового боргу, на підтвердження чого просив витребувати у Красилівської ДПІ ГУ ДПС в Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення про існування боргу та докази його направлення.

4.21. Водночас це клопотання було зареєстровано судом лише 19.12.2022, а тому не було розглянуто судом під час прийняття рішення в судовому засіданні 13.12.2022. Обставини щодо несвоєчасної реєстрації документа були досліджені та відповідачу повідомлено про результати їх розгляду - до працівника відділу документального забезпечення - канцелярії було застосовано дисциплінарне стягнення.

4.22. Скориставшись своїм правом на оскарження судового рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

4.23. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша та третя статті 269 ГПК України).

4.24. Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи скаржника, встановив, що підготовче провадження у справі було закрито ухвалою суду від 01.12.2022, тоді як з клопотанням про витребування доказів відповідач звернувся лише 11.12.2022, тобто після закриття підготовчого провадження.

4.25. Питання доказів та доказування врегульовані у Главі 5 ГПК України (1798-12) . Зокрема кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

4.26. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).

4.27. Положеннями частини десятої статті 80 ГПК України надано відповідачу можливість подання доказів не разом з поданням відзиву на позовну заяву, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі.

4.28. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

4.29. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

4.30. Згідно з частиною першою статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

4.31. Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

4.32. Відповідно до частини другої статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

4.33. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається

4.34. Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

4.35. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач упродовж підготовчого провадження у справі правом на подання відзиву не скористався, доказів або клопотань про витребування доказів не подавав, пояснень по суті спору, в судові засідання не з`являвся, хоча про час та місце судових засідань був обізнаний.

4.36. Відповідно до матеріалів справи суд першої інстанції продовжив строк надання відзиву на позовну заяву та неодноразово відкладав підготовчі засідання у справі, про що відповідач був належним чином відповідно до статті 242 ГПК України повідомлений.

4.37. При цьому колегія суддів враховує, що відповідач принаймні з 13.10.2022 був обізнаний з наявністю судового провадження, а 08.11.2022 отримав позовну заяву з додатками, а тому, враховуючи, що підготовче провадження було закрито судом 01.12.2022, мав достатньо часу для підготовки своїх заперечень та надання доказів чи клопотань про надання доказів.

4.38. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів в порушення вимог статті 80 ГПК України, тобто, вже після закриття підготовчого провадження у справі, при цьому жодним чином не обґрунтувавши неможливість подання такого клопотання під час підготовчого провадження.

4.39. За частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4.40. Відповідач подав аналогічне клопотання про витребування доказів і до апеляційного господарського суду. Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач ніяким чином не обґрунтував неможливість подання клопотання про витребування доказів у передбачений процесуальним законом строк з причин, та не навів причин, які перешкодили своєчасному поданню цього клопотання.

4.41. Крім того, колегія вважає за необхідне звернути увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

4.42. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15.

4.43. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

4.44. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

4.45. Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява №3236/03).

4.46. Проте, з матеріалів справи вбачається, що заявник упродовж тривалого розгляду справи у підготовчому провадженні пояснень, заперечень, відзиву по суті спору не подавав, в численні судові засідання не з`являвся, готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи не продемонстрував.

4.47. Щодо доводів скаржника про те, що клопотання позивача про закриття провадження в частині стягнення 4500 грн не відповідає приписам статей 169, 170 ГПК України щодо форми та змісту заяв з процесуальних питань, колегія зазначає таке.

4.48. У судовому засіданні 13.12.2022 позивач надав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 4500 гривень та додав до клопотання відповідну довідку Управління фінансів Красилівської міської ради від 12.12.2022 на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

4.49. Як вже було зазначено, відповідач був належним чином повідомлений про призначення розгляду справи на 13.12.2022, однак у судове засідання, в якому вирішувалося клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 4500 гривень, не з`явився.

4.50. Водночас приписи статей 169, 170 ГПК України не містять обов`язку особи, яка звернулася з клопотанням у справі, надавати докази його надсилання іншим учасникам справи, за винятком абзацу 2 частини другої статті 170 ГПК України, а саме до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

4.51. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд вирішив приховати відео, яке є невід`ємною частиною судового процесу, яке проходило 13.12.2022, колегія суддів зазначає таке.

4.52. За частиною першою статті 222 ГПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

4.53. Як вбачається з матеріалів справи, після розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про надання йому відео судового засідання від 13.12.2022.

4.54. Листом від 12.01.2023 голова суду повідомив ФОП Кішкіна О. В. про те, що фіксація судового засідання, яке відбулось 13.12.2022, здійснювалась лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з відсутністю заяв учасників справи щодо повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу.

4.55. Отже, наведені доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

4.56. Положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) не є застосовними до питань застосування процесуального законодавства відповідно до ГПК України (1798-12) , який набув чинності у 2017 році і такі доводи скаржника суд сприймає як формальні, не спрямовані на виконання завдань господарського судочинства на стадії касаційного провадження.

4.57. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

4.58. Стверджувані відповідачем процесуальні недоліки під час розгляду справи в суді першої інстанції не призвели до ухвалення ним незаконного рішення. Як вже зазначалося вище, відповідач принаймні з 13.10.2022 був обізнаний з наявністю судового провадження, а 08.11.2022 отримав позовну заяву з додатками, а тому, враховуючи, що підготовче провадження було закрито судом 01.12.2022, мав можливість належно та своєчасно вчиняти необхідні для його захисту процесуальні дії відповідно до свого волевиявлення.

4.59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

4.60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

4.61. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

4.62. Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

4.63. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.