910/9798/22 Про стягнення заборгованості за фактично надані супутні послуги під час постачання електричної енергії - 18.07.2023 Прийняття

позивача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Гарматіна К.В.,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Остапенка С.Л.,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго")

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (суддя Андреїшина І.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді Сулім В.В. і Ткаченко Б.О.)

зі справи № 910/9798/22

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "Енергоатом")

до ПАТ "НЕК "Укренерго"

про стягнення 11 911 878,91 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення заборгованості за заявою - приєднанням від 01.07.2021 № 75-150-SD-21-00326 до договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності у розмірі 156 581 639,97 грн., з яких: 151 252 385,58 грн. основного боргу, 463 234,21 грн. "інфляційних втрат", 369 571,15 грн. - 3% річних та 4 496 449,03 грн. пені.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2022: заяву ДП "Енергоатом" про закриття провадження у справі № 910/9798/22 задоволено; провадження у справі №910/9798/22 у частині стягнення основної суми боргу в розмірі 151 252 385,58 грн. - закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) за відсутністю предмета спору; заяву ДП "Енергоатом" про збільшення розміру позовних вимог у справі № 910/9798/22 прийнято до розгляду; подальший розгляд у справі за позовними вимогами ДП "Енергоатом" до ПАТ "НЕК "Укренерго" постановлено здійснювати про стягнення заборгованості за заявою - приєднанням від 01.07.2021 № 75-150-SD-21-00326 до договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності у розмірі 11 911 878,91 грн., з яких: 3 522 234 грн. "інфляційних втрат", 637 188,21 грн. - 3% річних та 7 752 456,70 грн. пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ДП "Енергоатом" 3% річних у розмірі 637 188, 21 грн., "інфляційні втрати" у розмірі 3 522 234 грн. та судовий збір у розмірі 62 391,33 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

5. Оскаржувані судові акти мотивовані тим, що прострочення відповідачем оплати за приймання-передачу допоміжних послуг з регулювання частоти активної потужності підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростовано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ПАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №910/9798/22 у частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у даній частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційну скарги

7. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що:

- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 33, пункту 3 частини другої статті 33, частини п`ятої статті 33 та частини першої статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" у подібних правовідносинах.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8. ДП "Енергоатом" у відзиві на касаційну скаргу ДП "Енергоатом" повністю заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та мотивованими, ухваленими при дотриманні норм матеріального і процесуального права з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, а тому ці рішення мають бути залишені без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПЕРЕВІРЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, І ІХНІХ ВИСНОВКІВ

9. 01.07.2021 ДП "Енергоатом" (постачальник допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності; далі - ПДП) до ПАТ "НЕК "Укренерго" (далі - відповідач, НЕК "Укренерго", ОСП) подано заяву - приєднання № 75-150-SD-21-00326 до договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - Договір).

Після акцептування заяви, що була подана у період дії умов договору, затверджених наказом НЕК "Укренерго" від 16.08.2019 № 445, умови договору затверджувалися відповідачем ще й наказами від 25.02.2021 № 108 та від 18.01.2022 № 32.

Відповідно до умов Договору:

- позивач зобов`язується надати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов цього договору, а ОСП зобов`язується здійснити оплату за надані ДП відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку; пункт 1.2);

- придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними Правилами ринку (пункт 1.4);

- обчислення платежів та розрахунок ціни здійснюється відповідно до Правил ринку (пункт 2.2);

- виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правилах ринку (пункт 6.1);

- ПДП складає та направляє ОСП два примірника підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - акт) до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались (пункт 6.2);

- у разі відсутності зауважень ОСП підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (пункт 6.3);

- ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення акта ПДП на адресу ОСП (у випадку непідписання або ненаправлення акта, або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 ПК України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП (пункт 6.4);

- ПДП має право: отримувати від ОСП своєчасну оплату за якісно надані ДП (підпункт 1 пункту 7.3);

- ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП на умовах, визначених цим договором (підпункт 1 пункту 7.4).

10. Позивач у позовній заяві зазначив (вказане не було спростовано на стадії апеляційного перегляду), що відповідно до укладеного Договору ПДП передав, а ОСП прийняв допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності:

- за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в обсязі 53 230,000 Мвт*год, загальною вартістю 85 580 259 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом від 30.06.2022 № ДП/22/06- №0063 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності по Договору від 05.07.2021 №0063-07012. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП): акт за червень 2022 року та рахунок-фактуру від 08.07.2022 № 0807202200025 (позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом від 08.07.2022 № 50-12/1926);

- за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в обсязі 40 120,000 Мвт*год, загальною вартістю 64 502 852,16 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом від 31.07.2022 № ДП/22/07-№0063 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності по договору від 05.07.2021 № 0063-07012. Підписані КЕП: акт за липень 2022 року та рахунок-фактуру від 08.08.2022 № 0808202200026 (позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом від 08.08.2022 № 50- 12/2405);

- за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 в обсязі 45 615,000 Мвт*год, загальною вартістю 73 337 823,90 грн (з ПДВ), що підтверджується актом від 31.08.2022 № ДП/22/08- №0063 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності по Договору від 05.07.2021 №0063-07012. Підписані КЕП: акт за серпень 2022 року та рахунок-фактуру від 09.09.2022 № 0809202200027 (позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом від 09.09.2022 № 50- 12/2788).

11. Позивач зазначає, що ПАТ "НЕК "Укренерго" мало сплатити ДП "Енергоатом" кошти за надані допоміжні послуги: по акту за червень 2022 року - 25.07.2022 (11.07.2022 дата підписання акта відповідачем + 10 робочих днів); по акту за липень 2022 року - 24.08.2022 (10.08.2022 дата підписання акта відповідачем + 10 робочих днів); по акту за серпень 2022 року - 26.09.2022 (12.09.2022 дата підписання акта відповідачем + 10 робочих днів).

12. Однак ПАТ "НЕК" Укренерго" розрахувалося за надані ДП "Енергоатом" у червні 2022 року допоміжні послуги не повністю і з порушенням строку оплати; заборгованість станом на дату подання позову до суду становила 13 411 709,52 грн.

Також оплата за надані ДП "Енергоатом" у липні 2022 року та серпні 2022 року допоміжні послуги станом на дату подання позову до суду НЕК "Укренерго" не здійснена в повному обсязі та заборгованість становила 137 840 676,06 грн.

Разом з тим у процесі розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 151 252 385, 58 грн.

13. У зв`язку з частковим погашенням заборгованості розмір позовних вимог становить 11 911 878,91 грн., з яких 367 188,21 грн. - 3% річних, 3 522 234 грн. - "інфляційні втрати" та 7 752 456,70 грн. пені, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог та ухвалу суду про закриття провадження у справі в частині, яка не була оскаржена та набрала законної сили.

14. Отже, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивачем нараховано пеню, 3% річних та "інфляційні втрати" до дня фактичної оплати основного боргу.

15. Судами попередніх інстанцій перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та "інфляційних втрат" та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 637 188,21 грн. та 3 522 234 грн. необхідно задовольнити. Відповідачем контррозрахунок надано не було.

16. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на зупинення нарахування 3 % річних та "інфляційних втрат" на підставі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 з огляду на те, що відповідно до вказаної постанови зупинення нарахування та стягнення відбувається саме стосовно штрафних санкцій, проте 3 % річних та "інфляції" не є штрафними санкціями, а є складовою боргу. Тому не може бути зменшено і розмір інфляційних втрат та процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

17. Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 7 752 456,70 грн. пені.

Відповідно до пункту 6.5 договору, у випадку порушення строків розрахунків відповідно до правил ринку та/або цього договору ПДП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення) за кожний день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України (436-15) .

18. НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332.

26.04.2022 дану постанову НКРЕКП доповнено пунктом 16, згідно з яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , то вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до них.

Період нарахування пені позивачем заявлено такий, який входить у період дії воєнного стану.

Отже, з огляду на наведені вище обставини позивач нарахував до стягнення пеню за період з 26.07.2022 по 01.11.2022 необґрунтовано.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої в розмірі 7 752 456,70 грн., визнається судом безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

20. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржниками і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самими скаржниками у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками), покладається на скаржників.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

21. ПАТ "НЕК "Укренерго" оскаржує рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та "інфляційних витрат".

22. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суди виходили з обставин справи, зазначених у пунктах 13 - 16 цієї постанови.

23. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що:

24. Пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (1798-12) (пункт 1 частини другої статті 287) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

26. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

27. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, а також зміст постанов Верховного Суду, які, на думку ПАТ "НЕК "Укренерго", судами попередніх інстанцій не враховані, Верховний Суд відзначає таке.

Із тексту оскаржуваних судових рішень вбачається, що, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та "інфляційних витрат" суди попередніх інстанцій вказали таке: у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивачем нараховано пеню, 3% річних та "інфляційні втрати" до дня фактичної оплати основного боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та "інфляційних втрат" та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 637 188,21 грн. та 3 522 234 грн. необхідно задовольнити. Відповідачем контррозрахунок надано не було.

Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на зупинення нарахування 3 % річних та "інфляційних втрат" на підставі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, з огляду на те, що відповідно до вказаної постанови зупинення нарахування та стягнення відбувається саме штрафних санкцій, проте 3 % річних та "інфляції" не є штрафними санкціями, а є складовою боргу. Тому не може бути зменшено і розмір інфляційних втрат та процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованих річних, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення їх розміру.

27.1. У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України "за певних умов".

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

27.2. У справі 703/2718/16-ц розглядалися позовні вимоги про стягнення 3 405 грн. компенсації інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання і 3% процентів річних від простроченої суми у розмірі 640,68 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, стягнуто зі Смілянського ОУ ПФУ Черкаської області на користь позивача 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Відповідач відмовився добровільно виконувати вказане рішення суду. Постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2011 року виконана примусово лише в грудні 2015 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.08.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2016, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто зі Смілянського ОУ ПФУ Черкаської області на користь позивача 3 405 грн. "інфляційних втрат" за час прострочення виконання зобов`язання, 3% річних від простроченої суми у розмірі 640,68 грн, а всього - 4 045,68 грн. Вирішено питання про розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 3% річних за період з 26.08.2011 по 02.12.2015.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019: рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.08.2016 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2016 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.08.2016 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2016 залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне на підставі статті 412 ЦПК України змінити оскаржувані судові рішення та виключити з мотивувальної частини висновок про те, що у справі, яка розглядається, зобов`язання виникло з рішення суду.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду не розглядала питання зменшення процентів річних.

27.3. У справі № 646/14523/15-ц розглядалися позовні вимоги про стягнення з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання індексу інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання у сумі 41 539,51 грн., 3% річних від простроченої суми - 2 852,55 грн., подвійну облікову ставку Національного банку України за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, - 45 152,49 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її користь 93 800 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення - 30.10.2014, проте виконано і кошти сплачені лише 04.11.2015 з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21.03.2016, позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався тим, що виконання рішень такої категорії справ регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) . Вимоги частини другої статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки рішення суду від 30.10.2014 виконано без прострочення, у порядку черговості відповідно до вимог цього Порядку № 845.

Останнім рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017: рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21.03.2016 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку інфляційні втрати у сумі 34 809,18 грн., 3% річних - 2 181,81 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На обґрунтування висновку про часткове задоволення позову апеляційний суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зробив висновок, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Суд вважав наявними підстави для стягнення "інфляційних втрат" у сумі 34 809,18 грн. і 3% річних у сумі 2 181,81 грн. за період: з дня пред`явлення виконавчого листа до виконання до фактичного виконання рішення суду, тобто з 17 січня до 27 жовтня 2015 року.

Верховний Суд постановою від 19.06.2019: касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишив без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017 залишив без змін.

Верховний Суд зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно досліджених доказів у справі, висновки апеляційного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду також не розглядала питання зменшення процентів річних.

28. Отже, у справі, що розглядається, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, проте встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

29. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах №902/417/18, №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі постанови, є подібними.

30. Що ж до підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 33, пункту 3 частини другої статті 33, частини п`ятої статті 33 та частини першої статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" у подібних правовідносинах

31. Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитися у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у подібних правовідносинах немає, оскільки попередні судові інстанції з урахуванням встановлених у цій справі обставини справи, умов Договору, законодавства, та наданих на підтвердження цих обставин доказів дійшли висновку, що про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 3 522 234 грн. "інфляційних витрат" та 3% річних у сумі 637 188, 21 грн., і що у цій справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% річних та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних, а усі доводи скаржника, щодо правильності нарахування сум річних та інфляційних витрат фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Отже, зважаючи на встановлені господарськими судами обставини справи та підстави для часткового задоволення позовних вимог у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у подібних правовідносинах.

Відтак Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

32. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

33. З урахуванням зазначеного Верховний Суд погоджується з доводами ДП "Енергоринок", викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.

Судові витрати

34. Згідно із статтею 129 ГПК України понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 910/9798/22 - без змін.