914/1728/22 Про повернення орендованого нерухомого майна - 18.07.2023 Прийняття

за позовом Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до фізичної особи-підприємця Шульгана Назара Ігоровича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Міністерство оборони України,

2) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова,

3) Військова частина НОМЕР_1,

про повернення нерухомого майна,

(у судове засідання з`явилися: прокурор - Косенко Д. В., представник ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1.),

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 29.07.2022 Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з позовом до ФОП Шульгана Н.І. про зобов`язання повернути нерухоме майно, розташоване по вул. Тернопільській, 38 у м. Львові, а саме підвальні приміщення № 2, № 3, загальною площею 193,2 кв. м, частину нежитлового приміщення №6, площею 30 кв. м, розташованого на першому поверсі виробничого корпусу, напівпідвальні приміщення № 1, № 4, № 5 складів "В-1", загальною площею 191,32 кв. м, шляхом виселення Шульгана Н. І. із займаних нежитлових напівпідвальних приміщень №2, №3, загальною площею 193,2 кв. м, розташованих по вул. Тернопільській, 38 у м. Львові, частини нежитлового приміщення №6, площею 30 кв.м, розташованого на першому поверсі виробничого корпусу по вул. Тернопільській, 38 у м. Львові та з напівпідвальних приміщень № 1, № 4, № 5 складів "В-1", загальною площею 191,32 кв.м, розташованих за адресою: вул. Тернопільська, 38, м. Львів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договорів оренди державного майна від 20.06.2017 № 80, від 19.06.2018 № 69, від 26.07.2019 № 99, після закінчення строку їх дії не повернув орендовані нежитлові приміщення балансоутримувачу. При цьому позивач повідомляв відповідача про необхідність звільнити орендовані приміщення.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 20.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ФОП Шульганом Н.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 80, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові напівпідвальні приміщення №№ 2,3 (далі майно), загальною площею 193,2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі балансоутримувач).

В розділах 2 та 3 договору № 80 від 20.06.2017 його сторони визначили умови передачі орендованого майна орендарю та орендну плату.

Згідно з п. 5.9 договору № 80 від 20.06.2017 орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 5.14 договору №80 від 20.06.2017, у разі якщо орендоване майно буде необхідне для потреб органу управління майна, орендар зобов`язується на вимогу орендодавця за наявності звернення органу, уповноваженого управляти майном, достроково припинити дію договору оренди та в двомісячний термін з дня попередження звільнити орендоване майно.

Договір № 80 від 20.06.2017 укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 20.06.2017 по 17.06.2020 (п. 10.1 договору).

В пункті 10.4 договору №80 від 20.06.2017 його сторони передбачили, що договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 10.7 договору від 20.06.2017 № 80 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.9 договору від 20.06.2017 № 80 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендаремта балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору від 20.06.2017 № 80).

Відповідно до акта прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору №80 від 20.06.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові пів-підвальні приміщення №№2,3 загальною площею 193,2 кв. м які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Окрім того, 19.06.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ФОП Шульганом Н.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №69, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення №6, площею 30,0 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі виробничого корпусу, за адресою: АДРЕСА_1 (далі майно) та перебуває на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі балансоутримувач) (а.с.21-26, т.1).

В розділах 2 та 3 договору № 69 від 19.06.2018 його сторони визначили умови передачі орендованого майна орендарю та орендну плату.

Згідно з п. 5.9 договору № 69 від 19.06.2018 орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 5.14 договору № 69 від 19.06.2018 року, у разі якщо орендоване майно буде необхідне для потреб органу управління майна, орендар зобов`язується на вимогу орендодавця за наявності звернення органу, уповноваженого управляти майном, достроково припинити дію договору оренди та в двомісячний термін з дня попередження звільнити орендоване майно.

Договір від 19.06.2018 № 69 укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 19.06.2018 року по 17.06.2021 року (п. 10.1 договору).

В пункті 10.4 договору від 19.06.2018 № 69 визначено, що договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 10.7 договору від 19.06.2018 №69 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.9 договору від 19.06.2018 №69 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору №69 від 19.06.2018 року).

Відповідно до акта прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору №69 від 19.06.2018 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення №6, площею 30,0 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі виробничого корпусу, за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" (а.с.27, т.1).

26 липня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ФОП Шульганом Н.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №99, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові напівпідвальні приміщення №№ 1, 4, 5 складів "В-1", загальною площею 191,32 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі майно), що перебувають на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" (балансоутримувач).

В розділах 2 та 3 договору № 99 від 26.07.2019 його сторони визначили умови передачі орендованого майна орендарю та орендну плату.

Згідно з п. 5.10 договору №99 від 26.07.2019 орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 5.15 договору № 99 від 26.07.2019, у разі якщо орендоване майно буде необхідне для потреб органу управління майна, орендар зобов`язується на вимогу орендодавця за наявності звернення органу, уповноваженого управляти майном, достроково припинити дію договору оренди та в двомісячний термін з дня попередження звільнити орендоване майно.

Договір від 26.07.2019 № 99 укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 26.07.2019 по 24.07.2022 (п. 10.1 договору).

В пункті 10.4 договору №99 від 26.07.2019 передбачено, що у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення дії цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 10.11 договору від 26.07.2019 № 99, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.12 договору від 26.07.2019 №99).

Відповідно до акта приймання-передавання нерухомого державного майна № 99 від 26.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові напівпідвальні приміщення №№ 1, 4, 5 складів "В-1" загальною площею 191,32 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2019 № 473 "Про передачу нерухомого майна у місті Львів" передано від Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львів нерухоме майно військового містечка №318 (АДРЕСА_1) (п.1 наказу), до складу якого входить орендоване відповідачем майно.

У пункті 4 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2019 № 473 зазначено, що нерухоме майно, визначене у пункті 1 наказу, після його передачі закріплюється на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до акта приймання-передачі нерухоме майно військового містечка № 318, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, передано від Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_2" на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова.

22 листопада 2019 року підписано акт приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і територій військового містечка № НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 .

В листі від 06.09.2019 року Головне управління майна та ресурсів МОУ повідомило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про нагальну необхідність розміщення особового складу військової частини НОМЕР_1, у зв`язку з чим просило звернутись до відповідача з листом про дострокове розірвання договорів оренди.

Позивач надіслав відповідачу лист від 23.09.2019, в якому зазначив про необхідність розірвання договорів № 80 та № 99 відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.14 договорів.

В листі-відповіді від 02.10.2019 відповідач повідомив, що терміни дії договорів №№ 80, 69, та № 99 ще не закінчились, згоди на дострокове припинення не надає.

При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів про звернення до орендодавця/балансоутримувача орендованого майна із заявою про продовження договорів оренди до закінчення терміну дії договорів.

Відповідач звертався до господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про зобов`язання укласти договори про внесення змін (про продовження строку дії договорів) до договорів оренди нерухомого державного майна №80 від 20.06.2017 та № 69 від 19.06.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі №914/1398/22, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ФОП Шульгана Н.І.

Вказаним рішенням встановлено, що орендар не заявляв про свій намір продовжити договори № 80 та № 69, строк дії яких закінчився 17.06.2020 та 17.06.2021. Орендар був обізнаний про відсутність наміру орендодавця продовжувати орендні правовідносини.

Підставою звернення прокурора до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач, як орендар, після закінчення строку дії спірних договорів оренди не повернув майно.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2022 року у справі № 914/1728/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, частково задоволено позов. Зобов`язано ФОП Шульгана Н. І. повернути нерухоме майно, розташоване на вул. Тернопільській, 38 у м. Львові, а саме: півпідвальні приміщення № 2, 3 загальною площею 193,2 кв. м та частину нежитлового приміщення № 6 площею 30,0 кв. м. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення судів аргументовані тим, що відповідно до пунктів 10.1 договір від 20.06.2017 № 80 діяв з 20.06.2017 по 17.06.2020, а договір від 19.06.2018 № 69 з 19.06.2018 по 17.06.2021. Орендар до закінчення строку дії договорів №№ 80, 69 не звертався до орендодавця із заявами про їх продовження. Також до даних договорів не вносилися зміни щодо їх продовження. Договори від 20.06.2017 № 80 та від 16.06.2018 № 69 припинили чинність у зв`язку з закінченням строків, на які вони були укладені. Оскільки відповідач не повернув спірне майно на виконання умов договору та закону, тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути орендоване майно по договорах № 80 та № 69 та задовольнив їх. Щодо договору № 99 від 26.07.2019 суди вказали на те, що його укладено строком на 2 роки 364 дні, тобто з 26.07.2019 по 24.07.2022 та такий є продовженим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27 травня 2022 року "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала чинності 01.06.2022, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для повернення майна згідно з договором № 99.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзивів на касаційну скаргу

ФОП Шульган Н. І. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), а саме судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19 та від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18 про те, що підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями статті 764 ЦК України та статті 284 ГК України.

Позивач продовжує користуватися майном після закінчення договору найму (оренди), заперечень наймодавця (орендодавця) щодо такого користування після спливу 1 місяця після закінчення строку оренди не було, тому відповідно до ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України договори оренди нерухомого державного майна №69 і № 80 також є продовженим (поновленим) в силу вказаних норм закону.

Зважаючи на "мовчазну згоду" яка склалася у ситуації щодо договорів оренди нерухомого державного майна № 60 і № 89, коли орендодавець у передбачений статтею 764 ЦК України та статтею 284 ГК України місячний строк не повідомив орендаря про припинення дії договору, такі договори є продовженими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо приміщень, переданих відповідачеві у користування за договорами № 69 та № 80.

4.2. У відзивах на касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Міністерство оборони України, Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржувані судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом касаційного оскарження є рішення судів в частині задоволених позовних вимог, а саме повернення нерухомого майна за договорами від 20.06.2017 № 80 та від 19.06.2018 № 69.

Як установили суди попередніх інстанцій, договір від 20.06.2017 № 80 діяв з 20.06.2017 по 17.06.2020, а договір від 19.06.2018 № 69 з 19.06.2018 по 17.06.2021.

На час укладення спірних договорів діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (далі - Закон від 10.04.1992 № 2269-XII (2269-12) ).

Втім, 03.10.2019 було прийнято Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (157-20) (далі - Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) ). У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому від 10.04.1992 Закон № 2269-XII (2269-12) втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) . Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини першої статті 5 Цивільного кодексу України, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX (157-20) договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.1992 № 2269-XII (2269-12) (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX (157-20) має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) .

5.4. З наведеного слідує, що для продовження договору від 20.06.2017 № 80 мала б застосовуватися процедура продовження, передбачена Законом від 10.04.1992 № 2269-XII (2269-12) , а для договору від 19.06.2018 № 69 процедура, передбачена Законом від 03.10.2019 № 157-IX (157-20) .

5.5. Щодо договору від 20.06.2017 № 80

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статті 2 Закону від 10.04.1992 № 2269-ХІІ орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором;

Згідно з частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди згідно наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення визначені у частини другої статті 17 Закону від 10.04.1992 № 2269-ХІІ відповідно до яких, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така вимога може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

5.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надіслав відповідачу лист від 23.09.2019, в якому зазначив про необхідність розірвання договорів № 80 та № 99 відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.14 договорів. Тобто, на момент закінчення договору оренди від 20.06.2017 № 80 мали місце заперечення щодо поновлення договору на новий строк і відповідач був обізнаний про таку позицію позивача.

Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі №914/1398/22, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ФОП Шульгана Н.І. Серед іншого, у вказаній справі також встановлено, що орендар був обізнаний про відсутність наміру орендодавця продовжувати орендні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що договір оренди від 20.06.2017 № 80 припинив чинність у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений. У зв`язку із цим, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження.

5.7. Щодо договору від 19.06.2018 № 69

Порядок продовження зазначеного договору оренди встановлений статтею 18 Закону від 03.10.2019 №157-ІХ, частиною першої якої унормовано, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За частиною другою цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (483-2020-п) . При цьому, за змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 зазначеного Закону.

За частинами четвертою, п`ятою статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Згідно з частиною сьомою цієї статті договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

За частиною першою статті 24 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина перша статті 25 цього Закону).

Отже, Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ (157-20) не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна.

Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.

З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

Покладення на орендаря обов`язку з надсилання заяви про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої статті 18 Закону № 157-ІХ від 03.10.2019 (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до закінчення строку дії договору від 19.06.2018 № 69 скаржник не звертався до орендодавця із заявою про продовження договору і зазначені обставини також встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/1398/22. У зв`язку із викладеним, правильним є висновок стосовно того, що договір від 19.06.2018 № 69 припинив чинність у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений.

5.8. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права не знайшли підтвердження, договори від 20.06.2017 № 80 та від 19.06.2018 № 69 втратили чинність у зв`язку із закінченням строку, на який були укладені, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 914/1728/22 в частині задоволених позовних вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.