926/153/22 Про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства - 18.07.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/153/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників сторін:

представника відповідача - Керницької І.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя - Байталюк В.Д.)

від 28.06.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Матущак О.І., судді - Скрипчук О.С., Орищин Г.В.)

від 09.02.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецької обласної виробничо-комерційної фірми "Медтехніка"

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Короткий зміст позовних вимог, суть спору

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецької обласної виробничо-комерційної фірми "Медтехніка" (далі - Товариство), в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства від 03.12.2001, яке зазначене в пункті 4 протоколу № 26 від 03.12.2001;

- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке розташоване в будівлях по АДРЕСА_1 і неправомірно відчужено відповідачем наступним особам:

в будівлі літери "А" - 403.30 кв. м: 288.90 кв. м отримав ОСОБА_2, що підтверджує рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26.09.2011 у справі № 2-2032/11; 16.80 кв. м - ОСОБА_3, що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - реєстраційний № 13637 від 07.08.2003; 97.60 кв. м - ОСОБА_4, що підтверджує витяг про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - реєстраційний № 13637 від 31.05.2012;

в будівлі літери "Б" - 164.60 кв. м: 53.30 кв. м отримав ОСОБА_3, що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - реєстраційний № 13637 від 07.08.2003; 111.30 кв. м - ОСОБА_2, що підтверджує рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26.09.2011 у справі № 2-2032/11;

в будівлі літери "В" - 160 кв. м: 80 кв. м отримав ОСОБА_3, що підтверджує витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - реєстраційний №13637 від 07.08.2003; 80 кв. м - ОСОБА_4, що підтверджує витяг про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - реєстраційний № 13637 від 31.05.2012;

- відновити становище, яке існувало в Товаристві на момент січня 1998 року згідно з довідкою ЄДРПУ № 41 від 13.12.1998, шляхом повернення Товариству нерухомого майна та права власності на нерухоме майно, яке було незаконно вилучено та знаходиться у незаконному володінні.

2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на переконання позивача на підставі підробленого протоколу загальних зборів засновників № 26 від 05.11.2001-03.12.2001, який оформлений з грубими порушеннями статей 53- 55 Закону України "Про господарські товариства", частина нерухомого майна Товариства була незаконно відчужена, чим порушені інтереси позивача, як учасника Товариства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Позивач - ОСОБА_1, є одним з засновників Товариства, якому належить частка у статутному фонді цього Товариства у розмірі 5000000 карбованців (50,00 грн) - 100 часток, що становить 1,8% статутного фонду Товариства (всього у статутному фонді - 5316 часток).

4. У матеріалах справи міститься протокол загальних зборів членів Товариства за № 25 від 05.11.2001.

5. Згідно з порядком денним загальних зборів членів Товариства 05.11.2001 заплановано: 1) розгляд заяв про вихід засновників з цього Товариства; 2) вибори голови Товариства; 3) вибори директора Товариства.

6. За наслідками проведення загальних зборів членів Товариства, прийнято ОСОБА_5 до складу засновників Товариства.

7. Спір між сторонами щодо факту проведення 05.11.2001 загальних зборів членів Товариства та участі позивача у цих зборах, відсутній.

8. За пропозицією голови Товариства у засіданні зборів 05.11.2001 оголошено перерву до 03.12.2001.

9. Зі змісту протоколу загальних зборів членів Товариства за № 26 від 03.12.2001, вбачається, що, цього дня продовжено засідання зборів Товариства, розпочатих 05.11.2021, за участю зазначених у ньому членів Товариства, перелік яких наводитиметься нижче за текстом.

10. У протоколі за № 26 від 03.12.2001 зазначено, що на зборах присутні засновники, які володіють 82,76% статутного фонду. Проте суди встановили, що дійсна участь засновників у зборах 03.12.2001 становила 51,37% власників статутного фонду, оскільки ОСОБА_6 володілець 18,52% у статутному капіталі, а не 20,84% як зазначено в протоколі), ОСОБА_2 (11,68%, а не 16,74%), ОСОБА_7 (1,89%, а не 12,17%), ОСОБА_1 (1,88%, а не 6,43%), ОСОБА_3 (4,15 % - зазначено вірно), ОСОБА_8 (2,27%, а не 6,28%), ОСОБА_9 (1,89%, а не 3,07%), ОСОБА_10 (0,39%, а не 0,77%), ОСОБА_11 (1,52% - зазначено вірно), ОСОБА_4 (4,15%, а не 7,24%), ОСОБА_12 (1,89% - зазначено вірно), ОСОБА_13 (0,37% - зазначено вірно), ОСОБА_14 (0,77,%, а не 1,26).

11. За результатами розгляду першого питання в порядку денного, загальні збори вирішили: 1) вважати такими що вибувають за власним бажанням зі складу членів Товариства ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_23 ; 2) провести розрахунки з вибуваючими членами Товариства майном пропорційно їх долей в Статутному Фонді шляхом складання та підписання актів прийому-передачі майна; 3) до підписання актів прийому-передачі майна, член Товариства має право відкликати заяву про вихід з товариства, або передати свою долю (частку) іншим членам товариства, написавши відповідну заяву.

12. Щодо другого та третього питання порядку денного (вибори голови та директора товариства), вирішено провести інші збори за участю засновників цього Товариства, що залишилися у його складі.

13. У пункті 4 протоколу загальні збори вирішили, що фактичною датою виходу з Товариства вважати дату одержання документів, які засвідчують право власності на майно згідно з актами прийому-передачі.

14. Такі обставини суди встановили з урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2021 у справі № 926/3268/21, які мають преюдиційне значення відповідно до статті 75 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

16. Суди встановили, що рішення загальних зборів засновників Товариства від 03.12.2021 суперечило статті 60 Закону України "Про господарські товариства", які визначала, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив в позові з підстав спливу строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, оскільки встановив, що позивач дізнався про порушення свого права у грудні 2001 року, а звернувся з вимогами до господарського суду - у січні 2022 року, вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства не належала до вимог, на які не поширюється позовна давність.

18. Окрім того, суди виходили з того, що вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно заявлені до неналежних відповідачів, не заявлено клопотання про залучення співвідповідачів - фізичних осіб, право власності на майно яких позивач оспорює.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

19. 16.03.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

20. Скаржник визначив підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

21. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема:

- статті 71, 76, 80 ЦК УРСР, пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , а також не застосували норми частини першої статті 83 ЦК УРСР, пункту 1 частини першої статті 268, статті 302 ЦК України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки суди не встановили початковий момент перебігу строку позовної давності та дійшли помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин норм про позовну давність, визначених ЦК УРСР (1540-06) , а не ЦК України (435-15) . Суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 904/3679/17 та Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 3-216гсі 4 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- частину п`яту статті 236 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, які свідчили про те, що позивач не знав та не міг дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення, а саме: протокол загальних зборів членів Товариства № 25 від 05.11.2001, довідку з ЄДРПОУ серія АА604503 від 07.12.2012, витяг з ЄДРПОУ від 21.03.2016 (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція відповідача

22. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного рішення загальних зборів з підстав пропуску строку позовної давності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

23. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

24. Висновки судів щодо незаконності рішення загальних зборів Товариства, оформлених протоколом від 03.12.2001, які прийняті за відсутності кворуму для проведення загальних зборів, що передбачалось статтями 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" в редакції від 17.05.2001, не оскаржуються, тому, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України, у касаційному порядку судові рішення в цій частині не переглядаються.

Щодо застосування позовної давності

25. У справі, що розглядається, оскаржується рішення загальних зборів Товариства, що оформлені протоколом від 03.12.2001. З позовом позивач звернувся у січні 2022 року.

26. Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), що діяв до 1 січня 2004 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист. Загальний строк позовної давності - три роки.

27. За загальним правилом статті 76 ЦК УРСР, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

28. Право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами. Тому права учасника господарського товариства, які витікають із права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами. Позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 ЦК УРСР не поширюється позовна давність. З огляду на викладене до таких позовів застосовуються правила про позовну давність. Загальний строк позовної давності - три роки (постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2015 року у справі № 904/1871/14 (3-216гс14)).

29. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли після набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) ).

30. Трирічний строк пред`явлення позову у даній справі не сплив до набрання чинності ЦК України (435-15) , тому мають застосовуватися правила про позовну давність, визначені статтею 257, 261 ЦК України (435-15) , які правильно були застосовані судом апеляційної інстанції.

31. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

32. Верховний Суд України вказав, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2016 року у справі № 487/10132/14-ц (6-2469цс16)).

33. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що відповідно до конкретних обставин справи, позивач пропустив строк позовної давності, який починається від дня прийняття оскаржуваного рішення, оскільки: 1) позивач знав, що 05.11.2001 оголошувалась перерва у зборах до 03.12.2001; 2) оскаржуваним рішенням загальних зборів вирішувалось питання як про зміну складу учасників Товариства (внаслідок прийняття заяв про вихід), так і про передачу у власність учасників, що вийшли, майна Товариства, що мало наслідки для державної реєстрації права власності на майно Товариства за іншими особами; 3) позивач міг дізнатися про прийняте рішення в порядку отримання інформації (відповідно до підпункту "г" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" на вимогу учасника товариство зобов`язане було надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів); 4) протягом тривалого часу позивач не вживав жодних заходів для одержання інформації про діяльність Товариства, реалізував таке право лише в 2020 році; 5) строк, який минув після прийняття оскаржуваних рішень, є значним (більше 20 років), 6) оскаржуване рішення загальних зборів є підставою для виникнення майнових прав у третіх осіб, тому його скасування в судовому порядку через значний проміжок часу (20 років), який суттєво перебільшує встановлений законом строк (3 роки), становите порушення принципу юридичної визначеності, який є одним із елементів принципу верховенства права.

34. Такі висновки не суперечать висновкам Верховного Суду України, що викладені у постанові від 4 лютого 2015 року у справі № 904/1871/14 (3-216гс14), на яку посилається скаржник. У цій справі Верховний Суд України зробив висновок, що до заявлених позивачем вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства застосовуються правила позовної давності та про відмову в задоволенні зазначених вимог у зв`язку з пропуском трирічного строку позовної давності, який сплив до 1 січня 2004 року. При цьому на правильність висновків суду касаційної інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги не є такими, що пов`язані з порушенням особистих немайнових прав, не впливає той факт, що цей висновок обґрунтовано положеннями статті 157 ГК України та 268 ЦК України (435-15) , які застосовується до цивільних відносин, що виникли після 1 січня 2004 року.

35. Доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм статей 71, 76, 80 ЦК УРСР, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , а також не застосування норми частини першої статті 83 ЦК УРСР, пункту 1 частини першої статті 268, статті 302 ЦК України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства", Верховний Суд відхиляє, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 ЦК УРСР та статті 268 ЦК України не поширюється позовна давність ((постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2015 року у справі № 904/1871/14 (3-216гс14)); позивач не доводив, що з 03.12.2001 до 2020 року вживав заходи для одержання інформації про діяльність Товариства.

36. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі № 904/3679/17, в якій вирішувався спір про спонукання товариства до виконання його обов`язку - надання відповідної інформації, і не розглядалось питання позовної давності, не є релевантними для справи.

37. Аргументи скаржника, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджували, що позивач не знав та не міг дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення, а саме: протокол загальних зборів членів Товариства № 25 від 05.11.2001, довідку з ЄДРПОУ серія АА604503 від 07.12.2012, витяг з ЄДРПОУ від 21.03.2016, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а саме моменту обізнаності позивача про оскаржуване рішення, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до конкретних обставин справи перебіг позовної давності починається не від дня, коли особа на її запит ознайомилась з протоколом, а з дня коли могла довідатися про порушення свого права.

38. Верховний Суд також зауважує, що суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало в Товаристві на момент січня 1998 року згідно з довідкою ЄДРПУ № 41 від 13.12.1998, шляхом повернення Товариству нерухомого майна та права власності на нерухоме майно, яке було незаконно вилучено та знаходиться у незаконному володінні, також з підстав, що позивачем не подано клопотання про залучення співвідповідачів - фізичних осіб, право власності на майно яких позивач оспорює. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). У касаційній скарзі в цій частині відсутнє обґрунтування, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

40. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги позивача.

Розподіл судових витрат

42. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 926/153/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

В. Студенець