914/2736/21 Про витребування майна з чужого незаконного володіння з припиненням права власності - 17.07.2023 Прийняття

У вересні 2021 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неро-Продмаркет" про витребування з чужого незаконного володіння майна - нежитлового приміщення, загальною площею 61,9 м2, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 6 (реєстраційний номер 2094979846101), з припиненням права власності ТОВ "Неро-Продмаркет" на нежитлове приміщення.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 316 - 319, 321, 324, 327, 387 та п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що нежитлові приміщення під ін. ХІ, ХІІ, загальною площею 57 м2, за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 6 належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується записом у державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер 1387015746101), та перебувають у користуванні Львівського комунального підприємства "Старий Львів" (далі - ЛКП "Старий Львів"), на підставі договору оренди від 07.08.2018 № Г-11351-18. Однак, у державному реєстрі речових прав з 26.02.2021 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 61 м2 за адресою: вул. Ужгородська, 6, приміщення 21 (реєстраційний номер 2094979846101) за ТОВ "Неро-Продмаркет". Підставою виникнення права власності відповідача на нежитлові приміщення вказано свідоцтво від 26.02.2021 № НОМЕР_1, видане приватним нотаріусом Залецькою Н.М. Проте Львівська міська рада акцентувала увагу на тому, що порівнявши технічний паспорт на приміщення м. Львів вул. Ужгородська, 6 від 29.04.2020 та технічний паспорт від 29.08.2018 на нежитлові приміщення під ін. XI, XII, загальною площею 57 м2 за адресою: м. Львів вул. Ужгородська, 6, вбачається, що це одні й ті ж приміщення, оскільки розташовані в будинку, конфігурація параметрів (довжина, висота, ширина), яких повністю співпадають.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 також залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2022, яким стягнуто з Львівської міської ради на користь товариства 8 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022, рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2022 у справі № 914/2736/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В процесі розгляду справи 21.02.2023 Львівською міською радою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої остання просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) будь-яких реєстраційних дій, щодо приміщення загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (суддя Кидисюк Р.А.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий, Гриців Т.Б., Зварич О.В.), заяву (вх.№715/23 від 21.02.2023) Львівської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій, щодо приміщення, загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6 (реєстраційний номер: 2094979846101).

Ухвала мотивована тим, що з урахуванням того, що після повернення справи з суду касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.11.2022) відбувся продаж майна на підставі судового наказу, власником якого стало ТОВ "Бонус Плюс Інвест", тобто спірне майно вже було один раз відчужене в ході розгляду справи, то відповідно доведеними та належним чином підтвердженими є підстави для застосування заходів забезпечення позову з метою недопущення наступного відчуження майна, які доводять ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, ТОВ "Бонус Плюс Інвест" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідач посилається на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили вимоги ст. 136 ГПК України та не врахували правових висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21. Зазначає, що суди не надали належної оцінки тому, що нерухоме майно було реалізовано на прилюдних торгах, з метою виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/352/22 про стягнення коштів, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання. А отже ТОВ "Бонус Плюс Інвест" в результаті проведення відкритих прилюдних торгів на конкурентних засадах за найвищою ціною придбало таке майно. При цьому, скаржник, звертає увагу на те, що аргументи заявника ґрунтуються на тому, що він є власником нежитлових приміщень під ін. ХІ, ХІІ площею 57 м2 за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 6, водночас ТОВ "Бонус Плюс Інвест" придбало на прилюдних торгах нежитлове приміщення загальною площею 61,9 м2, а отже щодо іншого майна.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 06.07.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як встановлено судами обох інстанцій, після повернення справи № 914/2736/21 з суду касаційної інстанції відбувся продаж майна на підставі судового наказу, тобто спірне приміщення вже було один раз відчужено в ході розгляду даної справи, і його власником стало ТОВ "Бонус Плюс Інвест".

Ухвалою суду від 21.02.2023 у даній справі, (яка передувала ухвалі про забезпечення позову заяву (вх. №714/23 від 21.02.2023) Львівської міської ради) задоволено клопотання про зміну предмету позову; позовні вимоги викладено в наступній редакції, а саме: витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Бонус Плюс Інвест" нежитлові приміщення загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6, (реєстраційний номер: 2094979846101) з припиненням права власності ТОВ "Бонус Плюс Інвест" на нежитлові приміщення загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6; визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6, (реєстраційний номер: 2094979846101) проведених шляхом електронного аукціону 10.11.2022, оформленого протоколом №578998; залучено до участі у справі Державне підприємство "Сетам", ТОВ "Бонус Плюс Інвест", Приватного виконавця Білецького Ігора Мироновича до участі у справі в якості співвідповідачів 2,3,4.

Заявник просив заборонити вчиняти будь-які подальші реєстраційні дії щодо приміщення загальною площею 61,9 м2 за адресою м. Львів, вул. Ужгородська, 6 (реєстраційний номер: 2094979846101), після набуття ТОВ "Бонус Плюс Інвест" права власності на спірне майно, а суд першої інстанції правомірно вказав, що доведеним є зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Отже, такий вид забезпечення співставний по характеру заявленій у справі позовній вимозі.

Відтак, суди дійшли правильного висновку, що наведені у заяві обставини (факт відчуження спірного приміщення в ході розгляду даної справи на підставі судового наказу), як підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідають принципам обґрунтованості і адекватності, забезпечуватимуть збалансованість інтересів сторін, доводять імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім цього, судами встановлено, що в даній справі вже ухвалою суду першої інстанції від 16.09.2021 було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення поданої Львівською міською радою заяви про забезпечення позову, з огляду на наявність доказів та обґрунтованих мотивів, які свідчать, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Посилання скаржника на не застосування судами висновків Верховного Суду щодо ст. 136 ГПК України, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, стосуються загальних висновків щодо застосування цієї статті, і відповідні рішення приймались з урахуванням конкретних обставин відповідних справ, а тому такі посилання не спростовують висновків судів обох інстанцій, також зроблених з урахуванням конкретних обставин справи № 914/2736/21. В свою чергу, відповідно до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, останній не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника про те, що аргументи заявника ґрунтуються на тому, що він є власником нежитлових приміщень під ін. ХІ, ХІІ площею 57 м2 за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 6, водночас ТОВ "Бонус Плюс Інвест" придбало на прилюдних торгах нежитлове приміщення загальною площею 61,9 м2, а отже щодо іншого майна також не спростовують правильних висновків судів обох інстанцій, оскільки, як встановлено ними, заявник акцентував увагу на тому, що порівнявши технічний паспорт на приміщення м. Львів, вул. Ужгородська, 6 від 29.04.2020 та технічний паспорт від 29.08.2018 на нежитлові приміщення під ін. ХІ, ХІІ, загальною площею 57 м2 за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 6 ним встановлено, що це одні й ті ж приміщення, оскільки розташування в будинку, конфігурація параметрів (довжина, висота, ширина) повністю співпадають.

Відтак колегія суддів зазначає, що викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не спростовують висновків судів обох інстанцій та встановлених обставин, які в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені у справі постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів - без змін.