910/21848/21 Про стягнення заборгованості щодо оплати вартості поставленої теплової енергії за відповідний період за договором на поставку теплової енергії - 14.07.2023 Прийняття

2. У 2011 році Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація визначила комунальне підприємство (Керуючу компанію), яке здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

3. З 2018 року КП "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також стало новим кредитором за договором про відступлення права вимоги з ПАТ "Київенерго", про що повідомило Керуючу компанію.

4. КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Керуючої компанії про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

5. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції скасував вказане рішення та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково.

6. Керуюча компанія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи повинна юридична особа, за якою на праві господарського відання закріплено нежитлове приміщення, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, сплачувати за постачання теплової енергії за відсутності укладеного договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У грудні 2021 року КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Керуючої компанії про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії в загальному розмірі 75 405,66 грн, з яких: 61 521,52 грн - основний борг, 4 366,05 грн - 3% річних та 9 518,09 грн - інфляційні втрати.

9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, площею 57,00 кв. м, в якому надавалися послуги з теплопостачання;

- відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") до квітня 2018 року включно, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 30 190,04 грн;

- право вимоги за вказаним боргом позивач отримав на підставі договору цесії від 11.10.2018 №601-18;

- у зв`язку з несплатою Керуючою компанією за надані у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року послуги з теплопостачання, в неї виникла заборгованість у розмірі 31 331,48 грн;

- оскільки закон встановлює обов`язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання, не дивлячись на відсутність договірних відносин, відповідач порушив свої зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого він також зобов`язаний відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.07.2022 у задоволенні позову відмовив повністю; стягнув з КП "Київтеплоенерго" на користь відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що позивач не надав жодних доказів стосовно того, що спірне приміщення знаходиться на балансі або в користуванні відповідача; суд встановив, що позивач включив спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.

12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову. Стягнув з Керуючої компанії на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 46 022,29 грн, 3% річних у розмірі 2 968,64 грн та 6 797,90 грн інфляційних втрат.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав; зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів спростування презумпції правомірності договору відступлення прав вимоги, позивач прийняв право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та додаткових грошових зобов`язань;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірне нежитлове приміщення не знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, тоді як відповідно до розпоряджень Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спірне нежитлове приміщення закріплено за відповідачем на праві господарського відання, прийнято і перебуває на балансі останнього;

- технічна можливість непоставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня; нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів;

- отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість); обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом 8724004-01, копії яких надав позивач;

- позивач довів факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди та факт підключення / відключення до / від постачання теплової енергії всього будинку;

- відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію;

- відповідач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, а тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії; відповідач не спростував відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надав доказів здійснення оплати останньої;

- надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування;

- надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними;

- позовна давність для вимог щодо стягнення суми основного боргу за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду (30.12.2021) є такою, що сплинула у травні 2021 року; позовна давність щодо заборгованості, яка виникла за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, була пропущена ще до початку дії карантину; щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з березня 2017 року по квітень 2018 року, то закінчення позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже позовна давність продовжена та не сплинула на момент звернення до суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 02.12.2010 Київська міська рада (далі - КМР) рішенням №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затвердила переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення.

15. У п.3 рішення №284/5096 КМР доручила виконавчому комітету здійснювати, у разі необхідності, закріплення об`єктів, зазначених у додатках 1- 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

16. У додатку №10 рішення КМР навела перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, до яких, зокрема, віднесений житловий будинок по просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 4 900,00 кв. м та нежитлові приміщення площею 73,30 кв. м.

17. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням №80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням внесених до нього змін розпорядженням №801 від 30.12.2016, визначила, що Керуюча компанія здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

18. За Керуючою компанією під порядковим №1412 закріплені на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 73,30 кв. м під інвентарним номером №6412. Під цим же інвентарним номером зазначена загальна площа приміщень, які передані Керуючій компанії за вказаною адресою (4 900,00 кв. м) (додаток №1 до розпорядження №801 від 30.12.2016).

19. Будинок по просп. Перемоги, буд. 68/1 у м. Києві оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за вказаною адресою, мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення.

20. З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

21. Предметом діяльності КП "Київтеплоенерго" є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п.2.2.1 статуту).

22. 11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (як кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (як новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (далі - Договір цесії), за умовами якого:

- кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (п.1.1);

- кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) (п.1.3).

23. Відповідно до додатку №1 до Договору цесії КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до Керуючої компанії щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком №8724004-01 у розмірі 30 190,04 грн.

24. 08.04.2019 КП "Київтеплоенерго" листом №1/5-8724004-01 повідомило Керуючу компанію про відступлення права вимоги.

25. 01.02.2021 КП "Київтеплоенерго" направило на адресу Керуючої компанії проект договору на постачання теплової енергії №8724004-01 від 20.01.2021 листом з описом вкладення.

26. Додатком №8 вказаного проекту договору встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 57,00 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

27. Керуюча компанія вказала, що вона не є споживачем послуг централізованого опалення, не погодилася зі змістом і структурою проекту договору та повернула примірник проекту договору на постачання теплової енергії без підписання.

28. 17.11.2021 КП "Київтеплоенерго" надіслало на адресу Керуючої компанії вимогу №30/5/4/17970 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію яка виникла до 01.05.2018 у розмірі 30 190,04 грн та з 01.10.2018 по 01.10.2021 у розмірі 31 331,48 грн.

29. Керуюча компанія залишила вказану вимогу без задоволення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

30. 06.01.2023 Керуюча компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, в якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

31. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 касаційну скаргу залишив без руху. 14.02.2023 разом із заявою про усунення недоліків Керуюча компанія надала нову редакцію касаційної скарги.

32. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 3, 4 ч.2 ст. 287 ГПК та зазначає, що необхідно вирішити, які норми законодавства регулюють спірне договірне правовідношення: ст. 1, ст. 19-1, ст. 25 Закону "Про теплопостачання" чи ст. 1, ч.2 ст. 12, ч.3 ст. 12, ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги"; вирішення цього питання впливає на законодавчі вимоги щодо законності та обґрунтованості судових рішень в численних подібних спорах між позивачем та відповідачем.

33. Скаржник зазначає, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст. 13 Конституції України, ч.4 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 4 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (щодо того, що виключно за наявності речового права на майно виникає обов`язок з його утримання), неправильно застосував статті 76, 77 ГПК (щодо того, що право на приміщення має бути підтверджене відповідними доказами; такі докази відсутні); статті 86, 236 ГПК (щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи); відсутні докази того, що у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 наявне нежитлове приміщення, площа якого становить саме 57,00 кв. м;

- відсутні докази передачі та перебування на балансі Керуючої компанії будь-якого приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1; Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189) з 10.06.2018 ліквідував правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача, як суб`єкта житлово-комунальних відносин, тому Керуюча компанія не може бути балансоутримувачем нежитлового приміщення площею 57,0 кв. м;

- у Керуючої компанії відсутній правовий статус споживача теплової енергії; обов`язок сплати за теплову енергію виникає лише у споживача; Керуюча компанія не зареєстрована за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, тому не може споживати енергію; суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №36-2951пс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц, від 16.03.2020 №755/10683/17, від 26.09.2018 №750/12850/16-ц (що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними), при цьому, скаржник не посилається на п.1 ч.2 ст. 287 ГПК як на підставу касаційного оскарження;

- в матеріалах справи відсутні документи, складені ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг, якість та вартість спожитої теплової енергії Керуючою компанією у спірний період; корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у будинку у спірний період такими документами не є;

- в матеріалах справи відсутні докази фіксування параметрів споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 57,0 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 за всі заявлені до сплати періоди; суд апеляційної інстанції не досліджував вказані обставини;

- відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК;

- суд апеляційної інстанції не досліджував питання правової природи договірного правовідношення між ПАТ "Київенерго" та Керуючою компанією;

- до правовідносин між позивачем та відповідачем (постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, переданих до сфери управління Керуючої компанії) повинні застосовуватися положення Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (а саме, ст.1, частини 2, 3 ст.12, ст.13), відповідно до яких індивідуальний споживач отримує теплову енергію для власних потреб; суд апеляційної інстанції не дослідив наявний в матеріалах справи проект договору на постачання теплової енергії від 20.01.2021 №8724004-01, не дослідив, яким законом має бути врегульоване договірне правовідношення ( Законом "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) чи Законом "Про теплопостачання" (2633-15) ).

34. Скаржник вказує, що в провадженні господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває 89 справ за позовом КП "Київтеплоенерго" до Керуючої компанії про стягнення заборгованості за теплопостачання; кількість таких позовів постійно збільшується; аналогічні спори виникають і в інших районах міста Києва; неврегульованість суспільних відносин призводить до того, що відсутня єдність судової практики і, як наслідок, суди ухвалюють протилежні рішення в аналогічних правовідносинах (справи, вирішені на користь відповідача: №910/21865/21, №910/3878/22, №910/4163/22, №910/2317/22, №910/9072/20; справи, вирішені на користь позивача: №910/6255/22, №910/22035/21, №910/21570/21, №910/3672/22).

35. 18.04.2023 надійшов відзив КП "Київтеплоенерго", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

36. У відзиві КП "Київтеплоенерго" зазначає:

- відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 та Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №904/6293/17);

- підставою для виникнення зобов`язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг / постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним;

- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що зі змісту розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016, вбачається, що на баланс Керуючої компанії переданий весь будинок за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 73,30 кв. м, тому спірне приміщення, площа якого менша (57,00 кв. м), знаходиться на балансі Керуючої компанії; твердження суду першої інстанції, що позивач не надав доказів перебування цього приміщення на балансі або в користуванні відповідача, є помилковим;

- у спірний період, КП "Київтеплоенерго" поставило Керуючій компанії теплову енергію за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), що підтверджується, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та актами перевірки стану вузла обліку, які підтверджують, що житловий будинок за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи;

- оскільки приміщення Керуючої компанії знаходиться у житловому будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість не поставлення теплової енергії останньому відсутня; житлові будинки мають бути забезпечені тепловою енергією відповідно розпоряджень КМДА про опалювальні сезони;

- Керуюча компанія не надала суду доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, а тому у неї наявний обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії;

- Верховний Суд досліджував питання прийняття облікових карток (табуляграм) як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді (постанови від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19);

- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що Керуюча компанія не надала доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню з листопада 2015 року по 01.05.2018 в розмірі 30 190,04 грн та за період з 01.10.2018 по 01.10.2021 у розмірі 31 331,48 грн.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

37. Верховний Суд ухвалою від 27.03.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Керуючої компанії, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо належності Керуючій компанії нежитлового приміщення

38. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст. 13 Конституції України, ч.4 ст. 319 ЦК, ст. 4 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (щодо того, що виключно за наявності речового права на майно виникає обов`язок з його утримання), неправильно застосував статті 76, 77 ГПК (щодо того, що право на приміщення має бути підтверджене відповідними доказами; такі докази відсутні); статті 86, 236 ГПК (щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи).

39. Керуюча компанія звертає увагу, що відсутні докази того, що у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 наявне нежитлове приміщення, площа якого становить саме 57,00 кв. м.

40. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

41. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (частини 1, 2 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) ).

42. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч.5 ст. 22 Господарського кодексу України (далі - ГК)).

43. Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених ЦК (ч.1 ст.133 ГК).

44. Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.136 ГК).

45. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.2 ст.136 ГК).

46. Суд апеляційної інстанції встановив, що КМР у рішенні №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затвердила переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1- 10 до цього рішення та доручила виконавчому комітету закріплювати такі об`єкти на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

47. У додатку №10 рішення КМР №284/5096 наведений перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, до яких віднесено, зокрема, нежитлові приміщення площею 73,30 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

48. Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №640/19786/19 встановив, що Керуюча компанія відповідно до статуту, створена з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.

49. Суд апеляційної інстанції встановив, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням від 30.12.2016 №801 закріпила за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 загальною площею 73,30 кв. м під інвентарним номером №6412.

50. Крім того, вказаним розпорядженням на Керуючу компанію покладено обов`язок здійснювати контроль за використанням майна, яке закріплене за Керуючою компанією, зберігання, а у разі відсутності - виготовлення технічної документації на таке майно.

51. Враховуючи, що за Керуючою компанією закріплені всі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, то суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірне приміщення, площа якого менша, а саме, 57,00 кв. м, передано Керуючій компанії.

52. Суди попередніх інстанцій не встановили, що Керуюча компанія під час розгляду не надала докази того, що спірне нежитлове приміщення площею 57,00 кв. м належить іншій фізичній чи юридичній особі, а не територіальній громаді міста Києва.

53. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 у справі №924/1234/21 вказав, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК (1798-12) , його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

54. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).

55. Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

56. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

57. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірне нежитлове приміщення закріплено за Керуючою компанією на праві господарського відання.

58. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 300 ГПК).

59. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК).

60. З огляду на це Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи (щодо закріплення нежитлового приміщення на праві господарського відання).

Щодо балансового утримання нежитлового приміщення

61. Скаржник наголошує на тому, що новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) з 10.06.2018 ліквідував правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача як суб`єкта житлово-комунальних відносин, а тому Керуюча компанія не може бути балансоутримувачем нежитлового приміщення площею 57,0 кв. м; відсутні докази передачі та перебування на балансі Керуючої компанії будь-якого приміщення у багатоквартирному житловому за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

62. Верховний Суд частково погоджується з вказаними доводами.

63. Дійсно, як правильно зазначає скаржник, Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017).

64. Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (ч.2 ст.3) та закріплював права та обов`язки балансоутримувача (ст.24).

65. Натомість Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут "балансового утримання" багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.

66. Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) (відповідно до його ст.2) не регулює відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку).

67. У цій справі Керуюча компанія є не суб`єктом, який забезпечує утримання та експлуатацію будинку, користування спільним майном у такому будинку, а суб`єктом, якому на праві господарського відання були передані відокремлені нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, а отже яка має всі повноваження власника об`єкту нерухомого майна та несе обов`язок його належного утримання.

68. Як зазначено вище, за Керуючою компанією на праві господарського відання закріплені саме нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

69. Верховний Суд у постанові від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість його розпоряджання. Суть спору у справі №910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку.

70. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника щодо того, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 перебуває на балансі Керуючої компанії. Водночас, це не вплинуло на результат вирішення спору, адже саме факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на суб`єкта обов`язок належним чином утримувати вказані приміщення.

Щодо споживання послуг теплопостачання

71. Керуюча компанія вказує, що у неї відсутній правовий статус споживача теплової енергії, натомість обов`язок сплати за теплову енергію виникає лише у споживача; Керуюча компанія не зареєстрована за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, тому не може споживати енергію.

72. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, складені ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг і якість спожитої Керуючою компанією у спірний період, теплової енергії, її вартість; корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у будинку у спірний період, такими документами не є; відсутні докази фіксування параметрів споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 57,0 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 за всі заявлені до сплати періоди.

73. КП "Київтеплоенерго" стверджує, що саме Керуюча компанія є споживачем теплової енергії, поставленої до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1; окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком 8724004-01.

74. Верховний Суд з приводу цього зазначає таке.

75. Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами "Про теплопостачання" (2633-15) та "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) .

76. Закон "Про теплопостачання" (2633-15) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

77. Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

78. Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017) визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.

79. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст. 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

80. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п.9 ч.1 ст. 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

81. Оскільки за Керуючою компанією на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, тобто вона має права та обов`язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання, то в розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (№2189-VIII від 09.11.2017), Керуюча компанія є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

82. Крім того, у касаційній скарзі Керуюча компанія фактично визнає себе індивідуальним споживачем, вказуючи, що вона не укладає зі споживачами договори про надання житлово комунальної послуги на нежитлове приміщення у багатоквартирному житловому будинку, а отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

83. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст. 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

84. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

85. Керуюча компанія наголошує, що з моменту свого створення і станом на дату подання скарги, зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 1, з огляду на що в неї відсутня можливість споживати теплову енергію у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1.

86. Місцезнаходження юридичної особи - це фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ч.1 ст. 93 ЦК).

87. Варто зазначити, що юридична особа, як суб`єкт господарювання може мати у своєму володінні / користуванні і інше нерухоме майно, яке вона зобов`язана утримувати.

88. Саме лише посилання Керуючої компанії на те, що вона зареєстрована за іншою адресою (не у м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1) не спростовує наявність у неї обов`язку належним чином утримувати належне їй на праві господарського відання майно, зокрема, шляхом сплати за житлово-комунальні послуги.

89. Керуюча компанія зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявний в матеріалах проект договору на постачання теплової енергії від 20.01.2021 №8724004-01, не дослідив, яким законом має бути врегульоване договірне правовідношення ( Законом "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) чи Законом "Про теплопостачання" (2633-15) ); вважає, що до правовідносин між позивачем та відповідачем (постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, переданих до сфери управління Керуючої компанії) повинні застосовуватися положення Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) (а саме, ст.1, частини 2, 3 ст.12, ст.13), відповідно до якого індивідуальний споживач отримує теплову енергію для власних потреб.

90. Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.02.2021 КП "Київтеплоенерго" направило на адресу Керуючої компанії проект договору на постачання теплової енергії №8724004-01 від 20.01.2021, який Керуюча компанія повернула без підписання, оскільки не вважає себе споживачем послуг централізованого опалення та не погодилася зі змістом і структурою проекту договору.

91. Керуюча компанія наголошує, що саме положення Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) поширюються на правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки індивідуальний споживач отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

92. Відповідно до ст. 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

93. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

94. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (ч.2 ст. 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

95. Відповідно до ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем.

96. Виконавцями комунальних послуг є послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п.3 ч.2 ст. 6 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

97. Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюють Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (830-2019-п) (далі - Правила №830).

98. Відповідно до п.13 Правил №830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах; послуга (постачання теплової енергії) надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

99. Скаржник наголошує, що позивач не укладає зі споживачами договори про надання житлово комунальної послуги, а договір на постачання теплової енергії не може бути застосований до правовідношення між позивачем та відповідачем.

100. Водночас Керуюча компанія у касаційній скарзі не вказує, в чому полягає невідповідність проекту договору на постачання теплової енергії №8724004-01 від 20.01.2021 вимогам Закону "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) , враховуючи що Правила №830 передбачають можливість укладення договорів про надання послуги (постачання теплової енергії) відповідно до статей 13 і 14 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

101. Крім того, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16).

Щодо доказів у справі

102. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, складені ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг і якість спожитої Керуючою компанією у спірний період, теплової енергії, її вартість; корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у будинку у спірний період, такими документами не є; відсутні докази фіксування параметрів споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 57,0 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 за всі заявлені до сплати періоди.

103. Скаржник також вказує, що позивач не надав суду первинних документів, які підтверджують фактичну поставку відповідачу теплової енергії; суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність розрахунку ціни позову доказам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Скаржник вважає, що наявні підстави для застосування п.1 ч.3 ст. 310 ГПК.

104. Верховний Суд відхиляє вказаний довід з огляду на таке.

105. Північний апеляційний господарський суд встановив, що будинок за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення у житловому будинку мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення; у КП "Київтеплоенерго" відсутня технічна можливість не здійснювати постачання теплової енергії Керуючій компанії.

106. Теплова енергія постачається безперервно (п.29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198)).

107. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч.4 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги"). Аналогічні положення містяться у п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (630-2005-п) (далі - Правила №630).

108. Згідно з п.36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

109. Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил №630).

110. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що Керуюча компанія не надала доказів відключення від теплопостачання будинку (його нежитлових приміщень) за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, а тому вона зобов`язана відшкодувати вартість спожитої теплової енергії.

111. Крім того, Північний апеляційний господарський суд вказав, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку підтверджені обліковими картками споживача за його обліковим записом 8724004-01; постачання теплової енергії підтверджено, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та актами перевірки стану вузла обліку, які підтверджують, що житловий будинок за адресою просп. Перемоги, буд. 68/1 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи. Отримання Керуючою компанією послуг теплопостачання підтверджено також: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб / годин роботи (споживання) та її вартість.

112. Суд апеляційної інстанції вказав, що нарахування плати за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів. Фактично, суд встановив, що здійснювалося обслуговування всього житлового будинку в цілому, а щомісячне нарахування обсягу спожитої теплової енергії вираховувалося пропорційно опалювальній площі споживача (57,00 кв. м) за обліковим записом 8724004-01.

113. Питання прийняття облікових карток (табуляграм) як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

114. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази, надані в обґрунтування позовних вимог.

115. Керуюча компанія вказує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а суд апеляційної інстанції не врахував в цій частині правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №36-2951пс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц, від 16.03.2020 №755/10683/17, від 26.09.2018 №750/12850/16-ц.

116. Оскільки суд апеляційної інстанції встановив обсяг і якість теплової енергії, спожитої Керуючою компанією у спірний період, та дійшов висновку про необхідність оплати наданих житлово-комунальних послуг, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у вказаних вище постановах є необґрунтованими.

117. Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 625 ЦК та безпідставно здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період, не дослідив наявні в матеріалах справи докази, є необґрунтованими, оскільки скаржник не вказує, які саме докази не дослідив суд та в чому саме полягає безпідставність здійснених розрахунків. Вказані доводи зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та намагання здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.

118. Враховуючи положення частин 1, 2 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

119. З огляду на це Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

120. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

121. Згідно із ч.1 ст. 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.