902/83/22 Про визнання недійсним рішення уповноваженої особи Управління, оформленого протоколом про визнання ФОП переможцем закупівлі; визнання недійсним договору підряду, укладеного між Управлінням та ФОП, з капітального ремонту дорожнього покриття та тротуару з влаштуванням велодоріжки; та визнання недійсними додаткових угод до зазначеного договору підряду - 12.07.2023 Прийняття

1.1. Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської міської ради (далі - Рада) та Північного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради (далі - Управління), фізичної особи - підприємця Завальнюка Ігоря Васильовича (далі - ФОП Завальнюк І. В.), в якому просив:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Управління, оформлене протоколом від 26.08.2021, про визнання ФОП Завальнюка І. В. переможцем закупівлі № UА-2021-07-30-000955-а;

- визнати недійсним договір підряду від 06.09.2021 № 1, укладений між Управлінням та ФОП Завальнюком І. В., з капітального ремонту дорожнього покриття та тротуару з влаштуванням велодоріжки по вул. Куликівського в м. Козятин Вінницької області;

- визнати недійсною додаткову угоду від 03.12.2021 № 1 до договору підряду від 06.09.2021 № 1, укладену між Управлінням та ФОП Завальнюком І. В.;

- визнати недійсним додаткову угоду від 30.12.2021 № 2 до договору підряду від 06.09.2021 № 1, укладену між Управлінням та ФОП Завальнюком І. В.

1.2. Позовні вимоги керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області обґрунтував тим, що рішення уповноваженої особи Управління, оформлене протоколом від 26.08.2021, про визнання ФОП Завальнюка І. В. переможцем закупівлі № UА-2021-07-30-000955-а та укладені на його підставі договір підряду № 1 від 06.09.2021 і додаткові угоди до договору не відповідають вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) .

1.3. Доводи прокурора зводяться до такого:

- тендерна пропозиція учасника торгів не містить чинного Дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданого Управлінням Держпраці чи його територіальним органом або чинної Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на роботи, які є в складі технічного завдання та відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а також чинних Дозволів, або Декларацій Держпраці (чи його територіального органу), що надають право експлуатувати вантажопідіймальні крани, що зазначені в Довідці про наявність машин, механізмів, транспортних засобів;

- ФОП Завальнюк І. В. не надав в повному обсязі документи, визначені тендерною документацією, що підтверджують наявність у нього досвіду виконання аналогічного договору і основних видів робіт.

- за фактом використання завідомо підробленого документу учасником торгів №UА-2021-07-30-000955-а за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою 4 статті 358 Кримінального Кодексу України, 22.10.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 42021020000000480, яке перебуває в провадженні сектору дізнання відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. В ході досудового розслідування у встановленому законом порядку до матеріалів кримінального провадження долучено лист директора ТОВ "ПБС" про те, що договори оренди від 29.07.2021 № 22 та від 11.08.2021 № 25 з ФОП Завальнюком І. В. не укладались.

1.4. З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що тендерна документація учасника торгів має ознаки фіктивності, а учасник процедури закупівлі ФОП Завальнюк І. В. не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, що передбачені статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та встановлені Замовником.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 30.07.2021 Управління на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розмістило оголошення за № UA-2021-07-30-000955-a про проведення відкритих торгів з предметом закупівлі "ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, ГБН Г.1-218-182:2011. Капітальний ремонт дорожнього покриття та тротуару з влаштуванням велодоріжки по вул. Куликівського в м. Козятин Вінницької області (коригування) за кодом ДК 021:2015-45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь". Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - 31.12.2021. Очікувана вартість предмета закупівлі 16 093602,00 грн. Джерела фінансування закупівлі: Державний бюджет України - 10 865 986 грн, місцевий бюджет - 5 227 616 грн.

2.2. Разом з оголошенням про проведення відкритих торгів розміщена тендерна документація та вимоги до тендерної пропозиції за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-07-30-000955-a. Вимоги до змісту і способу подання тендерної пропозиції визначені розділомтендерної документації.

2.3. 26.08.2021 року уповноважена особа Управління прийняла протокольне рішення (протокол) про розгляд тендерної пропозиції учасника - ФОП Завальнюка І. В., яка визначена найбільш економічно вигідною, поданої щодо закупівлі на відповідність вимогам тендерної документації, яким визнано його тендерну пропозицію такою, що відповідає вимогам тендерної документації, визначено ФОП Завальнюка І. В. переможцем процедури закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір.

2.4. На підставі вказаного рішення 26.08.2021 замовник оприлюднив повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2021-07-30-000955-a з переможцем процедури закупівлі ФОП Завальнюком І. В.

06.09.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі Управління та ФОП Завальнюк І. В. уклали договір підряду № 1.

2.5. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. договору Підрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик, власними силами/засобами виконати та здати Замовнику в установлений Договором підряду строк закінчені роботи по об`єкту: Капітальний ремонт дорожнього покриття та тротуару з влаштуванням велодоріжки по вул. Куликівського в м. Козятин Вінницької області, та усунути недоліки впродовж гарантійного періоду, а Замовник - прийняти від Підрядника належно закінчені роботи та оплатити їх в порядку визначеному Договором підряду. Предмет закупівлі: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ГБН Г.1-218-182:2011. Капітальний ремонт дорожнього покриття та тротуару з влаштуванням велодоріжки по вул. Куликівського в м. Козятин Вінницької області (коригування) за кодом ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь".

2.6. Пункт 2.1 установлює, що строки виконання робіт встановлюються з дати підписання договору сторонами до 31.12.2021.

2.7. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору договірна ціна робіт по договору становить 12 874 191 грн без ПДВ за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Договірна ціна є твердою.

2.8. 03.12.2021 сторони договору уклали додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 1 якої у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі сторони дійшли згоди пункт 3.1 договору викласти у новій редакції "Ціна цього Договору становить 8 673 367,22 грн без ПДВ за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів".

2.9. 30.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2, у якій зазначено, що через несприятливі гідрометереологічні умови, що унеможливлюють виконання зобов`язань в строки, передбачені договором, сторони погодили змінити пункт 2.1 та пункт 18.1 договору, якими продовжено строк виконання робіт по 31.05.2022 (згідно календарного графіку виконання робіт) та строк дії договору по 31.05.2022 року.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 02.09.2022 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Зазначив, що прокурор не довів обставин невідповідності ФОП Завальнюка І. В. кваліфікаційним критеріям, а його тендерної пропозиції - умовам тендерної документації. Зауважив на те, що замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , та /або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільними, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель; ФОП Завальнюк І. В. надав всі необхідні документи, які відповідали вимогам до тендерної пропозиції; на момент прийняття відповідачем-1 рішення про оголошення ФОП Завальнюка І. В. переможцем закупівлі та на день укладення на його підставі договору підряду у відповідача-1 як замовника закупівлі були відсутні належні та допустимі докази, які би спростовували чинність (дійсність) укладених учасником закупівлі договорів та достовірність поданих учасником документів; внесення після завершення торгів відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження не є безумовною підставою для спростування господарсько-правових наслідків проведеної публічної закупівлі та укладеного за її результатами договору. Також прокурор не довів інших підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

3.3. З посиланням на висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, суд погодився з твердженням прокурора щодо належності обраного прокурором способу захисту, проте в контексті спірних правовідносин, дійшов висновку, що такий спосіб захисту не відповідає критерію ефективності та поновленню порушених прав держави, про які стверджує прокурор.

3.4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.01.2023 залишив без змін рішення суду першої інстанції з тих же підстав.

3.5. Також врахував, що на час звернення прокурора з позовом сторони виконали спірний договір на 87 %, про що стверджували відповідачі у своїх заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, на підтвердження чого сторонами подані акти виконаних робіт. В суді апеляційної інстанції представник відповідача-2 вказав, що укладений договір виконано повністю, однак, акти виконаних робіт сторонами не підписуються у зв`язку з наявністю провадження у цій справі щодо визнання договору підряду недійсним.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 14.02.2023 Прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2023, у якій просить їх скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставою подання касаційної скарги Прокуратура зазначила пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вважаючи, що суд прийняв рішення без урахування правових позицій суду касаційної інстанції щодо необхідності повного, всебічного дослідження доказів із забезпечення реалізації принципу змагальності та застосування статей 5, 16, 22, 31 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині невідповідності тендерної пропозиції учасника, якого визнано переможцем торгів, кваліфікаційним критеріям, установлених замовником, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 227/2015/18, від 19.04.2022 у справі № 640/20549/19, від 23.04.2020 у справі № 160/5735/19, від 19.05.2022 у справі № 200/11480/20-а, від 14.07.2022 у справі № 640/2727/20, від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц. Крім того, суд, застосовуючи статті 13, 76, 79 86, 236 ГПК України (1798-12) щодо оцінки доказів, не врахував постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 21.01.2022 у справі № 904/2524/19, від 03.10.2019 у справі № 910/2122/19, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21. До того ж суд не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2023 у справі № 227/2015/18, та, як наслідок, застосував до спірних правовідносин постанову КМУ № 207 від 03.03.2020 "Про внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки" (207-2020-п) .

4.3. Висновки судів щодо неефективності обраного способу захисту порушеного права є хибними і спростовуються правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Управління та ФОП Завальнюк І. В. надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні представники сторін доводи, викладені у відзивах, підтримали.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.3. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

6.4. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.5. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.6. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.7. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

6.8. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

6.10. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.11. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

6.12. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

6.13. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

6.14. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

6.15. Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

6.16. Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов`язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов`язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов`язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.

6.17. Договір визнається недійсним з моменту вчинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження №12-112гс18, пункт 55).

6.18. Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову, з посиланням на висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, місцевий господарський суд погодився з твердженням прокурора щодо належності обраного прокурором способу захисту, проте в контексті спірних правовідносин, дійшов висновку, що такий спосіб захисту не відповідає критерію ефективності та поновленню порушених прав держави, про які стверджує прокурор. Ці висновки підтримав і суд апеляційної інстанції.

6.19. Також у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, до розгляду якої зупинялось провадження у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини третьої статті 215, частин першої-другої статті 216 ЦК України), а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вважала за необхідне уточнити свій висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

6.20. Уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

6.21. Покликаючись на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.09.2022 у справі №908/976/19, та від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц об`єднана палата також зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першої статті 2 ГПК України (частині першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

6.22. Такі висновки відповідають також правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, за змістом якої ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

6.23. Доводи скаржника ґрунтуються передусім на застосуванні норм статей 215, 216 ЦК України, наведеному в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, правові висновки з якої уточнено постановою Верховного Суду у справі № 905/77/21. Тоді як суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

6.24. Оскільки прокурор у цій справі не заявив до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину або стягнення збитків в дохід держави, касаційний суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, а тому наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

6.25. Також не може призвести до захисту будь-чиїх прав вимога про визнання недійсним рішення про визнання переможцем закупівлі, адже таке рішення за правовою природою є внутрішнім рішенням замовника про намір укласти договір з особою, яку замовник вважає переможцем, і це рішення вже виконано шляхом укладення договору.

6.26. Інші аргументи касаційної скарги не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, а оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то колегія суддів не вважає за необхідне відповідати на кожен аргумент касаційної скарги.

6.27. Колегія суддів також звертає увагу на такі висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19):

"7.1. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган".

6.28. Відповідно до статті 172 ЦК України ці ж висновки мають застосовуватися і тоді, коли стороною у матеріальних відносинах та стороною у справі є територіальна громада в особі своїх органів.

6.29. Звертаючись з позовом в інтересах держави зокрема в особі Козятинської міської ради, прокурор також не зважив на те, а суди не надали оцінку тому, що позов пред`явлений до Управління житлово-комунального господарства Козятинської міської ради як до відповідача за вимогами про визнання недійсним рішення про визнання переможцем закупівлі та оспорюваних правочинів. Отже позовні вимоги Козятинської міської ради фактично звернуті до її ж органу - Управлінню житлово-комунального господарства.

6.30. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, пункт 7.7).

6.31. Отже, позов прокурора в інтересах територіальної громади, звернутий до територіальної громади, суперечить положенням статті 45 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.