876/29/23 Про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації - 11.07.2023 Прийняття

1.1. 17.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (далі - ТОВ "М-ЛИТ", позивач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.02.2023 у справі №14/58К-22.

1.2. Заява обґрунтована наявністю рішення третейського суду, яке не оскаржене та набрало законної сили, але не виконується відповідачем у добровільному порядку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 заяву ТОВ "М-ЛИТ" задоволено, вирішено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.02.2023 у справі № 14/58К-22, а також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 342 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про видачу судового наказу.

2.2. Ухвала суду мотивована відсутністю підстав, передбачених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди", та відсутністю доказів добровільного виконання рішення третейського суду.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи

3.1. 24.02.2017 між ТОВ "М-ЛИТ" (постачальник) та ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір № 242-08-01 (на придбання технологічного обладнання), у п.п.9.1, 9.2 якого сторони домовились, що спори та розбіжності, які виникли між сторонами у зв`язку із даним Договором вирішуються шляхом переговорів. У випадку, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного суду.

3.2. 14.12.2022 ТОВ "М-ЛИТ" звернулося до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" з позовною заявою до ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 75854 грн 25 коп. за порушення умов Договору № 242-08-01 (на придбання технологічного обладнання) від 24.02.2017, а саме порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем обладнання.

3.3. Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.02.2023 у справі № 14/58К-22 позов задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "М-ЛИТ" 61 399 грн 69 коп. основного боргу, 1 372 грн 66 коп. 3% річних, 13 081 грн 90 коп. інфляційних втрат, 758 грн 54 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

3.4. В провадженні інших судів відсутні провадження щодо оскарження чи скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.02.2023 у справі №14/58К-22, боржником дій щодо добровільного виконання даного рішення третейського суду не вчинено.

3.5. Рішення третейського суду компетентним судом не визнавалося недійсним, отже є чинним. Рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України. Суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

3.6. Справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду. Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16- 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано.

4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

4.1. 09.06.2023 ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 876/29/23 скасувати та відмовити ТОВ "М-ЛИТ" у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

4.2. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення третейського суду у справі № 14/58К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особою, що підписала позов, а саме директор ТОВ "М-ЛИТ" Попов Євгеній Святославович, не надано доказів на підтвердження своїх повноважень. Наведене є порушенням Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та Регламенту третейського суду в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви, що призвело до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів ТОВ "М-ЛИТ" у спосіб, не передбачений законом, а тому скаржник вважає, що суд першої інстанції мав відмовити у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до пунктів 4, 7 частини першої статті 355 ГПК України.

5. Позиція інших учасників щодо апеляційної скарги

5.1. ТОВ "М-ЛИТ" у відзиві заперечувало проти апеляційної скарги, просило Суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи наступне:

- з позовною заявою до третейського суду було надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження того, що Попов Євгеній Святославович є директором та керівником ТОВ "М-ЛИТ", яка є належним доказом на підтвердження повноважень вказаної особи щодо підписання позову;

- як під час розгляду справи у третейському суді, так і під час розгляду заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду представники відповідача не наводили аргументів стосовно відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву до третейського суду;

- наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків, викладених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

6. Апеляційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №876/29/23 за апеляційною скаргою ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023; призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2023 о 14:45. Крім того, витребувано з Центрального апеляційного господарського суду та з Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації Регіональна правова група матеріали справи №876/29/23 та третейської справи № 14/58К-22.

6.2. Оскільки станом на 27.06.2022 матеріали справ не надійшли та представники сторін в судове засідання 27.06.2022 не з`явилися, ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 розгляд справи було відкладено на 11.07.2023 - 15:30.

6.3. 06.07.2023 на адресу Верховного Суду надійшли матеріали третейської справи №14/58К-22, а 07.07.2023 - матеріали справи №876/29/23.

6.4. 07.07.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання від ТОВ "М-ЛИТ" про здійснення розгляду справи № 876/29/23 без участі повноважного представника товариства.

6.5. ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" явку свого представника у судове засідання 11.07.2023 не забезпечило.

6.6. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

6.7. Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 11.07.2023, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін і відповідно задовольняє клопотання ТОВ "М-ЛИТ" про розгляду справи на відсутності його представника.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до статей 55, 56 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

7.2. За змістом статей 24, 25 та 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

7.3. Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

7.4. В статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".

7.5. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, доводи скаржника зводяться до того, що третейським судом не було перевірено дотримання позивачем вимог щодо форми і змісту поданої до третейського суду позовної заяви, оскільки остання підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження. При цьому, підставами для відмови у видачі наказу скаржник зазначає пункти 4, 7 частини першої статті 355 ГПК України.

7.6. При розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не оцінює законність і обґрунтованість рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі №873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19, від 11.07.2019 у справі №910/8692/17, від 13.11.2019 у справі №873/51/19, від 24.12.2019 у справі №870/45/19).

7.7. Стосовно аргументів скаржника про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 355 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

7.8. Наведена норма передбачає підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.

7.9. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

7.10. У пункті 4 частини першої статті 2 названого Закону визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

7.11. Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

7.12. Як встановлено Центральним апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, за умовами пунктів 9.1, 9.2 укладеного між сторонами договору №242-08-01 від 24.02.2017 (на придбання технологічного обладнання) перебачено, що спори та розбіжності, які виникли між сторонами у зв`язку із даним Договором вирішуються шляхом переговорів. У випадку, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного суду.

7.13. Докази визнання недійсним чи оспорення договору №242-08-01 від 24.02.2017 чи третейської угоди сторонами у цій справі не надані та в матеріалах справи відсутні. Обставини, щодо вирішення питань, які виходять за межі третейської угоди також не встановлено.

7.14. Стосовно твердження скаржника про відсутність доказів (зокрема Статуту ТОВ "М-ЛИТ") на підтвердження повноважень директора товариства позивача Попова Євгенія Святославовича, який підписав позов до третейського суду, колегія суддів зазначає наступне.

7.15. Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

7.16. Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

7.17. Частина перша статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

7.18. Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

7.19. Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

7.20. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 названого Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

7.21. Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

7.22. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "М-ЛИТ" (ідентифікаційний код 39195133), керівником зазначеного товариства є Попов Євгеній Святославович. Копія виписка з вищезгаданого державного реєстру була додана до позову. Отже, станом на дату підписання та подання позову до третейського суду Попов Є. С. був уповноважений діяти від імені ТОВ "М-ЛИТ" без довіреності як керівник зазначеного товариства.

7.23. Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду третейським судом справи № 14/58К-22 ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подавався відзив на позовну заяву ТОВ "М-ЛИТ" до третейського суду, в якому не було жодних зауважень стосовно дотримання вимог законодавства щодо форми і змісту вказаного позову, зокрема відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка цей позов підписала.

7.24. Тобто, такі аргументи скаржника (відповідача у третейській справі №14/58К-22) фактично зводяться до його незгоди з рішенням третейського суду та результатом вирішення спору. Однак Верховний Суд вкотре наголошує, що при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд не оцінює законність і обґрунтованість безпосередньо рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України.

7.25. З аналогічних підстав відхиляється посилання в апеляційній скарзі стосовно наявності підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбаченої у пункті 7 частини першої статті 355 ГПК України, а саме: рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом.

7.26. Враховуючи викладене та встановлені судом першої інстанції обставини щодо:

- 24.02.2023 Постійно діючим Регіональним Третейським судом при Асоціації "Регіональна правова група" ухвалено рішення у справі №14/58К-22, яке не оскаржено, тобто є чинним;

- відсутності доказів вчинення боржником дій щодо добровільного виконання даного рішення третейського суду;

- відсутності визначених статтею 355 ГПК України підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про задоволення заяви ТОВ "М-ЛИТ" стосовно видачі наказу на примусове виконання вищезгаданого рішення Третейського суду.

7.27. Доводи скаржника щодо порушення Центральним апеляційним господарським судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

8.2. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. За результатами перегляду оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у цій справі відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.