924/1351/20 Про визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна - 05.07.2023 Прийняття

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021р. відкрито провадження у справі №924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рудого Андрія Миколайовича.

2. Ухвалою суду від 29.03.2021р. у справі №924/1351/20 визнано кредиторські (грошові) вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Хмельницького обласного центру зайнятості, Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, додаткові грошові вимоги ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 14.06.2021р. визнано кредиторські (грошові) вимоги ПАТ "Проскурів" до боржника - колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів".

3. 14.06.2021 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява одного із кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства "Проскурів" до Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" про визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 року укладеного між Колективним підприємством "Агрофірма "Проскурів" та Публічним акціонерним товариством "Проскурів".

3.1. Позивач (з урахуванням доповнення підстав позову, прийнятого ухвалою суду від 09.08.2021р. та часткової зміни підстав позовної заяви, прийнятого ухвалою суду від 30.08.2022р.) в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що приміщення розташовані за адресою м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257 ПАТ "Проскурів" ні в позичку, ні у будь-яке інше користування нікому не передавав. Зазначає, що договір безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 року підписаний з боку позичкодавця особою, яка не мала на це повноважень, що є підставою для визнання його недійсним згідно приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України. Зокрема, позивач вказує, що ОСОБА_3 не є уповноваженою особою ПАТ "Проскурів" та не міг вести будь-яких переговорів від імені товариства, а також укладати та підписувати договори від імені ПАТ "Проскурів", оскільки рішення про призначення його тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів" визнано недійсним рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 №924/884/19, а будь-яких довіреностей на представлення інтересів товариства ОСОБА_3 не видавалось.

Крім того, позивач стверджує, що керівник КП "Агрофірма "Проскурів" ОСОБА_4 був обізнаний про відсутність необхідного обсягу повноважень у тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_3 на момент укладення договору від 01.08.2019. Вказує, що ОСОБА_4, як голові Наглядової ради ПАТ "Проскурів", було достеменно відомо про відсутність у Наглядової ради ПАТ "Проскурів" повноважень на обрання ОСОБА_3, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних або позачергових загальних зборів товариства, що встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 року №924/884/19.

Також позивач зазначає, що договір безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 року укладений всупереч вимогам чинного законодавства. Вказує, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було передано в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору від 15.10.2007р. При цьому, відповідно до п. 2.1.4. іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Позивач звертає увагу, що в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2021 у справі №924/1351/20 (924/629/20) судом уже встановлено ряд обставин, що підлягають встановленню у справі №924/1351/20 (924/619/21). Зазначає, що докази, на підставі яких такі обставини підлягають встановленню є аналогічними у зазначених справах, тому вважає, що в даному випадку є необхідним застосування преюдиції, зокрема, щодо обізнаності КП "Агрофірма "Проскурів" в особі ОСОБА_4 про відсутність в ОСОБА_3 повноважень на представництво інтересів ПАТ "Проскурів", зважаючи на його обрання неповноважною Наглядовою радою.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. 15.10.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі відділення №881 Хмельницької обласної філії (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Проскурів" (іпотекодавець), що є майновим поручителем позичальників (ДП "Глорія та ТОВ "Ресторан "Софія") укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим №1376.

5. Відповідно до п.1.1. іпотечного договору від 15 жовтня 2007 року іпотекодавець передає, в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань позичальниками за договором кредиту №880/155-РК 18 від 13.07.2007 та генеральним договором про здійснення кредитування №880/238-ГД27 від 15.10.2007, укладеними між іпотекодержателем та позичальниками, та у якості забезпечення виконання зобов`язань іпотекодержателем за договором невідновлювальної кредитної лінії №880/115-НКЛ28 від 05.06.2007, а також всіма додатковими угодами до них, що є їх невід`ємними частинами (основне зобов`язання), наступне нерухоме майно:

- триповерхове приміщення, загальною площею 670,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі постанови господарського суду Хмельницької області від 10.05.2006 по справі №7/951А, право власності на яке зареєстроване 16.10.2006 Хмельницьким бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 16389410 згідно витягу номер 12168477;

- двоповерхове приміщення з підвалом, загальною площею 714,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі постанови господарського суду Хмельницької області від 10.05.2006 по справі №7/951 А, право власності на яке зареєстроване 16.10.2006 Хмельницьким" бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 16389945 згідно витягу номер 12168884.

Відповідно до п.2.1.4. іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

6. 19.10.2012 на засіданні загальних зборів акціонерів ПАТ Проскурів", зокрема, прийнято рішення про затвердження Статуту ПАТ "Проскурів" у новій редакції; про затвердження повноважень ОСОБА_4, як голови Наглядової ради ПАТ "Проскурів".

7. 11.07.2019 на позачерговому засіданні Наглядової ради ПАТ "Проскурів" прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_5 від тимчасового виконання обов`язків генерального директора ПАТ "Проскурів" та призначення тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_3 (протокол позачергового засідання Наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019).

8. 01.08.2019 між Публічним акціонерним товариством "Проскурів" (позичкодавець) в особі т.в.о. генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту та КП "Агрофірма "Проскурів" (користувач) в особі Голови Правління ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту укладено договір безоплатного користування (позички) майна.

9. Відповідно до п.1.1. договору позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне користування (позичку) цілісний майновий комплекс, що обліковується на балансі ПАТ "Проскурів", який знаходиться на земельній ділянці КП "Агрофірма "Проскурів" з кадастровим номером 6810100000:28:001:0634, за адресою: м.Хмельницький, вул.Кам`янецька, 257, а саме: офісне приміщення загальною площею - 670,7 кв.м.; готельний комплекс загальною площею - 714,2 кв.м; технічні приміщення загальною площею - 24,8 кв.м; - огорожа кирпічна - 98,1 м.п. в тому числі (декоративні чавунні решітки - 13шт., декоративні ковані решітки - 17 шт., декоративні ковані ворота - 3 шт., ворота залізні розсувні - 2 шт.).

Відповідно до п.2.1. договору користувач набуває право користування майном в момент підписання сторонами Договору та акта прийняття-передачі вказаного майна.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що користувач може здійснити передачу майна в користування іншим фізичним та юридичним особам, а також у суборенду без погодження із позичкодавцем.

За пунктом 3 користувач зобов`язується: використовувати майно за цільовим призначенням та відповідно до умов договору (п.3.1. договору); протягом дії договору утримувати майно в належному стані (п.3.2. договору); у разі припинення дії договору, повернути позичкодавцю майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в позичку та підписати акт приймання-передачі (п.3.3. договору).

Пунктом 5.1. передбачено, що протягом дії договору позичкодавець зобов`язується не вчиняти будь-яких дій щодо передачі, відчуження чи продажу майна третім особам без погодження з користувачем.

Відповідно до п.8.1. договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що кожна зі сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за три місяці.

Якщо одна із сторін не бажає продовження договору на тих самих умовах, така сторона зобов`язана письмового повідомити про це іншу сторону за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору, в іншому випадку, договір підлягає автоматичній пролонгації (п.8.6. договору).

Договір підписаний Головою правління КП "Агрофірма "Проскурів" ОСОБА_4 та т.в.о. генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_3, а також скріплений печатками товариств.

10. 01.08.2019 між ПАТ "Проскурів" та КП "Агрофірма "Проскурів" підписано акт приймання- передачі майна, яке є предметом договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019.

11. 22.08.2019 між ПАТ "Проскурів" та КП "Агрофірма "Проскурів" укладено додаткову угоду до договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019, в якій сторони вирішили викласти п.8.1. договору в наступній редакції: "Договір діє з 01.08.2019 до 01.02.2022", також виключити п.8.5. договору.

12. 11.09.2019 Хмельницьким ВП ГУНП в Хмельницькій області було зареєстроване повідомлення генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 та інших і притягнення їх до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 206 КК України за протидію законній господарській діяльності.

13. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, визнано недійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів" оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019. На копії рішення, яка наявна в матеріалах справи міститься відмітка про набрання рішенням законної сили 24.03.2020.

14. Листом від 15.01.2021 за №363/121/20 Південно-західне відділення поліції Хмельницького ВП ГУ НП в Хмельницькій області повідомило Генерального директора ПАТ "Проскурів" (на запит від 15.01.2021 по матеріалах кримінального провадження №12019240010004345 від 12.09.2019 за ст. 356 КК України), що згідно показів свідків та документів встановлено, що касовий апарат модель MINI-Т400МЕ, фіскальний номер РРО 3000163026, реєстраційний номер екземпляра 000627760 та печатка ПАТ "Проскурів" код ЄДРПОУ 30593842 були 02.09.2019 силовим шляхом захоплені разом із будівлею колишнього офісу ПАТ "Проскурів".

15. Станом на 10.06.2021 ПАТ "Проскурів" було власником: господарського приміщення площею 24,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового триповерхового приміщення загальною площею 670,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового двоповерхового приміщення з підвалом загальною площею 714,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення загальною площею 670,7 кв.м та 714,2 кв.м перебували в іпотеці, іпотекодержатель: ОСОБА_1 ). Зазначене підтверджується інформаційними довідками, сформованими за допомогою додатку "Реєстр нерухомості" від 10.06.2021 №133633636, №133631181 та №133632602.

16. Згідно Інформаційної довідки від 06.09.2022 №309036623 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.06.2021 право власності на нежитлове триповерхове приміщення загальною площею 670,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1005 від 14.06.2021.

Також, 14.06.2021 за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1006 від 14.06.2021 було зареєстровано право власності на нежитлове двоповерхове приміщення з підвалом загальною площею 714,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2022 №309039385.

17. На виконання ухвали суду від 30.08.2022 АТ "Альфа-Банк" листом від 16.08.2022 вих.№11058-БТ-34.2/2022 повідомив, що станом на 01.08.2019 триповерхове приміщення, загальною площею 670,7 кв.м. та двоповерхове приміщення з підвалом, загальною площею 714,2 кв.м. перебували в іпотеці банку. Надано копію іпотечного договору від 15.10.2007 укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Проскурів". Також АТ "Альфа-Банк" зазначив, що інша інформація відсутня.

18. 29.04.2022 ПАТ "Проскурів" було направлено повідомлення КП "Агрофірма "Проскурів" про те, що товариство, керуючись п.8.6. договору безоплатного користування (позички) від 01.08.2019 не бажає продовжувати даний договір на тих самих умовах та заперечує щодо автоматичної пролонгації даного договору.

У відповідь на повідомлення ПАТ "Проскурів" розпорядник майна, в.о. керівника КП "Агрофірма "Проскурів" арбітражний керуючий Рудий А.М. листом за №924/1351/20-193 від 29.06.2022 повідомив, що 22.08.2019 було внесено зміни до договору безоплатного користування (позички) від 01.08.2019 та викладено п.8.1. в наступній редакції: "Договір діє з 01.08.2019 до 01.02.2022". Посилаючись на відсутність заперечень щодо продовження строку дії договору, поданих за 60 днів до 01.02.2022, зазначив, що договір безоплатного користування (позички) автоматично пролонгований до 01.08.2024. Також вказано, що повідомлення ПАТ "Проскурів" буде враховано при закінченні дії договору 01.08.2024.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.11.2022 у справі №924/1351/20(924/619/21), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Проскурів" до Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1, про визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019, укладеного між Колективним підприємством "Агрофірма "Проскурів" та Публічним акціонерним товариством "Проскурів" (в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів").

19.1. Судові рішення мотивовані тим, що станом на момент відкриття провадження у справі позивач уже не був власником нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м та 714,2 кв.м (цілісного майного комплексу), які є предметом оспорюваного договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019.

Оскільки позивач не є власником цілісного майнового комплексу, переданих в користування за оспорюваним договором, тому визнання недійсними договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення або ефективного захисту прав позивача та не матиме будь-яких наслідків для позивача, зокрема, відновлення становища ПАТ "Проскурів", яке існувало до прийняття оспорюваного договору, оскільки позивач з 14.06.2021 втратив право розпоряджатися вище вказаним майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Публічне акціонерне товариство "Проскурів" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2022 у справі № 924/1351/20(924/619/21), просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

20.1. Скаржник переконує, що договір безоплатного користування (позички) майна є недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами недодержано вимог необхідних для чинності правочину.

Скаржник переконує, що визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна впливає на можливість позивача реалізувати право на відшкодування збитків завданих товариству внаслідок укладення спірного договору;

Передача майна за оскаржуваним договором всупереч умов договору іпотеки призвела до недотримання ПАТ "Проскурів" умов договору іпотеки.

З урахуванням матеріалів справи суд міг встановити недійсність правочину з урахуванням ст. 12 Закону України "Про іпотеку" однак цього не зробив.

Враховуючи вищевикладене, вважає при ухваленні оскаржуваних рішень судами неправильно застосовано норми ЦК України (435-15) щодо права на звернення до суду для захисту своїх законних прав та інтересів, що мало наслідком прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

21. ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Провадження у Верховному Суді

22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1351/20(924/619/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.04.2023.

23. Ухвалою Верховного Суду від 13.06. 2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Проскурів", яка подана на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 924/1351/20 (924/619/21) та призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ "Проскурів" на 05 липня 2023 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, виходячи з такого.

25. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

27. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

28. з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

29. За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

30. Так, предметом позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

31. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, предметом позову є визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019, укладеного між КП "Агрофірма "Проскурів" та ПАТ "Проскурів", згідно якого відповідачу передано в безоплатне користування цілісний майновий комплекс за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257.

Підставами для визнання недійсним оспорюваного договору позивач зазначає: не дотримання порядку його укладення, а саме, підписання неуповноваженою особою ПАТ "Проскурів", обізнаність КП "Агрофірма "Проскурів" про відсутність повноважень в ОСОБА_3 на підписання договору від імені ПАТ "Проскурів", укладення договору всупереч вимог законодавства у зв`язку з перебуванням в іпотеці нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору.

33. Правовідносини щодо визнання правочинів недійсними регулюються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

34. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

35. Відповідно до частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

36. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

37. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

38. Так, в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав позивача оспорюваними договором безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019, укладеного між КП "Агрофірма "Проскурів" та ПАТ "Проскурів".

39. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів відсутності порушення прав та інтересів позивача, з огляду на таке.

40. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

41. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

42. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

43. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

44. Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

45. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

46. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

47. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

48. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

49. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

50. Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

51. Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

52. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

53. Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

54. Обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, Публічне акціонерне товариство "Проскурів" зазначає, що воно є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: вул.Кам`янецька, буд.257, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 670,7 кв.м; нежитлового приміщення з підвалом загальною площею 714,2 кв.м.; господарського приміщення площею 24,8 кв.м., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2021.

55. Судами встановлено, що станом на момент звернення до суду (11.06.2021 - згідно печатки АТ "Укрпошта", яка міститься на поштовому конверті) позивач був власником нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору.

56. Однак, з 14.06.2021 власником нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м; та 714,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2022 №309036623 та від 06.09.2022 №309039385. Зазначене нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя №1005 від 14.06.2021 та №1006 від 14.06.2021.

57. Відповідно до п.8 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

58. Отже судами правильно встановлено, що станом на момент відкриття провадження у справі позивач уже не був власником нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м та 714,2 кв.м (цілісного майного комплексу), які є предметом оспорюваного договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019.

Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

59. Однак, зважаючи на те, що позивач не є власником нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м та 714,2 кв.м, які є предметом оспорюваного договору, в даному випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 не призведе до захисту та відновлення його прав та інтересів.

60. Так, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палата Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) викладено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а по своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

61. У розумінні наведених вище положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

62. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

63. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

64. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

65. Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

66. Однак, зважаючи на те, що позивач не є власником нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м та 714,2 кв.м, які є предметом оспорюваного договору, в даному випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 не призведе до захисту та відновлення його прав та інтересів.

67. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

68. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

69. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

70. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15).

71. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №914/1658/15.

72. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у cправі №914/1658/15, від 31.08.2022 у cправі №914/970/20).

73. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

74. При цьому, обраний позивачем неефективний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20).

75. Верховний Суд погоджується із висновками попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач не є власником цілісного майнового комплексу, а саме, нежитлових приміщень загальною площею 670,7 кв.м; та 714,2 кв.м., переданих в користування за оспорюваним договором, то визнання недійсними договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019 не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення або ефективного захисту прав позивача та не матиме будь-яких наслідків саме для позивача, зокрема, відновлення становища ПАТ "Проскурів", яке існувало до прийняття оспорюваного договору, оскільки позивач з 14.06.2021 втратив право розпоряджатися цим майном.

76. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

78. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.