907/217/22 Про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, розірвання договору оренди та повернення об`єкта оренди - 04.07.2023 Прийняття

1. Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозяйка" (далі - відповідач, ТОВ "Хозяйка") про стягнення 649 762,08 грн заборгованості зі сплати орендної плати за додатковою угодою від 14.04.2021 до договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна від 01.09.2003 № 599/0, 43 623,49 грн пені, розірвання договору, та повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання відповідачем умов додаткової угоди від 14.04.2021 до договору оренди від 01.09.2003 № 599/0 нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування підвальним приміщенням площею 18,8 кв.м за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 позов задоволено повністю.

4. Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем обставин систематичного невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором протягом 9 місяців, внаслідок чого у останнього виникла значна заборгованість з орендної плати. При цьому судом враховано, що відповідач жодним чином не відреагував на пропозиції позивача щодо добровільного погашення дебіторської заборгованості та передачі Департаменту орендованого приміщення за актом-приймання передачі. Суд зазначив, що під час судового розгляду справи відповідачем жодних заяв по суті справи не надано і не спростовано наявності спірної суми заборгованості з орендної плати та факту систематичного невиконання обов`язків за договором.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що на момент ухвалення судом рішення від 01.07.2022, в матеріалах справи були відсутні докази про повідомлення відповідача щодо дати, часу та місця розгляду справи, а отже суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача та розглянув справу за його відсутності, що є беззаперечною підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

7. Разом з тим, приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з обставин наявності у відповідача станом на квітень 2022 року заборгованості за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців (за період з квітня 2021 року по березень 2022 року), що не може свідчити про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

8. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про зворотне є необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ТОВ "Хозяйка" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Хозяйка" посилається на невжиття судом першої інстанції заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що є підставою для безумовного скасування судового рішення та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17.

11. Водночас, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, скаржник зазначає про неправильне застосування апеляційним судом пункту 5 частини першої статті 227 та статті 269 ГПК України та без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 29.07.2021 у справі № 917/14/20, від 27.02.2018 у справі № 904/6636/17.

12. На переконання скаржника, апеляційним судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі № 907/110/22 з підстав незаявлення такого клопотання до суду першої інстанції.

13. Скаржник наголошує, що такий висновок апеляційного суду є взаємосуперечливим висновку цього ж суду щодо неналежного повідомлення відповідача судом першої інстанції про дату, час і місце судового розгляду справи, що, в свою чергу, і слугувало підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

14. При цьому скаржник вважає помилковими висновки апеляційного суду про обізнаність відповідача щодо наявності судового провадження у цій справі з посиланням на ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2022 у справі № 907/110/22, оскільки провадження у справі, що переглядається, було відкрито лише 12.05.2022, а прийнята ухвала суду у іншій справі з процесуальних питань не могла мати преюдиційного значення для цієї справи.

15. Отже, на думку скаржника, апеляційний суд був зобов`язаний розглянути по суті клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, та за наслідком розгляду з`ясувати наявність або відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справі до вирішення іншої справи.

Позиція інших учасників справи

16. Департамент подав відзив на касаційну скаргу з пропуском строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 31.05.2023 та без клопотання про його продовження, а тому з урахуванням приписів частини другої статті 118 ГПК України, відзив залишається без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. 14.04.2021 між Департаментом (орендодавець) та ТОВ "Хозяйка" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2003 № 599/0, згідно з умовами якої договір оренди викладено в новій редакції.

18. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець (Департамент) передав, а орендар (ТОВ "Хозяйка") прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

19. Власником зазначеного вище приміщення є територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 13.08.2015, індексний номер 42247468. В інвентаризаційний справі № 3019 зазначено, що підвальні приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8 мають площу 18,8 кв.м. Вартість об`єкта оренди згідно з незалежною оцінкою станом на 09.12.2020 становить 138 106,00 грн.

20. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

21. Договір є чинним, оскільки він був укладений на строк з 14.04.2021 до 14.04.2026, тобто строком на 5 років.

22. Згідно з пунктом 3.4 договору оренди за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю балансоутримувачу комунального майна в розмірі 100 % орендної плати на рахунки балансоутримувача об`єкта. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного користування об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі.

23. У пункті 3.6 договору оренди визначено, що не допускається зменшення орендної плати, визначеної договором протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених порядком передачі майна в оренду.

24. Відповідно до пункту 4.1 договору оренди розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону від 30.03.2021 на підставі протоколу № UA-PS-2021-03-09-000006-3 і становить 70 000,00 грн в місяць.

25. Згідно з пунктом 4.8 договору оренди в разі несплати орендної плати протягом 3-х місяців, орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши орендодавця письмово. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

26. У пункті 5 договору оренди сторони узгодили, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та безперешкодно протягом 3 днів передати орендодавцю об`єкт оренди у разі припинення договору оренди.

27. Пунктом 6 договору оренди передбачено обов`язок орендодавця передати орендарю об`єкт оренди по акту приймання передачі, який підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем (у випадку наявності). Крім того, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого об`єкта оренди, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

28. Відповідно до пункту 7.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання умов та зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. В договорі передбачено, що спори, які виникають за ним або в зв`язку з ним не вирішені шляхом переговорів вирішуються в судовому порядку.

29. Згідно з пунктом 9.1 договору оренди, договір може бути розірваним за погодженням сторін. Договір може бути розірваним за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди. У разі припинення договору оренди, орендар протягом 3-х календарних днів зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт по акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі в його оренду з урахуванням природного зносу об`єкта оренди.

30. Як зазначив позивач, відповідачем було допущено накопичення дебіторської заборгованості за договором оренди через несплату орендної плати за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців підряд, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 20.04.2022.

31. На виконання умов пункту 7.2 договору оренди, 07.02.2022 позивачем було надіслано лист-вимогу (претензію) відповідачу № 30.01-13/94 про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором в сумі 420 314,03, в якій позивач зазначав, що невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором може призвести до його розірвання. Дана претензія була вручена відповідачу 21.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

32. Також, 16.02.2022 Департаментом було скеровано на адресу ТОВ "Хозяйка" повідомлення № 30.01-12/290 про розірвання договору через невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди, в якому наголошено про необхідність підписання акта приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення.

33. Відповідачем не вжито заходів щодо погашення заборгованості, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції

35. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "Хозяйка" є, зокрема, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі № 907/217/22, яке оскаржується відповідачем з підстав порушення судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового розгляду.

36. Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі № 907/217/22 вже скасовано судом апеляційної інстанції з прийняттям по суті розгляду спору нового рішення у цій справі, а саме постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, яка також є предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою ТОВ "Хозяйка".

37. Отже, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що наведені ним доводи у касаційній скарзі в даному випадку правового значення не мають, оскільки мета поданої касаційної скарги фактично досягнута - судове рішення вже є скасованим судом апеляційної інстанції, і, відповідно, не може бути предметом касаційного перегляду.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції

38. Скаржник посилається на помилковість зроблених судом апеляційної інстанції висновків щодо відсутності підстав для задоволення поданого відповідачем під час апеляційного перегляду справи клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до вирішення іншої господарської справи № 907/110/22 з підстав незаявлення такого клопотання в суді першої інстанції.

39. Суд касаційної інстанції, відхиляючи довід скаржника щодо безпідставного незупинення апеляційним судом провадження у цій справі до вирішення іншої справи № 907/110/22 виходить з такого.

40. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

41. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

42. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

43. За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

44. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

45. Таким чином, з підстав передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України зупинення провадження можливе лише на стадії підготовчого провадження.

46. Водночас, відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

47. Як уже зазначалося, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем під розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі і останнім не наведено причин щодо об`єктивної неможливості подання такого клопотання в суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд, з посиланням на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2022 у справі № 907/110/22, зазначив про обізнаність ТОВ "Хозяйка" щодо розгляду господарським судом справи № 907/217/22, однак останнє скористалося наданими йому процесуальними правами на власний розсуд.

48. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду визнає необґрунтованим посилання скаржника на взаємосуперечливі висновки апеляційного суду про відсутність причин щодо об`єктивної неможливості подання скаржником такого клопотання до суду першої інстанції (як підстави для відмови в його задоволенні апеляційним судом) і висновки щодо розгляду судом першої інстанції цієї справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи.

49. Як вбачається з матеріалів цієї справи, ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 07.06.2022. Відповідачеві дана ухвала була надіслана за його юридичною адресою, однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою оператора поштового зв`язку "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання".

50. З огляду на що, суд першої інстанції зазначив, що неотримання відповідачем поштового відправлення на свою адресу з процесуальними документами, що стосуються цієї справи, не свідчить про неналежне про повідомлення останнього щодо відкриття провадження у цій справі.

51. Водночас, покладаючи в основу висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції виходив з обставин подальшого неповідомлення судом першої інстанції відповідача щодо відкладення 07.06.2022 розгляду справи на 21.06.2022, а відтак і розгляд цієї справи за відсутності останнього (повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду), що в силу приписів пункту 3 частини третьої статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

52. В свою чергу, зазначені вище обставини щодо неповідомлення відповідача судом першої інстанції про останнє судове засідання, самі по собі не можуть свідчити про необізнаність ТОВ "Хозяйка" щодо наявності судового провадження у цій справі з огляду на таке.

53. Колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2022 у справі № 907/110/22 було призначено підготовче засідання на 26.05.2022. При цьому з описової частини цієї ухвали вбачається, що "09.05.2022 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про призначення підготовчого засідання в якомога стислі терміни з посиланням на те, що дана справа, на думку позивача, є невідкладною через наявність судового спору (справа № 907/217/22) за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до позивача у даній справі про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення за актом приймання-передачі об`єкта оренди, зобов`язання Ужгородської міської ради про внесення якого до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, є, зокрема, предметом спору у даній справі".

54. Таким чином, з урахуванням змісту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2022 у справі № 907/110/22 наведене переконливо свідчить про обізнаність ТОВ "Хозяйка" станом на 09.05.2022 як учасника судового провадження, який добросовісно користується процесуальними правами, щодо наявності судового провадження у справі № 907/217/22.

55. Отже, зважаючи на умови та порядок доступу до судових рішень, передбачені Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , колегія суддів зазначає, що скаржником під час касаційного перегляду справи не спростовано висновків апеляційного суду щодо обізнаності ТОВ "Хозяйка" про наявність судового провадження у цій справі (№ 907/217/22) на час її розгляду у суді першої інстанції, а довід скаржника про безпідставне посилання апеляційного суду на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі у справі № 907/110/22, яка прийнята судом у цій справі раніше, ніж відкрито провадження у справі № 907/217/22 (12.05.2022), сам по собі не спростовує висновків апеляційного суду щодо недоведення скаржником об`єктивної неможливості подання відповідного клопотання про зупинення провадження у справі № 907/217/22 до суду першої інстанції.

56. Водночас, жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 щодо питання застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, які скаржник цитує у поданій касаційній скарзі, зокрема щодо підстав для прийняття судом апеляційної інстанції доказів від учасника справи з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у даному випадку також немає, адже відповідні висновки Верховного Суду враховані судом апеляційної інстанції, з урахуванням чого останній і дійшов висновку про відсутність таких причин, чого скаржником також не спростовано.

57. При цьому посилаючись у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом загальних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 29.07.2021 у справі № 917/14/20, від 27.02.2018 у справі № 904/6636/17 щодо застосування положень статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний, або ж має право зупинити провадження у справі, скаржник у касаційній скарзі взагалі не обґрунтував того, яким чином відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи (№ 907/110/22) призвело до неможливості встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи № 907/217/22.

58. Разом з тим, колегія суддів окремо відзначає, що за заявою позивача (ТОВ "Хозяйка") від 07.06.2023 у справі № 907/110/22 Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 07.06.2023 вже зупинив провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи № 907/217/22, що, в свою чергу, опосередковано (додатково) свідчить про відсутність наразі підстав для зупинення провадження у справі № 907/217/22.

59. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що цитування скаржником окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

60. В якості ще однієї з підстав для подання касаційної скарги ТОВ "Хозяйка" визначило пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що постанова у справі оскаржується з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

61. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

62. Разом з тим, аргументи скаржника про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не знайшли своє підтвердження, оскільки: по перше - скаржник конкретно не зазначає, яке саме клопотання необґрунтовано відхилено апеляційним судом та щодо встановлення яких саме обставин справи; по друге - якщо скаржник має на увазі згадане вище клопотання про зупинення провадження у даній справі, то, з урахуванням наведених у цій постанові мотивів, такі аргументи також визнаються колегією суддів необґрунтованими і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пункті 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

63. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

64. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

65. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

66. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

67. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

68. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

69. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, Суд відхиляє, оскільки вони: (1) не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України; (2) свідчать про незгоду скаржника з оскаржуваним судовим рішенням; (3) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, що стали підставою для задоволення позову; (4) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

72. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.