1240/2852/18 Про визнання бездіяльності Державної казначейської служби Українипротиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо виконання судового рішення - 03.09.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 1240/2852/18

адміністративне провадження № К/9901/11532/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Губської О.А.,

Жука А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 (головуючий суддя - Т.І. Чернявська)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 (головуючий суддя - Г.М. Міронова, судді - Т.Г. Арабей, І.Д. Компанієць)

у справі № 1240/2852/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

до Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України, пов`язану з тривалим невиконанням і зупиненням виконання судового рішення у адміністративній справі № 2а/1270/5313/2012 протиправною;

- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання судового рішення у адміністративній справі № 2а/1270/5313/2012 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення провадження з безспірного списання коштів державного бюджету, а саме 2 205 451, 30 грн. пені та 3 219, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконанні в Державній казначейській службі України з 15.10.2014 перебуває виконавчий лист, виданий Вищим адміністративним судом України 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012, про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року в сумі 2 205 451, 30 грн. та судових витрат в сумі 3 219, 00 грн. З метою з`ясування причини затримки виконання судового рішення позивач листом від 05.06.2018 звернувся до відповідача. 17.07.2018 відповідачем надано відповідь від 09.07.2018 про те, що починаючи з липня 2016 року відповідачем призупинено безспірне списання коштів за судовим рішенням у справі № 2а/1270/5313/2012. Підставою для призупинення безспірного списання коштів стали листи Служби безпеки України від 15.07.2016 та від 11.09.2017 з грифом "Для службового користування" та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введене в дію Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (176/2018) . Листом від 02.08.2018, у зв`язку з неправомірними діями відповідача, позивач запропонував відповідачу відновити стягнення за судовим рішенням у справі № 2а/1270/5313/2012 проте відповіді на своє звернення не отримав. Вважає дії відповідача щодо зупинення виконання судового рішення протиправними та просить відновити свої порушені права шляхом зобов`язання відповідача здійснити дії щодо виконання судового рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа, виданого Вищим адміністративним судом України 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012 про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 205 451, 30 грн. та судових витрат в сумі 3 219, 00 грн, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету. Зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Вищим адміністративним судом України 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012 про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 205 451, 30 грн. та судових витрат в сумі 3 219, 00 грн, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) листи Служби безпеки України та рішення Ради національної безпеки і оборони України, на які посилається відповідач як на інші передбачені законами обставини, не є підставою для зупинення безспірного списання коштів з державного бюджету на користь позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що зважаючи на надважливість функцій покладених на Службу безпеки України згідно Закону України "Про Службу безпеки України" (2229-12) , казначейство не мало змоги залишити поза увагою обов`язкові до розгляду пропозиції органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Вказує, що судами не звернуто уваги, що власником акцій та вигодонабувачем Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" виступає Публічне акціонерне товариство "Нефтяная компания "Роснефть", яке згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 включено в перелік юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). З посиланням на норми постанови Правління Національного банку України від 01.10.2015 №654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вказує, що перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та /або пені на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" може сприяти подальшому виведенню капіталу Публічного акціонерного товариства "Нефтяная компания "Роснефть" за межі України, а тому судами помилково здійснено висновки, що до спірних правовідносин не застосовуються положення постанови Правління Національного банку України від 01.10.2015 №654 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.

9. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (ідентифікаційний код 32292929) є юридичною особою, зареєстрованою 16.12.2002, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-А.

11. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 у справі № 2а/1270/5313/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 85 089 656, 00 грн. за декларацією за серпень 2011 року та не нарахування пені через несвоєчасне повернення такої заборгованості, зобов`язання нарахувати пеню в сумі 2 681 116, 49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та зобов`язання відобразити нараховану суму пені у картці особового рахунку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 у справі № 2а/1270/5313/2012 скасовано, позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" податку на додану вартість за декларацією в сумі 85 089 656, 00 грн. за серпень 2011 року та не проведення нарахування пені на суму такої заборгованості. Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати на суму бюджетної заборгованості пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у сумі 2 681 116, 49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року.

12. Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012 касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області задоволено частково, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 у справі № 2а/1270/5313/2012 змінено, резолютивну частину постанови викладено в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" податку на додану вартість за декларацією в сумі 85 089 656, 00 грн за серпень 2011 року та щодо не проведення нарахування пені на суму такої заборгованості. Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у сумі 2 205 541, 30 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року. В іншій частині позову відмовити". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 3 219, 00 грн.

13. Вищим адміністративним судом України 29.05.2014 Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" видано виконавчий лист у справі № 2а/1270/5313/2012 про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у сумі 2 205 541, 30 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та судових витрат в сумі 3 219, 00 грн.

14. З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 26.11.2014 за № 15-04/236 вбачається, що заява приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" про виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012 та додані до неї документи надійшли на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та зареєстровані. До Державної казначейської служби України сформовано і відправлено пакет документів і виконавчий лист для виконання рішення суду 06.11.2014.

15. Позивач листами від 20.11.2014, 15.12.2014, 24.03.2015, 08.09.2015 та 18.11.2015 звертався до Державної казначейської служби України з вимогою надати письмову інформацію щодо тривалого невиконання судового рішення і можливих строків отримання стягнутої у судовому порядку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

16. Листом від 28.01.2015 за № 5-08/323-1636 Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що на виконанні перебуває більш як 180 судових рішень, зареєстрованих раніше, ніж виконавчий лист Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012.

17. Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до відповідача з листом від 05.06.2018 за № 130000/100000-23, в якому запитало інформацію у якій черзі на виконанні, зокрема, знаходиться виконавчий лист Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012.

18. Державна казначейська служба України листом від 09.07.2018 № 5-08/182-11117 повідомила, що відповідач призупинив безспірне списання коштів за судовим рішенням у справі № 2а/1270/5313/2012, посилаючись на те, що одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача є Публічне акціонерне товариство "Нефтяная компания "Роснефть", яке відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке затверджено Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (176/2018) , включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Крім того, листами Служби безпеки України від 15.07.2016 та від 11.09.2017 з грифом "Для службового користування" порушено питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія".

19. Листом від 02.08.2018 № 130000/10000-0426 позивач запропонував відповідачу відновити стягнення та надати інформацію щодо заходів про виконання безспірного списання коштів бюджету і строків повернення заборгованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 (460/2011) (далі -Положення № 460/2011), передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

22. Згідно з пунктом 2 Положення № 460/2011 Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

23. Підпунктом 5 пункту 4 Положення № 460/2011 визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

24. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) (далі - Порядок № 845).

25. Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абзац другий);

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (абзац третій);

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) (абзац четвертий);

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави (абзац шостий).

26. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

27. Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

28. Відповідно до пункту 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

29. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац п`ятий пункту 23 Порядку № 845).

30. Згідно з пунктом 4 Порядку № 845 органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

31. Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

32. Пунктом 13 Порядку № 845 регламентовано, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) зупинення судом виконання:

виконавчого документа;

рішення про стягнення коштів;

3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;

4) наявності інших передбачених законом обставин.

33. Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин (пункт 14 Порядку № 845).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зупинення відповідачем безспірного списання коштів було те, що одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача є Публічне акціонерне товариство "Нефтяная компания "Роснефть", яке відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке затверджено Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (176/2018) , включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а також листи Служби безпеки України від 15.07.2016 та 11.09.2017 з грифом "Для службового користування".

37. Листом від 10.10.2018 за № 8/1/2-11212 Служба безпеки України повідомила суд першої інстанції, що на адресу Державної казначейської служби України 15.07.2016 та 11.09.2017 надіслано інформування, що містять конфіденційну інформацію щодо можливого протиправного проведення операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у тому числі щодо Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", які знищені у встановленому законом порядку.

38. Як зазначалося вище зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) зупинення судом виконання: виконавчого документа; рішення про стягнення коштів; 3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; 4) наявності інших передбачених законом обставин (пункт 13 Порядку № 845).

39. Пункт 13 Порядку № 845 містить вичерпний перелік підстав для зупинення безспірного списання коштів, який розширеному тлумаченню не підлягає, а листи Служби безпеки України, на які посилається відповідач, як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь позивача, за своїм змістом є інформаційними повідомленнями і не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду.

40. Тобто, зазначені листи носять лише рекомендаційний характер і вони не визначені чинним законодавством як підстава для зупинення безспірного списання коштів.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 1240/2748/18.

42. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що листи Служби безпеки України від 15.07.2016 та від 11.09.2017, у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845, не є іншими передбаченими законом обставинами для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача, що свідчить про безпідставність відповідних доводів відповідача.

43. Також судами правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача, що однією з підстав для зупинення безспірного списання коштів було те, що одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача є Публічне акціонерне товариство "Нефтяная компания "Роснефть", яке відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке затверджено Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (176/2018) , включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

44. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 є актом індивідуальної дії і стосується виключно прав та інтересів осіб, про який йдеться в цьому акті, тобто осіб, до яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в тому числі й Публічне акціонерне товариство "Нефтяная компания "Роснефть".

45. Доказів застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно позивача відповідачем не надано, а судами таких обставин не встановлено.

46. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ні рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", ні Указ Президента України від 21.06.2018 №176/2018 (176/2018) , яким введено в дію це рішення, не містить норм, які б давали змогу поширити ці акти на інших осіб (в тому числі й на Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"), які якимось чином пов`язані з тими особами (зокрема, Публічним акціонерним товариством "Нефтяная компания "Роснефть"), до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

47. За таких обставин, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" не могло бути підставою зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача.

48. Також судами правильно зазначено, що до спірних правовідносин не застосовуються положення постанови Правління Національного банку України від 01.10.2015 №654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", оскільки вона визначає механізм реалізації банками України відповідних персональних санкцій щодо осіб, зазначених у додатках до рішення Ради національної безпеки і оборони України. При цьому судами встановлено, що до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" Радою національної безпеки і оборони України не застосовувались персональні спеціальні економічні та інших обмежувальні заходи (санкції).

49. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа, виданого Вищим адміністративним судом України 29.05.2014 у справі № 2а/1270/5313/2012 про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 205 451,30 грн. та судових витрат в сумі 3 219, 00 грн, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету, обумовлено безпідставним зупиненням безспірного списання коштів державного бюджету (тобто, за відсутності передбачених законом обставин для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача).

50. Враховуючи викладене, невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та судових витрат внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету є протиправною бездіяльністю відповідача, що є підставою для зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

52. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

53. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

54. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

55. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , статтями 139, 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 1240/2852/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді О.А. Губська

А.В. Жук