908/302/22 Про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 27.04.2023 Прийняття

1. Контролюючий орган заявив у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника на суму податкового боргу з податку на додану вартість, який виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав вимоги контролюючого органу в повному обсязі, констатувавши наявність податкового боргу за самостійно задекларованим боржником податковим зобов`язанням, доказів сплати якого суду не надано, а також зіслався на визнання цих вимог розпорядником майна боржника.

3. Ініціюючий кредитор оскаржив судові рішення попередніх інстанцій у касаційному порядку, стверджуючи про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо повноти розгляду заявлених кредитором грошових вимог та належного підтвердження повноважень представника кредитора, а також стверджує, що у боржника строк виконання цього податкового зобов`язання настане лише після припинення або скасування воєнного стану в Україні в силу приписів абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

4. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив питання:

- повноти судового розгляду грошових вимог кредитора, що обґрунтовані несплатою боржником самостійно визначеного ним податкового зобов`язання;

- застосування приписів абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) при визнанні кредиторських вимог на суму податкового боргу, що виникнув до набрання чинності цією нормою ПК України (2755-17) .

5. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив без задоволення касаційну скаргу ініціюючого кредитора.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (далі - ТОВ "НВО "Укрпромекологія"); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта Трейд" (далі - ТОВ "Акта трейд") до боржника в розмірі 128 000,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Верещагіна М. В.

Короткий зміст і підстави заяви кредитора

7. 27.09.2022 до Господарського суду Запорізької області від Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також - ГУ ДПС у Запорізькій області) надійшла заява від 07.09.2022 № 24365/6/08-01-20-05-07 (вх. № 11723/08-08/22 від 27.09.2022) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 136 833,00 грн.

8. В обґрунтування цих вимог контролюючий орган зазначив, що ТОВ "НВО "Укрпромекологія" не сплачено податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, який виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2022 № 9422489610 .

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виник у ТОВ "НВО "Укрпромекологія" на підставі самостійного подання платником податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2022 № 9422489610 (термін сплати 31.01.2022) на суму 1 136 833, 00 грн.

10. Цей борг боржник до бюджету не сплатив, доказів зворотного суду не надано.

11. За результатами розгляду заяви кредитора розпорядником майна ТОВ "НВО "Укрпромекологія" вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області визнані повністю.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 заяву ГУ ДПС у Запорізькій області задоволено; визнано вимоги контролюючого органу до боржника у розмірі 1 136 833,00 грн.

13. Визнаючи вимоги контролюючого органу суд першої інстанції встановив, що ТОВ "НВО "Укрпромекологія" має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1 136 833, 00 грн, який боржником до бюджету не сплачено.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 908/302/22 апеляційну скаргу ТОВ "Акта трейд" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 - без змін.

15. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками першої інстанції про підставність кредиторських вимог контролюючого органу, відхиливши доводи ТОВ "Акта трейд" про неповноважність представника кредитора та неповноту судового розгляду, позаяк обґрунтованих доводів і доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду апелянт не надав.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

16. 13.03.2023 ТОВ "Акта трейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі № 908/302/22.

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/302/22 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023.

18. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2023 касаційну скаргу ТОВ "Акта трейд" залишено без руху для усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору.

19. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 27.04.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. У судовому засіданні 27.04.2023 взяли участь представник контролюючого органу та арбітражний керуючий.

21. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

22. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні ГПК України (1798-12) .

23. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 27.04.2023, обов`язковою не визнавалася.

24. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

25. У касаційній скарзі ТОВ "Акта трейд" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022, відтак відмовити у визнанні кредиторських вимог контролюючого органу.

26. В обґрунтування доводів касаційної скарги касант посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, відтак, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України стверджує, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах

- від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20 щодо з`ясування господарським судом обґрунтованості заявлених грошових вимог, зокрема підстав і моменту їх виникнення, характеру і розміру вимог;

- від 23.11.2020 у справі № 908/592/19 щодо статусу документів і відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

27. До того ж касант скаржиться, що апеляційним судом не надано оцінки його письмовим уточненням до апеляційної скарги та клопотанню про відкладення розгляду справи, а також стверджує, що строк пред`явлення контролюючим органом вимог зі сплати податкового боргу не настав, адже відповідно до абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

28. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанції щодо фактичних обставин і кваліфікації правовідносин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

29. Щодо наведених у пункті 4 цієї постанови питань, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

Щодо обсягу правового аналізу заявлених кредитором грошових вимог до боржника

30. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

31. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

32. Приписами частини першої статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

33. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

34. Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

35. Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне у відповідній частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

36. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 зазначила про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

37. При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

38. Виходячи з наведеного, Верховний Суд зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

Щодо грошових вимог контролюючого органу, заявлених у розмірі самостійно нарахованого платником податкового зобов`язання

39. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законами України.

40. Розгляд та визнання грошових вимог контролюючих (податкових) органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України (2755-17) , які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство (див. постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших)

41. Підстави виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначені ПК України (2755-17) , положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.

42. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

43. У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (4495-17) .

44. Платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункти 16.1.3, 16.1.4 статті 16.1 ПК України (2755-17) .

45. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

46. За загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

47. Стосовно податку на додану вартість у пункті 203.1 статті 203 ПК України конкретизовано, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

48. Уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації (у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок) може бути поданий платником податків відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України та пункту 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21.

49. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункті 203.1 статті 203 ПК України).

50. Отже, характерними ознаками зобов`язання зі сплати податку на додану вартість є його щомісячне декларування/розрахунок самим платником, можливість уточнення розрахунку у разі самостійного виявлення помилки, узгодження цього зобов`язання за фактом декларування та набуття ним ознак податкового боргу у разі несплати протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання відповідної декларації.

51. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

52. За змістом статті 87 ПК України стягнення податкового боргу контролюючим органом може здійснюватися в судовому порядку. Після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство платника податку стягнення податкового боргу відбувається в порядку статей 1, 45 КУзПБ шляхом подання контролюючим органом заяви про визнання грошових вимог до боржника на суму податкового боргу.

53. Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, господарському суду слід виходити з особливостей правової природи цього податкового зобов`язання, що зумовлює обсяг правового аналізу заявлених вимог та документів на їх обґрунтування, юридичних фактів з якими пов`язується його узгодженість та трансформація у податковий борг, а також моменту виникнення зобов`язання платника податків зі сплати самостійно задекларованої ним суми - тобто грошового зобов`язання в розумінні абзацу п`ятого статті 1 КУзПБ.

Щодо суті касаційної скарги

54. Предметом судового розгляду є заява ГУ ДПС у Запорізькій області від 07.09.2022 з грошовими вимогами до ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у розмірі 1 136 833,00 грн.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг на заявлену суму виник з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на підставі самостійно поданої ТОВ "НВО "Укрпромекологія" податкової декларації від 20.01.2022 № 9422489610 на суму 1 136 833, 00 грн.

56. Ця сума податкового зобов`язання є узгодженою з часу його декларування боржником в силу приписів 54.1 статті 54 ПК України, що передбачають презумпцію узгодженості податкового зобов`язання самостійно розрахованого і задекларованого платником.

57. За приписами пункту 57.1 статті 57, статті 203 ПК України строк сплати боржником цього податкового зобов`язання сплинув через 10 календарних днів за граничним строком для декларування, тобто 31.01.2022.

58. Під час розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області судами не встановлено та учасниками справи не наведено обставин, що свідчили б про виконання боржником цього податкового зобов`язання, уточнення його розміру платником або погашення податкового боргу в силу спливу строків давності.

59. Розпорядник майна боржника визнав вимоги кредитора в повному обсязі.

60. Отже, заявлений контролюючим органом як грошові вимоги до боржника податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1 136 833,00 грн на час здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВО "Укрпромекологія" це прострочене зобов`язання платника податків сплатити кредитору (до державного бюджету) певну грошову суму, що виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, отже є грошовими вимогами кредитора до боржника, що підлягають визнанню відповідно до приписів статей 1, 45 КУзПБ.

61. За наведеного суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди достатньою мірою здійснили правовий аналіз грошових вимог контролюючого органу до боржника. Обґрунтованих заперечень/доказів проти дійсності, актуальності та підставності таких вимог касантом чи іншими учасниками справи не наведено.

62. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним касантом правовим позиціям Верховного Суду щодо обсягів правового аналізу кредиторських вимог, який було здійснено у цій справі з урахуванням специфіки правової природи конкретного податкового зобов`язання - податку на додану вартість, за відсутності факторів, що впливатимуть на обсяг такого контролю (оскарження рішення контролюючим органом, нарахування пені на суму податкового боргу, застосування штрафних санкцій, сплив строку давності тощо).

63. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх про обґрунтованість заявлених ГУ ДПС у Запорізькій області грошових вимог у сумі 1 136 833,00 грн податкового боргу та наявність підстав для їх визнання в повному обсязі.

64. Відхиляючи доводи касанта про те, що за приписами абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) строк сплати податкового зобов`язання не настав Верховний Суд зазначає таке.

65. Відповідно до абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

66. За змістом пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 цієї статті).

67. Аналіз наведених норм засвідчує, що у випадку неможливості виконання платником податків окремих податкових обов`язків законодавець закріпив право такого платника на звільнення лише від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням відповідних обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

68. Таким чином, самі по собі приписи абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) не змінюють визначених ПК України (2755-17) порядку та строків виконання платником податків своїх зобов`язань, правил набуття податковим зобов`язанням статусу узгодженого та моменту його трансформації через несплату у податковий борг.

69. Тому, до правовідносин у цій справі не підлягають застосуванню приписи абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) , позаяк за складом і підставами вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області не ґрунтуються на заходах відповідальності до боржника, а відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВО "Укрпромекологія" з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів виключає можливість реалізації цієї норми в частині самостійного виконання податкового зобов`язання боржником після припинення або скасування воєнного стану.

70. До того ж, суд касаційної інстанції акцентує, що заявлений як кредиторські вимоги податковий борг ТОВ "НВО "Укрпромекологія" виник 31.01.2022, тобто до доповнення підрозділу 10 розділу XX ПК України (2755-17) пунктом 69 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" № 2118-IX від 03.03.2022, яким не передбачено можливості ретроактивної дії відповідних норм.

71. Діючою редакцією абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) визначено, що норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX застосовуються починаючи з 27.05.2022, тож їх дією не охоплюються правовідносини з виникнення заявлених у цій справі ГУ ДПС у Запорізькій області грошових вимог до боржника.

72. Стосовно твердження касанта про неповноважність представника контролюючого органу Верховний Суд зауважує, що за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Акта трейд" апеляційний суд мотивовано та правильно відхилив аналогічні доводи апелянта, зазначивши, що для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, об`єднаної падати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.06.2021 у справі № 922/751/20, правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/14533/20 та від 27.10.2021 у справі № 920/751/20.

73. Окрім того, як установлено апеляційним судом на підтвердження повноважень представника ГУ ДПС у Запорізькій області Скитиби Н. І. були надані відповідні документи, а саме, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 259443845646 станом на 17.02.2021 відповідно до якого Скитиба Наталя Іванівна уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо.

74. З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 300 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви контролюючого органу про визнання грошових вимог до боржника на суму самостійно задекларованого ним податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та вважає, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстави для скасування оскаржуваних рішень.

75. Тому касаційна скарга ТОВ "Акта трейд" є необґрунтованою, а правові підстави для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі № 908/302/22 відсутні.

76. Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

77. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

78. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

79. Решта доводів скаржника щодо невстановлення чи неврахування окремих фактичних обставин справи, наведені як підстава скасування оскаржуваних рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Щодо судових витрат

83. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

84. Питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

85. Розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, господарському суду слід виходити з особливостей правової природи цього податкового зобов`язання, що зумовлює обсяг правового аналізу заявлених вимог та документів на їх обґрунтування, юридичних фактів з якими пов`язується його узгодженість та трансформація у податковий борг, а також моменту виникнення зобов`язання платника податків зі сплати самостійно задекларованої ним суми - тобто грошового зобов`язання в розумінні абзацу п`ятого статті 1 КУзПБ.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду