917/53/21 Про визнання недійсним результатів державної закупівлі та договору підряду - 09.02.2023 Прийняття

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними результатів закупівлі, як таких, що порушують вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , та відповідно щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору, укладеного відповідачами за результатами проведення вказаної закупівлі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до КЕВ м. Полтави, ТОВ "Технобуд-Україна" про визнання недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної КЕВ м. Полтава, що оформлені протоколом засідання тендерного комітету, згідно з яким переможцем відкритих торгів на закупівлю робіт визнано ТОВ "Технобуд-Україна"; та про визнання недійсним укладений між відповідачами договір підряду.

1.2. В обґрунтування позову Прокурор посилається на наступні обставини:

- за результатами вивчення стану законності у сфері публічних закупівель Полтавською обласною прокуратурою виявлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) під час здійснення процедури закупівлі UА-2020-08-27-007477-с "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08", яка проведена КЕВ м. Полтави;

- під час проведення процедури закупівлі економічно вигідні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК БІЗОН" (далі - ТОВ "ВБК БІЗОН"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (далі - ТОВ "ТОПАЗ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-БІЛДІНГ" (далі - ТОВ "СВ-БІЛДІНГ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕН" (далі - ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕН") та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" (далі - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ") відхилено як такі, що не відповідають вимогам Закону. Натомість, укладено договір підряду №394 "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08" із загальною договірною ціною 44 229 257,66 грн з ТОВ "Технобуд-Україна";

- рішення тендерного комітету відповідача - 1 про відхилення найбільш економічно вигідних пропозицій ТОВ "ВБК БІЗОН", ТОВ "ТОПАЗ", ТОВ "СВ-БІЛДІНГ", ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕН" та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" є незаконними, суперечить принципам здійснення публічних закупівель, а укладений договір підряду суперечать цивільному законодавству та інтересам держави;

- відхилення економічно вигідної пропозиції учасника з підстав невідповідності конкурсних пропозицій вимогам тендерної документації з одночасним акцептуванням дорожчої пропозиції суперечить меті та принципам публічних закупівель. Такі дії створюють враження необ`єктивності та упередженості при виборі переможця, наявності надуманих перешкод для одних учасників і безпідставних переваг іншим;

- укладений за результатами процедури закупівлі договір підряду суперечить вимогам законодавства і створює передумови нераціонального та неефективного витрачання державних коштів, підриву фінансово-економічні основи держави і спричинення шкоди її інтересам.

2. Короткий зміст рішень господарських судів, ухвалених за результатами розгляду цієї справи

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 у справі №917/53/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокурор просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі №917/53/21, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Прокурор із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) зазначає, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статтей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), та з порушенням норм процесуального права, а саме: статтей 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України; та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Окремо скаржник посилається на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №819/829/17, від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 15.10.2019 у справі №903/129/18, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, у постановах Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №916/2519/21, від 31.05.2022 у справі №918/1187/20, від 07.06.2022 у справі №922/1413/21, від 09.06.2022 у справі №913/140/21, від 12.07.2022 у справі №906/578/21, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 14.02.2019 у справі №910/2197/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.2. Крім того, скаржник відзначає, що судами не враховано, що позовна заява про визнання недійсним договору є похідною від основної позовної вимоги про визнання недійсними (незаконними) результатів публічної закупівлі, проведеної з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) . А питання щодо недійсності правочину підлягає розгляду на час вчинення такого правочину, а не його виконання.

4.2.1. Дослідженню та оцінці у даній справі підлягає саме правомірність/неправомірність проведення процедури конкурсних торгів та дотримання/недотримання під час цих торгів вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , зокрема, дотримання замовником принципів об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та відповідності такої тендерної пропозиції саме на час проведення закупівлі.

4.3. Прокурор вказує, що окремої уваги потребує та обставина, що у даному випадку договір не є виконаним і виконується з порушеннями. При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувалась Додаткова угода від 12.03.2021 №3 до Договору підряду, якою продовжено строк дії Договору до 10.12.2022.

4.4. Скаржник відзначає, що такий підхід до вирішення спорів, нівелює вимоги законодавства про публічні закупівлі, призводить до незаконності визначення переможців, і, як наслідок, створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок проведення публічних закупівель, надає підстави для корупційних проявів, ставить одного учасника у нерівне становище поряд з іншими, і не відповідає інтересам держави і суспільства.

4.4.1. Беззаперечне застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) у випадку встановлення порушень його вимог є реалізацією панування верховенства права, конституційних принципів рівності усіх перед законом та справедливості застосування норм закону.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

5.1. КЕВ м. Полтави 30.01.2022 (згідно з поштовими відміткам на конверті) подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5.2. Держаудитслужба 30.01.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду надіслала пояснення щодо касаційної скарги, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом. Підпис перевірено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 31.01.2022. У поданих поясненнях третя особа просила Суд касаційну скаргу Прокурора задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

5.3. ТОВ "Технобуд-Україна" 02.02.2022 (згідно з поштовими відміткам на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.4. Міністерство оборони України 08.02.2023 подало до Касаційного господарського суду письмові пояснення у справі №917/53/21.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. КЕВ м. Полтави 27.08.2020 оголошено відкриті торги на закупівлю робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08" (код ДК 021:2015 - 45453000 -7 Капітальний ремонт і реставрація).

6.2. Електронний аукціон та розкриття тендерних пропозицій відбулось 21.09.2020.

6.3. На участь у відкритих торгах свої тендерні пропозиції подали: ТОВ "ВБК БІЗОН", ТОВ "ТОПАЗ", ТОВ "СВ-БІЛДІНГ", ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕН", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ", ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА", ТОВ "ГРАНД БУД-ІНДУСТРІАЛ", ПП "ПРОСЕРВІС ОПТІМА".

6.4. За результатом електронного аукціону найбільш економічно вигідною визначено пропозицію ТОВ "ВБК БІЗОН".

6.5. Згідно з протоколом №7 засіданням тендерного комітету Замовника від 28.09.2020 пропозицію ТОВ "ВБК БІЗОН" відхилено, як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам та вимогам тендерної документації щодо предмета закупівлі.

6.6. Наступними найбільш економічно вигідними пропозиціями електронною системою закупівель визначено пропозиції учасників, які також були відхилені, як такі, що не відповідають кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, а саме: ТОВ "Топаз (протокол засідання тендерного комітету замовника від 06.10.2020 №9), ТОВ "СВ-Білдінг" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 09.10.2020 №10), ТОВ "Виробничо- комерційна фірма "Сен" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 №11), ТОВ "Будівельна індустрія Грандстрой" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 № 12).

6.7. Замовником вказано, що учасник ТОВ "Технобуд-Україна" відповідає вимогам тендерної документації, Закону та його пропозиція прийнята з метою подальшого укладення договору, про що свідчить протокол засідання тендерного комітету замовника від 15.10.2020 №13.

6.8. Замовником опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА" про закупівлю "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08" із ціною пропозиції 44 229 257, 66 грн.

6.9. Замовником і ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА" 29.10.2020 укладено договір підряду №394 "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08" (далі - Договір) із загальною договірною ціною 44 229 257,66 гривень.

6.9.1. Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору, договірна ціна є твердою і становить 44 229 257, 66 гривень.

6.9.2. Згідно з пунктом 5.1.1 вказаного Договору кінцевий термін виконання робіт - 10.12.2021.

6.9.3. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (пункт 10.1 Договору).

6.10. Підрядник ТОВ "Технобуд-Україна" оплатив за даним договором "Забезпечення виконання підрядника зобов`язань за договором" в сумі 1 326 877, 73 грн на окремий банківський рахунок, що гарантує захист інтересів держави в особі Міністерства оборони України в частині виконання умов Договору.

6.11. Оплати за Договором підряду здійснювались, про що свідчить Єдиний веб-портал використання публічних коштів.

6.12. При цьому, при виконанні робіт з капітального ремонту, до акту форми №КБ-2в № 2 за грудень 2020 року на суму 1 202 614,73 грн включено роботи з улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині із сухої клеючої суміші за PEKH ЕН11-29-2 в кількості 570 м2, проте фактично виконано 250 м2, що на 320 м2 менше, ніж зазначено в акті форми № КБ-2в. Також по вказаному об`єкту, до актів форми № КБ-2в № 2 за грудень 2020 року на суму 1 202 614,73 грн та № 3 за грудень 2020 року на суму 52 082,96 грн включено роботи з виготовлення та улаштування крокв за PEKH ЕН10-16-1 в кількості 8,6 та 3,8 м3 відповідно (загальний обсяг - 12,4 м3), проте фактично виконано 7,4 м3, що на 5 м3 менше, ніж зазначено в актах. Вказані акти форми № КБ-2в прийняті замовником та оплачені в повному обсязі.

6.12.1. Частина робіт по улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині й встановленню стропильної системи покрівлі (з причин поганих погодних умов) не була виконана, а кінцева дата - термін виконання робіт, вимушено пролонгована на 6 діб.

6.13. ТОВ "Технобуд-Україна" листом від 24.12.2020 надало гарантію виконати роботи з улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині із сухої суміші в кількості 320 м2, а також роботи з виготовлення та улаштування крокв в кількості 5 мЗ в термін до 30.01.2021.

6.14. В ході ревізії зроблено розрахунок вартості робіт, обсяги виконання яких не підтверджено контрольними обмірами, за результатами якого встановлено, що вартість невиконаних, але оплачених робіт становить 255 200,77 гривень.

6.15. Внаслідок проведеної оплати, станом на 28.12.2020, завдано ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА" КЕВ м. Полтави шкоди (збитків) на суму 255 200,77 гривень.

6.16. Згідно із бухгалтерської довідки від 31.12.2020 дебіторська заборгованість погашена у зв`язку із виконанням підрядником обсягів невиконаних робіт.

6.17. Відповідно до листа Держаудитслужби від 03.12.2020 повідомлено начальника відділу Полтавської обласної прокуратури, що за результатами опрацювання наявної інформації встановлено, що тендерним комітетом КЕВ м. Полтави визначено переможцем процедури закупівлі учасника ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА", однак тендерна пропозиція цього учасника не відповідала кваліфікаційним критеріям статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, зазначено про встановлені порушення, що вплинули на результати закупівлі в сумі 44 229 257, 66 грн, а тому виконання зобов`язань за Договором підряду може призвести до неякісного виконання робіт, неможливості виконати роботи у визначені Договором строки.

6.18. Полтавська обласна прокуратура 07.12.2020 надіслала на адресу Міністерства оборони України лист, в якому зазначила, що за результатами моніторингу порталу Уповноваженого органу з питань закупівель "Prozorro" виявлені порушення у сфері публічних закупівель, допущені посадовими особами КЕВ м. Полтави, що можуть призвести до нераціонального використання бюджетних коштів. Одночасно зазначила, що за результатами проведення процедури закупівель, тендерним комітетом замовника відхилено найбільш економічно вигідні пропозиції та 15.10.2020 визначено переможцем закупівлі ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА". Також прокуратура вказала на те, що вказане повідомлення направляється в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою повідомлення про наявність порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів реагування для їх поновлення.

6.19. Листом від 05.01.2021 №370/2/50 Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України повідомило Полтавську обласну прокуратуру, що у Збройних Силах України, в межах компетенції та повноважень, розглянуто лист Полтавської обласної прокуратури щодо проведення КЕВ м. Полтави закупівлі робіт по об`єкту "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27 (їдальня) у військовому містечку №20 м. Полтава". За результатами розгляду матеріалів, викладених у системі "Прозоро", встановлено, що процедуру закупівлі робіт по вказаному об`єкту проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України у сфері публічних закупівель. Крім того, у листі зазначено, що органи військового управління Міністерства оборони України та Збройних Сил України не наділені повноваженнями щодо відміни та скасування рішення тендерних комітетів військових частин, установ та організацій Збройних Сил України. Також зазначено, що у разі виявлення Полтавською обласною прокуратурою фактів порушень КЕВ м. Полтави вимог чинного законодавства під час проведення зазначеної процедури закупівель запропоновано вжити необхідних заходів прокурорського реагування щодо захисту інтересів держави та притягнення до відповідальності винних осіб.

6.19.1. Крім того, зі змісту листа від 05.01.2021 №370/2/50 вбачається, що Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України не вбачає порушень КЕВ м. Полтави вимог чинного законодавства при проведенні тендеру з закупівлі робіт по об`єкту "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27 (їдальня) у військовому містечку №20 м. Полтави", а, відповідно, і порушень інтересів держави в особі Збройних Сил України.

6.20. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- на момент розгляду цього спору та прийняття рішення у даній справі ТОВ "Технобуд-Україна" на виконання взятих на себе зобов`язань частково виконало роботи з Капітального ремонту військової будівлі №20/27, їдальня, м. Полтава, в/м №20", шифр 19-08, виявлені при виконанні робіт порушення усунуто під час ревізії шляхом виконання підрядником невиконаних, але оплачених обсягів робіт;

- на стадії, коли укладений в результаті закупівлі Договір є виконаним частково, виконання робіт триває, вимога про визнання такого Договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту. При цьому суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи;

- порушення порядку проведення тендеру, про які стверджує Прокурор, не можуть бути виправлені шляхом визнання недійсними результатів торгів та Договору.

6.21. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з такого:

- факт невжиття Міністерством оборони України протягом тривалого часу (протягом місяця) заходів зі звернення до суду з відповідним позовом та повідомлення прокуратури про відсутність порушень КЕВ м. Полтави вимог чинного законодавства при проведенні 15.10.2020 тендеру із закупівлі робіт по об`єкту "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27 (їдальня) у військовому містечку №20 м. Полтави" на визначення переможця відкритих торгів є свідченням бездіяльності у захисті інтересів держави у сфері публічних закупівель;

- Міністерство оборони України може здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, однак, лише з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва;

- зважаючи, що Міністерство оборони України не планувало звертатися до суду, а після звернення Полтавської обласної прокуратури з позовом в інтересах Міністерства оборони України його не підтримує та вказує на відсутність у нього повноважень щодо скасування результатів торгів, в сукупності може свідчити про бездіяльність цього органу щодо захисту інтересів держави;

- прокуратурою дотримана процедура визначена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді;

- такого ж висновку дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові від 14.09.2021 у даній справі, якою скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.07.2021 у справі №917/53/21 про залишення позову прокурора без розгляду та направлено справу для розгляду до Господарського суду Полтавської області;

- в електронній системі закупівель Замовником розміщено повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей ТОВ "ВБК БІЗОН" із зазначенням виявлених невідповідностей;

- ТОВ "ВБК БІЗОН" у порядку частини дев`ятої статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" виправлено невідповідності, що виявлені Замовником після розкриття тендерних пропозицій шляхом завантаження через електронну систему закупівель уточнених та нових документів в електронній системі закупівель;

- згідно з протоколом №7 засідання тендерного комітету Замовника від 28.09.2020 (далі - протокол №7), пропозицію ТОВ "ВБК БІЗОН" відхилено як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам та вимогам тендерної документації щодо предмета закупівлі і зазначено, що з урахуванням виправлених учасником невідповідностей, виявлено такі невідповідності:

а) учасником не надано до тендерної пропозиції листа-згоди про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, надання якого передбачено тендерною документацією;

б) в інформації про наявність працівників зазначено про потребу у 2 монтажниках систем кондиціювання, без зазначення в колонках, чи є наявність цих працівників;

в) по кошторису ТОВ "ВБК БІЗОН", перелік машин і механізмів (знизу наведено, без дрібного обладнання), в довідці про наявність відсутня переважна більшість, в підсумковій відомості ресурсів не зазначено оренду техніки. Дозволи на експлуатацію кранів власника чи надавача послуг теж відсутні;

- у протоколі №7 зазначені нові невідповідності, які у повідомленні Замовника з вимогою про усунення недоліків включені не були;

- додаток 5 до тендерної документації містить проект договору підряду, в Розділі VII "Відповідальність сторін" якого, містяться умови та підстави застосування штрафних санкцій до Генпідрядника у разі порушень умов договору, зокрема в пункті 7.8 "Оперативно-господарські санкції", які застосовуються до Генпідрядника за договором" вказано перелік оперативно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані до Генпідрядника у разі порушення умов договору. Підтверджуючи згоду з умовами договору, визначеними проектом договору, ТОВ "ВБК БІЗОН" надано підписаний проект договору підряду та лист-згоду з проектом договору від 17.09.2020 №617-20, що свідчить про надання згоди учасником до застосування до нього оперативно-господарських санкцій;

- згідно з Розділом 3 Тендерної документації, пунктом 1.1 Формальні (несуттєві) помилки - це документи, що не передбачені законодавством для учасників юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців та які не подаються ними у складі тендерної документації. Відсутність документів, що не передбачені законодавством для учасників юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, у складі тендерної пропозиції, не може бути підставою для її відхилення Замовником. Також до формальної помилки відноситься відсутність інформації в одних документах, однак, наявність цієї інформації в інших документах у складі тендерної документації;

- наявність інформації щодо згоди на застосування до учасника оперативно-господарської санкції (шляхом погодження проекту договору) свідчить про дотримання учасником частини третьої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" та тендерної документації Замовника, а, отже, виключає можливість відхилення Замовником тендерних пропозицій учасника за відсутності листа-згоди. Тому вказані невідповідності є несуттєвими;

- вимоги розділу 2 додатку 2 тендерної документації Замовника містять вимогу, що "учасник у складі своєї тендерної пропозиції повинен обов`язково підтвердити наявність в штаті не менше двох працівників з посвідченням зварника, яке видане Українським атестаційним комітетом зварників. На підтвердження зазначеної вимоги учасник повинен надати копію/ї таких посвідчень. Додатково учасник повинен надати копії посвідчень на працівників, які будуть виконувати роботи на висоті понад 1, 3 метри (не менше двох), які засвідчують проходження спеціального навчання з охорони праці за кваліфікацією "робітник, що виконує роботи на висоті". На підтвердження наявності в штаті працівників, які зазначені в даному абзаці, учасники надають копії наказів про призначення/прийняття на роботу";

- ТОВ "ВБК БІЗОН" надало цивільно-правові договори, укладені на виконання відповідних робіт в обсягах, встановлених договором по об`єкту "Капітальний ремонт військової будівлі №20/27, їдальня м. Полтава, В/М №20" та копії посвідчень зварників та посвідчень з проходження спеціального навчання з безпечного виконання робіт на висоті свідчить про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

- згідно з Таблицею 2 додатку Б до тендерної документації Замовника, відсутня конкретна вимога про знаходження інженерно-технічних працівників безпосередньо в штаті підприємства;

- у четвертій колонці Таблиці Б "Довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають відповідний досвід" зазначено, що інформація повинна містити наступні дані "Постійний/тимчасовий працівник/за договором цивільно-правового характеру (дата, № договору)";

- Пунктом 6.2.1.5 ДСТУ Н Б Д.1-1-2:2013 передбачено, що при розрахунках вартості експлуатації будівельних машин та механізмів, якщо внаслідок об`єктивних причин (ускладнені умови виконання робіт через обмеженість території будівельного майданчика, неможливість розміщення підйомних механізмів, тощо) будівельні (ремонтно-будівельні) роботи планується виконувати без застосування машин та механізмів, як для внутрішньо будівельного транспортування матеріальних ресурсів (горизонтального і вертикального), так і для виконання робіт, або із застосуванням наявних у підрядній організації, не передбачених нормами, машин та механізмів, вартість таких робіт визначається з урахуванням змінених умов виконання робіт з відповідними технічними (у проекті виконання робіт) та економічними обґрунтуваннями;

- у кошторисі, що наданий до тендерної пропозиції ТОВ "ВБК БІЗОН", додано Підсумкову відомість ресурсів по розділу "Будівельні машини та механізми", яка містить машини та механізми, рекомендовані до застосування при виконанні робіт, що є предметом закупівлі;

- ТОВ "ВБК БІЗОН" надано підтвердження наявності у нього техніки, якої достатньо для виконання робіт, що здійснюються зазначеними механізмами;

- Полтавській області №201615-17/955-2021 від 04.03.2021 вбачається, що Тендерним комітетом визначено переможцем процедури закупівлі учасника ТОВ "Технобуд-Україна", тендерна пропозиція якого не відповідала кваліфікаційним критеріям статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" "Наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід", "Наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)", вимогам пункту 1 розділу 3 тендерної документації, пунктів 1.2 та 2 розділу 4 додатку 2 до тендерної документації та підлягала відхиленню на підставі абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", що, як наслідок, порушує вимоги статті 3 вказаного Закону в частині недотримання принципів здійснення закупівель;

- переможець процедури закупівлі ТОВ "Технобуд-Україна" на підтвердження кваліфікаційного критерію "наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід" у складі тендерної пропозиції подав довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в якій відсутня інформація про наявність інженера-сантехніка;

- учасником ТОВ "Технобуд-Україна" не виконано вимоги, визначені у розділі 2 Додатку 2 до тендерної документації та всупереч пункту 5 розділу 3 тендерної документації не подано документально підтвердженої інформації про відповідність кваліфікаційному критерію "наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід";

- пропозиція учасника ТОВ "Технобуд-Україна" не відповідала кваліфікаційному критерію наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід" відповідно до статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягала відхиленню на підставі абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31 цього Закону;

- для підтвердження кваліфікаційного критерію "наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)" ТОВ "Технобуд-Україна" надано скановані копій аналогічних договорів з Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому від 13.11.2019 №239-юр/19 та від 18.02.2020 №18-юр/20;

- вказані документи свідчать, що ТОВ "Технобуд-Україна" не виконано вимоги, визначені у розділі 3 Додатку 2 до тендерної документації, що вказує на невідповідність учасника кваліфікаційному критерію "наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)";

- пропозиція учасника ТОВ "Технобуд-Україна" не відповідала кваліфікаційному критерію "наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)" за статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягала відхиленню на підставі абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31 цього Закону;

- пунктом 1 розділу 3 тендерної документації для учасника передбачено, що на підтвердження можливості підписання договору про закупівлю у складі пропозиції учасники надають скановану з оригіналу копію паспорту чи іншого документа, що підтверджує особу, яка уповноважена на укладення договору (посадова чи інша особа). Натомість учасником подано скановану копію паспорта, виданого ОСОБА_1 ;

- умовами пункту 2 розділу 4 додатку 2 до тендерної документації передбачено, що на підтвердження правомочності на укладення договору про закупівлю та підписання тендерних пропозицій надати скановану з оригіналу копію Статуту із змінами (в разі їх наявності) або іншого установчого документу. Натомість, учасником подано скановану з копії копію Статуту, затвердженого рішенням засновника ТОВ "Технобуд-Україна" від 15.02.2019 №1;

- умовами пункту 2 розділу 4 додатку 2 до тендерної документації передбачено надати для платників ПДВ скановану з оригіналу копію витягу з реєстру платників ПДВ. Натомість учасником подано скановану з копії копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 05.04.2019 №1916014500211.

- зазначене свідчить, що ТОВ "Технобуд-Україна" всупереч вимогам пункту 1 розділу 3 тендерної документації, пунктів 1.2 та 2 розділу 4 додатку 2 до тендерної документації не забезпечено подання копій документів, сканованих з оригіналів (паспорту, статуту, витягу з реєстру платників ПДВ), пропозиція зазначеного учасника не відповідала вимогам тендерної документації та підлягала відхиленню на підставі абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

- тендерна документації не створює єдиного підходу до підготовки учасниками тендерних пропозицій в частині визначення кінцевого терміну виконання робіт. Так, пунктом 4 розділу 1 тендерної документації та пунктом 5.1.1 розділу 5 проекту договору (додаток 5 до тендерної документації) визначений кінцевий термін виконання робіт до 10.12.2021, тоді як пунктом 6 розділу 3 тендерної документації передбачено строк виконання робіт: до 10.12.2021 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань;

- незважаючи на вказані порушення та невідповідність тендерної пропозиції ТОВ "Технобуд-Україна" вимогам тендерної документації Замовник визначив вказаного учасника переможцем відкритих торгів та уклав з ним договір підряду від 29.10.2020 №394 на суму 44 339 257, 66 грн;

- колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими посилання суду першої інстанції, що з вимогами про визнання недійсним договору, Прокурор, при цьому, не просив застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все, отримане відповідачем 2, в дохід держави. Зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

- однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір вже є виконаним частково, виконання робіт триває, вимога про визнання недійсними (незаконними) результатів закупівлі та визнання відповідного договору недійсним не є ефективним способом захисту, оскільки об`єктивно застосувати у даному випадку реституцію (за окремим позовом) не вбачається ефективно можливим та економічно доречним, тому вірним є висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог;

- Прокурором не доведено, яким чином задоволення позовних вимог відновить права держави, у тому числі, можливість і економічну вигоду проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення 2-им відповідачем коштів (з огляду на виконання ним робіт з капітального ремонту будівлі), необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки тощо.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу передачі справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/53/21 визначено колегію суддів у складі Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 917/53/21 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. На офіційну електронну адресу Касаційного господарського суду 09.02.2022 надійшла заява про розгляд справи №917/53/21 за відсутності представника відповідача ТОВ "Технобуд-Україна", яка не містить кваліфікованого електронного підпису, про що складено начальником відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду відповідну довідку від 09.02.2023 №7.

7.3.1. Протокольною ухвалою від 09.02.2023 вказана заява Судом залишена без розгляду, враховуючи відсутність кваліфікованого електронного підпису та з огляду на приписи ГПК України (1798-12) .

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у пункті 4.1 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі №917/53/21, якими відмовлено у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсними результати закупівлі та укладеного на його підставі Договору.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.5. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.6. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.6.1. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.6.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.6.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.6.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.7. Так, зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 та від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (на які посилається скаржник) вбачається, що Судом досліджувалось питання участі "Держави" у цивільних правовідносинах, та відзначено, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

8.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, колегією суддів, зокрема, але не виключно, досліджувалось і поняття "захисту інтересів держави" у контексті мети подання прокурором таких позовів, та відзначено, зокрема, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України (254к/96-ВР) , за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

8.9. У постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 (на які посилається скаржник), Судом під час дослідження поняття "сутності будь-якого позову, через предмет та підстави позову" відзначено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину.

8.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №819/829/17 (на яку посилається скаржник), де предметом розгляду була вимога про визнання нечинною процедури проведення закупівлі, суд, вирішуючи питання юрисдикції даного спору, зокрема вказав, що наслідком визнання тендеру недійсним є визнання договору про закупівлю послуг недійсним.

8.11. У постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №916/2519/21 (на яку вказує скаржник), де предметом розгляду було визнання тендерної документації такою, що не відповідає вимогам закону, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та додаткових угод, за позовом Прокуратури в інтересах Держави, Суд відзначив:

- з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення установлених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) , за наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору;

- вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин;

- враховуючи, що прокурором визначено як підставу позовних вимог у цій частині саме невідповідність договору вимогам Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) , судам слід виходити із того, що встановлення таких обставин має бути здійснено судами на момент укладення такого договору. Дослідженню та оцінці у цій справі підлягає саме правомірність/неправомірність проведення процедури конкурсних торгів та дотримання/недотримання під час цих торгів вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , зокрема, дотримання замовником принципів об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та відповідності такої тендерної пропозиції саме на час проведення закупівлі;

- господарські суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили про неналежність обраного прокурором способу захисту, у зв`язку з тим, що визнання недійним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведенні нового тендеру чи застосування двосторонньої реституції, а ефективним способом захисту одночасно з заявленою вимогою про визнання недійсним договору є заявлені вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру, в дохід держави колегія. Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справ № 905/1227/17.

8.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 (на яку посилається скаржник), де предметом розгляду було визнання недійсним договору за позовом Прокуратури в інтересах Держави, Суд відзначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову про визнання недійсним договору закінчення (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

8.13. У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №910/2197/18 (на яку посилається скаржник), де предметом розгляду було визнання договору недійсним, Суд відзначив, що оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

8.14. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 (на яку вказує скаржник), де предметом розгляду було визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів та договору про закупівлю робіт, Судом досліджувалось, зокрема і питання визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, та відзначено, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, є належним способом захисту, передбаченим законом; вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися з ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурор подав позов, з`ясувати, як саме будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодування іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитків; вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

8.14.1. Дана правова позиція є послідовною та враховується Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 31.05.2022 у справі №918/1187/20, від 07.06.2022 у справі №922/1413/21, від 09.06.2022 у справі №913/140/21, від 12.07.2022 у справі №906/578/21 (на які вказує скаржник).

8.15. У постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 (на яку посилається скаржник), Суд, переглядаючи спір про визнання рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, дійшов висновку, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

8.16. У постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (на які посилається скаржник) зроблені правові висновки в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом. Зокрема, відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

8.17. Поряд з цим у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (на яку вказує скаржник), Суд, переглядаючи спір про стягнення заборгованості за договором поставки, зазначив, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

8.18. Отже, проаналізувавши правові висновки, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, Верховний Суд дійшов таких висновків:

- правові висновки щодо поняття "інтересу держави" та його захисту в суді у справах №№5023/10655/11, 915/478/18, 903/129/18 з огляду на правову природу поняття є загальними, а відтак релевантними до спірних правовідносин;

- правові висновки щодо необхідності оцінки судом предмету, підстав позову крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин справи у справах №№924/831/17, 910/8357/18 є універсальними;

- правові висновки у справі №916/2519/21, зокрема щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання вимог ЦК України (435-15) (1); щодо підстав визнання такого договору недійсним (2); щодо обов`язку суду встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (3); щодо зазначення у судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (4); щодо того, що дослідженню та оцінці у справі підлягає саме правомірність/неправомірність проведення процедури конкурсних торгів та дотримання/недотримання під час цих торгів вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , зокрема, дотримання замовником принципів об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та відповідності такої тендерної пропозиції саме на час проведення закупівлі (5); та щодо належного способу захисту (6) (див. пункт 8.11 даної Постанови); а також правові висновки у справах №906/1061/20 та №819/829/17 є подібними до спірних правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- правові висновки у частині питання визнання правочинів недійсними є послідовними та сталими у судовій практиці, при цьому норма статтей 203, 215 ЦК України є універсальною у правозастосуванні, що підтверджується вищенаведеними постановами у справах №№ 905/1227/17, 910/2197/18, 916/2519/21, 906/1061/20, 918/1187/20, 922/1413/21, 913/140/21, 906/578/21, а відтак такі рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 203, 215 ЦК України), що має місце і в цій справі. Дані правові висновки є релевантними до спірних правовідносин за змістовним критерієм;

- правові висновки щодо ефективності способу захисту у справах №№761/26815/17, 916/2519/21, 906/1061/20 є релевантними до спірних правовідносин з огляду на універсальність способу захисту у контексті предмета і підстав позову;

- правові висновки в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом (справи №№ 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, 129/1033/13-ц, 924/233/18) за своїм правозастосуванням є загальними.

8.19. Верховний Суд, оцінюючи у пунктах 8.7 - 8.18 правові позиції виходить з такого.

8.20. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.21. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

8.22. З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

8.23. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Подібні правові висновки викладені у пунктах 81-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

8.24. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

8.25. Так, Прокурор у позовній заяві заявив дві вимоги:

- вимогу про визнання недійсними результатів закупівлі, відповідно до яких переможцем відкритих торгів на закупівлю робіт визнано ТОВ "ТЕХНОБУД-УКРАЇНА" ;

- вимогу про визнання недійсними Договору, укладеного за результатом проведення закупівлі.

8.26. Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

8.27. Водночас вимога Прокурора про визнання недійсним результатів закупівлі з огляду на частину першу статті 173 ГПК України не є похідною позовною вимогою.

8.28. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції по суті позову не надав оцінки відповідності/невідповідності результатів закупівлі вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , зосередившись лише на позовній вимозі про визнання недійсним спірного Договору на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

8.29. У свою чергу, Суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, відзначив:

"… згідно протоколу № 7 засідання тендерного комітету Замовника від 28.09.2020 пропозицію ТОВ "ВБК БІЗОН" відхилено, як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам та вимогам тендерної документації щодо предмета закупівлі.

Хоча матеріалами справи підтверджується, що зазначені Замовником порушення щодо ТОВ "ВБК БІЗОН" є несуттєвими та необґрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що наступними найбільш економічно вигідними пропозиціями електронною системою закупівель визначено пропозиції учасників, які також були відхилені, як такі, що не відповідають кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, а саме: ТОВ "Топаз" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 06.10.2020 №9), ТОВ "СВ-Білдінг" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 09.10.2020 №10), ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сен" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 №11), ТОВ "Будівельна індустрія Грандстрой" (протокол засідання тендерного комітету замовника від 13.10.2020 №12).

Замовником вказано, що учасник ТОВ "Технобуд-Україна" відповідає вимогам тендерної документації, Закону та його пропозиція прийнята з метою подальшого укладення договору, про що свідчить протокол засідання тендерного комітету замовника від 15.10.2020 № 13.

Хоча згідно з матеріалами справи та як встановлено Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, ТОВ "Технобуд-Україна" було допущено порушення та встановлено невідповідність тендерної пропозиції вимогам тендерної документації Замовника".

8.29.1. Водночас Східний апеляційний господарський суд, обмежившись лише описом обставин щодо проведення публічної закупівлі, так і не вирішив спір у частині вимоги щодо визнання/невизнання недійсними результатів закупівлі, як таких, що відповідають/не відповідають вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) . При цьому пославшись лише на неефективний спосіб захисту в частині визнання спірного Договору недійсним.

8.30. Тобто фактично суди попередніх інстанцій, обмежившись вимогою про визнання недійсним Договору, залишили поза увагою, позовну вимогу про визнання недійсним результату торгів (що не є похідною вимогою від визнання недійсним Договору).

8.30.1. Крім того, суди попередніх інстанцій, зосередившись на позовній вимозі про визнання/невизнання спірного Договору недійсним лише на підставі статей 203, 215 ЦК України, залишили поза увагою правову природу спірних правовідносин, яку необхідно оцінювати через призму Закону "Про публічні закупівлі" (922-19) .

8.30.2. Враховуючи, що Прокурором, зокрема визначено як підставу визнання Договору недійсним саме через невідповідність його вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , господарським судам необхідно було виходити із встановлення таких обставин саме на момент укладення такого договору.

8.30.3. Відтак, в порушення вимог норм процесуального права, зокрема статтей 86, 236, 237, 238 ГПК України, норм матеріального права, вказаних вище, та правовим позиціям Верховного Суду, господарські суди не встановили обставин дотримання/недотримання під час проведення торгів вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , та зокрема, дотримання/недотримання замовником принципів об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та відповідності такої тендерної пропозиції саме на час проведення закупівлі, а відтак і дотримання/недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) як при самих торгах, так і подальшого прийняття рішення щодо визнання результатів закупівлі відповідно.

8.31. Відтак, доводи касаційної скарги, зазначені у пункті 4.2 - 4.2.1 даної Постанови, знайшли своє підтвердження.

8.32. Крім того, Верховний Суд відзначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України). За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

8.33. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.34. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

8.35. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

8.36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

8.37. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

8.38. Такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як визнання правочину недійсним, передбачений частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України, а інший висновок не враховує зазначених норм матеріального права, а також вимог статей 2, 14 ГПК України. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

8.39. Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

8.40. Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, виходив з того, що Прокурором підтвердженні повноваження на представництво інтересів держави в суді, при цьому у позові слід відмовити, з підстав того, що Прокурором обраний неефективний спосіб захисту, оскільки:

- на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір вже є частково виконаним, виконання робіт триває, вимога про визнання недійсними (незаконними) результатів закупівлі та визнання відповідного Договору недійсним не є ефективним способом захисту, оскільки об`єктивно застосувати у даному випадку реституцію (за окремим позовом) не вбачається ефективно можливим та економічно доречним;

8.41. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій в частині висновків про обрання Прокурором неефективного способу захисту дійшли передчасних висновків, з огляду на таке.

8.42. Верховний Суд акцентує, що поняття "інтереси Держави" відрізняються від інтересів інших сторін господарського процесу. В основу перших завжди покладена потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист закону, прав та інтересів усіх суб`єктів господарювання тощо. "Інтереси Держави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, у чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних чи інших інтересів Держави.

8.42.1. Тобто, подаючи позов в інтересах Держави, не можна говорити лише про матеріальне благо Держави, адже відновлення законності є не менш вагомим чинником у демократичному суспільстві, основним покликанням якого є насамперед недопущення порушення закону у майбутньому.

8.43. Дотримання приписів закону відповідає легітимній меті встановленим правилам у Законі України "Про публічні закупівлі" (922-19) , що покликані зробити конкурентні та прозорі умови для проведення закупівель, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

8.44. У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на приписи статті 68 Конституції України, де, зокрема відзначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

8.45. Поряд з цим, аналізуючи поняття "майнової шкоди державі" з точки зору мети Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) у контексті обставин даної справи вагомим є аспект щодо дотримання чи порушення вимог цього Закону, наявності/відсутності умов для визнання недійсними результатів закупівлі.

8.45.1. При цьому Суд звертає увагу, що зазначаючи про "економічну доречність" та "економічну вигоду" для держави у разі визнання такого правочину недійсним, суд апеляційної інстанції, фактично вказуючи на порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) при визначенні переможця торгів з ціновою пропозицією у 44 229 257,66 грн та вказуючи, що Замовник неправомірно відхилив пропозицію учасника з економічно вигіднішою пропозицією у сумі 36 918 918, 38 грн, залишив поза увагою саме обставини економічної доцільності, ефективності та раціональності використання коштів у даному випадку.

8.45.2. Разом з тим, Суд враховує і те, що відповідно до встановлених обставин справи спірний Договір виконується з порушеннями, зокрема і щодо строків та обсягів виконаних робіт. Крім того, судами попередніх інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи необхідно встановити обставини щодо укладення/неукладення Додаткової угоди від 12.03.2021 №3 до Договору підряду, на яку вказує скаржник, якою, за його твердженнями, продовжено строк дії Договору до 10.12.2022, у контексті можливого впливу на ефективність, якість та своєчасність виконання робіт підрядником.

8.45.3. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги послідовну практику Верховного Суду в частині визнання/невизнання ефективного способу захисту, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визнання договору недійсним, який є частково виконаним, є неефективним способом захисту.

8.46. Відтак, висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначені у пункті 8.43 даної Постанови, є передчасними.

8.47. У свою чергу, доводи скаржника, зазначені у пунктах 4.3 - 4.4.1 є обґрунтованими.

8.48. Отже, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, допустили порушення норм права, зокрема статті 20 ГК України, статей 15, 16 ЦК України, статей 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237, 238 ГПК України.

8.49. Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

8.50. Водночас суд касаційної інстанції з огляду на міркування, зазначені у цьому Розділі, не приймає доводи, наведені у відзивах КЕВ м. Полтави та ТОВ "Технобуд-Україна" на касаційну скаргу, як такі, що не узгоджуються із зазначеним у розділі 8 даної Постанови. Водночас пояснення Держаудитслужби та Міністерства оборони України приймаються Судом у тій частині, в якій вони не суперечать цій Постанові.

8.51. Верховний Суд звертає увагу на те, що у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.52. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи не впливають на кваліфікацію правозастосування норм права, зокрема щодо правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судам попередніх інстанцій норм права знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. З огляду на те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та статті 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.4. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Оскільки як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції, допустили порушення норм права, Верховний Суд вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи Прокурора викладені у касаційній скарзі є частково обґрунтованими, отже, касаційну скаргу необхідно частково задовольнити. Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.