560/48/19 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств - 11.08.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №560/48/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швеймаш" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року (суддя Майстер П. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Залімський І. Г., Смілянець Е. С.),-

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швеймаш" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Швеймаш") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0010451403, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1690822,50 грн.

Позов вмотивовано допущеними відповідачем порушеннями в ході проведення перевірки та складення за її наслідками акта. По суті виявлених контролюючим органом порушень позивач вказує, що поставки швейного обладнання від ТОВ "Швеймаш" до його контрагентів здійснювались у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства. Усі контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були платниками ПДВ, будь-які вироки стосовно їх посадових осіб, які б набрали законної сили, відсутні.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 31 травня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0010451403 в сумі 1163953,75 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про судові витрати.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Швеймаш" задовольнив повністю. Апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року скасував в частині відхилених позовних вимог та ухвалив нове рішення у цій частині, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №0010451403 в сумі 526868,75 грн. Іншу частину рішення суду залишив без змін.

Вирішуючи справу, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "Швеймаш" податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2 листопада 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 21 вересня 2018 року №1469/22-01-14- 03/40096384.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (z0085-00) (далі - П(с)БО 11 "Зобов`язання"), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (z0860-99) (далі - П(с)БО 15 "Дохід"), внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1352658 грн, з них 364145 грн - за 2016 рік, 988513 грн - за 2017 рік.

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.

Під час перевірки відповідач встановив, що ТОВ "Швеймаш" використовує для здійснення господарської діяльності інтернет-сайт за адресою www.sparkseming.com (далі - Інтернет-сайт), витрати по обслуговуванню якого у період, що перевірявся, склали 400000 грн. Проте у цьому періоді не встановлено відображення операцій з реалізації продукції через вказаний Інтернет-сайт юридичним чи фізичним особам. Водночас, за наслідками здійснених дзвінків за телефонами, що наведено на сайті, а також враховуючи дані скарги громадянина ОСОБА_1, відповідач дійшов висновку, що оплата за придбаний на Інтернет-сайті товар здійснювалась на карткові рахунки фізичних осіб.

Поряд з цим у періоді, що перевірявся, позивач реалізував швейну техніку ТОВ "Вега Сервайс", ТОВ "Віллінс Груп", ТОВ "Техносіті ЛТД", ТОВ "Куретіс", ТОВ "Фінейро", ТОВ "Інкам Інвест", ТОВ "Діарос" на загальну суму 7514769 грн. Контролюючий орган відповідно до акта перевірки встановив, що вказані контрагенти у спірний період не подавали фінансову звітність, мали недостатню кількість трудових ресурсів, а також реалізовували товар, відмінний від придбаного. За позицією відповідача ТОВ "Швеймаш" та указаними контрагентами здійснювалось фіктивне введення товару в обіг з метою подальшого формування податкового кредиту підприємствами реального сектору економіки за необхідною для них номенклатурою постачання. За таких обставин ГУ ДПС дійшло висновку, що отримані від контрагентів позивачем кошти за відсутності факту реального постачання на їх адресу швейного обладнання є безповоротною фінансовою допомогою. При цьому податкові зобов`язання з ПДВ по цим поставкам залишаються незмінними, оскільки неправомірно було визначено саме контрагентів-покупців.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0010451403 від 12 жовтня 2018 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1690822,50 грн, з яких 1352658 грн - за основним зобов`язанням, 338164,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вважав обґрунтованим висновок контролюючого органу про відсутність реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вілінс Груп" та ТОВ "Інкам Інвест", враховуючи невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства, відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг, неможливість ідентифікації осіб, які здійснювали доставку товару, недоведеність економічної доцільності операцій позивача саме з указаними контрагентами. Крім того, суд вказав, що в ухвалах Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року (справа №761/35417/18), Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року (справа №757/47201/18-к), постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (справа №804/6493/17) встановлено обставини фіктивності ТОВ "Інкам Інвест"; вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від .11 грудня 2018 року (справа №199/5541/18) ОСОБА_2, яка є керівником та засновником ТОВ "Вілінс Груп", визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Щодо господарських відносин позивача з іншими контрагентами суд першої інстанції зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними з огляду на їх недоведеність.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалюючи нове про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактів відсутності поставки товару та отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги. Суд відхилив посилання контролюючого органу на наявні кримінальні провадження та вирок щодо посадових осіб контрагентів позивача, оскільки на такі обставини відповідач не посилався у акті перевірки, а також під час розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення - скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Скаржник не погоджується із вказівкою апеляційного суду як на підставу для задоволення позову, що в акті перевірки були відсутні посилання на наявність кримінальних проваджень та вироку щодо контрагентів позивача (ТОВ "Інкам Інвест" та ТОВ Вілінс Груп"), оскільки відповідно до приписів статті 9 КАС України сторони є вільними у наданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тоді як суд з власної ініціативи повинен вживати заходів задля з`ясування всіх обставин справи. Разом з тим, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю і відповідні господарські операції не можуть бути підтверджені навіть за формального їх підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Щодо первинних документів, складених позивачем за наслідками господарських операцій з іншими контрагентами, скаржник вказує, що до ідентичних пакетів документів (договір поставки, податкова накладна, товарно-транспортна накладна) не надано довіреностей на отримання товарів, які б дали змогу ідентифікувати представника покупців. У товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо автомобіля, автомобільного перевізника, пункту навантаження і розвантаження. Додані до позовної заяви листи від контрагентів позивача щодо їх співпраці із ТОВ "Швеймаш" є абсолютно ідентичними між собою. Враховуючи наявну податкову інформацію щодо вказаних контрагентів, а також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність у цих підприємств ознак фіктивності, контролюючий орган вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про реальність спірних господарських операцій.

Також до касаційної скарги було долучене клопотання про заміну Головного управління ДФС у Хмельницькій області в порядку процесуального правонаступництва на Головне управління ДПС у Хмельницькій області. Повідомлено, що згідно з постановою КМУ від 18 грудня 2018 року №1200 утворено Державну податкову службу України, а згідно з постановою КМУ від 19 червня 2019 року №537 утворено, в тому числі Головне управління ДПС у Хмельницькій області, до якого в порядку реорганізації приєднано Головне управління ДФС у Хмельницькій області.

Розглянувши вказану заяву, на підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Хмельницькій області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що будь-які договори безповоротної фінансової допомоги ними не укладались. Посилання скаржника на акт фактичної перевірки підприємства позивача за скаргою ОСОБА_1, результати якої скасовано за наслідками адміністративного оскарження, є безпідставними. Обставини подальшого руху придбаного контрагентами-покупцями товару не можуть мати вплив на оцінку правомірності господарської діяльності позивача, враховуючи також принцип індивідуальної юридичної відповідальності. Кримінальне провадження №32019240000000006 від 30 січня 2019 року стосовно посадових осіб ТОВ "Швеймаш" було закрито 30 жовтня 2019 року. Щодо кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ "Вілінс Груп" та ТОВ "Інкам Інвест" позивач зазначає, що акт перевірки не містив відповідних аргументів в цій частині, такі посилання з`явились вже на стадії розгляду справи у суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Критерії оцінки правомірності судових рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

У межах даного спору контролюючий орган вважає, що ТОВ "Швеймаш" не поставлялось швейне обладнання на адресу зазначених по Д-ту бухгалтерського рахунку 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" контрагентів (ТОВ "Вега Сервайс", ТОВ "Віллінс Груп", ТОВ "Техносіті ЛТД", ТОВ "Куретіс", ТОВ "Фінейро", ТОВ "Інкам Інвест", ТОВ "Діарос"), тому отримані від цих підприємств грошові кошти слід вважати безповоротною фінансовою допомогою. Натомість, товар, вказаний у формально складених первинних документах, насправді було відвантажено невідомим покупцям через Інтернет-сайт.

Позивач такі обставини заперечує та вважає, що надані ним до перевірки та до матеріалів справи первинні документи в повній мірі підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 5 П(с)БО 15 "Дохід" визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

За приписами пункту 5 П(с)БО 11 "Зобов`язання" зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вище правового регулювання слідує, що для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги слід з`ясувати, чи відбулось фактичне збільшення активів такого платника податків за рахунок надходження коштів від іншої особи без надання/постачання певних товарів, робіт, послуг, або навпаки за рахунок надходження товарів, робіт, послуг без відповідної їх оплати.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження, для чого слід встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Принцип всебічності з`ясування обставин справи вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу сторін стосовно господарських операцій платника податків із кожним окремим контрагентом позивача, навести відповідні аргументи щодо прийняття/неприйняття таких доводів.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

У цій справі суди не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки кожному доводу учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення.

Так, судами попередніх інстанцій у мотивувальній частині судових рішень взагалі не відображено факт дослідження наданої позивачем первинної документації, суди лише обмежились посиланнями на висновки контролюючого органу, наведені в акті перевірки та здійснені на підставі аналізу відомостей з інформаційних баз даних, хоча частково дійшли протилежних висновків по суті спору.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа №21-4781а15); від 22 березня 2016 року (справа №21-170а16); від 22 березня 2016 року (справа №21-2927а15); від 29 березня 2016 року (справа №21-5315а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3270а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3635а15); від 19 квітня 2016 року (справа №21-4985а15); від 26 квітня 2016 року (справа №21-4976а15); від 24 травня 2016 року (справа №21-5332); від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду України.

Виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Колегія суддів враховує, що через підприємство з фіктивними (формальними) засновниками може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, а тому визнаний у вироку факт фіктивного підприємництва не тягне автоматично за собою скасування всіх результатів відносин із контрагентами. Такий вирок підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Зокрема, з`ясуванню підлягають обставини, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагента позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

У судових рішеннях суди вказують на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року (справа №761/35417/18), Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року (справа №757/47201/18-к), постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (справа №804/6493/17), в яких встановлено обставини фіктивності ТОВ "Інкам Інвест"; ухвали Печерського районного суду від 29 серпня 2018 року (справа №757/39132/18-к), від 4 травня 2018 року (справа №757/20655/18-к), які стосуються ознак фіктивності ТОВ "Фінейро"; ухвалу Печерського районного суду від 6 квітня 2018 року (справа №757/16876/18-к), що стосується ознак фіктивності ТОВ "Вега Сервайс"; ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2017 року (справа №335/13654/17), винесену у кримінальному провадженні щодо ТОВ "Діарос"; вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року (справа №199/5541/18), за яким ОСОБА_2, яка є керівником та засновником ТОВ "Вілінс Груп", визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

За встановленими судами обставинами, вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року (справа №199/5541/18) (засновник та директор ТОВ "Вілінс Груп") визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205 КК України (том 2 а.с.96).

У постанові від 24 квітня 2018 року (справа №804/6493/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ "Завод гірничого машинобудування і сервісу" та ТОВ "Інкам Інвест" (том 5 а.с.10-18).

Посилаючись на вказані судові рішення, суд першої інстанції вважав правильним висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вілінс Груп" та ТОВ "Інкам Інвест". Водночас, апеляційний суд відхилив посилання відповідача на ці судові рішення, вважаючи, що на етапі судового розгляду контролюючий орган не може посилатись на такі обставини, якщо про їх наявність не зазначалось в акті перевірки.

Колегія суддів вважає помилковим такий підхід судів попередніх інстанцій до дослідження обставин справи, оскільки за наявності вироку щодо посадової особи контрагента платника податків слід з`ясувати, які саме особи та у який період підписували документи від указаного контрагента.

Посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (справа №804/6493/17), є безпідставними, оскільки у цьому рішенні апеляційний суд не встановлював фіктивність ТОВ "Інкам Інвест", а дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій саме між указаним підприємством та ТОВ "Завод гірничого машинобудування і сервісу".

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Суди попередній інстанцій, вказуючи у мотивувальній частині ухвалених рішень на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача, взагалі не надали жодної оцінки існуванню таких проваджень, як і не скористались наданими їм процесуальними можливостями щодо допиту відповідних посадових осіб контрагентів позивача як свідків з метою підтвердження або спростування реальності господарських відносин з позивачем.

Такі відомості та відповідні пояснення можуть бути враховані судами при перевірці доводів контролюючого органу в частині наявності недоліків у складених первинних документах, відсутності або недостатньої кількості у контрагентів позивача трудових ресурсів у сукупності з аналізом того, чи вимагає специфіка відповідної операції значної кількості трудових ресурсів.

Стосовно аргументів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу щодо закриття кримінального провадження №32019240000000006 від 30 січня 2019 року стосовно посадових осіб ТОВ "Швеймаш", порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відповідна постанова про закриття кримінального провадження відсутня.

При цьому, на думку суду, така постанова може фіксувати лише відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України, у діях посадових осіб позивача, а саме відсутність дій, спрямованих на умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування. Водночас, закриття кримінального провадження, порушеного за статтею 212 КК України, не є безумовною підставою, що свідчить про відсутність в діях позивача та його контрагентів складу податкового правопорушення. Разом з тим, ці обставини мають бути з`ясовані судами саме за наслідками комплексного дослідження обставин цієї справи.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що суди взагалі не надали оцінки доводам ТОВ "Швеймаш", які визначені як підстава позову, в частині допущення контролюючим органом порушень при проведенні перевірки та складення за її наслідками акта.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Судді		М.М. Гімон О.В. Білоус М.Б. Гусак