911/589/21 Про стягнення штрафних санкцій за договором поставки продукції за невиконання замовлення на поставлення обладнання - 21.09.2022 Прийняття

1. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агропродукт" (далі - Відповідач) про стягнення 2 313 889,72 грн, з яких 1 769 791,27 грн збитків, 480 921,00 грн штрафу, 63 177,45 грн пені.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 21.08.2020 (далі - Договір) з поставки товару (соняшник) в повному обсязі в строк, установлений Договором, у зв`язку з чим Позивач придбав такий товар в інших постачальників для заміщення нестачі товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків. Крім того, порушення Відповідачем договірних зобов`язань зумовило настання правових наслідків, передбачених Договором, у виді стягнення штрафу та пені.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/589/21 позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 769 791,27 грн збитків, 63 177,45 грн пені, 480 921,00 грн штрафу та судовий збір. Відмовлено у задоволенні вимоги про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, Відповідачу пені з 19.02.2021 до моменту виконання рішення у справі №911/589/21 з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування та стягнення нарахованої суми пені, на користь Позивача.

4. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення збитків мотивоване тим, що Відповідачем не вжито всіх необхідних і залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення чи зменшення збитків, оскільки він зі значним запізненням повідомив Позивача про неможливість поставки. Натомість, Відповідач мав невідкладно, принаймні 21.09.2020, повідомити Позивача та вжити заходів щодо заміщення недостатнього товару і самостійно виконати зобов`язання у встановлений строк. Зволікання Відповідача з належним вжиттям заходів щодо усунення негативних наслідків його господарської діяльності спричинили ситуацію, за якої Позивач мав самостійно придбавати товар в пізній період за завищеними цінами.

5. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені та штрафу мотивоване порушенням Відповідачем умов Договору та тим, що Відповідачем не обґрунтовано пов`язаності наведених у сертифікаті Торгово-промислової палати (далі - ТПП) України форс-мажорних обставин з неможливістю виконання зобов`язання перед Позивачем у період з 01 вересня 2020 року до 30 листопада 2020 року; в сертифікаті вказані суперечливі дані щодо періодів форс-мажорних обставин. Відповідач на кінець серпня 2020 року міг передбачити обсяги погіршення врожаю. Крім того, зібраного Відповідачем урожаю було достатньо для виконання зобов`язань перед Позивачем.

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.02.2022 рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/589/21 скасував; прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, що обставину значного погіршення врожайності можна було встановити на момент укладення Договору та доказів, що на момент звернення Позивача до Відповідача з листом від 23.11.2020 у Відповідача було в наявності насіння соняшника, за рахунок якого Відповідач міг виконати зобов`язання. Про неможливість виконання Договору Відповідач повідомив листом від 05.11.2020, в якому, зокрема, пропонував здійснити поставку врожаю наступного року без зміни ціни. Сертифікатом ТПП України підтверджується, що у вегетативний період росту соняшника погодні умови були непридатними для забезпечення нормальної врожайності у 2020 році, а тому навіть закінчення форс-мажорних обставин 21 вересня 2020 року не могло мати наслідком підвищення врожайності та вплинути на подальшу можливість виконання Договору.

8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача пені та штрафу за неналежне виконання зобов`язання, оскільки наявні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

9. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення Позивачем контрактів з іншими контрагентами не визнається судом невідворотними витратами; оскільки Позивач зазначає, що він є виробником олії соняшникової, то свої витрати на більш дорогу сировину позивач міг і, очевидно, заклав у ціну соняшникової олії, ціна на яку виросла відповідно до даних Міністерства фінансів України, яку він виготовив з насіння соняшника придбаного у інших контрагентів; тому такі збитки не можуть бути стягнуті з Відповідача, незалежно від наявності в його діях вини.

10. Скаржник у касаційній скарзі просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №911/589/21.

11. Скаржник підставою касаційного оскарження визначив пункти 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Крім того, Відповідач зазначає, що касаційне провадження, відкрите за п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі п. 5 ч.1 ст. 296 ГПК України з підстав неподібності правовідносин.

13. Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №911/589/21 касаційну скаргу Скаржника задовольнив частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №911/589/21 скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 63177,45 грн пені та 480921,00 грн штрафу і в цій частині залишив у силі рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 про задоволення позову; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №911/589/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1769791,27 грн збитків залишив без змін.

14. Верховний Суд виходив з того, що укладення позивачем договорів поставки (заміщення) з іншими контрагентами стало результатом самостійних ініціативних дій Позивача, і такі договори були укладені ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для перекладення ризику збитковості таких договорів на Відповідача. Тому колегія суддів погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

15. У частині щодо задоволення позову про стягнення штрафу та пені Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наведені Відповідачем і зазначені в сертифікаті ТПП України форс-мажорні обставини не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором, а також погодився з тим, що Відповідач не вжив усіх можливих та належних заходів для попередження порушення прав Позивача чи зменшення негативних наслідків.

16. Я не погоджуюся з висновком суду касаційної інстанції у цій справі. Вважаю, що касаційне провадження, відкрите на підставі п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України, підлягає закриттю, справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позову про стягнення збитків, у решті - постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 підлягає залишенню без змін, із таких підстав.

17. Справа №917/1053/18 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ", на яку посилається Скаржник, стосується спору про стягнення штрафу та пені за договором поставки обладнання. Судами було встановлено, що Полтавська ТПП України повідомила відповідача листом, що наданий уповноваженим органом - Китайська Палата міжнародної торгівлі, сертифікат свідчить про наявні форс-мажорні обставини, які, як наслідок, унеможливили виконання зобов`язання своєчасно в частині строків постачання обладнання згідно з контрактом. На підтвердження наведених обставин відповідач надав сертифікат ТПП України.

18. Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд з підстав того, що суди попередніх інстанцій, дійшовши протилежних висновків стосовно доведеності виконання відповідачем умов договору, не дослідили та не встановили у своїх рішеннях наявності або відсутності ознак надзвичайності та невідворотності обставин, на які відповідач посилався як на такі, що об`єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки.

19. Відтак, правовідносини у справі №917/1053/18 та у справі, що розглядається, за суб`єктним та змістовним критерієм не є подібними, адже в даному випадку для зіставлення подібності правовідносин має значення і специфічний вид товару (урожай), і вид непереборних обставин (погодні умови), рід господарської діяльності сторін спору, та інші обставини щодо можливості чи неможливості виконання зобов`язання (достатність товару, укладення договорів з іншими конрагентами), що впливають на специфіку доказування для встановлення відсутності вини особи у зв`язку з непереборною силою.

20. Суди у цих справах №917/1053/18 та №911/589/21 дійшли відповідних висновків по суті спорів не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки у кожному конкретному випадку.

21. При цьому, Скаржник у касаційній скарзі взагалі не обґрунтовує, в чому полягає подібність правовідносин у справі №917/1053/18 та у цій справі.

22. Необхідно зазначити, що Верховний Суд в ухвалі від 26.07.2022 у справі №913/14/21 дійшов висновків про неподібність справ №917/1053/18 та №913/14/21 (яка стосується невиконання договорів поставки урожаю соняшника 2020 року) за критерієм різних юридично значимих обставин справ.

23. У справі №913/20/21 за позовом ТОВ "Агрекс" до СТОВ "Агродвір" про стягнення штрафу та збитків, на яку посилається Скаржник, правовідносини стосуються неналежного виконання відповідачем договору поставки соняшнику врожаю 2020 року, яке було спричинене непереборними обставинами - посухою, на підтвердження чого подано сертифікат ТПП України.

24. Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21 дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд з підстав передчасності висновків судів попередніх інстанцій про належне повідомлення відповідачем позивача про наявність форс-мажорних обставин, враховуючи строки повідомлення сторонами про настання обставин непереборної сили та належні докази повідомлення сторонами про настання обставин непереборної сили у розумінні умов Договору та про момент виникнення обставин непереборної сили.

25. Проте у справі №913/20/21 та у справі, яка розглядається, встановлені різні обставини, які впливають на оцінку можливості виконання зобов`язання та встановлення вини постачальника, а відтак і на однакове застосування тих самих норм матеріального права (ст.ст. 614, 617 ЦК України), зокрема це різні строки повідомлення постачальником покупця про наявність перешкод для виконання договору, різні обставини щодо достатності товару для можливості виконання зобов`язання перед позивачем та щодо заміщення товару покупцем шляхом закупівлі товару в інших контрагентів тощо.

26. Крім того, Верховний Суд у справі №913/20/21 передав справу на новий розгляд саме з підстав недослідження обставин та доказів щодо дотримання порядку повідомлення про форс-мажорні обставини в розумінні умов Договору, тоді як у цій справі суди надавали оцінки повідомленню Відповідача про неможливість виконання умов Договору в розумінні законодавчих вимог про вжиття заходів для зменшення збитків та усунення негативних наслідків правопорушення.

27. Верховний Суд у справі №913/20/21 зіслався на висновки Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, та передаючи справу на новий розгляд з підстав нез`ясування судами всіх обставин справи, не формував правового висновку про застосування норм права.

28. Таким чином, Скаржником наведені висновки у постановах Верховного Суду у справах, спірні правовідносини у яких є неподібними до правовідносин у цій справі.

29. Крім того, Скаржник не просить передати цю справу на новий розгляд з тих же підстав, з яких наведені Скаржником справи були передані на новий розгляд.

30. Щодо підстав касаційного оскарження за пунктами 3, 4 ч.2 ст. 287 ГПК України, за якими Скаржник стверджує про неправильне застосування судами норм статей 22, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та відсутність висновку Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, недослідження судом апеляційної інстанції сертифікату ТПП України в частині періоду дії форс-мажорних обставин і встановлення обставин справи щодо стягнення збитків на підставі недопустимих доказів, необхідно зазначити таке.

31. Відповідно до ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

32. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

33. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

34. Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

35. Форс-мажорними обставинами (непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а зокрема, посуха.

36. Відповідно до п. 3.1.1. Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Дія таких обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (та іншими).

37. Відповідно до п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

38. Встановлено, що Відповідач у строк Договору (до 30 листопада 2020 року) не виконав зобов`язання з поставки насіння соняшнику.

39. На підтвердження неможливості виконання зобов`язання Відповідач подав до суду сертифікат ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин: виняткові погодні умови - дефіцит опадів, високі температури повітря, ґрунтова засуха, суховії в період квітень - серпень на території Вишгородського району Київської області, зокрема відповідно до довідки Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України від 10.03.2021 за період з квітня по 30 серпня 2020 року; період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 30 серпня 2020 року, дата закінчення - 21 вересня 2020 року.

40. Суд першої інстанції, зіславшись на суперечливі відомості сертифікату ТПП України щодо періоду форс-мажорних обставин та взявши до уваги в цій частині заперечення Позивача, не зазначив, як такі суперечливі дані впливають на дійсність сертифікату чи його неможливість підтвердити встановлені форс-мажорні обставини, не спростував існування форс-мажорних обставин, не встановив помилкових чи недостовірних даних у сертифікаті.

41. У свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що сертифікатом ТПП України засвідчено форс-мажорні обставини посухи, яка тривала з квітня по серпень 2020 року, що відповідає довідці органу гідромедцентру, і дійшов обґрунтованого висновку, що посуха стала причиною зниження врожайності соняшників на полях Відповідача. Тому навіть закінчення дії форс-мажорних обставин 21 вересня 2020 року не мало та не могло мати наслідком підвищення врожайності в подальшому, а отже і не могло вплинути на подальшу можливість виконання Договору Відповідачем.

42. Верховний Суд у силу дії норми статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Суди правильно визначили, що суд повинен встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язання.

44. З визначення та поняття форс-мажорних обставин вбачається, що вони об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, а виданий сертифікат засвідчує таке.

45. Разом з тим, на підставі норм статей 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України суди для з`ясування підстави наявності відповідальності особи (стягнення пені, штрафу) та звільнення від відповідальності в межах предмету позову про стягнення штрафних санкцій, збитків також повинні досліджувати склад правопорушення, вину особи, а отже, наявність причинового зв`язку між форс-мажорними обставинами та можливістю виконання зобов`язання, зокрема, у разі наведення таких доводів позивачем.

46. Так, суди досліджували в цій справі докази та обставини, які могли вплинути на можливість виконання Відповідачем зобов`язання.

47. Позивач зазначає, що Відповідач зібрав достатню кількість врожаю 2020 року для виконання зобов`язання у строк, встановлений Договором, та поставив урожай іншим контрагентам зокрема, й у вересні 2020 року, після укладення Договору з Позивачем, а також міг передбачити неможливість виконання зобов`язання на момент укладення Договору та вжити заходів для недопущення невиконання (самостійно замістити товар).

48. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

49. Відповідно до ч.1, 5 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

50. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

51. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

52. Встановлено, що основним видом діяльності Відповідача є вирощування зернових культур, насіння олійних культур та оптова торгівля насінням.

53. Закономірним та зрозумілим є те, що в інтересах Позивача є бажання виконання контрагентом зобов`язання перед ним за укладеним Договором.

54. Разом з тим, укладення Відповідачем договорів поставок врожаю соняшника відповідає роду його підприємницької та господарської діяльності та свідчить про наявність господарських відносин з іншими контрагентами, які не є предметом дослідження у справі, яка розглядається.

55. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

56. Крім того, відповідно до ст. 629 ЦК України всі договори є однаково обов`язкові до виконання, зокрема, для добросовісної сторони.

57. Проте суд першої інстанції не встановив, що Відповідач, нездійснивши поставку товару Позивачу, діяв недобросовісно чи мав намір завдання шкоди чи непоставок товару Позивачу з якихось інших підстав чи причин, аніж форс-мажорні обставини.

58. Необхідно зазначити, що у листі від 05.11.2020, який досліджувався судами, Відповідач вказав, що поставка у вересні 2020 за іншими договорами (зокрема, від 25.09.2020) відбулася у зв`язку з отриманням попередньої оплати за такими договорами.

59. Матеріалами справи та доводами сторін підтверджено, що Відповідач зібрав лише частину врожаю, не весь запланований обсяг (1855-2154 тон), що вплинуло в загальному на неможливість виконання всього обсягу зобов`язань Відповідача та належного ведення його господарської діяльності.

60. Суд першої інстанції зазначив, що Відповідач міг передбачити обсяги погіршення врожаю на кінець серпня, Відповідачу могли бути відомі несприятливі погодні умови та вірогідність низьких обсягів урожаю на момент укладення Договору.

61. Однак суд першої інстанції не обґрунтував, чи міг передбачити Відповідач станом на момент укладення Договору зменшення врожаю саме на 250 тон соняшника для виконання цього конкретного зобов`язання і чи міг Відповідач визначити свою неможливість виконання цього зобов`язання в момент укладення Договору.

62. Крім того, у листі від 05.11.2020 Відповідач пропонував Позивачу внести зміни до Договору щодо строку виконання зобов`язання та перенести виконання зобов`язання на 2021 рік, а також пропонував знайти іншого суб`єкта господарювання для виконання умов Договору.

63. Усталеним висновком Верховного Суду є те, що є форс-мажорні обставини та їх вплив на можливість виконання зобов`язання встановлюються в кожному конкретному випадку.

64. Відтак у даному випадку судом апеляційної інстанції правильно встановлено наявність форс-мажорних обставин саме щодо цього конкретного зобов`язання та неможливість виконання зобов`язання в цьому випадку за Договором щодо поставки насіння соняшника в обсязі 250 тон.

65. Враховуючи наведене, вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу та пені за неналежне виконання зобов`язання, оскільки наявні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

66. Відтак вважаю, що підстави касаційного оскарження за пунктами 3, 4 (п.1 ч. 2 ст. 310) ч.2 ст. 287 ГПК України в частині скасування постанови суду апеляційної про відмову у стягненні штрафу та пені є необґрунтованими, а формування правового висновку про застосування норми права не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів.

67. Позов про стягнення збитків у цій справі обґрунтований необхідністю закупівлі Позивачем товару (заміщення) за більш високою ціною в інших контрагентів та як наслідок, додатковими витратами Позивача.

68. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка завдавача шкоди; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина правопорушника.

69. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанова Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21).

70. Ураховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу (постанова Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 925/1289/1).

71. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше (ч. 3 ст. 226 ГК України).

72. У свою чергу, своєчасність такого попередження може оцінюватися з урахуванням обставин справи, добросовісності сторін тощо.

73. Право особи на відшкодування збитків у зв`язку із неналежним виконанням іншою стороною свого обов`язку має ставитися також у пряму залежність від добросовісності поведінки особи, яка стверджує про наявність збитків, та виконання нею своїх обов`язків.

74. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

75. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не вжито всіх необхідних і залежних від нього заходів для недопущення правопорушення чи зменшення збитків, Відповідач зі значним запізненням попередив про неможливість поставки, що спричинило негативну ситуацію для Позивача, коли він мав самостійно придбавати товар в пізній період за завищеними цінами.

76. Разом з тим, суд апеляційної інстанції при наведенні обґрунтування висновків про відмову у стягнення збитків не посилався на дослідження та аналіз наявних у справі доказів щодо вищезазначених обставин, частково при цьому допустивши припущення у своїх висновках, зокрема, щодо відшкодування витрат Позивачем шляхом закладення їх у ціну олії, що взагалі не було предметом дослідження судами у цій справі.

77. При цьому суд апеляційної інстанції не перевірив твердження суду першої інстанції про те, що про неврожай Відповідач міг попередити ще 21 вересня 2020 року, не встановивши, коли Відповідачу стало відомо про зібрані обсяги врожаю (при наявності у справі Звіту про збирання врожаю від 01.11.2020), оскільки 21 вересня 2020 року Відповідач отримав інформацію лише щодо зменшення врожайності, в Акті від 21.09.2020 зазначено лише, що встановлена недорозвинутість плодів у 30-40 процентів рослин вплине на негативний результат урожайності в подальшому.

78. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку своєчасності попередження Відповідачем про неможливість виконання зобов`язання, чи може таке вважатися "значним запізненням", враховуючи, що таке попередження мало місце в межах дії строку Договору, без встановлення відомостей про те, коли Відповідачу стало відомо про зібрану кількість врожаю, а також не надав оцінку невідкладності дій самого Позивача на заміщення товару.

79. Також суд апеляційної інстанції не перевірив наявності реальної та нагальної виробничої потреби Позивача на заміщення саме 250 тон насіння соняшника, а також того, що непоставка Відповідачем товару могла би невідворотно мати негативні наслідки для Позивача (зупинку циклу виробництва, простій, штрафні санкції з боку контрагентів чи інші), чи невиконання Відповідачем свого обов`язку мало обов`язкові наслідки у вигляді укладення Позивачем договорів на заміщення товару і чи така закупівля товару Позивачем у грудні 2020 року не входила у поточну господарську діяльність Позивача.

80. Отже, суд апеляційної інстанції не дослідив наявності чи відсутності повного складу господарського правопорушення, не встановив, чи є збитки Позивача прямими і невідворотними у порядку вимог ст. 86 ГПК України, що свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції.

81. Враховуючи, що доводи касаційної скарги в частині щодо cкасування рішення суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні збитків знайшли своє підтвердження, то постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

82. Відтак вважаю, що касаційна скарга Скаржника підлягає задоволенню частково, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині відмови в позові про стягнення збитків з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині, в решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.